Загадка Арсенія Яценюка

Прийнято вважати, що в Україні існують донецький, закарпатський ну і, можливо, дніпропетровський клани. Арсеній Яценюк є представником буковинської групи в сучасній українській еліті, про існування якої мало хто здогадувався.

Дмитро Фірташ, Олександр Зінченко, покійний Ігор Плужніков, Геннадій Москаль, Михайло Папієв, Ян Табачник, зрештою, Арсеній Яценюк – цих людей об'єднує спільна точка сходження до київської влади: Чернівці.

Яценюк є унікальним явищем в сучасній українській політиці. У 33 роки він обійняв посаду, яка входить до трьох найвпливовіших у країні. А, як відомо, саме спікер, а не прем'єр-міністр у разі дострокового припинення повноважень президента за Конституцією виконує його функції.

Стрімкий початок трудової кар'єри Яценюка змушує зацікавлених осіб шукати тіньову фігуру, яка вивела молодого хлопця в люди, хоча, можливо, її ніколи не існувало.

Але, очевидно, секрети такого потужного старту Яценюка будуть такою ж інтригою для журналістів, як і постать Фірташа.

Отже, у вересні 1991 Яценюк почав навчання в Чернівецькому університеті, а вже в грудні 1992 він стає президентом юридичної компанії "Юрек Лтд". Яценюку на цей момент було 18 років – він навчався на другому курсі.

Другим засновником фірми був Андрій Іванчук, який був лише на рік старший за Яценюка. Іванчук з Яценюком були власниками на паритетних засадах – кожен вніс до статутного фонду по 18 мільйонів купоно-карбованців.

Як вдалося з'ясувати "Українській правді", майже відразу компанія Яценюка зайнялася юридичним обслуговуванням підприємства іншого в майбутньому впливового земляка Михайла Папієва.

Але виробниче об'єднання "Альянс" Папієва було не найбільшим клієнтом у молодого студента юрфаку – вже тоді він надавав послуги Чернівецькому машинобудівному заводу.

Як написав сам Яценюк у автобіографії, його фірма вела процеси в арбітражних судах, а також брала участь у "роздержавленні промислових і аграрних підприємств". При цьому Яценюк продовжував навчання в університеті. Розповідають, що за згодою ректора він деякі іспити складав достроково.

Криміналістику на курсі Яценюка викладав інший депутат шостого скликання Геннадій Москаль. Він як зараз пригадує, поставив Яценюку за цей предмет "п'ятірку".

Однокурсником Яценюка був Андрій Пишний – його нинішній близький друг, заступник секретаря Ради нацбезпеки.

Ці люди плече до плеча паралельними курсами рухалися драбинами кар'єрних сходів. І, можливо, в зв'язках цього тандему слід шукати секрети їх динамічного росту.

Якщо батько Яценюка працював в університеті, то батько Пишного обіймав більш серйозну посаду – він був начальником колонії в Чернівецькій області.

Як розповіли "Українській правді" обізнані люди, батько Пишного разом з майбутнім олігархом Ігорем Плужніковим ще в роки розвалу Радянського Союзу були засновниками кооперативу "Буковина".

Крім того, існує ще одна зв'язка – брат Ігоря Плужнікова був керівником парткому Чернівецького університету, тоді як батько Яценюка викладав там же чи то науковий комунізм, чи то історію КПРС.

Зрештою, рішенням екзаменаційної комісії від 24 червня 1996 Яценюк отримав спеціальність юриста. Весь період до цього він не припиняв кар'єру – наприклад, фірма Яценюка співпрацювала з Папієвим три роки.

На посаді керівника компанії "Юрек Лтд" сам нинішній спікер пробув до вересня 1997. Потім три місяці у його біографії мали позначку "тимчасово не працює".

З січня 1998 Яценюк переїжджає до Києва – він запрошений до банку "Аваль" на посаду консультанта кредитного департаменту. Яценюк пише, що він дослужився в "Авалі" до заступника голови правління, однак люди з цієї структури не пам'ятають, щоб до числа їхніх керівників входила ця людина.

У свою чергу Яценюк сказав "Українській правді", що дійсно був заступником керівника банку, але тільки протягом одного чи двох місяців.

З вересня 2001 Яценюк стає міністром економіки Криму, де багатьом запам'ятається принциповим бажанням спілкуватися українською мовою.

Яценюка на міністра економіки Криму запропонував Валерій Горбатов – тодішній глава уряду автономії, представник партії "Трудова Україна". Спонсором та ідеологом цього проекту в загальноукраїнському масштабі був Віктор Пінчук – і зараз його з Яценюком зв'язують теплі стосунки.

Політично ж Яценюка на старті його кар'єри в автономії підтримав тодішній спікер парламенту Криму Борис Дейч.

А коли Яценюк стане першим заступником глави Нацбанку у Сергія Тігіпка, їх поєднуватиме спільне минуле під дахом "Трудової України".

За останні роки Яценюк не пропускав зібрань, організованих Пінчуком у Давосі та Ялті. І влітку олігарх навіть представив Яценюка екс-президенту США Біллу Клінтону зі словами "Це – наш наймолодший міністр".

Однак призначення Яценюка до НБУ в 2003 році не відбулося би без впливового тоді члена СДПУ(о) Ігоря Плужнікова – теж буковинського походження.

В період роботи в Нацбанку про Яценюка преса заговорила в повний голос тоді, коли в 2004 році Тігіпко фактично відійшов від справ, оскільки очолив виборчий штаб Віктора Януковича.

Так в керівництві НБУ вималювався тандем Арсеній Яценюк – Олександр Шлапак. Потім, коли Яценюк звільниться з секретаріату президента, він докладе руки, щоб на його місце прийшов не хтось абстрактний, а саме Шлапак.

Протягом Помаранчевої революції Яценюк втримав курс гривні та врятував від проблем банк "Мрія" Петра Порошенка – це не залишилося непоміченим в тусовці.

Пізніше Нестор Шуфрич роздаватиме журналістам як компромат на Порошенка документ за підписом Яценюка на підтримку "Мрії".

Ставши президентом, Віктор Ющенко спочатку не проявляв до Яценюка жодних симпатій. Швидше навпаки – Яценюк на Майдані не стояв, а, крім того, Ющенко з ревнощами ставився до всіх, хто обіймав його улюблене крісло в НБУ. Тому Яценюк в уяві президента вважався близьким до табору біло-блакитних.

Це знайшло свій відбиток у подальшому працевлаштуванні Яценюка. Так, у 2005 його пропонували на голову "Ощадбанку", але Ющенко під впливом Стельмаха не захотів.

Потім Петро Порошенко хотів забрати Яценюка своїм заступником до Радбезу, але і тоді Ющенко був проти. І в часи становлення нової влади Яценюк знайшов своє місце як заступник губернатора Одеської області Василя Цушка.

Стосунки Яценюка з Цушком навіть дозволили Банковій у компліментарній формі привітати соціаліста з обранням на посаду міністра внутрішніх справ. Було це наприкінці 2006 року. Мине кілька місяців, і Цушко стане уособленням зла для секретаріату президента.

У команді Ющенка Яценюк опинився стараннями Юрія Єханурова та Олега Рибачука, які вийшли на перші ролі після усунення "любих друзів".

За спогадами Єханурова, він прямував до Одеси на бізнес-форум, коли Ющенко запропонував йому посаду прем'єра. І вже поспілкувавшись в приморському місті з Яценюком, Єхануров вирішив рекомендувати його на місце міністра економіки України.

В період, коли крісло глави секретаріату президента під Рибачуком почало хитатися, він пропонував підсилити Банкову Яценюком. Ющенко дослухався до цієї поради, але її реалізація відбувалася вже без самого Рибачука.

Свою роль у приході Яценюка в секретаріат зіграла Віра Ульянченко. Яценюк також вважається близьким до Віталія Гайдука, який приблизно в той же період став секретарем Радбезу. Суттєву роль у становленні Яценюка відіграли симпатії, які відчувала до нього Катерина Ющенко.

Яценюк ішов на Банкову, сподіваючись, що стане главою секретаріату, але вже на першому етапі зміг відчути смак коронних розводок Віктора Балоги.

Спрощено схема виглядала так: Балога повідомив Ющенку, що домовився з Яценюком, аби він був першим заступником – а Яценюку Балога сказав, що президент дав згоду на його призначення своїм першим замом.

Яценюк, відчувши себе жертвою інтриг, спочатку відмовився бути першим заступником у Балоги, однак згодом виставив свої умови: бути куратором СБУ та увійти до наглядових рад Ощадбанку та Укрексімбанку.

Презентація Яценюка в секретаріаті справила незабутні враження на співробітників середнього та керівного рівня. На зустрічі з керівниками служб, в присутності чиновників з десятирічним стажем, того ж Володимира Горбуліна чи Павла Гайдуцького, Яценюк почав круто "ставити себе на районі", повчаючи цих сивоволосих бюрократів: "Ви не вмієте працювати і ні на що не здатні".

Також на Банковій пам'ятають нараду за участі Яценюка та іншого першого заступника Івана Васюника. Хоча вони рівні за рангом, але Яценюк прямо звинуватив Васюника в розвалі роботи секретаріату.

Балога з Яценюком влаштували масову перебудову секретаріату за своїм баченням.

У президентському офісі Яценюк забрав собі поле відповідальності Васюника – внутрішня політика, економічні питання, інформаційно-аналітичні.

Згодом інформаційною складовою став займатися новий перший заступник секретаря Радбезу Валерій Хорошковський, однак потім ця сфера знову пішла під Яценюка.

Попри молодий вік, Яценюк зрозумів один з головних принципів політики – розставляти свої кадри. Так, на заступника глави СБУ він провів Олега Скляра.

Крім того, Яценюк домігся впливу на рішення по заповненню вакансії після його призначення в МЗС. І на місце першого заступника глави секретаріату прийшов лояльний до нього Володимир Шлапак.

Тут же проявилася і друга риса Яценюка – бути "своїм в дошку" одночасно для двох таборів опонентів.

Наприкінці минулого року Яценюк, будучи першим заступником глави секретаріату президента, входив до штабу військових дій з Януковичем. Водночас він мав право бути присутнім на засіданнях уряду, де поводився більш ніж стримано.

Наприклад, історія зі спробами скасувати візит Януковича до США через те, що той не узгодив з Банковою директиви на переговори. Яценюк не просто був причетним до цього сценарію – він стояв поруч з першим заступником міністра Володимиром Огризком, коли той вручив послу США ноту про перенесення поїздки.

Однак наступного ранку в коментарі журналістам Яценюк називав цю всю ситуацію "непорозумінням", і обурився, що "таке непорозуміння хтось спеціально інспірує в різних таборах".

"І мене цікавить, хто ідеолог цих речей. Але це не президент і не прем'єр-міністр, - не моргнувши оком, заявив Яценюк і позіхнув, - Добре, що сьогодні ми вирулили".

Переведення Яценюка на посаду міністра закордонних справ влаштувало всіх. Балозі набридла внутрішня конкуренція, а Яценюк втомився брати участь у перманентній війні, яку вели команди прем'єра і президента. За його затвердження на МЗС голосувала і Партія регіонів.

Останньою спецоперацією Яценюка в секретаріаті стала заміна керівництва "Ощадбанку", яку він провів разом з братами Клюєвими. Зрештою нашоукраїнця Олександра Морозова звільнили з цієї фінансової установи. Ціною підтримки Яценюком цього сценарію мало стати призначення його Андрія Пишного головою "Укрексімбанку", яке, втім, так і не відбулося.

Пізніше знятий з посади Морозов назвав це результатом змови "тріо Петровичів": "У Андрія Петровича (Клюєва) і Сергія Петровича (Клюєва) є третій брат – Арсеній Петрович (Яценюк)".

Він також прямо натякнув, що Яценюк просив, аби "Ощадбанк" виділяв гроші начебто на проекти дружини Ющенка.

Після звільнення Бориса Тарасюка з посади міністра закордонних справ силами антикризової коаліції Яценюк першим вголос припустив, що парламент має таке право – що знайшло схвалення у антикризової коаліції.

Бажання Яценюка підтримувати стосунки з обома таборами ще більш наочним стало в ніч після оприлюднення першого указу Ющенка про розпуск парламенту. Свідком тієї ситуації стала вся країна, оскільки екстрене засідання уряду в зв'язку з оголошенням дострокових виборів транслювалося в прямому ефірі.

Коли мова дійшла до голосування за проект постанови, проти виступив тільки міністр оборони Анатолій Гриценко.

Яценюк не відразу підняв руку і зробив це лише після того, як його покликав прем'єр. "А... Що?" – Яценюк зробив вигляд, що він відволікся. Коли ж міністр закордонних справ нарешті сказав, що не підтримує постанову, Янукович відповів: "Я думав, що я помилився. На жаль, ні".

На посаді міністра закордонних справ Яценюк зосередився на візових проблемах українців, чим здобув оцінку в західних дипломатів як безкомпромісний боєць. Водночас Яценюк допустив казус під час переговорів у Москві, коли запропонував переглянути великий договір між Україною і Росією, що викликало радісне потирання рук в Кремлі.

За Яценюка співробітники МЗС, зарплати яких залишають бажати кращого, стали отримувати регулярні доплати. Водночас саме в період роботи Яценюка у міністерстві міськбудівна рада Києва погодила проект зведення в самому центрі столиці, на Пейзажній алеї скандального будинку для співробітників МЗС з басейном на даху. До нього це питання тривалий час не могло зрушитися з місця.

Зрозуміло, що пересічні клерки-дипломати там квартири б не отримали – для МЗС відвели би певний відсоток помешкань, а решту житла інвестор проекту продав би за усією суворістю ринкової економіки.

Тепер будівництво на Пейзажній алеї буде розрулювати новий міністр – Яценюк пішов на підвищення до Верховної Ради. Його кандидатуру на посаду спікера висунув безпосередньо Віктор Ющенко – протягом зустрічі з непідписантами коаліційної угоди. За словами Яценюка, цю новину він дізнався у Мадриді під час телефонної розмови з президентом.

У Партії регіонів за Яценюка голоси не віддали, але і з його обранням примирилися майже миттєво. На фоні інших претендентів цей був для них найкомпромісніший, який може говорити з ними на одній мові. У свою чергу Ющенко сподівається, що обрання Яценюка стане ключем його другого президентського терміну.

Коли дехто намагається применшити роль спікера парламенту, то починає розповідати, що це – лише головуючий на засіданні. Насправді спікер – це "великий розводящий" всієї політики, на якому замикається легітимізація процесів.

Провести рішення всупереч волі голови парламенту неможливо. І найбільш яскравий приклад цього – коли Володимир Литвин у квітні 2004 року не дав ухвалити політреформу.

Якби тоді відбулося результативне голосування, всі наступні процеси в Україні могли піти інакше...