Апельсини і корупція
Те, що в деяких державах Сходу є традиційною нормою – у більшості європейських і деяких азіатських країнах – тяжкий злочин.
Українське законодавство визначає корупцію так: "Закон України "Про боротьбу з корупцією". Стаття 1. Поняття корупції і корупційних дій.
Під корупцією в цьому законі розуміємо діяльність осіб, вповноважених на виконання функцій держави, спрямованих на протиправне використання даних їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Корупційними діями є:
а) незаконне отримання особою, вповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийом або отримання предметів (послуг) шляхом їхнього придбання за ціною (тарифом), істотно нижчою в порівнянні з їхньою фактичною вартістю;
б) одержання особою, вповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позик, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг або переваг, не передбачених чинним законодавством;
Європейські країни визначають поняття „корупція” більш широко, переносячи його і на недержавний сектор:
"Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — використання посадовою особою своїх владних повноважень і довірених їй прав з метою особистої вигоди, що суперечить установленим правилам. Найчастіше термін застосовується стосовно бюрократичного апарату і політичної еліти.
Корупції може піддатися будь-яка людина, яка має дискреційну владу — владу над розподілом яких-небудь ресурсів, які їй не належать, на власний розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар і т.д.).
Головним стимулом до корупції є можливість одержання економічного прибутку (ренти), пов'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим фактором — ризик викриття і покарання".
Згідно з макроекономічними і політекономічними дослідженнями, корупція є найбільшою перешкодою до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення.
У різних країнах з корупцією борються по-різному. Швейцарія, наприклад, продемонструвала всьому світові, як можна боротися з корупцією не репресивними методами проти незаконних дій, а стимулюючи некорупційні дії і проводячи роз'яснювальну роботу серед населення.
Сінгапур, за часів прем'єр-міністра Лі Куан Ю, продемонстрував усьому світові, якими ефективними можуть бути жорстокі репресії проти чиновників вищої ланки для наведення порядку в цьому питанні. Уже більше двох десятиліть Сінгапур, колись найкорумпованіша країна світу, є однією з найбільш некорумпованих держав.
Так само непогані показники в боротьбі з цією напастю демонструє Китай. Правда, ніхто не проводив досліджень в Україні щодо того, чи приживеться публічна страта за корупційні дії в нашій країні. Хоча питання, безсумнівно, цікаве.
Але у всіх країнах, які мали успішний досвід боротьби з корупцією, шлях до успіху лежав через побудову правової держави, через диктатуру закону. Лікування ставало успішним тільки в тому випадку, коли репресіям піддавалася вища політична еліта, а та, яка приходила їй на зміну, демонструвала високі моральні засади і законослухняність.
Перед тим, як перейти до українських реалій варто звернути увагу ще на одну характерну рису такого явища, як "корупція".
В середині-кінці 90-х років минулого століття академік НАНУ директор Інституту макроекономіки Юрій Пахомов опублікував ряд статей, в яких він демонстрував вплив корупції на макроекономічні процеси в Україні.
Цікавий висновок, до якого прийшов цей видатний учений: рівень корупції в суспільстві ніколи не залишається стабільним, корупція або розростається, і країна котиться в безодню, або рівень корупції зменшується, і країна стає на шлях одужання.
Якщо в політичної еліти є розуміння необхідності боротьби з цим ганебним явищем і вона (еліта) консолідовано реалізує заходи щодо наведення порядку, тоді показники корупції підуть на спад.
Якщо ж немає політичної волі до боротьби за ствердження правової держави, або політична еліта держави розрізнена і ніякі консолідовані заходи не починаються, тоді корупція розростається, як ракова пухлина.
Протягом півтора року я працював секретарем комітету Верховної Ради України "З питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю".
З огляду на вищесказане і маючи практичний досвід боротьби з корупцією, я стверджую, що рівень корупції в Україні в 2007 році досяг своєї пікової позначки і продовжує рости. Чому? Тому що в Україні боротьба з корупцією не велася НІКОЛИ!
Причин, що пояснюють такий стан речей декілька. Але головних дві.
1. Розкол суспільства, а відповідно і політичної еліти України за етнокультурними ознаками.
2. Системне, починаючи з 2004 року, знищення права задля "політичної доцільності".
У суспільстві, в якому політична еліта розколена за етнокультурними ознаками, реалізувати загальнонаціональну програму боротьби з корупцією неможливо.Наведу один приклад. Вибори президента України 2004-2005 року.
Відразу після виборів призначається новий Кабінет міністрів. Проходить три тижні. Одного з міністрів "помаранчевого" уряду затримує СБУ в момент одержання найбільшого, за всю історію незалежної України, хабара. Беруть на гарячому. Міністра поміщають у слідчий ізолятор СБУ. Доповідають Ющенку.
Звичайно доповідають друзі президента й арештованого міністра. Після нетривалих розглядів одна частина політичної еліти країни, очолювана президентом Ющенком, вирішує, що операція з затримки нечистого на руку міністра не що інше, як спецоперація, підготовлена і проведена іншою частиною політичної еліти очолюваної Януковичем.
Сам факт злочину відходить на другий план. Політична складова виявляється визначальною, і президент дає команду випустити бідолаху, а заступника голови СБУ, що керував операцією по затримці нещасного, звільнити.
"Політична доцільність" - універсальне поняття, введене вождями "помаранчевої революції" і яке пояснює ігнорування або порушення норм права політиками вищої ланки.
Знищення "права" в Україні починається в листопаді 2005 року, коли під тиском "помаранчевої" юрби, керованої "вождями революції", Верховний Суд України приймає так зване "політичне", а не правове рішення.
Мені цікаво, конституція якої-небудь країни світу допускає те, що судова влада буде приймати не правові, а політичні рішення?
У нас це відбулося. Верховний суд України прийняв рішення, яке лежить поза його компетенцією, поза Конституцією, поза правовим полем про проведення третього туру президентських виборів. Благословивши, таким чином, державний переворот.
Далі - більше!
"Помаранчеві" вожді розгорнули небувалу за масштабами люстраційну кампанію. З обіманих посад були звільнені кілька десятків тисяч чоловік без пояснення причин і посилання на норми закону. Просто так. Революція оскільки...
Термін "політична доцільність" починає все більше і більше впроваджуватися в суспільну свідомість, підмінюючи собою закон.
Широка компанія реприватизації, розпочата урядом Тимошенко, мала тільки грабіжницький характер. Метою цієї компанії був перерозподіл власності, а не турбота про людину праці. Показовий приклад з перепродажем металургійного комбінату "Криворіжсталь".
З 24 000 000 000 грн. отриманих за його реприватизацію, 4 000 000 000 грн. були повернуті першим власникам, 6 000 000 000 грн. потрапили в бюджет, а сліди 14 000 000 грн. дотепер не змогли знайти ні парламентська слідча комісія, ні компетентні служби.
Подібних прикладів безліч, але що характерно, все частіше банальну крадіжку починають пояснювати "політичною доцільністю".
Другим, але не менш могутнім ударом по Конституції і праву в Україні був розпуск парламенту і дострокові вибори у Верховну Раду в 2007 році.
Президент Ющенко видає чотири укази про розпуск парламенту. Заради справедливості, варто сказати, що кожен подальший указ був абсурднішим за попередій (з точки зору Конституції). Але пояснення таких дій Ющенко знаходив, як завжди в "політичній доцільності".
І найстрашніше, що ті сили в Україні, які заявили себе, як борці за Конституцію і правову державу, зрештою, виявилися не досить рішучими у відстоюванні своєї позиції.
Як тільки Партія Регіонів і Віктор Янукович погодилися на розпуск парламенту і дострокові вибори, саме з цього моменту відбулася повна легітимізація поняття "революційна доцільність".
Конституція розтоптана, право потоптане, корупція вийшла на новий вищий рівень і стала філософським поняттям, що визначає стиль, методи і норми суспільно-політичного й економічного життя України.
Василь Волга
Нагадуємо, що редакція УП публікує думки авторів незалежно від того, наскільки ми їх поділяємо.