З життя помаранчевої еліти: маєток Йосипа Вінського

Помешканню скромного БЮТівця соціалістичного походження Йосипа Вінського могли б позаздрити капіталісти середньої руки. Враховуючи ціни на нерухомість, їм доводиться селитися в котеджних містечках, розташованих в кількох десятках кілометрів від Києва.

Вінський же мешкає в центрі столиці, на тихій вулиці, та ще й у приватному будинку. Його маєток розташований на Татарці – три хвилини від Подолу, десять – від Софії.

У цьому мікрорайоні вже давно відомі два приватні будинки, що стоять по вулиці Нагірній. Вони були одночасно побудовані та виконані в ідентичному стилі.

В одному маєтку розташоване посольство Індонезії. Інший належить новообраному міністру транспорту Йосипу Вінському.

Будинок Вінського

У будинку Вінського два повноцінних поверхи та третій – горищний. Є гараж та невелика галявина за маєтком.

Згідно з декларацією, площа дому – 453 квадратних метри.

Вінському разом з членами родини належить також 60 соток землі. Тут ситуація не така зрозуміла. Територія, яка оточує будинок Вінського, складає від сили 10-15 соток. Тому або він решту землі здає комусь в оренду, або вона у нього розташована в іншому місці.

Офіційна біографія Вінського не містить згадок про заняття бізнесом протягом останніх десяти років. Він став депутатом у 1994 році, втративши таким чином можливість займатися підприємницькою діяльністю.

У радянські часи Вінський робив кар’єру в рядах комсомолу та Компартії.

З 1991 по 1994 рік Вінський був начальником технічного центру Хмельницького орендного підприємства "Агропромтехніка".

Згадана епоха розвалу економіки та гіперінфляції – єдиний період, який можна віднести до ділової активності Вінського.

Сам Вінський на питання, чи займався він колись бізнесом, сказав: "сільськогосподарським", з чого можна зробити висновок, що ідеться саме про далекий період початку 1990-х.

Зате Вінський як перший секретар політради СПУ тривалий час був головним касиром Соціалістичної партії.

Саме через Вінського проходила левова частина партійних грошей, які збиралися на виборчі кампанії, починаючи з 1998 року. А їх реалізацією займався завгосп партії, в минулому будівельник Анатолій Скакун – ще один герой цієї історії.

Наприклад, як писало в 2004 році "Дзеркало тижня", уся партійна преса соціалістів так чи інакше залежала від Скакуна.

Зокрема, за даними видання, формально самостійна, але близька до СПУ газета "Сільські вісті" не могла розірвати угоду з друкарнею, визначеною для них Скакуном.

Для публіки, обізнаної з правилами української політики, не стане великим сюрпризом, що сусідній маєток, який стоїть паркан в паркан з маєтком Вінського і який орендують дипломати Індонезії, належить саме Скакуну.

На фото: 1 - будинок Вінського, 2 - будинок Скакуна, який орендує посольство Індонезії

P.S. У коментарі "Українській правді" Вінський розповів, що побудував будинок на Татарці вісім років тому.

"Я купив землю і звів будинок з нуля. Займалася цим моя жінка. Якщо я не помиляюся, обійшлося все недорого, десь еквівалент вартості дво- чи трикімнатної квартири", - сказав міністр.