Больові точки "Черновецького і Ко"
Ми навчилися сприймати дикий переділ комунальної власності як сальний анекдот. Махина корупційних землевідводів у нас проходить під розділом "гуморески". Якщо так піде і далі, то рішення "мера всіх киян" про ліквідацію Києва як адміністративно-територіальної одиниці ми сприймемо як кумедний каламбур.
До речі, Леонід Черновецький повинен бути вдячним усім, хто виставляє його в "космічному" світлі. Адже на Русі завжди було заведено не кривдити юродивих. Навіть якщо ці юродиві за два неповних роки стали найбільшими в Європі латифундистами.
Болючі точки "Черновецького і Ко".
Особисто мені боляче від того, що чиниться в моєму рідному місті. Київ знаходиться в найжорстокішій системній кризі.
Змінити ситуацію в місті може лише твердий суспільний та політичний тиск на основних суб'єктів прийняття рішень. Природно, у першу чергу він повинен спрямовуватись на пана Черновецького та його команду земельних ділків.
Тільки широка та відкрита публічна дискусія змусить їх відповідати за загрозливий стан справ в українській столиці. Крім того, подібна дискусія дозволить змінити суспільне ставлення до міської влади з поблажливо-іронічного до радикально-вимогливого.
Сьогодні я б визначив три ключові точки суспільного тиску на міську владу.
Кримінальна справа, парламентська слідча комісія та дострокові вибори.
Перша точка – це Верховна Рада, яка має конституційне право призначити дострокові вибори в Києві.
Багато парламентських сил, у тому числі з демократичного табору, на словах обіцяють Києву очищення, а на ділі успішно беруть участь у корупційних схемах. Щоб вони проголосували за дострокові вибори, їх потрібно загнати в умови безвихідного вибору.
Ми, опозиція в Київраді, зробимо все, щоб усі парламентські сили привселюдно визначили своє ставлення до політики Черновецького. Основні механізми публічного тиску на Верховну Раду вже запущені.
По-перше, це судовий позов, поданий Блоком Віталія Кличка, у Шевченківський суд столиці. Ми доб'ємося визнання незаконними рішень "земельної біржі" Черновецького від першого жовтня 2007-го, коли сателіти мера в Київраді розділили між собою 4% території Києва.
Перша перемога вже здобута – після попередніх слухань, 29 січня відбудеться розгляд цієї резонансної справи по суті.
По-друге, цей розгляд Верховним Судом справи про фальсифікації Черновецьким виборів 2006-го. На підставі цих матеріалів уже подано кілька депутатських запитів, і може бути знову відкрита кримінальна справа проти мера.
Нарешті, по-третє, це перспектива створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Відповідне рішення вже зареєстроване в парламентському апараті.
Безкарність міського мера – удар по репутації президента.
Друга точка для тиску на владу міста президент України.
У сферу його конституційного впливу входить контроль за силовими структурами та судовою системою. На сьогодні вся правоохоронна система країни мовчить. Чому? З цим теж необхідно розібратися.
Зухвала позиція мера та його команди, які заявляють про повну підтримку їхніх дій президентом, породжує у людей сумніви в бажанні та здатності гаранта Конституції захистити їхні права.
Динаміку ставлення киян до глави держави прорахувати елементарно просто: чим безкарніше почуває себе міський мер, тим менша довіра до президента. І відповідно – навпаки.
Кияни чекають від Віктора Ющенка та його представників у правоохоронних органах радикальних дій, які зупинять варварську атаку на Київ. Чи потрібно говорити, що подальша відторгненість або відчуженість (що можна трактувати як приховану підтримку мера) секретаріату президента ще більше змінить суспільну думку не на користь Віктора Андрійовича.
Мерія – як клондайк для КРУ та Генпрокуратури.
Третя точка тиску на міську владу – Кабінет Міністрів, який має в арсеналі й адміністративно-репресивні важелі (МВС), і можливості для контролю фінансової діяльності місцевої влади.
Мені важко уявити уряд будь-якої європейської держави, який спокійно спостерігає, як мер столиці нераціонально (це найбільш м'яке слово) підходить до використання національних стратегічних ресурсів, даних йому в керування. Я щиро сподіваюся, що Кабмін усвідомлює свою частку відповідальності за долю Києва.
Банк "Хрещатик" і "Київенергохолдінг", передані за копійки скромним київським олігархам, – дрібниці на тлі грандіозної земельної корупції в місті. Ми пам'ятаємо загальнодержавну радість із приводу "Криворіжсталі", яку успішно повернуто державі та продано на аукціоні.
Сьогодні ті ж люди скромно мовчать, коли мова заходить про вкрадені у столичної громади землі вартістю в декілька "Криворіжсталей". Чи не тому, що цінність київської землі для багатьох чиновників значно вища за такі "нематеріальні" категорії, як совість і людська гідність?
Остання яскрава ілюстрація того, що відбувається, – рішення про зміну форми власності аеропорту "Жуляни", який може піти за тією ж схемою, що і банк "Хрещатик". Триста гектарів дорогоцінної землі змушують чиновників забути навіть про те, що "Жуляни" є стратегічно важливим для країни об'єктом.
Тому ми будемо привселюдно вимагати від Кабінету міністрів ввести жорсткий моніторинг фінансової та господарської діяльності столичної влади. Причому дані цього моніторингу повинні бути легкодоступні як представникам засобів масової інформації, так і звичайному киянину, який бажає знати – як і з якою ефективністю витрачаються його гроші.
P.S. Байдужість центральної влади до ситуації в Києві загрожує країні економічним і управлінським колапсом національного масштабу. Адже в місті відсутня стратегія розвитку. Її підмінив чорний переділ київської землі.
Чим раніше його зупинять, а його організаторів відправлять вивчати планування Лук'янівського СІЗО, тим більше в нас шансів зберегти місто нашим дітям.
Віра в Київ і киян дозволяє мені бути впевненим, що дострокові вибори в Києві відбудуться. Переконаний, що люди, навчені гірким досвідом, будуть вибирати не бюджетні пайки, а стратегію розвитку міста та команду, готову втілити її в життя.
Сьогодні Київ не просто хворий. Місто практично лежить на операційному столі. Щоб видалити метастази непрофесійного керівництва, доведеться різати по живому.
Так, буде неприємно. Так, буде боляче. Але іншого виходу немає.
 |
Автор Віталій Кличко
