Та сама проблема конституційного процесу

Політики знайшли нову виграшну для себе забавку, яка поза сумнівом, відволікатиме масу мислячих громадян від питань зростання цін і банківських відсотків.

Проблему вдосконалення української Конституції заганяють у глухий кут, заледве вона починає якось формулюватись. Це очевидно.

Не будемо коментувати ідею ухвалення нової Конституції так званою Конституційною Асамблеєю чи Конституційними Зборами. Це зробити неможливо, адже такий шлях є неконституційним, хіба парламент внесе відповідні зміни до Конституції.

Складається враження, що азартну гру в конституційний процес вже розпочато, і дехто знає кільканадцять ходів наперед. Судячи з інтенсивності інформаційного потоку на цю тему, проблема нової Конституції "розкрутиться" навесні і драматизується десь під осінь.

Насправді хвилює не спосіб прийняття змін, а що станеться з її текстом. Хоча б не зробили Конституцію гіршою.

При цьому закрадається наївна думка, може, хтось з вищої еліти допустить на поле громадянського обговорення і тексти проектів та пропозицій звичайних громадян. Мова йде не про запрошення до участі, куди ці проекти попадатимуть як у сміттєвий кошик чи як дармові інтелектуальні знахідки, в кращому випадку.

На жаль, не варто сподіватись на незалежний конституційний форум без присутності правничої і політичної еліти.

Це нікому не вигідно, адже так зване громадське обговорення конституційних змін вже зараз нагадує боротьбу кількох абсолютно неприйнятних концепцій Конституції. Котра концепція володітиме більшим інформаційним ресурсом, та і намагатиметься формувати остаточну громадську думку, не зважаючи на тверезі голоси громадськості.

Те, що пропонує пан Яценюк, влаштує всіх політиків і має найбільше шансів реалізуватися. У результаті матимемо політично компромісну Конституцію і слабку державу, яка не зможе захистити інтереси громадян.

Конституцію принципово не можна будувати на компромісі, який апріорі передбачає несправедливість. Пропонований принцип творити новий проект збором представників партій із залученням авторитетних фахівців означає велику проблему участі в цьому процесі самого народу, адже фахівці працюють на політиків.

Хоча сучасний розклад сил в парламенті робить реальним прийняття тільки компромісної Конституції. Якщо бути реалістом, то й не варто починати розкручувати тему нової Конституції і спробувати реально хоч її підправити, усунувши огріхи реформи.

На більше ані цей парламент, ані тим паче народ, не знайдуть у собі сили. Це заощадить час для реальних кроків назустріч людям.

Проекти Конституції від так званих правозахисних організацій творились переважно на гранти і при всій повазі до авторів, є проектами слабкої, відкритої, інформаційно незахищеної держави - своєрідної толоки для світу.

Громадяни у такій державі будуть незахищеними, зазомбованими і низькооплачуваними на "регульованому" великим капіталом ринку праці. Свобода слова і свобода прав залишиться свободою балачок на цю тему, а український внутрішній ринок тільки називатиметься українським.

В утвердженні такої Конституції світ радо нам допоможе, природно бажаючи мати нас за "покладистого" молодшого партнера, а не за сильного конкурента.

Безумовно буде й третя концепція. Це стало зрозуміло недавно, після поширення з великим розмахом "Декларації Громадянського конституційного комітету".

Абсолютно вірною є негативна оцінка пропонованого способу прийняття нової Конституції збором політиків і фахівцями (референтами політиків) із залученням кількох національних авторитетів, які не впливатимуть на прийняття рішень.

Хоча, на мій погляд, системна криза держави і суспільства сталась не внаслідок "руйнації Конституції України". Ця проблема існує лише тому, що з часу проголошення незалежності український політикум зберігає значний відсоток несамостійності у визначенні національних пріоритетів.

Тому й Конституція завжди буде тяжіти до документа - компромісу між державниками і "зацікавленими" політиками. Краще робити щось, щоб народ став відповідальнішим на виборах, усунув з політикуму тих, хто ніколи не дасть українцям мати кращу Конституцію.

Сакраментальна фраза Декларації: "Сьогодні провести успішну конституційну реформу без широкого громадського обговорення та безпосередньої участі політично незаангажованих експертів-конституціоналістів неможливо. Адже саме громадяни мають сформувати суспільне замовлення на нову Конституцію."

Стовідсотково вірно, але є проблема, як організувати справжнє, не фіктивне громадське обговорення і справжню участь громадян. Це давно є фатальною проблемою українського конституційного процесу і політики.

Громадянський конституційний комітет заявляє: "Саме громадяни України мають бути дійовими особами конституційного процесу, оскільки йдеться про фактичне заснування ними власної держави. Громадяни, як засновники держави, мають зафіксувати свої права й обов'язки, виробити правила власної самоорганізації, принципи організації системи управління державою та загальні рамки для функціонування політиків".

Мене не хвилюють ілюзорні можливості так званого громадського обговорення з ініціативи когось і саме тих проектів, якийсь комітет чи група вважає за необхідне оприлюднити. Громадяни повинні одержати реальний шанс не приєднатися до кампанії, ініційованої Громадським конституційним комітетом, а стати повноправним учасником цього процесу.

Чому я так думаю? Не довіряю різним комітетам як з боку влади, так і комітетам від народу, адже в їхньому визначальному складі завжди переважають авторитетні політики і правники, причому нерідко автори різних конституційних концепцій.

Новостворений громадянський конституційний комітет не є винятком, хоч задекларував нормальний шлях вдосконалення Конституції. Для того, щоб цей комітет став справді народним, йому варто зробити процес залучення до співпраці окремих громадян максимально відкритим, гарантувати захист авторства проектів, які будуть надіслані на відкритому форумі або поштою.

Варто було б оголосити конкурс народних особистих проектів змін до Конституції, щоб можна було відзначити подякою або і грошовою премією ті проекти, які містять оригінальні корисні ідеї, цілісне бачення Конституції як закону для блага громадян і світового авторитету держави.

Як на мене, добре організоване народне обговорення є тією фатальною проблемою, яку надзвичайно важко вирішити, а без цього добрих змін Конституції не вийде.

Більш того, грамотне і масове обговорення виконає конче потрібну функцію конституційної просвіти населення і дає шанс застерегти політиків від незважених маніпуляцій з Конституцією. Політики вже рвуться це робити під гаслами про благо народу, з нетерплячки потираючи руки і забігаючи один наперед одного.