Хто є хто в уряді Тимошенко

Перший віце-прем'єр Олександр Турчинов (БЮТ) народився 31 березня 1964 у Дніпропетровську. Закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту. Працював на комбінаті "Криворіжсталь". Є давнім соратником Юлії Тимошенко, ще з часів, коли вони разом мали касетний бізнес.

У 1993 — радник прем'єра Леоніда Кучми з економічних питань. Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців. У 1994 — разом з Павлом Лазаренком брав участь у створенні партії "Громада".

В 1998 обраний народним депутатом України за списком "Громади", але після скандалу навколо Лазаренка відколюється з Тимошенко в групу "Батьківщина", працює в бюджетному комітеті.

Після обрання депутатом у 2002 році один з найактивніших діячів опозиції. На початку 2005 після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах призначений главою Служби безпеки України.

У вересні 2005 у зв'язку з відставкою Тимошенко іде з посади, перед тим заявивши про зловживання "любих друзів". У 2006-2007 очолює виборчий штаб БЮТ.

Віце-прем'єр Іван Васюник (НУНС) - народився 7 липня 1959 року на Львівщині.

У 1981 р. закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, фах — організація механізованої обробки економічної інформації, інженер-економіст.

У другій половині 90-х був радником Віктора Пинзеника та прем'єра Віктора Ющенка.

В квітні вперше 2002 обирається народним депутатом від блоку "Наша Україна", № 43 у списку. У 2005 році після перемоги Ющенка на президентських виборах призначений першим заступником голови Секретаріату Президента, де працював до останнього часу.

Віце-прем'єр Григорій Немиря (БЮТ) - народився 05 квітня 1960р.

Закінчив Донецький університет, історик. Доцент, кандидат історичних наук, народний депутат двох останніх скликань 2006-2007 років. 1996-98 проректор Києво-Могилянської академії, глава правління фонду "Відродження", радник прем'єра Тимошенко у 2005 році.

У 2006 році обраний до ВР за списком БЮТ. У блоці займався міжнародними відносинами, організовував візити Тимошенко за кордон.

Міністр освіти – Іван Вакарчук (НУНС). Народився 6 березня 1947 в с. Старі Братушани, Молдова.

У 1970 закінчив фізичний факультет державного університету імені Івана Франка. У 1970-1973 рр. - навчався в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

13 листопада 1990 р. обраний ректором Львівського державного університету імені Івана Франка.

Має більше 200 наукових праць. Батько Святослава Вакарчука.

Міністр транспорту Йосип Вінський (БЮТ). Народився 2 січня 1956 року в селі Лошківці, Хмельницька область.

Закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут за спеціальністю інженер-механік. Крім того, закінчив вищу партійну школу при ЦК КПУ.

З жовтня 1991року – член СПУ. Очолював Хмельницьку обласну організацію СПУ. В Соцпартії завжди вважався сірим кардиналом, вирішував організаційні і кадрові питання, чим заслужив велику нелюбов рядових соціалістів.

У липні 2006 року заявив про зраду Мороза і вийшов з Соцпартії після створення антикризової коаліції.

Міністр культури і туризму Василь Вовкун (НУНС). Василь Вовкун, народився 1957 році в с. Мащошин, на Галичині. Закінчив Львівську студію театрального мистецтва при державному академічному драматичному театрі ім. М. Заньковецької, акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Працював у Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської.

З 1988 р. - член Спілки театральних діячів України. З 1994 р. - режисер, Український державний центр культурних ініціатив Мінкультури України.

З 1995 р. - художній керівник режисерської майстерні "Мистецьке агентство "Арт Велес". З 1996 р. - член Українського національного комітету Міжнародної ради з організації фольклорних фестивалів.

Володар титулів найкращий режисер музичних видовищ в Україні, Найкращий режисер масових видовищ

Міністр економіки Богдан Данилишин (БЮТ). 1965 року народження, доктор економічних наук, професор.

Данилишин – автор більше 150 наукових з проблем формування сучасної державної регіональної політики, економіки природокористування та розвитку продуктивних сил України.

Голова Ради з вивчення продуктивних сил Національної академії наук України.

Міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова (БЮТ). 47-річна Денисова депутат двох останніх скликань від БЮТ. Була міністром фінансів Криму.

"У цій же посаді в 2000 році прокуратура затримала її "за зловживання службовим становищем.

Незабаром справа була закрита, а Денисова стала послідовним борцем із прокуратурою і податковою, обвинувачуючи їх у розвалі фінансової системи в республіці", писав про неї журнал "Фокус".

Тимошенко представила Денисову як активного борця за реформування пенсійної системи.

Міністром оборони обрано Юрія Єханурова (квота президента) - народився 23 серпня 1948 року в Якутії.
Закінчив Київський будівельний технікум, Київський інститут народного господарства, аспірантуру.

Кандидат економічних наук, з 2002 року – професор Національного університету ім. Шевченка.

1998 року Єханурова обрано до Верховної Ради України від м. Житомира. З 1999-го по 2001 рік працює на посаді першого віце-прем'єр-міністра України в уряді Ющенка.

Після відставки уряду Ющенка з червня по листопад 2001 року – перший заступник голови адміністрації президента. З листопада 2001-го по квітень 2002-го займається питаннями адміністративної реформи як уповноважений президента.

З перемогою блоку "Наша Україна" на парламентських виборах 2002 року переходить на роботу до Верховної Ради IV скликання, де очолює комітет з питань промислової політики та підприємництва. У березні 2005 року Єханурова обрано головою виконкому партії "Народний Союз Наша Україна".

20 вересня 2005 року обраний прем'єр-міністром, а вже на початку 2006 відправлений у відставку через газові домовленості з Росією.

Одним з ініціаторів відставки був БЮТ. Предсталяючи свій уряд, Тимошенко лише наприкінці згадала про Єханурова, зазначивши, що не представляла його, бо це квота президента.

Міністром охорони здоров'я обрано Василя Князевича (НУНС).

Народився в березні 1956 року, закінчив Івано-франківський медінститут, обіймав різні медичні посади – від фельдшера швидкої допомоги до головного лікаря лікарень різного рівня.

З 2005 року – начальник медичного управління держуправління справами.

Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко (БЮТ).

49-річний Крупко вже обіймав цю посаду у 2005 році і, за словами Тимошенко, був ідеальним міністром.

У 2007 році був представником БЮТ у ЦВК, де засвітився під час тяганини з відмовою реєструвати блок.

Міністр регіонального розвитку та будівництва Василь Куйбіда (НУНС).

Народився 8 травня 1958 року в Комі, Російська Федерація у сім’ї політв’язнів. Закінчив факультет прикладної математики та механіки Львівського державного університету імені Івана Франка, Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України

Починаючи з 1994 року кілька разів обирався мером Львова. З 2000 по 2002 – віце-президентом Конгресу місцевих і регіональних влад Європи. 1995-2002 – віце-президент Асоціації міст, повідомляє про нього сайт Народного руху.

Міністр із питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко (НУНС)

Народився 3 квітня 1961 року у місті Вінниці. Закінчив факультет кібернетики Київського Державного Університету ім. Т.Г.Шевченка . Народний депутат Верховної Ради трьох скликань.

1995 р. - голова наглядової ради Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

1999-2002 рр. - перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

2000-2001 рр. - голова Запорізької обласної держадміністрації. 2002-2003 рр. - Президент ХК "АвтоКрАЗ". 2005 р. - голова Державного Комітету України з питань ЖКГ, повідомляє персональний сайт Кучеренка.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко (НУНС). Учасник "України без Кучми", "Повстань, Україно", польовий командир Майдану, термінатор уряду Тимошенко.

Народився 14 грудня 1964 у Рівному. Закінчив Львівську політехніку. 1998-99 – помічник прем'єр-міністра Пустовойтенка У 1999- 2002 – помічник Олександра Мороза, разом з ним вперше представив плівки Мельниченка. Головний редактор щотижневика "Грані плюс".

Депутат трьох скликань. У 2005 році міністр МВС в уряді Тимошенко та Януковича. У 2007 році очолив Народну самооборону.

Міністр аграрної політики Юрій Мельник (НУНС). Народився 5 серпня 1962 року в смт Верхнячка Черкаської області. З 1980 р. по 1985 р. - студент Української сільськогосподарської академії.

З 12 червня 2002 року по липень 2003 р. - заступник Державного секретаря Міністерства аграрної політики України.

З липня 2003 р. по 26 липня 2005 р. - заступник Міністра аграрної політики України. З жовтня 2005 р. - віце-прем`єр-міністр з питань АПК. З 2007 року міністр аграрної політики.

Міністр промислової політики Володимир Новицький. Народився в вересні 1947 року.

Доктор технічних наук, спеціаліст з технічної переробки нафти і газу.

З 1992 року заступник міністра промисловості, 2000-2001 очолював Держкомітет промполітики, 2002-2003 – радник президента Кучми, донині заступник міністра промполітики.

Міністр юстиції Микола Оніщук (НУНС).

Народився 26 жовтня 1957 р. у с. Долинівка Житомирської області. У 1982 р. закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, юридичний факультет.

Кандидатська дисертація "Методи державного управління впровадженням науково-технічних досягнень: організаційно-правові питання".

Народний депутат трьох скликань. Член ПППУ. У 2006 році відмовився перейти з Анатолієм Кінахом до антикризової коаліції.

Міністр закордонних справ Володимир Огризко (квота президента).

Огризко народився 1 квітня 1956 року в Києві. У 1978 році закінчив університет ім. Тараса Шевченка, фахівець з міжнародних відносин, пройшов шлях від аташе відділу преси МЗС УРСР до радника відділу політичного аналізу і координування МЗСу вже незалежної України.

У 1996 - 1999 рр. - керує управлінням зовнішньої політики і головним управлінням з питань зовнішньополітичної діяльності Адміністрації Президента Кучми.

З лютого 2005 року - перший заступник міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. У 2006 році антикризова Верховна Рада відмовилась обрати його міністром. Висунення Огризка міністром дуже обурило Росію.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко (НУНС).

Народився 20 березня 1975 р. у м. Києві. У 1997 р. закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка, історичний факультет, історик, викладач історії. З 2002 року депутат від "Нашої України", з 2005 міністр молоді та спорту в уряді Тимошенко, Єханурова і навіть кілька тижнів уряді Януковича.

З 2006 – голова Житомирської облдержадміністрації.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник (БЮТ). Голова ПРП, доктор економічних наук з 1989 р.

З 1995 року Віктор Михайлович віце-прем'єр з питань економічної реформи в уряді Марчука, був радником президента Кучми з питань економічної політики, міністр фінансів в уряді Тимошенко. Чотири рази обирався до Верховної Ради.

Міністр фінансів в уряді Тимошенко залишився працювати в уряді Єханурова попри невдоволення партії заради підтримки президента. Втім у 2007 переходить на бік Тимошенко, входячи до складу БЮТ.

Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець. 1937 року народження, - легендарна особистість в українському вуглепромі. Організатор декількох світових рекордів з видобутку вугілля. З 1986 року переїхав з Луганщини до Києва, де став заступником міністра а згодом міністром вугільної промисловості УРСР.

Повернувся він на цю посаду вперше вже у незалежні Україні у 1994-1995 рр. Був членом НДП, має наукові ступені. Член-кореспондент Національної гірничої академії.

У 1993-1994 рр. - позаштатний радник президента. У 1996-2000 рр. - генеральний директор ВО "Луганськвугілля".

З листопада 1999 року працює директором державного проектного інституту з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдніпрошахт".

Міністр палива та енергетики Юрій Продан (НУНС). Народився 27 січня 1959 року у Норільску (Росія).

З 1985 по 1999 рік працював в енергопостачальній компанії "Київенерго".

У 1999 – 2000 роках був директором відособленого підрозділу Національної енергетичної компанії "Укренерго" - "Енергоринок", директором державної компанії "Енергоринок", першим заступником директора Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України".

На посаді голови "Енергоринку", підтримував Юлію Тимошенко у боротьбі з бартерними розрахунками в електроенергетиці.

У 2001-2004 роках керував Національною комісією регулювання електроенергетики.

З 2005 по 2006 рік працював першим заступником у Міністра палива та енергетики Івана Плачкова, за сумісництвом президентом Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України", яка управляє державними пакетами акцій енергогенеруючих та енергопостачальних компаній.

Був радником Президента Віктора Ющенка з питань енергетики, до останнього часу займав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони.

Працюючи в РНБО, жорстко критикував міністерство Юрія Бойка, за ініціативи спрямовані на зниження вартості електроенергії для великих промислових компаній, що шкодить розвитку державних енергокомпаній. Він також був ініціатором розгляду в КС рішення про створення концерну "Укратомпром"

Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук. Керівник Вінницького обласного передвиборчого штабу БЮТ на останніх виборах обраний до Ради.

Був довіреною особою Віктора Ющенка на виборах 2004 року.

З 2005 - ґендиректор, ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості".

Міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обрано Володимира Шандру.

У 2002 році обраний народним депутатом України за списком від виборчого блоку політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна". До обрання депутатом очолював Славутський рубероїдний завод.

З 2005 року був міністром промислової політики в урядах Тимошенко і Єханурова.

А так виглядає уряд Тимошенко в цілому.

Фото Дмитра Амідова