Ющенко. Реанімація влади
Віктор Ющенко продовжує приміряти бурку сильного президента. Для створення образу рішучого лідера, який має переобратися на другий термін, Ющенко іде по лезу своїх повноважень, час від часу переступаючи межу.
Відчувши себе господарем ситуації, Ющенко вирішив розіграти свою "золоту акцію", яка тимчасово потрапила в його руки – на період внесення до парламенту кандидатури прем'єр-міністра.
Вся нинішня діяльність президента контрастує з політичною пасивністю, яку Ющенко демонстрував два перших роки своїх повноважень.
За останній місяць Ющенко публічно зробив не менше півдюжини неоднозначних заяв, які мали би викликати здивування у людей, обізнаними з конституційними функціями глави держави.
Уже наступного дня після виборів, 1 жовтня, Ющенко висловив стурбованість повільним підрахунком голосів. "Даю доручення правоохоронним органам негайно розпочати розслідування затримки передачі первинних протоколів", - заявив він.
У знавців конституційного права така форма спілкування глави держави з правоохоронними органами викликала здивування – прямих повноважень давати усні доручення міліції у Ющенка немає.
Юристи президента, пояснюючи його кроки, часто посилаються на ефемерну норму Конституції про те, що глава держави є "гарантом прав і свобод людини". Однак у виконанні цієї норми можна дійти до того, що президент візьме на себе функції прокурора, судді та департаменту виконання покарань.
Стаття 19 Конституції спеціально обмежує простір для творчості посадових осіб – вони "зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Однак процес створення образу "рішучого президента" вступав у конфлікт не лише з викладеними на папері законами, але і з елементарною логікою.
Так, 3-го жовтня Ющенко зробив свою легендарну заяву на ганку секретаріату президента: "Даю доручення Партії регіонів, БЮТ, "Наша Україна – Народна самооборона" (…) розпочати політичні консультації щодо формування більшості в парламенті і уряду".
На такі вказівки у президента немає ні прав, ні підстав – оскільки він втрутився у сферу компетенції незалежних від нього політичних сил: Партії регіонів та блоку Тимошенко. І, якщо, для прикладу, БЮТ не захотів би проводити консультації – виходить, вони тоді є порушниками "доручення президента".
13 жовтня прес-служба Ющенка в зв’язку з подіями в Дніпропетровську поширила ще одну заяву – про те, що "глава держави доручив прем’єр-міністру Януковичу невідкладно створити державну комісію для з'ясування причин вибухів".
Можна вітати ці дії Ющенка у трагічних обставинах, однак, очевидно, що така комісія була би створена і без ініціативи президента. Не говорячи вже вкотре про те, що подібні доручення від президента виглядають сумнівно.
15 жовтня президент ще раз виступив з повідомленням в ультимативних тонах – тепер зі сфери економіки. "Моя вимога залишається незмінною – держбюджет-2008 має гарантувати підвищення рівня соціальних стандартів в Україні", – заявив Віктор Ющенко.
Втручання президента у поточну діяльність уряду не передбачена чинним українським законодавством – окрім як зупиняти його постанови. Хоча на загальному фоні ця заява більш-менш виглядає виправдано, оскільки Ющенко має інструмент вето на бюджет – на відміну від його доручень по створенню коаліції.
Тоді ж 15 жовтня Ющенко роздавав команди в зв'язку з вибухом у Дніпропетровську.
"Я наказую усім відповідальним керівникам зробити все, щоб люди були повністю захищені державою", - сказав він.
Піар-складова цих слів президента очевидна – оскільки і без благословення з боку Віктора Ющенка ситуація не передбачала іншої реакції від "відповідальних працівників".
Набагато коректніше з боку президента було би сказати: "я зроблю все від мене залежне...". Однак така конструкція вимагала би від Ющенка постійну участь у тому, щоб права і безпека людей не постраждали.
Застосоване ж ним некоректне формулювання "я наказую" передбачає одноразову дію. Але досягнення ефекту від цих слів опускається на рівень виконавців команд президента. Це не передбачає відповідальність самого Ющенка у випадку, якщо все ж таки "люди не будуть повністю захищені".
17 жовтня Ющенко зробив нове повідомлення: "Відповідно до Конституції, заявляю про готовність на основі пропозицій коаліції внести на затвердження кандидатуру прем’єр-міністра та кандидатури до складу Кабінету міністрів. Доручаю Блоку Юлії Тимошенко і Блоку "Наша Україна – Народна самооборона" виконати необхідні конституційні вимоги".
Перше ж речення з цієї цитати звучить дивно. По-суті, воно означає: відповідно до Конституції, заявляю про готовність виконувати функції президента. Як Віктор Ющенко уявляв би собі інший розвиток подій? Тобто він міг не подати кандидатуру прем'єра, порушуючи Основний закон?
У другому реченні знову лунає доручення президента на адресу самостійної політичної сили – БЮТ – до якої Ющенко не має жодного стосунку. Цікаво, якби Леонід Кучма в 2002 році доручив "Нашій Україні", наприклад, вступити в коаліцію з СДПУ(о) – як би на це прореагував її тодішній лідер?
18 жовтня Ющенко ще раз висловив привселюдне невдоволення темпами створення коаліції. "Я вимагаю від усіх політичних учасників парламентського процесу максимально швидкої динаміки".
Ці слова глави держави, окрім очевидної нетактовності, виглядають до того ж абсурдно – оскільки депутати на формування коаліції мають місяць, гарантований їм Конституцією.
23 жовтня в Харкові Ющенко ще раз розкритикував цей процес за повільність. "Я офіційно доручив Юлії Тимошенко і В’ячеславу Кириленку разом з переговорними групами якомога швидше взяти на себе відповідальність і сформувати демократичну коаліцію", – сказав він.
Якщо доручення Кириленку Ющенко може давати як почесний голова партії, то на підставі чого він дає доручення Тимошенко, так і залишилося загадкою.
І, нарешті, 6 листопада Ющенко дав ще одне доручення – в.о. міністра внутрішніх справ Михайлу Корнієнку "у короткий термін підготувати законопроект, який би суттєво підвищив штрафи за порушення правил дорожнього руху, а також дозволив би працівникам ДАІ застосовувати штрафні санкції до порушників на місці".
Подібне формулювання виглядало щонайменше некоректно. Таке повідомлення на сайті президента було б доречно два роки тому, коли глава держави мав вплив на виконавчу владу – однак зараз діє нова редакція Конституції, де міліція введена у підпорядкування прем'єр-міністру і підконтрольна Верховній Раді.
Крім того, коли Янукович вдруге заїхав у апартаменти глави уряду, було ухвалено спеціальну постанову Кабміну. Там заявлялося, що в зв’язку зі вступом у дію змін до Конституції, Ющенко більше не має давати доручення уряду. Президентські юристи назвали це незаконним і погрожували зупинити дію такого нормативного акту одночасно з оскарженням у Конституційному суді.
Однак на сайті КС розміщено перелік – які саме подання надійшли до них від президента станом на 5 листопада 2007 року. І там немає нічого, що мало би поставити під сумнів ту, можливо, і безграмотну, але чинну постанову уряду.
Віктор Ющенко входить у смак гри з нарощування повноважень – скориставшись ситуацією коаліційної невизначеності, він забирає владу, яка, на думку Ющенка, має належати йому.
Ці канікули у глави держави, коли він може диктувати умови, обмежені в часі – до затвердження нового прем’єр-міністра.
Президент відштовхується від логіки, що Банкова начебто може відхилити запропоновану кандидатуру глави уряду.
У розмові з "Українською правдою" представники секретаріату наводять такі аргументи, що, оскільки президенту дають 15 днів на внесення щасливчика – значить, він не виконує функції просто пошти, а тому може висувати свої вимоги і діяти на власний розсуд.
Хоча, насправді, немає жодного вердикту Конституційного суду, який би підтверджував право Ющенка блокувати подання прем’єр-міністра.
Однак і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович жодним чином публічно не реагують на втручання з боку Ющенка у їхні справи. Вони розуміють, що Ющенко має інший, більш небезпечний інструмент впливу – це тиск на "Нашу Україну" з метою створення коаліції – чи то з БЮТ, чи то з Партією регіонів.
Саме цей фактор змушує лідерів двох найрейтинговіших сил поважно хитати головою у відповідь на вимоги, які з дедалі більшими апетитами висуває глава держави до потенційних партнерів.
Найменш солідно в цій ситуації виглядає сам президентський блок, який завмер у позі шпагату.
Ілюстрація цьому – процес збору підписів під дивним документом, який начебто стосується створення коаліції.
Як відомо, станом на вівторок офіційно оголошено, що там відсутні підписи трьох осіб – Ігоря Кріля, Василя Петьовки (обидва – найближчі соратники Віктора Балоги) та Івана Плюща, головного агітатора за широку коаліцію.
Якщо повірити, що, окрім Кріля, Петьовки і Плюща, цей папір скріпили решта майбутніх біло-помаранчевих депутатів, то загальна чисельність автографів складає 225. Тобто рівно на межі між створенням та розпадом демкоаліції.
Затримати паузу саме на цьому моменті, щоб показати хиткість конструкції, запропонованої Тимошенко, Кириленком і Луценком, вигідно секретаріату президента – і Віктору Балозі з його прем’єрськими амбіціями зокрема.
Тому й ці прізвища непідписантів не повинні дивувати.
Але насправді маніфест, який так довго чекає благословення від трьох депутатів, не тягне за собою жодних наслідків.
Більше того, насторожує та законспірованість, в якій тримають документ – і це викликає підозри в багатьох нашоукраїнців, що там відсутні не лише Кріль, Петьовка і Плющ, а й, наприклад, Стельмах чи Палиця.
Як розповіли джерела "Української правди", багатостраждальний документ – лише політична декларація, яка складається з трьох пунктів і стосується давно "пережованих" тем.
– Коли я його підписував, там було обіцянка створити демократичну коаліцію з БЮТ, вступити у фракцію НУНС в новому парламенті та підтримати програму діяльності коаліції, - розповів один із депутатів від "Нашої України".
Справжню коаліційну угоду депутати будуть скріплювати після набуття повноважень у новому парламенті. Тобто, за великим рахунком, і ці розписки не мають ніякої необхідності, окрім політичного тиску на тих нашоукраїнців, які хитаються – з подальшим засудженням відмовників.
Однак ці всі інтриги – лише публічна сторона медалі.
Ініціатором збору підписів виступав В’ячеслав Кириленко, а його права рука Олег Гуменюк тримає у себе оригінал документу в єдиному екземплярі, який видається підписанту для розчерка рукою, а потім вилучається назад.
І однією з цілей задуму було показати, що Кириленко як лідер президентської партії тримає під контролем свою фракцію.
Однак на практиці ідея перетворилася на цирк, що зробило надбанням публіки всю ту анархію, яка панує в "Нашій Україні – Народній самообороні", де не один, не два і навіть не три центри ухвалення рішень.
Відтак, коли люди Балоги не поставили автографи, тим самим Юлії Тимошенко було надіслано сигнал, що саме він тримає "золоту акцію", а її коаліційні переговори з В’ячеславом Кириленком і Юрієм Луценком були, до певної міри, беззмістовною тратою часу.
Внутрішні інтриги – це хронічний діагноз "Нашої України". Окрім конкуренції за вплив всередині майбутньої фракції, зараз Кириленко, Луценко і Балога зійшлися в новій боротьбі – навколо теми створення єдиної партії.
Перед виборами учасники НУНС задекларували обов’язковою умовою свого подальшого співіснування об'єднання у новий мега-проект.
Рік тому Балога доклав руки до обрання Кириленка лідером "Нашої України". Однак з часом, молодий вождь почав власну гру, чим не на жарт розлютив керівника секретаріату президента, який відводив йому не більше, ніж роль маріонетки.
У підсумку всередині НУНС розгорнулася війна за впливи. Щоб зміцнити власні позиції, Балога взявся за кулуарний процес об'єднання учасників блоку в єдину структуру. Його логіка зрозуміла – адже нова партія вимагатиме обрання і нового лідера, на місці якого вже не бачать Кириленка.
Розуміючи, що владу в нього забирають просто з-під носа, Кириленко вирішив офіційно створювати єдину партію. В результаті політрада блоку, очолювана ним же, утворила три робочі групи, які будуть розробляти статут нової партії, її програму та сценарій об'єднання.
Ющенко ж, який не пропускає приводу, щоб підправити щось у "Нашій Україні" на свій розсуд, зараз відсторонено спостерігає за цим процесом згори. Він дає можливість перемогти сильнішому, щоб з цією новою структурою почати виборчу кампанію президента-2010.
