"Мажоритарний" Литвин
Тепер же, коли "чергові позачергові" вибори ввижаються нашим політикам буквально під кожним другим кущем і за кожним третім деревом, вони, політики, усе частіше піддаються спокусі "пожонглювати" думками мас і в "будні".
Дійсно, в ситуації, яка склалася, стримувати себе все складніше і складніше. Схоже, найбільші проблеми з самоконтролем у цьому виникли у Володимира Литвина. Безперечно, тест на психологічну стійкість Володимир Михайлович пройшов гідно, не завагався – переконав і країну, і, в першу чергу, себе, що позачергові вибори йому зовсім не страшні і він до них готовий, як ніхто інший.
На цьому, здавалося б, час зупинитися. Але "тут Остапа понесло". Ні, ми не маємо на увазі чи то обіцянку, чи то погрозу Литвина внести на розгляд парламенту постанову про дострокове припинення повноважень ВРУ. Йдеться про чергову спробу з його боку розіграти карту мажоритарної виборчої системи.
Добре, що з часу останніх виборів пройшло не так багато часу, і в пам'яті свіжі обіцянки, які з такою легкістю злітали з вуст кандидатів. Пам'ятаємо, Володимир Литвин протягом усієї виборчої кампанії обіцяв "повернення до мажоритарки". Правда, тоді все цими скупими обіцянками й обмежилося.
Мається на увазі той факт, що Володимир Михайлович так і не поділився з громадськістю своїм баченням "мажоритарки". І тим більше таємницею для громадян залишилося справжнє значення в цьому контексті слова "повернення". Здавалося б, яке значення мають подібного роду нюанси?
Виявляється, мають. Виходячи з вітчизняного досвіду, можна сміливо стверджувати, що навіть мажоритарну виборчу систему можна "скроїти" таким чином, що потім нею ще довго будуть лякати дітей. Згадати, хоча б, досвід 1994 року. Про це автор писав у матеріалі "Даність вибору – 2".Але, хочеться вірити, що не на таке "повернення" розраховує лідер однойменного блоку.
29 жовтня 2007 року, тобто майже через місяць після виборів, Володимир Литвин здивував своєю послідовністю, заявивши, що його блок має намір запропонувати Верховній Раді прийняти закон про повернення до мажоритарної системи виборів. Про це лідер блоку сказав в інтерв'ю виданню "Грані плюс".
"Це буде законопроект про повернення до мажоритарної виборчої системи", - сказав Литвин, відповідаючи на запитання, який законопроект його політична сила внесе першим на розгляд Ради. З того часу пройшло більше трьох місяців.
Станом на 7 лютого 2008 року, виходячи з інформації, розміщеної на сервері ВРУ, серед зареєстрованих депутатами-литвиновцями законопроектів не виявлено жодного, який передбачає "повернення до мажоритарки".
До речі, станом на ту ж дату депутатами від Блоку Литвина було зареєстровано в загальній кількості 50 законопроектів. Здавалося б, справді, хіба важко зареєструвати відповідний законопроект і, тим самим, виконати свою обіцянку перед виборцями?
За цей час трапився ще один цікавий випадок. У передноворічному номері тижневика "Дзеркало Тижня" Віктор Пилипишин, член фракції Блоку Литвина, поділився з громадськістю своїми поглядами на те, "як нам облаштувати країну".
Між іншим, є там і така думка: "Я усвідомлюю те, що повернення до мажоритарної моделі неможливе, особливо на національному рівні. Але на зміну закритим партійним спискам неминуче мають прийти або відкриті, або регіональні. Не можна побудувати відкрите суспільство за допомогою закритих списків".
Ні, звичайно, така позиція має право на існування, як і будь-яка інша. Ну, вважає людина, що краще для українського виборця голосувати за допомогою чи то відкритого, чи то регіонального списку – ну і Бог з ним. Але це тільки в тому випадку, якщо ця людина не депутат політичної сили, лідер якої скрізь говорив про "повернення до мажоритарки".
Щоправда, відразу ж закралася думка, що це Трудова партія України, колеги по блоку, займаються свідомим шкідництвом, підставляючи лідера свого списку. Але, виявилося, що Віктор Пилипишин є членом Народної Партії.
Виходячи з того, що Володимир Литвин колись сказав, що Україна вступає в смугу дострокових виборів, йому варто було б уважніше стежити за тим, що озвучують його "підопічні".
Просто занадто помітний різнобій виходить. А якщо й справді позачергові вибори? Що тоді? А нічого. Схоже, подібні речі не тільки не бентежать Володимира Литвина, але й ніяк не заважають йому далі "гнути свою лінію".
Не так давно, 21 січня цього року, в інтерв'ю виданню Бізнес він знову звернувся до питання про виборчу систему: "Коаліція хоче зацементувати існуючу виборчу систему, що розширить сімейність, клановість і олігархію в парламенті. Причому вони пропонують залишити цю залізобетонну пропорційну систему за закритими списками і збільшити прохідний бар'єр. Іншими словами, зробити депутатів кріпаками, ввівши імперативний мандат".
І тут же: "Я пропоную: давайте приймемо рішення про вибори в округах, зменшимо кількість депутатів до 300, позбавимо депутатів усіх пільг і підемо ще раз на дострокові вибори. Тоді в парламенті дійсно буде народне представництво. Впевнений, тільки тоді відбудеться зміна покоління політиків".
Туман таємничості навколо свого бачення мажоритарної виборчої системи Володимир Литвин так до кінця і не розсіяв, але завісу таємничості все-таки трошки підняв. Виявляється, було б непогано поряд з "поверненням до мажоритарки" разом зменшити в півтора рази і склад депутатського корпусу.
Відразу ж обмовимося, що це – тема для повноцінного матеріалу. Тут ми тільки відмітимо, що одномандатні виборчі округи тим ефективніші, чим їх більше. Тобто, чим більше округів і, відповідно, депутатів – тим ефективніше представництво, оскільки один депутат представляє меншу кількість виборців.
Наведемо приклад Великобританії і зіставимо результати нескладних підрахунків. Так, в Об'єднаному Королівстві на минулих парламентських виборах, що відбулися в 2005 році, в списки виборців було занесено 44 245 939 громадян.
Якщо поділити це число на кількість виборчих округів, яких там нараховується 646, то ми одержимо в середньому 68 492 виборці на одного депутата. Звичайно, ці пропорції не завжди зберігаються, але все-таки в абсолютній більшості випадків вони варіюються в рамках розумної похибки.
В Україні ж на минулих виборах у списки виборців було занесено 37 588 040 громадян. Якщо, виходячи з бачення Володимира Литвина, поділити це число на 300 депутатів, то в підсумку отримаємо 125 293 виборці на одного народного обранця. Чи не забагато буде? Та й, зізнатися чесно, цікаво було б почути аргументи Володимира Литвина про те, а чому, власне, 300, а не інше число?
Чим обґрунтований саме такий вибір? У зв'язку з цим пригадується конфуз, що стався не дуже давно з теперішнім прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском.
Будучи в опозиції, його політична партія "Громадянська Платформа" виступила з ініціативою перейти до виборів в одномандатних виборчих округах і, у той же час, вдвічі скоротити кількість депутатів польського Сейму – з 460 до 230. На запитання про те, чим мотивується таке рішення, представники "ГП" відповіли з гідною захоплення прямотою: мовляв, тоді депутати будуть в два рази менше красти.
Звичайно, що радісна громадськість сприймає подібні заяви "на ура", але критично мислячі обивателі відразу ж "підказали" Дональду Туску, що, виходячи з подібної аргументації, краще зовсім розігнати Сейм – тоді взагалі красти не будуть.
Недавні події в парламенті спровокували Володимира Литвина вже в котрий раз заговорити про "мажоритарку".
За його словами, у випадку проведення дострокових виборів Блок Литвина буде наполягати на проведенні виборів за мажоритарною системою: "Зараз почали лякати один одного, що сьогодні стартує 30-денний термін, після якого можливе дострокове припинення повноважень ВР. Я думаю, що потрібно просто не лякати один одного, а прийняти рішення і піти на вибори. У випадку дострокового припинення повноважень парламенту Блок Литвина буде наполягати на проведенні виборів за мажоритарною системою".
Володимире Михайловичу, наполягати, звичайно, добре, але самій "мажоритарці" від цих наполягань ні холодно, ні гаряче.
Навіщо наполягати?! Для початку хоча б зареєструйте обіцяний вами законопроект. І не важливо, чи буде він прийнятий, чи не буде – принаймні, громадськість ознайомиться з тим, що ви маєте на увазі під "мажоритаркою".
Адже не хотілося б формувати свою думку лише на здогадах і припущеннях. І тим більше не хотілося б вважати, що проблему "мажоритарки" ви використовуєте винятково в корисливих передвиборних цілях.
Тим більше, що це ваші слова: "Коли людям кажеш, що цю систему потрібно змінити, то оплесків значно більше за будь-які розмови про соціальні ініціативи і таке інше".
За Блок Литвина 30 вересня 2007 року проголосувало 924 000 виборців, що, напевно, знали або хоча б догадувалися, навіщо він все-таки був потрібен країні.
Назар Бойко, спеціально для УП
