Для тих, хто хоче будувати державу Україна

Будь-яка держава це складний живий організм, визначальним елементом якого є людина. Як живий організм, будь-яка держава має дату народження, життєвий шлях і дату смерті.

Саме рівень розвитку людини (як значущого елемента системи) і визначає всю своєрідність життєвого шляху, особливості функціонування, дату смерті і продуктивність усієї системи в цілому.

У будь-якій системі завжди виділяють визначальні структурні утворення (вузлові, провідні компоненти) і другорядні (ведені, залежні) До провідних, вузлових компонентів системи відносяться всі представники влади, але визначальну роль серед них відіграють лідери партій та провідні представники держави.

Рівень розвитку і своєрідність їх внутрішнього світу і визначає основні характеристики співтовариства, своєрідність сьогодення і перспективи майбутнього розвитку. Чим нижчий рівень освіченості цих представників, тим гірше життя всього співтовариства, більше потрясінь і проблем.

Провідні компоненти системи формують образ-уявлення про життя, про себе, про те, що відбувається, про інших людей і сильно впливають на створення "коридору", який і визначає наше з вами сьогодення, те, що бачать люди і чого не помічають.

У результаті відбувається "звуження" оточуючого нас світу тим мінімальним обсягом знань, яким володіють вузлові, провідні компоненти системи, і тими питаннями і проблемами, на які звертають увагу ЗМІ, що і формує пріоритетну, у даний момент, суспільну думку.

Те, про що "всі говорять" стає основним стрижнем, суттю, метою і змістом, до якого усі прагнуть і бажають "мати" і навколо якого організується все життя співтовариства. На противагу виділеним аспектам всі інші, не менш важливі питання життя упускаються, замовчуються і не помічаються.

Те, "про що мовчать", ніби перестає існувати в нашому житті та нівелюється, стає дрібним і неістотним, примітивним і немодним. Про ці питання стає "не прийнято говорити й обговорювати і т.д."

Виходить, що те, що демонструють вузлові компоненти системи, і є основним, що обговорюється співтовариством і ЗМІ. Але для основної маси людей, ці проблеми стають головним змістом їхнього життя і "витискають" усі інші аспекти й інші особливості навколишнього світу (це і визначає величезну відповідальність тих, хто стоїть при владі, хоча на сьогоднішній день ця своєрідність і не розуміється).

Те, що людина сьогодні вважає істинним і значущим, у реальності постає тією межею, за яку вона не виходить і нічого іншого в навколишньому світі не бачить. Чим нижчий рівень освіченості представників конкретного співтовариства, тим в більшій мірі проявляється ця закономірність.

За великим рахунком, на даний момент держави немає. Є просто територія, що "де-юре" названа державою Україна. Є населення цієї території, частина якого займається захопленням, перерозподілом і поширенням своїх сфер впливу в рамках виділеного простору, і ті процеси, які відбуваються, ще раз демонструють, що кланові, групові інтереси є більш значущими і пріоритетними, ніж інтереси державні і професійні. І насправді населення, яке проживає на даній території, втягують у ці розборки, розтлівають, "нахиляють" або купують.

Питання полягає в тому, чи буде шлях у такого співтовариства і чи зможе співтовариство створити свою державу.

За великим рахунком, державу Україна ще ніхто не будував. Зараз просто йдуть розборки олігархів, кланів і угруповань за зони і сфери впливу. Ці розборки затяглися, почавшись із розвалу союзу і дотепер, всі вирішують тільки свої фінансові питання, питання майна, грошей і впливів. Держава, і тим більше народ, нікому не потрібні.

Усі "шоу", які проводяться, використовуються для того, щоб відвернути увагу і зробити процес руйнування території і розтління населення незворотним. Тому у нас на даний момент є територія, яка "де-юре" об'єднана в один життєвий простір і на якій живуть люди або населення, яке зараз втягнене в розборки кланами, олігархами, партіями.

Заклик об'єднати Україну і є показником того, що її ще немає, а є лише територія, юридично визначена як держава Україна і народ, який живе на ній.

Нерозуміння цього факту правлячою елітою свідчить тільки про те, що мети побудувати державу, у них немає, а є, мабуть, інша мета. Для державотворення необхідна значима, сутнісна, спільна для всіх ідея.

Якщо керівництво країни і всі ешелони влади, люди, які живуть на цій території, цього не розуміють, тоді з цією територією і народом трапилось лихо, і цю територію і народ руйнують (виникає питання навіщо, чому, усвідомлено або через "недорозвиненість").

На жаль, криза яка відбувається на цій території, не політична, а глибша і ситуація більш серйозна, ніж хотілося б. Ми знову звертаємо увагу на те, що вона моральна і пов'язана з рівнем розвитку людини і, відповідно, співтовариства.

Тому що вважається нормальним, можливим і допустимим державу та життя зводити до гри (політичної і т.д.). Якщо держава - це гра, то, на жаль, майбутнього у такого співтовариства, яке називається держава Україна, немає.

Це дуже серйозна справа - ЖИТТЯ і державотворення, тому з позиції гри цей феномен зрозуміти і створити нормально неможливо (саме відсутність такого розуміння і призводить до того, що у нас  майже все через одне місце).

Наявність подвійних стандартів дезорієнтує представників співтовариства і провокує "свавілля", яке спостерігається нині. Коли ніхто нікому не начальник, закони зневажаються, авторитети знецінені й основна цінність – це гроші і практично кожний, хто хоч якось пов'язаний із владою, очікує, а частіше вимагає винагороди.

Виникає питання, за що? - за виконання функціональних обов'язків? Вважається можливим тримати "народ" за "дурня", нав'язуючи деструктивний спосіб життя, зразки поведінки і цінності, значно спотворюючи справжній стан речей, вимовляючи пишномовні слова і даючи приголомшливі обіцянки, які в реальності виконати неможливо, тому що зробити замість або за когось неможливо.

А в житті існують закони, саме їх і зневажають ті, хто стоїть при владі, думаючи, що вони розумніші від Бога, а в реальності навіть не здатні керувати своїм життям, не кажучи про життя інших людей і тим більше держави.

А імперативний мандат? Про що говорить факт його "проштовхування"? Про те, що лідери партій, фракцій і держави самі не розуміють суті і глибини того, що відбувається, і тим більше не можуть пояснити ці особливості своїм однопартійцям.

Вони прагнуть у будь-яким спосіб підкорити собі своїх однопартійців, а коли це їм не вдається, вони будь-яким чином намагаються задавити або відторгнути свавільця. А всім пояснюють, що захищають інтереси "народу", а в реальності свої меркантильні, кланові, партійні інтереси.

Забуваючи про те, що демократія, це не тільки проголошення прав громадян, але і гарантія їх здійснення. І у керівництві колективом демократія передбачає не імперативний мандат, а діяльну участь і вирішальний вплив усього колективу, це одна з визначальних задач будь-якого керівника.

А якщо керівник не може організувати свою фракцію без імперативного мандата, то він відповідає посаді, яку займає де-юре, але не відповідає цій посаді по суті. У результаті зневажаються будь-які норми закону і здорового глузду, і присутнє прагнення ствердитися на своїй позиції всупереч усьому. І все це називають демократією???

Або Блок демократичних сил? Що це таке??? Що представники даного блоку розумніші, "святіші" чи "більш пухнасті"?

Вони щось розуміють краще за інших? Щось запропонували своє, чомусь мудрому і доброму навчили народ або однопартійців? Вони осягли глибину і мудрість життя і процесів, які відбуваються?

Що відбувається в житті? Де ж мудрість і глибина народу?

Невже народ не бачить, що все це просто декларування без конкретної суті, освоєної глибини і тим більше без розуміння того, що і як можна змінити, щоб прорватися до мудрого життя. Для кого або для чого весь цей балаган і шоу? Яка мета за всім цим стоїть, чого конкретно домагається правляча еліта, від чого відволікає і що за всім, що відбувається, ховає?

Низький рівень освіченості проявляється у всіх аспектах життя суспільства, починаючи з елементарних форм спілкування і взаємодії між людьми і закінчуючи вищими ешелонами влади.

Чим нижчий рівень розвитку людини, тим менше людина розуміє життя, те, що відбувається навколо, тим більше в її поведінці та житті проявляється агресивність, категоричність, злодійство й обман. Злодійство як визначальна своєрідність захлиснула всіх, починаючи від вищих ешелонів влади і закінчуючи звичайною людиною.

Воно проявляється в деталях і елементах нашого життя, у прийнятому способі життя (обрахувати, продати прострочений товар, "кинути", не заплатити заробітну плату і т.д.), у пріоритетній системі цінностей і прийнятій моралі співтовариства. Низький рівень освіти заважає, не дає людині побачити і зрозуміти вчинки і їх наслідки.

Демократичне співтовариство - це, насамперед, певний рівень розвитку людини і на підставі цього рівня розвитку більш досконала не тільки форма взаємодії, але і, в першу чергу, спосіб життя, пріоритетні цілі суспільства і більш глибоке розуміння ролі і значення кожного в загальному житті держави і конкретної людини.

Така форма взаємодії є показником рівня розвитку  людини, освоєних нею внутрішніх резервів, і конкретних знань і навичок, якими людина вже може користуватися.

Демократія - це не якості особистості, властиві одним представникам співтовариства і відсутні в інших. По суті, це якісно інша форма взаємин, прийнята в співтоваристві всіма або більшістю і на основі якої організується життя цього суспільства.

Демократія, можливість її виникнення, передбачає не тільки якісно інший рівень розвитку представників даного співтовариства, але насамперед засвоєння більш досконалої картини світу і світобудови (ідеології), і на підставі цього, прояв глибшого і змістовнішого розуміння процесів життя та формування  досконалішої та мудрішої системи цінностей і моралі співтовариства...

У демократичному співтоваристві відсутні "подвійні стандарти", коли одному можна, а іншим не можна, проявляється дбайливе, зацікавлене ставлення до людей, які живуть на даній території, і розуміння того, що чим вищий рівень освіченості людей цього співтовариства, тим менше агресивності, злості і ненависті, проблем і непорозумінь і, відповідно, більше зацікавленості, творчості й ініціативи.

Зрозуміло, коли людина неосвічена, вона прагне вкрасти, не розуміючи наслідків своїх вчинків для свого життя, вона прагне, у будь-який спосіб привернути до себе увагу, навіть зраджуючи або за чужий рахунок. Освічена ж людина шукає більш досконалі способи, прийоми і види діяльності, щоб проявити те мудре та дивовижне, що несе в собі і повинна залишити на землі.

Демократичне співтовариство - це прийнята суспільством більш досконала і глибша картина світу і, відповідно, більш осмислено і мудро організований спосіб життя, прийняті цінності й ідеали співтовариства, які проявляються у ставленні до себе й інших, до праці та до того, що відбувається навколо.

У наш час у способі життя цього співтовариства вбивають своїх дітей підгузками, неробством і "супер радісним дитинством". Виховують своїх дітей нездатними  розуміти те, що відбувається у власному тілі, і керувати потребами свого тіла.

Відбивають будь-яке бажання життєтворчості, яке засноване на пережитій радості від виконаної самою дитиною соціально значимої роботи. Ховають дитину від життя, намагаючись її будь-яким чином захистити від нього, забуваючи, що переживання - це одна з умов і в той же час показник розвитку свідомості людини і, отже, передумова майбутньої освіченості.

У демократичному суспільстві вже розуміють, що кожна дитина - це член команди, яка називається родина, а пізніше і держава. Але не так, як розуміють це слово в наш час, вводячи всіх в оману і стверджуючи, що якась  партія, блок, клан, група - команда.

У реальності один або декілька оплачують інших, а усім розповідають, що вони команда, блок або партія. Ставлення до дітей, як до представників команди проявляється тоді, коли дитину дуже серйозно готують до життя, навчаючи всьому, що вміють самі, формуючи серйозне ставлення до життя, праці й інших людей, навчають розуміти те, що відбувається, приймати рішення і нести за них відповідальність. Тільки тоді внесок кожного забезпечує успіх усіх.

Демократичне співтовариство вже розуміє, що життя - це не гра, що це серйозно, це МОЖЛИВІСТЬ, яку можна використати або втратити. Реалізувати запропоновану можливість можна тільки тоді, коли засвоєні всі форми праці: фізична праця, інтелектуальна праця й обов'язково моральна.

Сьогодні ж усі граються, як у дитячому садку, у пісочниці, стверджуючи, що це просто "політичні ігри"... Виникає питання, до чого вже догралися, а що чекає попереду...?!?

Демократичне співтовариство вже розуміє цінність знання та професіоналізму, але не декларативних і корпоративних, а реальних, якими людина може свідомо користуватися в різних життєвих ситуаціях і підтримує професіоналізм і творчість своїх співгромадян.

Таке співтовариство свідомо створює гармонійно організований і безпечний ПРОСТІР ЖИТТЯ свого народу і несе за нього відповідальність, розуміючи, що простір життя конкретної людини не зводиться тільки до простору квартири або будинку (навіть якщо їх декілька). Простір життя включає всю територію проживання даної людини і всього співтовариства і завжди має чітку структуру, суть, логіку функціонування і механізми впливу на кожного, хто знаходиться на цій території.

Простір життя, чистота і гармонійність організації якого визначає можливість гармонічного життя всього співтовариства взагалі і кожного представника зокрема. Визначальним фактором в організації простору життя виступає чистота.

Наскільки підтримується чистота і краса простору життя, за який кожний, хто живе на певній території, незалежно від статусу, влади, грошей і освіти, несе персональну відповідальність (буквально), настільки простір життя підтримує дане співтовариство і людей, які живуть на цій території.

Якщо ж чистота і порядок на певній території не підтримуються, то просто відбувається знищення даного співтовариства (див. статтю "Сміття як зброя масового знищення"), питання тільки в часі.

Гарна сильна держава, як сузір'я індивідуальностей можлива тоді, коли наріжним каменем нашого життя буде поставлена праця (у різноманітті всіх форм її проявів), професіоналізм і пріоритет державного, спільного над індивідуальним, груповим, клановим, приземленим.

Коли жителі співтовариства зрозуміють, що доля в нас спільна і подітися нам усім нікуди і вирішити  протистояння, яке виникло, проблеми і труднощі можна тільки спільно, не зневажаючи один одного, а підтримуючи, розуміючи і допомагаючи.

Створити державу однодумців можна тільки тоді, коли пріоритетною цінністю буде ЖИТТЯ ЯК МОЖЛИВІСТЬ, і кожний буде прагнути максимально проявити всю свою багатогранність не за рахунок іншого, а завдяки іншому, поряд із ним.

Демократичним співтовариство може стати тільки тоді, коли у людей, які живуть на певній території з'явиться розуміння відповідальності за себе, своє життя, за інших і простір життя, на якому живе людина, і за події, які відбуваються в житті.

Державотворення це серйозний, досить тривалий і болісний процес, який вимагає участі всіх, але на існуючих засадах побудувати гармонічну державу вже не можливо. Все знехтувано.

Єдина можливість - це засвоїти новий рівень складності, як людини, так і співтовариства, а це вимагає іншого, ніж зараз, рівня освіченості всіх, ліквідації пробілів у соціалізації і, найважливіше, іншого розуміння суті життя.

Сьогодні життя вперше дало нам можливість побудувати державу на нашій території, а ми цю можливість можемо втратити.

Олексій Данилов, О. Алексєєва