Партії не зшиють Україну

Коли Кабмін знаходився в "передвиборній відпустці", а парламент – розпустився, відповідальність за стабільність в регіонах лягла на того, хто на місці: чиновників з обласних і районних держадміністрацій.

В цей час головні органи влади не працюють, а звинувачують один одного в тому, хто більше віддався виборам. А іде осінь – час підготовки до зими.

Саме в таких ситуаціях, роль місцевої влади значно зростає. Хтось має забезпечувати належну роботу установ медицини, освіти, комунальної інфраструктури.

Конкретики чекають і звичайні громадяни - результати опитувань, з якими мені довелося ознайомитися, доводять, що в сьогоднішній ситуації в країні саме інститути місцевого самоврядування мають найбільш високий рівень довіри. В той час, коли такою довірою не можуть похвалитися жодна з гілок влади.

Але, не дивлячись на довіру і очікування населення, місцева влада залишається сьогодні вторинною і покликана обслуговувати запити з центру. Як інакше пояснити той факт, що, наприклад, 70% доходів області йде до державного бюджету, і лише 30% залишається на вирішення місцевих проблем.

Геть професійних партійців! Потрібні професіонали

На тлі постійних розмов про необхідність реформування місцевого самоврядування, ця тема не стала ключовою ні в цій, ні в минулій виборчій кампанії.

Реформи обмежилися переходом від мажоритарної системи виборів до пропорційної – тобто партії отримали зрозумілу для себе вигоду і забули про все інше. Але де результат?

Погодьтеся, що партія, в списках якої одні кияни або донецькі, навряд чи представлятиме інтереси, наприклад, Миколаївської області. Введення пропорційної виборчої системи на місцях вирішувало швидше внутрішні завдання партій, було великим експериментом, підсумки якого після піврічного періоду можна побачити по всій країні.

Професійний рівень депутатів, що пройшли в місцеві ради за партійними списками, залишає бажати кращого. Вони нерідко не знають азів документообігу і господарювання.

Можливо, вони були успішними організаторами в своїх партійних осередках, але повсякденна робота депутата місцевої ради вимагає абсолютно іншого. Принцип нинішньої побудови партій "зверху-вниз" привів їх до відірваності від виборця.

Сьогодні представниками інтересів громадян є лише місцева влада – від партій на місцях ніхто нічого не очікує. Про діяльність місцевих чиновників судять по конкретних справах, саме до них пред'являють претензії: школи, лікарні – це турбота місцевої влади, а не партій.

Але, мабуть, отримавши фракції в місцевих радах, партії краще розібралися в проблемах регіонів. Важливо, щоб після того, як спаде напруження політичної боротьби, не пішла в минуле тема необхідності законодавчих змін щодо місцевого самоврядування.

У першу чергу це стосується усунення недосконалості бюджетного законодавства, яке на сьогодні гальмує темпи робіт з соціально-економічного розвитку регіонів.

Серед найголовніших завдань – вирішення проблеми складності тендерних процедур, перегляд фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на утримання бюджетних установ, які використовуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Ті, що діють сьогодні, не забезпечують потреби лікарень, шкіл, дитячих садків і т.д. в повному обсязі.

Громадянин часто нарікає на величезну кількість різноманітних контролюючих і перевіряючих органів, які роблять спілкування з владою з приводу рішення будь-якого питання неможливим. У свою чергу мало хто замислюється, що і в спілкуванні між різними органами створюється жахлива плутанина. Від цього страждає і районна влада.

Всі розмови про необхідність скорочення контролюючих і перевіряючих органів вже 10 років залишаються порожніми, не отримуючи законодавчої основи.

Для громадян головним показником роботи мерів і голів районів як і раніше залишаються їх успіхи в комунальній і соціальній сфері. Партійна приналежність лідера місцевої влади - умовність для громадян, що оцінюють його роботу за станом доріг.

Якщо з дорогами в районі все гаразд, професіоналізм місцевих чиновників не викликає сумніву. Рейтингового мера або голову райдержадміністрації радий бачити і президент, і прем'єр, і спікер. Партії хочуть отримати таких людей в свої ряди, адже до скарбнички партійної підтримки він внесе свої особисті голоси.

Весілля у Малинівці

Політсили зацікавлені в залученні місцевих лідерів в свої ряди. Завдяки авторитету місцевої влади сподіваються окріпнути самим. Авторитетні представники місцевої влади виявляються у пошуках ситуативних союзників, дотримуючись, перш за все, інтересів свого регіону.

Політичні сили розуміють, що, діставши в свої ряди представника інтересів конкретного регіону, вони беруть на себе зобов'язання щось робити на благо його жителів – такий негласний договір є з кожним місцевим лідером.

У ситуації протистояння на національному рівні для великої частини лідерів місцевої влади, найбільш відповідним стало партнерство з пропрезидентськими структурами.

Місцева влада отримує партнера - президента, легітимність якого в наявному протистоянні не викликає сумніву. Президент і місцева влада – чиновники створюють вертикаль, що є запорукою стабільності і цілісності країни. Чиновники, а не політики об’єднують сьогодні країну.

В той же час лояльність до президента у регіонах теж ситуативна. Сьогодні вона дозволяє місцевим лідерам рухатися по своїй траєкторії, зберігати можливість реалізації довгострокової стратегії розвитку регіону.

До речі, для півдня України така зміна сюзеренів є давньою традицією. Не можна не пригадати громадянську війну: мінялися влади, прапори. Тоді тільки місцева влада завжди була в шані. Передрікаючи зміну влади нагорі - представники місцевого самоврядування заздалегідь міняли прапор, тим самим, оберігаючи території від розграбування.

Дайте нам можливість працювати

Коли я спілкуюся з колегами, розумію, що проблеми у всіх одні і ті ж.

Часто я чую, що все, що зроблено в питаннях соціальної сфери в нашому районі (будуються школи, лікарні), – тільки завдяки вигідності нашого положення і зацікавленості інвесторів до нашої території - Овідіопольський район, що знаходиться між морем і лиманом недалеко від Одеси.

Але скоро почнуть оживати і інші території, і треба бути готовим до того, що це трапиться, і управляти процесами, що відбуваються. Чи готові місцеві влади скористатися такими можливостями?

Не секрет, що, не дивлячись на мораторій на продаж землі, земля активно продається і купується. Місцева влада не має до цього ніякого відношення, а місцеві громади не мають від цих операцій жодного зиску.

А земля – це чи не єдиний ресурс, який дає місцевій владі джерело для вирішення питань розвитку. Наприклад, всі дії, які були направлені на розвиток інфраструктури і соціальної сфери Овідопольського району за останні два  роки, були здійснені за рахунок коштів, від земельних аукціонів і інвестиційних угод.

Діалог на рівних

Нещодавно я була на нараді голів райдержадміністрацій у президента. Я давно працюю в місцевій владі і пам'ятаю, як намагалися організувати роботу з місцевою владою до Ющенка.

Багато ЗМІ на першій подібній нараді, що пройшла навесні, сміялися над темою шкільних туалетів. Особисто я вважаю, що така форма роботи, коли президент говорить про дуже конкретні і приземлені проблеми, найбільш ефективна.

Тісна взаємодія районних адміністрацій і президента допомагає уникнути бюрократичних схем, вирішувати проблеми швидко і ефективно. Поговорили про туалети – і фактично ввели новий стандарт.

Щоб політичні кризи, які в наший країні відбуваються дуже часто, не впливали на рівень життя громадян в регіонах, необхідно децентралізувати владу, збільшити повноваження на місцях, дозволити розвиватися кожній "клітинці" України самостійно.

Країну необхідно зшивати не партіями, які навпаки розмежовують, часто переносячи на безплідний грунт конфлікт, запрограмований зверху.