Я готовий вийти на наступний Майдан

Після сумнівних справ часто настають моменти, коли приходиться серйозно задуматись. "Навіщо було це робити, вернути б усе назад…" Але пізно. Поїзд пішов, двері закрились. Суд виніс вирок.

Мені набридло, що високопосадовці продовжують грати в нехороші ігри зі своїм народом.

То клоун Рудьковський намагається переконати, що "я не дурак. Дурак не я" (До речі, не треба саджати його. Краще дійсно в цирк віддати – дітям забава буде. Талант в людини!)

Набридло, що Ющенко думає, що місія президента зводиться до інтриг і нудних проповідей. Коли я на Майдані кричав "Ющенко!" я мав на увазі європейські стандарти влади (це ж треба було додуматись тирити благодійні гроші через доньку!).

Немає політика, якому би вірили люди (хіба що Гриценку респект!).

Набридли постійні інтриги і розчарування. Поки в них є влада, вони думають, що ризик виправданий. Так, відчайдушні "лажі" на прикладі Мороза вже не проходять. Країну інституційно не зламати, але гроші тирити все ще можна (до речі, жаль що справа з Морозом заслуга не народу, а Тимошенко, за що їй теж респект!).

Міністри не стають клоунами. Це клоуни стають міністрами.

Черновецький, Рудьковський, Шуфрич, Добкін, Мороз – це тільки та видима частина людей, яким держава повинна забезпечити лікування і всебічну моральну підтримку. Але з повним карантином.

Їх проповіді нагадують "обращєніє блаженних нєбожитєлєй". Володіючи тільки саном, вони не володіють ні розумом, ні совістю. Вони – банкроти в очах середнього класу, який розумний, і в якого є совість.

Людям, які самостійно і чесно заробляють собі на життя важко усвідомлювати:

1. Що цим клоунам належить влада;

2. Як вони можуть залишатись при владі з такими підходами.

Українська державність прогнила. Основні складові держави - міністерства, ВР, адміністрація - заняті або апаратчиками, що звикли працювати в режимі совка, або бандюками.

Причому апетити апаратчиків вражають – взяти хоча б того ж Голубченка з його "хатинками" і "машинками" на державній службі. Особливо космічні зовсім відірвались від землі, взявши собі в піарщики Казбеків, які до того ж виставляюсть їх на посміховисько.

На жаль, зараз немає можливості представити інтереси людей, які чесно працюють, і у яких є ідеї над якими можна працювати.

У наших олігархів і корупційних чиновників ідей немає, вони просто тирять - підприємства, землю, бюджетні гроші, etc.

Ось імена, за які мені соромно: Кучма, Ющенко, Черновецький, Янукович, Колесников, Ахметов, Коломойський, Фірташ, Богатирьова, Мороз, Ульянченко, Плющ, Каськів, "піховшек" (от були колись часи…), Симоненко, Бойко, Медведчук, Довгі (сімейка, блін), Азаров, Голубченко, Балога (+ прихлєбатєлі), Медведько, Піскун, Шуфрич, Порошенко, Рудьковський, Добкін, Кравчук, Червоненко, Єхануров, Омельченко. Плюс багато, багато дрібних мосьок і тих, на кого немає відкритої інформації.

На жаль, імена, якими ми можемо пишатись, обмежуються спортсменами, Сердючкою і Русланою. Суспільних діячів, які б котирувались на міжнародному рівні немає. В нас немає свого Давосу. В нас немає Microsoft. Ми сировинна країна, де є власники ресурсів.

Якби Білл Гейтс був би якимсь Богданом Гейтсенком, навряд чи вдалось би йому збудувати мільярдну імперію.

По-перше, в нас не достатньо відкритих ринків, на яких потрібно постійно оновлюватись і підвищувати ефективність. По-друге, якщо б він створив ТОВ "Класний софт", після перших десяти мільйонів обігу його би взяв у свої горизонти не один контролюючий орган. Не стільки сам орган, як його начальник, якому треба хатинку як в Голубченка, машинку, сина від армії відмазати, etc.

Насправді, в нас є люди які заробляють на софті. Я їх знаю. Але справжні гроші вони заробляють тільки на державних тендерах, тільки з відкатами, і в 95% - за кордоном.

На жаль, на представницькому рівні люди мають справу з нашими покидьками. Цим покидькам не вигідно, щоб народ був мудрий, бо мудрому народу не потрібні покидьки при владі.

Але йдуть неминучі зміни. Люди стають мудрішими. Укріплюється інститут приватної власності. Коли сильна приватна власність, то жоден покидьок не може розраховувати на неї. Тому покидьки бояться підніматись проти малого чи середнього бізнесу, який в більшості своїй працює за правилами.

Але вони все ще продовжують займатись крупними державними компаніями і сидять на грошах незахищених соціальних груп – пенсіонерів, безробітних, людей з малим доходом. Причому останні продовжують голосувати за тих, хто їх залишає без копійки.

Тільки в нашій країні люди з мільярдними статками, бандитським капіталом і державними монополіями (все в одній особі) можуть користуватись підтримкою незахищених верств населення.

На жаль, немає варіанту хірургічного видалення покидьків від влади. Залишається чекати і сподіватись.

Я готовий вийти на наступний Майдан.

P.S. Прохання до більшості політиків - не чіпайте те, що вам не належить. Життя в Україні змусить відповідати владу за свою діяльність. Свободу не спинити ))

Іван Варко