Орбіти уряду Юлії Тимошенко

Українська політика – це одне велике село, де дуже часто не тільки соратники, але і опоненти стають компаньйонами, кумами, шуринами або навіть коханцями. Де брудна білизна сохне у всіх на очах, а "чистоган" ділиться за велюровими гардинами.

Кожен новий уряд дарує надії одній частині України та викликає ненависть в іншої. Як мантру міністр виголошує обіцянку не звинувачувати попередника і в наступному ж реченні піддає його шквалу критики.

Кабінет міністрів Юлії Тимошенко виглядає не так глянцево, як перший призов після Майдану, але не так буденно, як в часи Єханурова, і не настільки одіозно, як Кабмін Януковича.

"Українська правда" спробувала проаналізувати публічні та потаємні лінії зв’язку нового уряду.

УРЯД ТИМОШЕНКО. КВОТА БЮТ

Перший віце-прем'єр-міністр Олександр Турчинов

Олександр Турчинов є найціннішим кадровим рішенням Юлії Тимошенко. Очевидно, що серед політиків – а, можливо, і в родині – немає іншої людини, яка б значила для неї більше.

Співпраця випускника металургійного інституту імені Брежнєва і директорки корпорації "Український Бензин" почалася ще в 1993 році в уряді Леоніда Кучми, радником якого працював Турчинов.

Зараз тандем Тимошенко-Турчинов є найбільшим довгожителем у сучасній політиці.

За Турчиновим у новому Кабміні буде закріплений і силовий блок, і енергетичний, і економічний. Щоб не втрачати пульс життя БЮТ у парламенті, Турчинов залишив свого найближчого соратника Андрія Кожем'якіна першим заступником керівника фракції.

Віце-прем'єр Григорій Немиря

Віце-прем’єр з питань євроінтеграції в тому вигляді, як він зараз існує, позбавлений логіки. Урядовець без свого апарату не має інструменту реалізації задумів. З цими проблемами зіштовхнувся попередник Немирі на цій посаді, яка була запроваджена в 2005 році, Олег Рибачук – він навіть виношував плани створення міністерства євроінтеграції.

По-суті ж "віце-прем’єр з євроінтеграції" – це лише назва ділянки, на якій буде діяти персональний міністр закордонних справ Тимошенко – спеціальний посланець лідерки БЮТ у зв’язках з міжнародними політичними колами.

Досі Немиря був представником блоку Тимошенко в Парламентській асамблеї Ради Європи, де намагався конкурувати зі старожилом української делегації Сергієм Головатим.

Призначення Немирі в уряді свідчить про загострену увагу Тимошенко до своєї репутації на Заході.

До приходу Немирі в неї не було системного радника, який міг би вибудовувати стосунки з іноземними дипломатами, писати англомовні статті та контактувати з елітами Європи та США.

Поява Немирі в команді Тимошенко у 2005 році була пов’язана з намірами Джорджа Сороса після помаранчевої революції допомогти молодій демократії. Американець зголосився підтримати грошима Центр стратегічного аналізу, який мав би діяти при прем’єр-міністрі.

Немиря, який не один рік очолював фонд Сороса в Україні, пішов з цієї посади і став радником Тимошенко. Утім, ідея з аналітичним інститутом не була реалізована.

Цікаво, що першою з Тимошенко познайомилася... дружина Немирі, яка знімала фільм про помаранчеву революцію.

Судячи зі слів Михайла Бродського, Григорій Немиря не позбавлений амбіцій: "Я бачив документи презентації поїздки Тимошенко в США, так він там показаний ледь чи не другою людиною в ієрархії партії "Батьківщина", тоді як Турчинов – тільки третій".

Немиря переконав Тимошенко змінити ідеологічне забарвлення. Тепер вона інтегрується в союз правих – Європейську народну партію – хоча ще рік тому під впливом Йосипа Вінського збиралася до Соцінтерну.

Віце-прем’єр з квоти БЮТ – посада вакантна

В уряді Тимошенко залишилася незаповненою ще одна клітинка заступника прем’єра. За словами лідерки БЮТ, цей портфель, на випадок розширення коаліції, зарезервований для її новобранців.

Джерела "Української правди" у фракції НУНС підтверджують, що Тимошенко до останнього вела переговори з блоком Литвина. Поява нового учасника коаліції вигідна насамперед самій прем'єрці, бо в такому разі вона перестає бути залежною від кожного голосу нашоукраїців.

Міністр транспорту і зв'язку Йосип Вінський

Спочатку Вінський висувався на посаду віце-прем'єра з регіонального розвитку з доволі аморфним колом повноважень. Зрештою він відбив собі ресурсне міністерство. Особливої інтриги додає те, що попередником Вінського був його давній конкурент по Соцпартії Микола Рудьковський.

Мінтранс був квотою Вінського ще в 2006 році, коли він брав участь у створенні помаранчевої коаліції за участі Мороза. Тоді Вінський планував призначити на транспортну галузь одного з донорів кампанії соціалістів Ігоря Урбанського.

Однак після переходу Мороза на бік Януковича все замислене тоді довелося відкласти на півтора роки.

Зараз Вінський отримав Мінтранс після того, як з цієї посади відкликали кандидатуру Таріела Васадзе. Начебто Тимошенко поставила йому умову передати бізнес надійним людям, а самому зосередитися на державній службі. Васадзе зрозумів, що не зможе відмовитися від автомобільного дітища, але вирішив не розпилювати увагу, і, зрештою, взяв самовідвід.

Сам Вінський на питання "Української правди", що його поєднує з транспортом, чи то жартома, чи то серйозно повідомив – його батько був машиністом тепловозу. Трохи згодом він додав, що вміє добре керувати автомобілем, бо в юності складав військово-прикладне багатоборство.

Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук

Крім Мінтрансу, ще до розподілу посад Вінський намагався поширити свою вотчину на міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Мати лояльну і професійну людину на чолі цього органу влади – обов’язок для всіх, хто щось видобуває з української землі.

Можливо, тому на засіданні фракції БЮТ кандидатуру Філіпчука розкритикував Костянтин Жеваго, найдорожчим бізнесом якого є руда з Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

У свою чергу Тимошенко, призначивши Філіпчука, прагнула поставити людину, незалежну від своїх же внутрішніх олігархів.

Філіпчук у 1990-х був одним з губернаторів, призначених за квотою Народного Руху – він очолював Чернівецьку область.

Однак пізніше Філіпчук приєднався до проекту Народний Рух України за єдність – сателіту СДПУ(о), створеного на початку "Гонгадзегейта" для відтягування електорату від Ющенка. Філіпчук разом з одіозним Богданом Бойком був співголовою цієї маргінальної партії.

Коли на останніх виборах Вінському доручили вести регіональні осередки БЮТ, той намагався, де міг, поставити свої креатури. Так він призначив Філіпчука начальником Вінницького штабу Тимошенко. І, порівняно з виборами-2006, блок значно покращив свій результат по області: з 33,3 до 50%.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник

Після створення демократичної коаліції передбачалося, що Мінфін очолить Олександр Турчинов, який суміщатиме цю посаду з портфелем першого віце-прем'єра.

Однак Турчинов став "першим віце" широкого профілю, а Міністерство фінансів отримав давній союзник Тимошенко Віктор Пинзеник.

Два роки тому він не наважився зробити вибір на користь Тимошенко, коли вона кликала його у свій виборчий список – умовою цього була відставка Пинзеника з Мінфіну в уряді Єханурова.

Однак зараз Пинзеник, один з найдавніших соратників Ющенка, не вагаючись, перейшов до БЮТ.

У новому уряді Пинзеник зустрінеться зі своїм давнім соратником Іваном Васюником, який став гуманітарним віце-прем'єром. А десять років тому Васюник був кимось на кшталт референта у Пинзеника: він очолював групу радників при віце-прем'єрі.

Міністр економіки Богдан Данилишин

Ця людина майже двадцять років працює у Раді по вивченню продуктивних сил Академії наук, де пройшов шлях від аспіранта до голови. Базова освіта нового міністра економіки виглядає дивно для цієї посади – природничий факультет Тернопільського педагогічного інституту за спеціальністю "географія з додатковою спеціальністю біологія".

У атестаті професора в Данилишина вказана спеціальність "економіка природокористування і охорони навколишнього середовища".

Богдан Данилишин – креатура Віталія Гайдука. Співвласник "Індустріального союзу Донбасу", після конфлікту з Ющенком і відставки з РНБОУ, зараз входить у число найбільш авторитетних для Тимошенко радників і партнерів.

Зв’язок Гайдука з Данилишиним простежується через Раду з питань конкурентоспроможності, до якої вони разом входять. Очолює цю організацію інший не чужий до Гайдука депутат Юрій Полунєєв.

Цікаво, що у одному з останніх академічних довідників записано, що Данилишин зареєстрований... у гуртожитку.

Після призначення Данилишина міністром на адресу "Української правди" прийшов лист від мешканців гуртожитку аспірантів Академії наук.

"Як не старалися мешканці гуртожитку знайти пана Данилишина серед наших колег по нещастю, нам так і не вдалося цього зробити. Але призначення пана Данилишина дає нам шанс привернути увагу до проблем безквартирних вчених, які, принаймні формально, мешкають в одному будинку з міністром", - висловили надію молоді науковці.

Міністр праці і соціальної політики Людмила Денісова

Свою трудову біографію Денісова почала як вихователька у яслах. Отримавши економічну і правову освіту, була начальником кримського Пенсійного фонду, міністром економіки та фінансів Криму. Коли Денісова працювала на останній посаді, її на один день затримували правоохоронні органи. У результаті Денісова отримала захворювання нирок.

Прокуратуру автономії тоді очолював Володимир Шуба, який за ці дії отримав... догану від Генпрокуратури. Цікаво, що зараз Шуба працює прокурором Дніпропетровської області та користується підтримкою БЮТ.

Інша цікава деталь – Денісову затримували, коли, за її власним зізнанням, вона намагалася навести лад з кримською республіканською позикою, де фігурували... партнери Тимошенко. Тоді, за словами Денісової, "з обігу в Україні було виведено 500 мільйонів гривень, які отримали офшори завдяки діям банку "Слов'янський", який управляв цією позикою".

Після відставки Денісова очолювала наглядову раду корпорації "Гуматекс", яка займається випуском технологічних тканин. Цю компанію прийнято відносити до кримського бізнесмена і власника телекомпанії "Чорноморка" Андрія Сенченка.

До команди Тимошенко Денісова потрапила разом з Сенченком, який у 2005 році взявся просувати ідеї БЮТ в автономії.

А Денісова, зокрема, запам’яталася Тимошенко тим, що нестандартно підійшла до агітації за БЮТ – в 2006 кримський штаб започаткував програму перерахунку пенсій населенню.

Міністр палива та енергетики Юрій Продан

Зближення Тимошенко з цим міністром відбулося, ще коли вона була віце-прем'єром з питань ПЕК, а Продан очолював державне підприємство "Енергоринок". На відміну від інших чиновників, він не протидіяв Тимошенко, а реалізовував її програму боротьби з бартером.

Вдруге вони зіштовхнулися, коли у попередньому уряді Тимошенко Продан став першим заступником Івана Плачкова – міністра палива та енергетики.

Після того, як у 2007 році Олександра Турчинова призначили першим заступником секретаря Ради нацбезпеки, Продан перейшов працювати до РНБОУ на посаду заступника з питань енегретики.

Він міг запам’ятатися Тимошенко принциповою незгодою з секретаріатом президента, який закрив очі на дії уряду Януковича, що призвело до передачі "Дніпроенерго" в руки Ріната Ахметова.

Тривалий час Продан був членом команди Плачкова. Так, третя дружина Продана виступила засновником юридичної компанії "Арка" та фірми "Київенергобуд", які обслуговували "Київенерго" в часи, коли Плачков мав інтереси в цій компанії.

Крім того, в часи помаранчевого уряду "Арка" займалася правовим забезпеченням держпідприємства "Енергоринок".

Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець

Підбираючи кандидатуру на цю посаду, Тимошенко намагалася знайти людину, не пов’язану з донецькими, аби не стати жертвою саботажу.

Так з'явилося прізвище Полтавця, який в 1990-х керував "Луганськвугіллям" та був першим міністром вугільної промисловості України.

При призначенні в уряд Тимошенко, за деякою інформацією, Полтавця підтримала депутат БЮТ з Луганської області Наталія Королевська. Сама прем'єрка охарактеризувала міністра, як "людину, яку багато років цінує вся вугільна галузь".

За своїм впливом Полтавець вважається фігурою масштабу Юхима Звягільського. Серед іншого, новопризначений міністр має звання "заслужений шахтар України" та "почесний шахтар В’єтнаму". Це тому, що Полтавець протягом року був відряджений до братньої соціалістичної республіки у Південно-Східній Азії.

Міністр промислової політики Володимир Новицький

Як в уряді сплила кандидатура Новицького, залишається загадкою і для самих депутатів від блоку Тимошенко.

Останній рік Новицький працював заступником міністра з хімічної промисловості, коли Міністерство промполітики очолював Анатолій Головко – близький соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Багато хто звернув увагу, що союзники Григоришина – фракція комуністів – не чинила супротиву Тимошенко протягом останніх тижнів. Можливо, саме тут лежить розгадка заповнення БЮТом вакансії міністра промполітики.

У 2005 році Новицький був директором української філії розташованого в Москві Міжнародного центру фінансово-економічного розвитку. Ця структура займається виданням журналів на теми управління персоналом та бізнес-консалтингом.

Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

Він працював на аналогічній посаді в уряді Тимошенко. За розповідями очевидців, сталося це волею випадку – тоді, після Помаранчевої революції, з секретаріату Кабміну масово розбіглися члени команди Януковича.

А Крупко, який прийшов працювати у великий сірий будинок, коли ще це все називалося Радою міністрів УРСР, залишився. І саме він зустрічав Тимошенко з букетом білих троянд, коли вона вперше приїхала на роботу до уряду в лютому 2005 року.

Тимошенко зробила його міністром Кабміну, а для надійності першим заступником до Крупка приставила колишнього голову правління "ЄЕСУ" Євгена Шаго.

Перше засідання нового Кабміну

УРЯД ТИМОШЕНКО. КВОТА БАНКОВОЇ/НУНС

Віце-прем'єр Іван Васюник

Вплив Івана Васюника почав стрімко падати восени 2006 року, після приходу в секретаріат президента команди Віктора Балоги та Арсенія Яценюка. Раніше він не лише займався великою політикою та писав Універсал національної єдності, а навіть пролобіював брата на посаду заступника глави "Нафтогазу". Однак нові фаворити Ющенка обмежили Васюника тільки гуманітарним сектором.

Під час останніх парламентських виборів Васюник був заступником глави виборчого штабу НУНС. Саме його департамент відповідав за стратегію кампанії та діяв у тісному зв’язку з американськими політтехнологами. Однак заокеанські радники продукували відверту халтуру на кшталт гасла про зняття депутатської недоторканості. Це відбилося на невтішних результатах НУНС.

Відчуваючи, що він є зайвим на Банковій, Васюник вирішив перейти на роботу до уряду. Останні півтора місяці він відійшов від справ у секретаріаті, перебуваючи чи то на лікарняному, чи то у відпустці.

Окрім зв’язків з Ющенком, радником якого у часи прем’єрства працював Васюник, новий "віцик" тісно пов’язаний з Віктором Пинзеником. Так, у 2000 році Васюник був директором громадської організації "Інститут реформ". Крім нього, співзасновником цієї структури був Пинзеник.

А у 1994-1997 роках Васюник був керівником групи радників у віце-прем'єра Пинзеника.

Міністр освіти і науки Іван Вакарчук

Навколо цієї посади відбувалися бої на фракції НУНС. Депутати постали проти того, що міністра за їх квотою вніс секретаріат президента – можливо, якби цією кандидатурою не став Василь Кремень, то реакція була б інша.

Однак Кремень з його історією роботи в першому уряді Януковича став викликом для нашоукраїнців. Навіть попри те, що зараз Кременя запропонував сам Ющенко, який згадав про їх спільне минуле – роботу в Кабміні у 2000-2001 роках.

Фракція висувала на посаду міністра В’ячеслава Брюховецького, але він взяв самовідвід. Наступним за ним фаворитом був Іван Вакарчук, кандидатура якого також давно обговорювалася.

На фоні Кременя Вакарчук-старший мав набагато більше спільного з НУНС хоча б у силу того, що його син став депутатом за списком блоку.

Однак роль співака у цьому кадровому рішенні не варто перебільшувати. Просто фракція хотіла показати характер Ющенку. І Банкова погодилася відкликати Кременя.

Така історія трапляється вже вдруге – у 2005 році Кремень був призначений заступником держсекретаря Олександра Зінченка, однак після обурення романтиків Майдану указ було скасовано.

Колись, в 1970-х роках, Іван Вакарчук писав дипломну роботу з теоретичної фізики під керівництвом Ігоря Юхновського, авторитетного серед старих нашоукраїнців.

Ще один цікавий факт. Вакарчук – земляк Анатолія Кінаха. Міністр народився у селі Старі Братушани Молдавської РСР.

Міністр культури і туризму Василь Вовкун

Василь Вовкун був ще претендентом в перший Кабмін Юлії Тимошенко, однак його випередила Оксана Білозір.

Прізвище Вовкуна регулярно спливало у контексті міністерської посади, тому рішення Ющенка висунути його в уряд навіть не обговорювалося на політраді НУНС – всі його сприйняли як даність.

Це кадрове рішення також підтримала і "перша леді". Родині президента Вовкун знайомий як постановник масових заходів за участі Ющенка. Зокрема, він був режисером його інавгурації 2005 року.

Міністр оборони Юрій Єхануров

Юрій Єхануров має стати прототипом Петра Порошенка в новій владі – йому відведено роль головного ідеологічного і політичного опонента Тимошенко, який має тримати новий уряд у фарватері президента.

Сам Єхануров до дня, коли Ющенко висунув його в міністри, навіть не підозрював про те, що керуватиме військовим відомством. Після відставки з посади прем’єра очікувалося, що Ющенко зробить його секретарем Ради нацбезпеки, однак Єхануров так і не дочекався указу.

Більше того, президент навіть не спромігся нормально переговорити зі своїм вірним соратником, підтвердивши думку політолога Кості Бондаренка, висловлену колись давно, що в розумінні Ющенка "вдячність – це собача риса".

Єхануров мав підстави ображатися, однак він витримав таке поводження мовчки, що і було зараз оцінено Ющенком. Зробивши вибір на користь Єханурова, президент отримав свої очі й вуха в уряді, та взяв під контроль матеріальні ресурси Міноборони.

Але водночас Ющенко нажив ворога в особі Анатолія Гриценка, який також не дочекався від нього жодних пояснень своєї відставки.

Міністр охорони здоров'я Василь Князевич

Василь Князевич є дядьком для депутата Руслана Князевича по батьківській лінії. Однак молодий нашоукраїнець точно не міг вплинути на призначення свого родича.

Князевич-старший був запропонований самим Ющенком, оскільки він з ним часто стикається з питань здоров'я глави держави. Василь Князевич керує групою лікарів, які здійснюють медичний догляд за Ющенком.

Формально новий міністр був заступником керівника Державного управління справами Ігоря Тарасюка з питань лікувальних закладів.

Зв’язок Ігоря Тарасюка та Василя Князевича простежується ще з середини 1990-х, коли вони працювали у Тернопільській обласній адміністрації начальниками двох управлінь.

Іншим претендентом на міністра був Микола Поліщук. Він уже працював на цій посаді в уряді Тимошенко і прагнув повернутися назад. Однак лобіювати його кандидатуру на рівні фракції охочих не знайшлося.

Міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда

Колишній мер Львова Василь Куйбіда розглядався як претендент ще до виборів, коли Борис Тарасюк озвучив претензії Руху на це міністерство.

Призначення Куйбіди мало стати заспокійливим для Тарасюка, який поступово дрейфує у бік Тимошенко і з кожним новим інтерв’ю отримує статус головного критика Віктора Балоги.

Куйбіда після поразки на виборах мера Львова у 2002 пішов працювати віце-президентом Міжрегіональної академії управління персоналом. Зараз цей вуз вимагають закрити, а колись там знаходили притулок всі відставні політики включно з Борисом Тарасюком і самим Віктором Ющенком.

Влітку цього року Куйбіда нетривалий час попрацював радником Ющенка, тоді як його молодший брат є провідним спеціалістом секретаріату президента.

Міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко

В останні роки існування Радянського Союзу Кучеренко був директором комп’ютерного клубу. Його життя стрімко пішло вгору після того, як він став учасником бізнес-холдінгу Ігоря Бакая. Кучеренко навіть обіймав у "Інтергазі" до певної міри абсурдну посаду – "голова ради директорів за сумісництвом".

Бізнесмен почав марити державною службою ще в 2000 році, коли вмовляв всесильного тоді Олександра Волкова зробити його губернатором Запорізької області. Пропрацював на цій посаді близько року.

Кучеренко тривалий час був партнером Костянтина Жеваго в Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті та Кременчуцькому автомобільному заводі. Однак з часом молодий олігарх викупив долі своїх партнерів, про що вони зараз, очевидно, дуже шкодують.

Вважається, що основні інвестиції Кучеренко зробив у будівництво. Зокрема, за деякою інформацією, він має частку в хмарочосі, який зводять біля Палацу спорту напроти бізнес-центру "Парус".

Попри активне бізнес-минуле, декларація про доходи Кучеренка чимось схожа на аналогічний документ у виконанні Юлії Тимошенко. Кучеренко не має жодної копійки в банках, жодної машини чи будинку. Щоправда, у нього є гідроцикл і квартира на п’ятсот квадратних метрів.

Можливо, така площа помешкання робить проблеми житлово-комунального господарства особливо болючими для Кучеренка. Про це міністерство він мріяв давно, а інших серйозних претендентів на це крісло в НУНС не було.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко

Юрій Луценко є, напевно, найбільш публічним і скандальним членом нового уряду, тому переповідати його шлях до цього крісла немає сенсу.

Луценко зміг відстояти претензії на Міністерство внутрішніх справ, хоча раніше планувалося, що цю посаду він посяде разом з кріслом силового віце-прем'єра, ставши прототипом Олександра Кузьмука в новому уряді.

Появу Луценка у ніч виборів з букетом троянд в штабі БЮТ секретаріат президента сприйняв як зраду. За останні місяці його стосунки з Банковою значно погіршилися.

Посада головного міліціонера стала готівковою монетою розрахунку з "Народною самообороною", яка на виборах вступила в блок з "Нашою Україною".

Очевидно, це призначення свідчить і про те, що дострокові вибори мера Києва відкладаються у часі, а слова Луценка "не обіцяю, а гарантую..." приречені перетворитися на черговий міф виборчої кампанії.

Міністр аграрної політики Юрій Мельник

Це – ще один міністр, призначений формально за пропозицією НУНС, реально – внаслідок наполягання секретаріату президента. Точніше – Державного управління справами.

Юрій Мельник є креатурою керівника ДУСі Ігоря Тарасюка, який має стосунок до курячого бізнесу "Нашої Ряби" та компанії "Миронівський хлібопродукт".

Своя людина у цьому міністерстві, вочевидь, є дуже потрібною для Тарасюка. Принаймні, до попереднього уряду Януковича він влаштував Мельника взагалі... за квотою комуністів.

Показово, що дружина Мельника працює у "Миронівському хлібопродукті".

Хоча Тарасюк і його підопічний тривалий час були (а, може, і зараз залишаються) членами Української народної партії, однак УНП зараз відмовилася висувати Мельника в міністри за своєю квотою.

За словами Юрія Костенка, вони пропонували на цю зовсім іншу людину – Миколу Кучера – однак їх кандидатура була відкинута.

Юрій Мельник за попереднього прем’єрства Тимошенко був її радником. Новий міністр – зять Михайла Зубця, президента Української академії аграрних наук, в якій Мельник має ранг члена-кореспондента. За іронією долі, Зубець в 2006 році обрався до парламенту за списком БЮТ, однак одним з перших приєднався до антикризової коаліції.

Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра

Ще одне призначення, нав’язане секретаріатом президента. Оскільки попереднім місцем роботи Віктора Балоги був МНС, то апріорі вважалося, що кандидатуру на цю посаду визначатиме він.

Шандра є нечужою людиною для сім'ї президента: дружина міністра – це двоюрідна сестра Олексія Хахльова, чоловіка Віталіни Ющенко.

Ще один прояв цих стосунків: Хахльов став наступником Шандри на посаді голови правління "Славуцького рубероїдного заводу" та директора виробничо-комерційної фірми "Шар", акціонерами якої вони ж і були.

Водночас Шандра не має впливу всередині партії "Наша Україна" – на двох останніх виборах він не включався до прохідної частини, а Хахльова з'їзд НСНУ навесні 2007 року взагалі відмовився вставити до списку.

Міністр закордонних справ Володимир Огризко

Історична справедливість відносно цієї людини взяла гору. Після відставки взимку 2007 року Тарасюк рекомендував Ющенку призначити новим міністром саме Огризка – свого давнього товариша. Однак антикризова коаліція двічі провалювала цю кандидатуру. Огризка вони вважали ще більш прозахідним політиком, ніж його попередника.

Наприкінці 1990-х Огризко три роки очолював службу зовнішньої політики в адміністрації Кучми. А його відставку пояснюють тим, що Огризко не зміг чи не захотів забезпечити тодішньому президенту потрібний результат на закордонних дільницях під час виборів-1999.

Після цього Огризко поїхав на п’ять років послом до Австрії. Цікаво, що потім Огризка-старшого в посольстві у Відні змінив його син, який працював там другим секретарем.

За деякою інформацією, Огризко певним чином сприяв Ющенку, коли той лікувався після отруєння у "Рудольфінерхаус". Зокрема, сліди Огризка можна пошукати в тому, що в австрійській клініці кандидата в президенти від української опозиції провідала тодішній міністр закордонних справ Австрії Беніта Ферреро-Вальднер.

Міністр юстиції Микола Оніщук

Свою правильну ставку Оніщук зробив навесні 2007 року, коли члени Партії промисловців і підприємців на чолі з Анатолієм Кінахом вливалися до антикризової коаліції. Тільки Оніщук разом зі своїм товаришем Станіславом Довгим (батько секретаря Київради) не пішли на цей крок.

Янукович переманював Оніщука портфелем міністра по зв’язках з Верховною Радою, що по суті є церемоніальною посадою. Оніщук відмовився – але вже тоді між рядків читалася його амбіція очолити Мінюст.

Зрештою, Оніщук свого домігся. Хоча фракція "Наша Україна – Народна самооборона" сприйняла його кандидатуру як черговий прояв тиску з Банкової: він був заступником Балоги, коли той очолював штаб НУНС на виборах-2007.

Альтернативою Оніщуку був Роман Зварич, який наприкінці боротьби за посади взяв самовідвід.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко

Юрій Павленко повертається на посаду, яку він обіймав в урядах Тимошенко і Єханурова. Спочатку також планувалося, що він стане віце-прем'єром з аналогічним профілем відповідальності, але склалося інакше.

Конкурентом Павленка за Мінмолодьспорт був Ілля Шевляк – друга людина в партії "Пора". Коли перед виборами-2007 Шевляка прибрали з прохідної частини списку НУНС, то обіцяли це компенсувати урядовою посадою.

Загалом з Юрія Павленка можна писати енциклопедію родинних зв’язків у політиці.

По-перше, сестра Павленка одружена з іншим депутатом від "Нашої України" Русланом Князевичем.

По-друге, тесть Павленка Віктор Євсєєв – давній соратник президента, ще коли очолював фізкультурно-оздоровчий комплекс Нацбанку. За це Євсєєв у тусовці отримав нік "банщик Ющенка". Зараз він – заступник керівника Державного управління справами.

По-третє, дружина Юрія Павленка працює в секретаріаті президента, а кумою цього подружжя є Катерина Ющенко.

І, по-четверте, двоюрідна сестра Павленка – співачка Марійка Бурмака, творчість якої особливо цінують в помаранчевих колах. Вона є незмінним фронтменом (чи скоріше фронтвумен!) корпоративних вечірок "Нашої України".

Спорідненість серед членів "Нашої України" перетворилася вже на синдром, жертвами якого стають навіть позитивні по своїй суті герої.

Навіть неуважному глядачеві видно, що уряд Тимошенко складається з двох частин. І якщо квота БЮТ має всі ознаки виборчого штабу на президентську кампанію-2010, то нашоукраїнська частина нагадує одну велику родину, з членів якої ніхто нікуди не поспішає...