Ющенко приступає до владного пирога Тимошенко
Прогноз політичної погоди не передбачає нічого оптимістичного – у стосунках між Ющенком і Тимошенко насувається якщо не буря, то похолодання.
Очікувалося, що у п'ятницю парламент має здійснити кілька кадрових призначень, які залишилися в спадок ще з 2007 року.
Так, Тимошенко досі працює зі старими керівниками Фонду держмайна, Антимонопольного комітету та Держтелерадіо.
Крім того, в уряді є вакантною позиція віце-прем'єра з квоти БЮТ, яку має посісти Віталій Гайдук, звільнивши тим самим Олександра Турчинова від наднормативної роботи куратором енергетики.
У понеділок Кабмін здійснив подання про звільнення старих керівників та призначення нових, однак далі навколо цього почалася політична гра.
У вівторок відбулася зустріч президента і прем'єра. Віктор Ющенко поставив умову, за якої голосування пакету кадрових призначень може відбутися тільки після ухвалення законів, ним же і внесених до парламенту, спрямованих на підсилення повноважень президента.
Крім того, Ющенко висловив незгоду з тим, що на посаду керівника Антимонопольного комітету запропоновано кандидатуру Давида Жванії, який давно перестав бути улюбленим кумом президента, а перетворився швидше на фактор роздратування.
І причина навіть не в думці, яка укорінилася в президентській голові, що він був отруєний на вечері з Володимиром Сацюком, організацією якої займався Жванія.
Просто Жванія сприймається Банковою як представник політичних конкурентів, підсилювати яких немає сенсу.
Він виступив фінансовим менеджером проекту "Народної самооборони", який став альтернативою "Нашій Україні", де президент все ще намагається диктувати свої умови.
Тепер "Самооборона" регулярно висуває свої умови Банковій, чим виводить їх із рівноваги.
Хоча квота Антимонопольного комітету належить "Нашій Україні", але призначення на це місце Жванії фактично означатиме, що НУНС переуступив цю посаду БЮТ, адже Жванія вже не приховує своїх теплих стосунків з Тимошенко.
Щоб зменшити апетити "Самооборони" і породити внутрішній розбрат, наприкінці минулого року секретаріат президента навіть запропонував посаду Антимонопольного комітету Петру Порошенку.
Про те, що частина фракції НУНС схиляється на користь Тимошенко, свідчать і слова Ющенка на зустрічі зі своїми депутатами, яка також відбулася на поточному тижні.
– Я наполягаю, що всі питання мають вирішуватися всередині фракції, - заявив почесний голова "Нашої України", маючи на увазі протимошенківські погляди частини депутатів.
Водночас Ющенко вирішив зробити вигляд, що не знає того, що здебільшого волю фракції визначають дійсно за її межами, але в стінах секретаріату президента.
Зрештою, у середу постанова Кабміну про призначення Жванії зникла з сайту Верховної Ради. У четвер зранку вона з'явилася знову, що означає рішучість Тимошенко не поступатися інтересами "Народної самооборони", яка по-суті є головним антибалогівським бастіоном у НУНС.
Інтрига навколо Жванії має своє продовження в історії з генпрокурором і главою СБУ.
Тандем Тимошенко і "Самооборони" може зіграти у майбутньому, коли стануть явними їхні солідарні претензії на звільнення Олександра Медведька, який знайшов спільну мову з Банковою.
Без голосів "Самооборони" парламент не зможе затвердити Валентина Наливайченка повноцінним керівником спецслужби. Тому розмін "Жванія на Наливайченка" може бути цілком реальним.
А повторна поява постанови про призначення Жванії збіглася в часі з заявою депутатської групи "Народна самооборона" про те, що вони "висловлюють вотум довіри кандидату на посаду керівника Служби безпеки України", якого вони чомусь назвали "Ігорем Наливайченком".
Ситуація навколо Жванії виглядає лише приводом для загострення стосунків між командами Ющенка і Тимошенко.
Головна причина – це широкомасштабні зміни законодавства, які планувалося здійснити ще перед голосуванням за прем'єр-міністра. Однак, зрозумівши, що законопроекти не готові, Банкова під чесне слово Тимошенко погодилася перенести ці питання на наступний рік.
Пакет включає понад десять законопроектів, частина з яких досі не узгоджена. Хоча переважна більшість нових законів гратиме на руку Ющенку, однак на одному з них категорично наполягає вже Тимошенко.
Ідеться про легітимізацію імперативного мандату. І на засіданні політради "Нашої України" в середу відразу кілька осіб виступили з критикою цього закону.
"Наша Україна" наполягає, щоб імперативний мандат був обмежений у часі. А щоб зняти ризик диктату партійних вождів, то запровадження його повинно відбуватися разом із переходом на вибори за відкритими списками.
Інше неузгоджене питання з пакету – це вибори мера Києва. Коаліція досі не може визначитися, як реально змінити владу в столиці – і зробити це так, щоб Черновецький не зміг оскаржити законність цього рішення.
Закони від Ющенка
Новину про висунутий з Банкової ультиматум Юлія Тимошенко повідомила на засіданні політради коаліції у вівторок.
Основний масив змін до законодавства містить підсилення повноважень президента, втрачених в результаті змін до Конституції та ухвалення закону про Кабмін, що було зроблено рік тому солідарними зусиллями Партії регіонів та блоку Тимошенко.
Ющенко такої наруги не витримав, і однією з умов повернення Тимошенко на посаду прем'єра було скасування норм, які позбавляли президента влади.
Зрештою, після того, як Ющенко вніс законопроекти до парламенту, стало зрозуміло, чого він домагається.
По-перше, у новій редакції закону про Кабмін Ющенко пропонує, щоб подання про звільнення міністрів оборони та закордонних справ вносилися лише за згоди глави держави. Як відомо, Бориса Тарасюка позбавили посади за наполяганням Януковича і без такої згоди Банкової.
По-друге, Кабмін має стати інструментом в руках Ющенка, тому що окремим рядком в законопроекті записано, що уряд "забезпечує виконання актів президента", а також "відповідає на звернення президента" і "проводить у разі потреби консультації з президентом".
По-третє, нова редакція передбачає підсилення ролі Ради національної безпеки і оборони, яка зараз повністю підконтрольна главі державі – після призначення губернаторів членами РНБОУ влітку минулого року.
Так, запропонована Ющенком редакція закону про Кабмін передбачає, що РНБОУ "координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони".
Цей пункт зазнає істотних змін, бо у нинішньому законі виписано набагато стриманіше формулювання: Кабінет міністрів просто "взаємодіє" з РНБОУ і секретаріатом президента.
А головний спосіб впливу Ющенка на уряд виписано такими словами: "Кабінет Міністрів забезпечує виконання рішень Ради національної безпеки і оборони, введених у дію указами президента".
Закон Ющенка пропонує повністю прибрати речення-застереження про те, що посадовці апарату Радбезу чи секретаріату президента "не мають права давати доручення Кабінету міністрів, членам уряду та втручатися в їх діяльність".
Таким чином Віктор Балога та Раїса Богатирьова матимуть значно більше повноважень при розмові з Тимошенко та її підлеглими.
По-четверте, Ющенко записав за собою право порушувати перед Верховною Радою питання про відповідальність Кабміну.
Істотне підсилення повноважень президента прописано в законах, які стосуються місцевої влади.
Так, по-п'яте, Ющенко хоче надати право керівникам місцевих адміністрацій, яких він і призначає, зупиняти дію актів, ухвалених органами місцевого самоврядування.
Робити вони це зможуть "з мотивів невідповідності актів Конституції чи законам України".
Зупинивши акт органів місцевого самоврядування, одночасно чиновник має звертатися до суду про визнання цього акта незаконним.
По-шосте, ще один прояв підсилення Ющенка – це надання права головам адміністрацій накладати вето на призначення керівників територіальних управлінь міністерств та директорів державних підприємств.
Між іншим, у законі про місцеві державні адміністрації Ющенко хоче змінити механізм працевлаштування губернаторів.
Задум президента передбачає, що на посаду може бути призначена особа, "яка перебуває в кадровому резерві голів місцевих державних адміністрацій".
"Формування кадрового резерву голів місцевих державних адміністрацій здійснюється за результатами відкритого конкурсу, який проводиться в порядку, визначеному Головним управлінням державної служби України".
Другий спосіб призначення главою адміністрації – це переведення з однієї області чи району на іншу.
Також закон містить норму, що портфель керівника місцевої адміністрації не належить до політичних посад, а тому їх звільнення не може бути пов'язане з обранням нового президента або прем'єр-міністра.
Однак і це ще не все підсилення повноважень Ющенка.
Отже, по-сьоме, члени Вищої ради юстиції, за задумом Банкової, тепер мають складати присягу не перед Верховною Радою, а перед президентом.
Несуттєва формальність має просте пояснення – серед причин для відставки члена Вищої ради юстиції є порушення присяги. А хто має встановлювати факт порушення присяги як не людина, яка освячувала своєю персоною цю процедуру?
По-восьме, Ющенко законодавчо закріплює свій контроль над внутрішніми військами. Під час політичної кризи він це зробив указом, зараз, виходить, зрозумів, що цього замало для легітимної картини.
Внутрішні війська перейменовують у Національну гвардію, командувач якої буде призначатися та звільнятися одноосібно президентом.
По-дев'яте, Ющенко підпорядкував собі "прослушку" – Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації. За новим законом, призначати та звільняти керівника повинен президент, тоді як зараз це робить Кабмін.
По-десяте, президент пропонує, щоб члени Конституційного суду складали присягу не на засіданні Верховної Ради, а на урочистому зібранні КС. Це робиться, щоб забрати у парламенту можливість блокувати початок роботи Конституційного суду, як це відбувалося протягом 2005-2006 років.
По-одинадцяте, також Ющенко хоче прибрати норму, за якою глава держави повинен був погоджувати з прем'єр-міністром та міністром юстиції указ про призначення суддів КС за своєю квотою.
У законі пропонується ще раз підтвердити норму Конституції про те, що "повноваження судді Конституційного Суду України припиняються органом, який його призначив".
Цей пункт – також відлуння протестів проти звільнення Ющенком суддів Станік, Пшеничного та Іващенка в розпал політичної кризи. І, по-суті, це є визнанням з боку секретаріату президента, що тоді вони діяли на межі, а часом і за межею дозволеного.
