Боротьба з корупцією: головний (коронний) свідок
Впровадження інституту "головного свідка" сприяло значному – якісному і кількісному - поліпшенню стану справ у розкритті особливо тяжких злочинів, в т.ч., пов'язаних з організованою злочинністю та корупцією.
Хто такий "головний свідок"? Це - злочинець, який за обіцяне помилування чи значне зменшення покарання видає інформацію про незаконну діяльність своїх компаньйонів по організованій злочинній групі (ОЗГ).
Такому злочинцеві надається особливий статус у справах за особливо тяжкими злочинами. Перший процес за участю "головного свідка" відбувся 2000-го року. Йшлося, зокрема, про банду, яка спеціалізувалася на пограбуванні водіїв вантажних автомобілів, що перевозили комерційні вантажі. Очолював цю ОЗГ колишній поліцейський.
Процес викликав неабиякий суспільний інтерес і значний резонанс за межами країни.
Варто зазначити, що метод "головного свідка", згідно з законодавством, можна використовувати лише у певних, чітко окреслених випадках. Йдеться про особливо небезпечні злочини, скоєні організованою групою, які можуть завдати державі істотної шкоди.
Якщо один з виконавців такого злочину під час слідства бере на себе зобов'язання дати вичерпні свідчення в суді, розповісти все, що йому відомо, видати своїх спільників, він може розраховувати на статус "головного свідка".
У такому разі прокурор, що веде попереднє слідство, звертається до суду з клопотанням про визнання свідчень цього свідка у якості доказів. Перед цим він отримує згоду апеляційного прокурора.
Підсумкове рішення про визначення статусу "головного свідка" приймає суд, в якому слухатиметься справа. Суд повинен пересвідчитись, що рішення фігуранта стати "головним свідком" стопроцентно добровільне, свідоме, ухвалене ним без будь-якого тиску.
Якщо існує небезпека загрози життю "головного свідка", або ж комусь з його близьких чи родичів, їм виділяється індивідуальна охорона. Це не означає, що за ним, як тінь, ходитимуть люди з автоматами.
"Головний свідок" може переховуватися на таємних конспіративних квартирах, а в разі виникнення реальної небезпеки йому допомагають переїхати до іншого міста, знайти там роботу, змінюють прізвище та видають нові документи.
В екстремальних випадках - забезпечують виїзд до іншої країни, може бути зроблена пластична операція, щоб повністю змінити зовнішній вигляд. "Головний свідок" на попередньому етапі підписує зобов'язання про неухильне дотримання двох умов: по-перше, чітко дотримуватись правил та рекомендацій у період, коли знаходиться під охороною.
По-друге, - під час слухання справи в суді зобов'язується дотримуватися всіх попередніх домовленостей, повністю виконавши свої обіцянки: дати вичерпну інформацію і вказати на спільників. У разі ж, якщо він почне порушувати домовленості, прокурор має право відкликати або обмежити його охорону.
За час, що минув від прийняття закону, понад 70 злочинців погодилися виступити "головними свідками" і реально допомогти правоохоронним органам у виявленні злочинів, скоєних різними учасниками ОЗГ.
Тож улітку 2006 року польським урядом затверджено зміни до закону про коронного (головного) свідка. Зокрема, передбачено включати до категорії "коронних свідків" не лише рядових членів організованих злочинних груп, а й їх керівників. Рішення про надання підозрюваному привілеїв "коронного свідка" приймає прокурор країни, а про допущення в якості доказів по справі його свідчень – окружний суд.
Впровадження змін до закону (а такі корективи вносилися кілька разів, після узагальнення судової практики) значно розширили перелік злочинів, до яких застосовується метод "головного свідка". Зокрема, ним охоплюються всі злочини, скоєні ОЗГ, а також – корупційні злочини.
Зміни, що були внесені, зобов'язують кандидата на коронного свідка інформувати правоохоронні органи про наявність свого майна та майна інших членів злочинної групи, а також надавати допомогу у розшуку цього майна, в т.ч. на закордонних фінансових рахунках.
Також "коронний свідок" бере зобов'язання впродовж п'яти років не брати участі у будь-якій протиправній діяльності. У разі невиконання з нього може бути знято охорону.
Термін закінчення зобов'язань "головного свідка" перед правоохоронною системою тепер не регламентований. Слід однак зазначити, що особа, засуджена за вбивство, не може виступати у якості "головного свідка".
Тривалий час у польському суспільстві дебатувалося питання про законодавче врегулювання проблеми пенсійного забезпечення коронних свідків. Відсутність таких підстав для вирішення цього питання породжувала ситуацію, коли представники злочинного світу, погоджуючись співпрацювати зі слідством, втрачали право на пенсію, а період їхнього перебування під слідством, не зараховувався до трудового стажу.
Так, як і перебування "коронних свідків" під контролем правоохоронних органів (коли, наприклад, частина з них впродовж тривалого часу переховується в таємних місцях тощо).
Вони автоматично втрачали право на зарахування цього часу до виробничого стажу, і часто перебували в гіршому становищі, ніж засуджені злочинці. Їм не надавався також ідентифікаційний номер, наявність якого враховувалася при оформленні пенсій.
Щоб виправити ситуацію, за пропозицією ряду депутатів Сейму було внесено доповнення до закону про коронного свідка, яким проблему пенсійного забезпечення було врегульовано.
З практики застосування інституту "головного свідка" можна зробити висновок, що законодавчим, організаційним та практичним заходам по боротьбі з злочинністю й корупцією у Польщі надається пріоритетна увага.
Свої наміри рішуче протидіяти цим негативним і суспільно небезпечним явищам країна відверто й рішуче демонструє своїм сусідам по ЄС, запрошує їх до міжнародної співпраці.
Постійно проходить обмін досвідом у питаннях боротьби з обмиванням брудних коштів, торгівлі людьми, фінансуванням злочинної діяльності, застосування оперативної спецтехніки, охорони свідків. І якщо кілька років тому, приймаючи Польщу до ЄС, багато хто висловлював стурбованість криміногенною ситуацією в країні, зараз усім очевидний і певний прогрес, і послідовність, з якою Польща взялася за виправлення ситуації.
Як не прикро, констатуємо: за цей же час в Україні, крім деяких косметичних, ніяких відчутних змін в боротьбі з корупцією і організованою злочинністю не відбулося. Хоча з приходом до влади Віктора Ющенка про необхідність та невідкладність цього говорилося охоче й багато.
Проте, як часто буває у нас, після виборів багатообіцяючі декларації забуваються до… чергових виборів. Тож не випадково, тема боротьби з корупцією нині з'являється на чільних місцях хіт-парадів нових передвиборних обіцянок.
Схоже, що Ющенко залишає за собою популярну тему. Про це свідчить, наприклад, порядок денний наступного засідання РНБО, яке має відбутися 15 лютого. Як повідомила Богатирьова, планується обговорити проект Концепції реформування кримінальної юстиції, в якому, зокрема, визначаються засади спеціального антикорупційного органу.
Йдеться про Антикорупційне бюро (про що УП розповідала докладно 18 січня ц.р.), основним завданням якого є боротьба з корупцією серед високорангових чиновників, депутатів, керівного складу Кабміну, губернаторів, мерів і т.д.
Аналізуючи ідею створення такого органу, ми вже висловлювали застереження про те, що сподіватися на позитивний результат можна тільки за умови, коли цей інститут буде утворено стовідсотково на незалежних засадах.
Утворення ж його під патронатом президента дасть можливість здійснення політичного контролю над опонентами в особистих або – в кращому разі - вузькопартійних інтересах.
Тим більше тоді, коли НУНС активно виступає за зняття депутатської недоторканності.
Адже зовсім не виключено, що у такому разі антикорупційний за задумом орган сповна буде використовуватись не тільки для негласної розробки політиків і політичних партій, а й для елементарного зведення рахунків зі своїми опонентами.
 |
