Чи світять українцям Шенгенські візи?
Політики і експерти вважають це першим кроком на шляху до двостороннього безвізового режиму, адже на сьогоднішній день для всіх країн-членів ЄС Україна скасувала необхідність отримання віз. Безвізовий режим з ЄС означатиме можливість для українців вільного в'їзду на територію Шенгенської зони та стане черговим кроком європейської інтеграції України.
В інтерв'ю "Дзеркалу тижня" міністр закордонних справ України Володимир Огризко повідомив: "На цей рік ми запланували собі й неодмінно порушимо питання перед ЄС про початок переговорів про скасування візового режиму взагалі. Хай це середньострокова мета, але ми будемо до неї наполегливо прагнути".
Така заява не є випадковою, оскільки відображає не лише прагнення України. В Європейському Союзі також обговорюють можливість скасування візового режиму з Україною. Під час візиту до Києва 12 січня ц.р. віце-президент Європейського парламенту Марек Сівець стверджував, що Брюссель може підтримати пропозиції Києва у справі скасування віз Євросоюзу для українців.
На думку Марека Сівця, у справі відміни віз для громадян України ЄС "слід взяти до уваги всі можливі наслідки". Такий крок може бути підтриманий, проте вимагає врахування всіх "за" і "проти", - наголосив європейський парламентарій.
Висновок напрошується сам по собі: Європейський Союз може розпочати переговори з Україною про скасування візового режиму, якщо цей крок не матиме для нього негативних наслідків. З огляду на зазначене проаналізуємо основні фактори, які можуть стати перешкодами України на шляху до безвізового режиму з ЄС.
Перша перешкода вже була оголошена віце-президентом Європейського парламенту Мареком Сівцом - проблема неврегульованості кордонів України з Росією, а також з іншими сусідніми державами.
Східний кордон України все ще залишається слабким місцем. Представник Європейського Союзу має рацію, адже тільки за 22 січня 2008 року, за повідомленням Державної прикордонної служби України, на україно-російському кордоні зафіксовано три спроби незаконного перевезення боєприпасів.
Безперечно Україна провела значну роботу з обладнання східного кордону, якого після розпаду Радянського Союзу взагалі не існувало, але питання фізичного облаштування стримується ще й незавершеним процесом делімітації і демаркації.
До цього часу не завершено процес делімітації Азовського моря і Керченської протоки та демаркації вже делімітованої сухопутної ділянки. Свою частину Спільної демаркаційної комісії Україна, на відміну від Росії, створила ще в грудні 2005 року.
Можливо, прогресу вдасться досягти в 2008-му. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко заявив, що 31 грудня 2007 року Росія повідомила про створення своєї частини Спільної демаркаційної комісії. Найближчим часом очікується, що ця комісія розпочне свою роботу.
Продовжуючи тему кордонів слід відзначити проблему й україно-білоруського кордону, делімітацію якого було завершено і закріплено в Договорі між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997 року. Зазначений Договір ратифіковано Верховною Радою України 18 липня 1997 року.
На жаль, Національні Збори Республіки Білорусь до цього часу Договір про кордон не ратифікували, що й затримує його демаркацію.
Ще одною проблемою є невизначеність придністровського сегменту кордону між Україною і Молдовою. Договір між Україною і Республікою Молдова про державний кордон підписано і ратифіковано. Закінчено роботу з демаркації на північній ділянці кордону, триває демаркація на південній ділянці україно-молдовського державного кордону. А на центральній частині, з Придністров'ям, ці роботи ще навіть не починались.
Другою перешкодою слід назвати потоки нелегальної міграції, які проходять через Україну. Територією України, згідно класифікації Центру збору й обміну інформацією з перетинання кордонів і міграції ЄС, проходить дев'ять маршрутів нелегальної міграції.
Ці маршрути є основними каналами доставки нелегальних мігрантів із країн Азії, таких як Афганістан, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Китай, Узбекистан і Таджикистан, через Росію і далі через Україну до Європейського Союзу.
Показники Державної прикордонної служби України за 2007 рік вказують на збільшення потоку нелегальних мігрантів через нашу країну. За 2007 рік прикордонники виявили 31 783 нелегальних мігрантів, що на 6 тисяч нелегалів (23,3%) більше, ніж у 2006 році.
Двадцятитрьохвідсоткове зростання кількості нелегальних мігрантів демонструє несприятливу тенденцію, яка не тільки зашкоджує просуванню України до безвізового режиму з ЄС, але й загрожує стабільності внутрішньої ситуації в Україні.
Третьою перешкодою є виїзд українців на нелегальні заробітки до країн ЄС. Армія трудових мігрантів з України складає, за різними оцінками, від 5 до 7 млн. осіб. При цьому офіційний дозвіл на роботу має не більше 500 тис. українців. Близько 2 млн. українських мігрантів постійно проживають за кордоном, періодично відвідуючи Україну, а основна маса заробітчан зайнята у сезонних роботах.
Тобто, 15% українців заробляють собі на життя закордоном, і 90% з них - нелегально. За інформацією дипломатичних представництв України, у Польщі на заробітках перебувають 300 тис. громадян, в Італії та Чехії - по 200 тис., у Португалії - 150 тис., Іспанії - 100 тис.
Заробітчани представляють переважно дешеву робочу силу, яка зменшує рівень заробітної плати у відповідних країнах і сприяє збільшенню рівня безробіття. Європейський Союз побоюється, що остаточне зняття візових регулювань і відкриття кордону збільшить кількість таких заробітчан, що вже відмічається у випадку з Румунією і Болгарією.
Четверта перешкода - відсутність процедур висилки нелегальних мігрантів з України. Як зазначалось вище, основний потік нелегальних мігрантів до України проходить через країни СНД, в першу чергу через Росію. Цьому сприяють два фактори: безвізовий режим з вказаними країнами і відсутність договірної бази про реадмісію.
Угоду про реадмісію між Україною і Росією було підписано в грудні 2006 року, але до цього часу вона не вступила в силу. Переговори про підписання відповідної угоди з Білоруссю лише тривають. В той же час угода з Туреччиною про реадмісію була підписана в 2005 році і ратифікована 2006-го.
Отже проблемними напрямками в правовому врегулюванні реадмісії залишились Росія і Білорусь. А за 2007 рік, як повідомляє заступник директора Департаменту охорони державного кордону Борис Марченко, Україна видворила близько 13 тисяч нелегальних мігрантів (слід порівняти з кількістю виявлених нелегалів).
П'ятою перешкодою може стати невідповідність візового списку України візовому списку ЄС, хоча ця умова, за висновками Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, не є жорсткою для скасування візового режиму з ЄС.
Однак, Європейський Союз, вірогідно, з початком переговорного процесу вимагатиме від України усунути ці розходження. Головним підходом є те, що Україна не повинна мати безвізовий режим з країнами, поїздки з яких до ЄС передбачають отримання віз.
У даний час Україна має безвізовий режим для усіх країн СНД, окрім Туркменістану. Цей фактор має додаткове навантаження й тому, що саме через ці країни проходять основні канали нелегальної міграції.
Складність вказаної перешкоди полягає у більшому обсягу поїздок українців в країни СНД і громадян країн СНД до України, ніж з країнами ЄС. За дев'ять місяців 2007 року з країн СНД до України прибуло 25 612 осіб, а з інших країн - 6 335 осіб, що в чотири рази менше; вибуло в країни СНД 15 450 осіб, а до інших країн - 6 960 осіб, що майже в три рази менше.
Статистика вказує на те, що впровадження українських віз для країн СНД створить великі перепони для українського населення. До того ж, в Росії працює значна кількість українських заробітчан (за неофіційними даними не менше 1 млн. українців). Але з іншого боку візовий режим перешкоджатиме потокам нелегальних мігрантів.
Шостою перешкодою ще залишається рівень захисту українського національного паспорта. Влітку 2007 року в Україні було введено нові паспорти громадянина України для виїзду закордон, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 858.
Новий паспорт, процедура введення якого тривала близько трьох років, відзначається відповідністю міжнародним стандартам і сучасним вимогам Європейського Союзу. Він має 25 ступенів захисту. Але проблема полягає в тому, що новий паспорт вводиться поступово, тобто паспорти попереднього зразка продовжують діяти паралельно з новими.
Для повного переходу на нові паспорти потрібно буде час до середини 2017 року, коли громадяни України, які отримували паспорти попереднього зразка в першій половині минулого року, змушені будуть замінити їх. Ця перешкода може бути усунена або шляхом настійливої рекомендації українцям замінити паспорти, або шляхом введення часового обмеження дії паспортів попереднього зразка.
Таким чином, зазначені фактори перешкоджатимуть скасуванню візового режиму Європейського Союзу для України. Щоб уникнути цих перешкод, нашій державі слід провести роботу з нейтралізації вказаних факторів, зокрема:
* докласти максимум зусиль для завершення процесу делімітації і демаркації кордонів з Росією, Білоруссю і Молдовою;
* продовжити співробітництво з ЄС в рамках Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону Україні та Республіці Молдова, яку було пролонговано на 2008-2009 роки;
* вживати заходи з приведення параметрів стосунків між Україною і країнами-джерелами та країнами-транзитерами нелегальних мігрантів до рівня світових і європейських стандартів в сфері віз і міграційного регулювання;
* створювати нові робочі місця та належні умови праці, особливо в західних областях для запобігання потоків нелегальних українських заробітчан до країн ЄС;
* докласти зусиль для завершення ратифікації угоди про реадмісію з Росією та успішно завершити переговори і укласти угоду про реадмісію з Білоруссю;
* переглянути візові режими з країнами СНД, враховуючи кількість візитів та ризики в сфері нелегальної міграції;
* прискорити процес переходу громадян України на закордонні паспорти нового зразка.
Наявність перешкод до безвізового режиму з ЄС не означає, що Україна не повинна ініціювати переговори. Переговорний процес потрібно розпочати якнайшвидше і одночасно виконувати заходи з усунення несприятливих факторів.
Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД , для УП
