Реінкарнація жахів Юлії Тимошенко
Додатковою причиною вважати все це абсурдом могла б стати партійна приналежність Богатирьової. Але на фоні процесів останніх і майбутніх двох років це все виглядає, навпаки, неймовірно раціонально.
Невдоволення Раїси Богатирьової діями Віктора Януковича визрівало давно. Фактично, вона нічого не отримала від цієї людини за час його всевладдя.
Так, Богатирьова двічі намагалася стати віце-спікером за квотою однопартійців. Безуспішно – її навіть не висунули. Міністр охорони здоров'я у попередній уряд був призначений без врахування її думки. А син Богатирьової так і не очолив київський осередок Партії регіонів. Хоча, можливо, такою невеликою ціною її можна було би вберегти для команди.
Інколи Богатирьовій доводилося брати участь у анекдотичних історіях, які не личили її статусу та виглядали знущанням над її амбіціями.
Так, загальновідомо, що Янукович після мізансцени про "наколоті апельсини" не наважувався показувати свою дружину Людмилу перед людьми. Тож грати її роль у День святого Валентина, який припав на розпал виборчого туру-2006, довелося Богатирьовій.
Якими були реальні заслуги Богатирьової – вирішувати Партії регіонів, але сама вона переконана, що Янукович її не цінував.
Непомітно для багатьох, Богатирьова доволі активно вела свою політичну гру.
Так, вона зблизилася з братами Арфушами, які допомогли їй з контактами у Франції. Історію про те, як вони катали Богатирьову на "Бентлі" по Парижу, вже як легенду переповідають в українській діаспорі цього міста.
Під час того вояжу Богатирьова так само тихо для оточуючих взялася наводити мости на найвищому рівні. Зокрема, вона зустрілася з міністром закордонних справ Франції – щоправда, як свідчать обізнані люди, завдячуючи знайомству з його коханкою.
Групи аналітиків готували від імені Богатирьової величезні статті в "Дзеркало тижня", на прочитання яких не вистачило б тижня. А неймовірне покращення зовнішнього вигляду Богатирьової стало демонстрацією досягнень сучасної медицини.
Для багатьох цей факт невідомий, але влітку цього року Раїса Богатирьова побувала у США, де мала зустріч з заступником держсекретаря, виступила у Інституті Вудро Вільсона та провела вечерю з бізнесменами.
За інформацією зсередини Партії регіонів, перед польотом до Вашингтону Богатирьова попросила про побачення з Віктором Ющенком, аби проконсультуватися з ним стосовно тез свого виступу за океаном.
Організовував рандеву Віктор Балога, відбувалося воно на дачі президента і тривало ледь не всю першу половину дня. Зустріччю залишилися задоволені всі її учасники.
Назовні мало хто здогадувався про підготовку Богатирьової до старту в якості самостійного політика. Утім, всередині Партії регіонів багато людей знали про невдоволення роллю, відведеною для неї Януковичем.
Зранку 24 грудня Богатирьова, вдягнута у все чорне, тихо сиділа в кінотеатрі "Зоряний", де Янукович давав першу прес-конференцію в статусі прем’єр-міністра тіньового уряду.
Його невдалі відповіді на питання, традиційне невміння читати без запинок і неадекватні гримаси тільки посилювали роздратування тим, що рідна партія має такого бездарного лідера.
А вже після обіду вийшов указ, який став шоком для більшої частини, якщо не всього керівництва регіоналів.
Фактично призначення Богатирьової секретарем РНБОУ робить її альтернативою Януковичу для всього опозиційного середовища. І тепер від Богатирьової залежить, наскільки вона зможе скористатися новим ресурсом, який їй вручив Ющенко.
Але нереалізованість Богатирьової – це лише одна струна, на якій зіграла Банкова.
Богатирьова є членом команди Ріната Ахметова, цілі якого не завжди збігаються із тим, чого прагне Янукович.
Богатирьова має спільну приймальню з Борисом Колесніковим у партійному офісі на вулиці Липській. За таким малозначущим фактом насправді криється багато.
Так, постійне перебування відвідувачів у одному приміщенні або, наприклад, фіксація телефонних дзвінків одним секретарем у присутності іншого означає, що у Колеснікова і Богатирьової немає секретів один від одного.
Цей тандем у керівництві Партії регіонів мав зменшити вплив їх одіозного лідера на внутрішні процеси та побудувати сучасну політичну силу за сценарієм американського технолога Пола Манафорта.
Однак невдача на виборах-2007 підірвала довіру до цього крила.
Призначення Богатирьової має переорієнтувати донецьких на нового лідера – тепер вже силами президента.
Про те, що влада тікає від нього, свідчить нервова реакція Януковича, яка була розіслана у спеціальному прес-релізі після закінчення робочого дня: "Ми не можемо очолювати державні інституції, які будуть реалізовувати програми, що не співпадають з нашим баченням. Це – принципове питання..."
При цьому Янукович заявив, що указ про Богатирьову було видано без її на те згоди.
Однак щось підказує: якби все було насправді так, як вимальовує Янукович, то Богатирьова першою і набагато раніше виступила би з заявою.
А якщо вже зовсім відверто, указ про призначення Богатирьової зустріли з ентузіазмом у тій частині Партії регіонів, яка орієнтуються на Ріната Ахметова.
– Я за Раю щиро радий. Секретар РНБОУ – це політично незаангажована посада, - сказав у розмові з "Українською правдою" один із членів фракції, який давно махнув рукою на Януковича.
Більше того, доволі стриманий коментар розіслав і колишній помічник Януковича Сергій Льовочкін:
– Я вітаю той факт, що досвідчені кадри залучаються до влади. Але Партія регіонів залишається в опозиції, і факт призначення нашої колеги на високу державну посаду цього рішення не змінює.
Можливо, така лексика має просте пояснення – Льовочкіну як фактичному власнику великих бізнес-активів є що втрачати. І краще мати якусь зв’язкову ланку з Банковою, ніж взагалі жодної.
Для того, щоб поставити Богатирьовій фактичний ультиматум – "посада або партія" – Януковичу знадобилося п’ять годин.
А те, як будуть розвиватися події навколо призначення Богатирьової, покаже реальний вплив Януковича на свою політичну силу.
Якщо повірити у легенду, що Ахметов дав Ющенку "добро" на дострокові парламентські вибори під обіцянку широкої коаліції, то призначення Богатирьової має хоч якось компенсувати невиконання зобов’язань з боку президента.
Зокрема, Богатирьова на новій посаді може стати дієвим інструментом захисту Ріната Ахметова від реприватизації. 29% одного "Дніпроенерго" варті крісла секретаря РНБОУ.
А існує більш ніж достатньо свідчень, що Тимошенко не відійшла від свого наміру повернути ці енергетичні активи. Відповідний фон для цього створюється з першого дня її приходу до уряду. Юристи БЮТ працюють, не покладаючи рук, а під будинком Кабміну почався збір підписів з вимогою забрати пакет Ахметова назад у державну власність.
***
Підписуючи указ про призначення Богатирьової, Ющенко був переконаний, що це для нього – виграшний крок з усіх боків. Бо єдине, що могло постраждати при цьому кадровому рішенні – це рейтинг президента, який вже перейшов у категорію абстрактних чисел.
Перше. Ющенко вкинув тему, яка поглибить розкол всередині Партії регіонів. Навіть якщо Богатирьова змушена буде відмовитися від посади, то ця вся історія не додасть здорової атмосфери в і без того зіпсоване внутрішньопартійне повітря регіоналів.
За великим рахунком, Віктор Ющенко використав посаду в Раді нацбезпеки, щоб посіяти розбрат серед своїх опонентів. Майже тим самим керувався Леонід Кучма, коли віддав це ж місце Євгену Марчуку після першого туру виборів президента-1999.
Посада Богатирьової, за задумом авторів, має зробити з неї альтернативний центр у Партії регіонів та знекровити Януковича.
Бажання депутатів-регіоналів якось вирішувати питання нікуди не зникне і після переходу в опозицію. Але за цим вони підуть не до прем’єр-міністра тіньового уряду, який не має повноважень та викликає лише усмішку, а до реального секретаря Радбезу, яка має кабінет на другому поверсі секретаріату президента та, хоч ефемерні, але можливості впливати на процес.
Нагородження Бориса Колеснікова орденом "За заслуги" та призначення Богатирьової – це події одного порядку. І не тільки тому, що вони обоє відзначилися на скандальному з'їзді в Северодонецьку в 2004 році, де Богатирьова закликала брати участь у референдумі про автономію Донбасу, а Колесніков пропонував створити окрему державу.
У короткій перспективі Богатирьова-Колесніков читаються як створення альтернативного ядра в Партії регіоні, а в довгій – як спроба послабити внутрішній вплив Януковича перед виборами президента.
І це, до речі, не означає, що Ахметов з Колесніковим не будуть висувати Януковича на найвищу посаду. У них інша мета – зробити його заручником своєї волі.
Друге. У дуже довгій перспективі Банкова розраховує, що Богатирьова стане ключами для Ющенка від Східної України на виборах президента-2010.
Власне, за таким сценарієм і створюється "конструктивна опозиція", і за десять років нічого не змінилося. Тільки В’ячеславу Чорноволу за це давали посади губернаторів, а Раїсі Богатирьовій – секретаря Радбезу.
У тому, що Богатирьовій доведеться бути лояльною до Ющенка, сумніватися не доводиться. Рішення на Раді нацбезпеки ухвалюються двома третинами голосів. І після того, як членами Радбезу стали губернатори, там апріорі не може бути народжено нічого, що не подобатиметься президенту. Хоч роби секретарем Радбезу самого Сергія Ківалова – це неважливо.
Третє. Призначення Богатирьової з уже перерахованих вище причин має охолодити гарячі настрої в Партії регіонів. Ющенко вказав їм на нового комунікатора, за посередництвом якого можна спробувати врахувати свій інтерес.
В обмін від них вимагається не радикалізувати ситуацію, а за можливістю підтримувати президента в тих випадках, коли йому не вистачає голосів. Або підіграти Ющенку, коли він захоче поставити Тимошенко на місце і показати, що Банкова може домагатися свого й за допомогою депутатських карток Партії регіонів.
Четверте. Ця кадрова пропозиція з прізвищем Богатирьової виконує роль сигнальної ракети від Банкової для Тимошенко про те, що примара широкої коаліції не розтанула.
Навпаки, вона реальна як ніколи, а інтеграція Богатирьової в команду президента повинна вплинути на непохитність радикальних членів НУНС. І це має стримувати Тимошенко від дій, не узгоджених з секретаріатом президента – якщо вона й справді хоче працювати прем’єр-міністром.
П’яте. Неоднозначні обіцянки Тимошенко, анонсовані на мітингах в статусі лідера опозиції та в телезверненні у статусі прем’єра, обмежили ще одним буйком.
У Тимошенко ніколи не складалися нормальні стосунки з секретарями РНБОУ. Коли вона була віце-прем'єром з енергетики, через Євгена Марчука президент Кучма тиснув на її больові точки.
Коли ж секретарем Радбезу став Петро Порошенко, історія його стосунків з Тимошенко стала хрестоматійною ілюстрацією конфлікту влади.
Тепер, у разі згоди Богатирьової на посаду в Раді нацбезпеки, "холодна війна" 2005-го здаватиметься Тимошенко дитячою грою, тому що зараз рух спротиву координуватиме не Порошенко, а Ахметов.
Коли Віктор Ющенко запропонував Юрія Єханурова на міністра оборони, складалося враження, що саме він буде головною противагою Тимошенко в новій конфігурації влади. Передчуття зрадили – у той момент залишалося вакантним місце секретаря Ради нацбезпеки. Чи в нинішніх умовах правильно посада називатиметься "секретарка Ради національної безпеки і оборони"?
