Бібліотека української літератури в Москві: Багато шуму з нічого

Замість передмови.

"Затем шел по истоптанной мостовой человек с блуждающими в ужасе и тоске глазами в расстегнутой и порванной бекеше и без шапки. Лицо у него было окровавлено, а из глаз текли слезы. Расстегнутый открывал
широкий рот и кричал тонким, но совершенно осипшим голосом, мешая русские
и украинские слова:

- Вы не маете права! Я известный украинский поэт. Моя фамилия Горболаз.
Я написал антологию украинской поэзии. Я жаловаться буду председателю
Рады и министру. Це неописуемо!

- Бей его, стерву, карманщика, - кричали с тротуаров.

- Я, - отчаянно надрываясь и поворачиваясь во все стороны, кричал
окровавленный, - зробив попытку задержать большевика-провокатора...

…Сзади окровавленного ползла взволнованная толпа, мелькал на папахе
золотогалунный хвост и концы двух винтовок. Некто, туго перепоясанный
цветным поясом, шел рядом с окровавленным развалистой походкой и изредка,
когда тот особенно громко кричал, механически ударял его кулаком по шее;
тогда злополучный арестованный, хотевший схватить неуловимое, умолкал и
начинал бурно, но беззвучно рыдать.

Михаил Булгаков. "Белая Гвардия"

***

Минулого тижня в кореспондентські пункти іноземних ЗМІ, акредитованих при прес-центрі МЗС РФ, масово стали надходити листи від українських громадських організацій у Російській Федерації. Ось один із них.

"Президенту Украины

Достойному Виктору Ющенко

Киев, Украина

Недавно, без всякого повода был уволен с должности один из основателей Библиотеки украинской литературы в Москве, заместитель председателя Объединения Украинцев России, председатель Общества почитателей украинской книги, заведующий отдела российской украиники и автор книги об истории библиотеки, Юрий Кононенко. Отметим, что это было сделано директором библиотеки Н.Шариной, человеком, который не знает ни украинского языка, ни украинской литературы и культуры. Этот факт является практический восьмым увольнением сотрудников Библиотеки украинской национальности. На их места принимаются личности, которые не знают украинского языка и культуры. Можно только догадываться о конечной цели таких шагов.

Мировой Конгресс Украинцев просит Вас, господин Президент, обратить внимание на указанные выше факты, как на нарушение человеческих, в том числе национальных, прав Ваших и наших земляков и привлечь внимание Президента Российской Федерации к этому делу. Заранее благодарны за Вашу заботу о жизни украинцев за рубежом.

Копия: Министерство Иностранных Дел Украины."

Аналогічні листи надійшли в Державну Думу Російської Федерації, Посольство України в Москві, у Мерію Москви, у редакції київських газет "Дзеркало тижня", "Голос України", на сайт української діаспори в РФ "Кобза", на сайт українсько-російського видання "Гуляй Поле" та ін..

За словами завідувачки Наталії Шариної, телефон у Бібліотеці буквально горить від безперервних дзвінків з посольства, Міністерства закордонних справ України, українських націоналістичних організацій і т.д., і т.п.. Інтернет заповнений новинами про черговий "розгром" Бібліотеки. На адміністрацію здійснюється наймогутніший адміністративний тиск.

Що ж хочуть російські українські націоналісти? У своїх листах вони просять "розібратися в ситуації". Що ж, коли просять - спробуємо розібратися...

***

Отже, насамперед, хто такий Юрій Кононенко? Багато років ця людина була одним із лідерів "Федеральної національно-культурної автономії українців Росії". Корінний москвич, у роки "перебудови" він свідомо змінив російське громадянство на українське.

Дотримуючись політичних позицій партій "помаранчевого" табору, неодноразово виконував функції голови виборчої комісії у виборчому окрузі, організованому при посольстві України в Москві. (Результати цих виборних кампаній загальновідомі).

Активісти екологічного руху "Місцеві" називають Юрія Кононенка "фактичним керівником московського осередку "Конгресу українських націоналістів, що дотримується відверто антиросійських поглядів".

Юрій Кононенко дійсно доклав чимало зусиль у період становлення бібліотеки Української літератури в Москві. Але зусилля ці були досить своєрідними.

Не випадково, усі найбільш значущі збори Конгресу українських націоналістів у період роботи Юрія Кононенка проходили саме в стінах цієї бібліотеки. Кононенко багато зробив для організацій виставок української книги на щорічному Міжнародному книжковому Ярмарку в Москві.

Під час виборчої кампанії 2004 року російсько-українська газета "Час України" неодноразово вказувала на провальний характер українських експозицій. Брав участь Юрій Григорович і у формуванні планів заходів бібліотеки. До чого це призвело - дивіться далі.

Схильний до інтриг. Одержуючи стовідсоткову надбавку до заробітної плати від уряду Москви (щось близько 30 тис. руб.), "підпрацьовуючи" ще й у посольстві України, при директорові Валентині Слюсарчук сприяв позбавленню річних премій інших співробітників бібліотеки.

Чудово знає українську мову. Але, при необхідності, легко переходить і на російську. Спритний. Діяльний. Обережний. Недурний. Має хороші зв'язки в Києві (особливо в районі антиросійського українського МЗС і СБУ), а також у середовищі української діаспори в Росії і далекому зарубіжжі.

От, що писала преса про діяльності Юрія Кононенка протягом 2007 року.

У лютому 2007 року в стінах бібліотеки української літератури в Москві пройшов мітинг прихильників екологічного руху "Місцеві". Молоді люди розгорнули плакати: "Вам не посварити два братських народи!".

Протест підмосковних екологів з'явився реакцією на захід БУЛ, присвячений 110-річчю українського поета-емігранта Євгена Маланюка, автора рядків

"За осколки в стенах
Софии,
За кровавую рану
Крут -
Пусть же хищное
сердце России
Половецкие псы
разорвут!",

- літератора, якого навіть його побратими українські емігранти називали "захохлівшим вовком з обпаленою шерстю, що виє на чорний степ". ("Нова газета", № 11 від 15 Лютого 2007 р.)

Ще факт. "11 травня 2007 р. на Володарському митному посту Брянської митниці був затриманий і знятий з потяга, що рухався за маршрутом Київ-Москва, громадянин України, що проживає в російській столиці, відомий суспільний діяч Юрій Кононенко… У багажі затриманого була виявлена ксерокопія статті "Ні – вбивствам і розправам", яку опублікувала газета "Літературна Україна" 15 лютого ц.р. … у цьому матеріалі говориться факти, що нібито мали місце, побиттів і убивств активістів українського руху в Росії, про наростаючу у російському суспільстві расову і національну нетерпимість? Виправдуючись, Ю.Кононенко заявив, що дані матеріали закуплені ним для "Бібліотеки української літератури" у Москві". ("Злагода.ру", 22.05.07)

"На жаль, як нам відомо, це – далеко не перший випадок, коли Ю.Кононенко, під виглядом "бібліотечної роботи", привозив на територію Росії подібного роду "культурні цінності". Наприклад, у минулому і першому кварталі цьогороку ним закуплені для "БУЛ" на Україні такі "найцінніші матеріали", як, наприклад: "Майдан свободи" (обійшовся Комітетові з культури м. Москви в 1 тисячу 44 рубля), "Новели Помаранчевої Революції", "Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія", "Полтавська Петлюріана", "Українська дивізія Галичина" (дивізія СС), "Українська жінка у визвольной боротьбі 1940-1950-х років", "Музей Степана Бандери в Дублянах – путівник", твір С.Петлюри "Московська воша. Оповідання дядька Семена про те, як московські воши їдять Україну і що з ними треба робити" і багато сотень інших книг, журналів і газет націоналістичного й антиросійського характеру – ми тепер володіємоповним списком цих "здобутків культури" і готові надати його на першу вимогу". (Зі звертання екологічного руху "Місцеві" до мера Москви Ю.М. Лужкова від 15 травня 2007 р.)

Наступний факт. На початку жовтня 2007 року орган української діаспори в РФ Інтернет сайт "Кобза" опублікував наступне оголошення: "У суботу, 6 жовтня в 15.00 у бібліотеці української літератури в Москві відбудеться презентація аудіокниги "Історія Русів, або Малої Росії", підготовленої й озвученої кандидатом фізико-математичних наук, доцентом кафедри фізики МДБУ, членом Ради регіональної громадської організації "Українці Москви", Віктором Марченком. Запрошуємо усіх, хто цікавиться історією і культурою України, життям української діаспори Росії".

Відповідальним за даний захід був Юрій Кононенко. Однак, у "цілях конспірації" під оголошенням було поставлене прізвище іншого співробітника бібліотеки.

А тепер довідка. "Усе, що козацтво за сто років гетманівського режиму наговорило, накричало на радах, написало в листах і універсалах, – не пропало даремно. Уже про найближчих сподвижників Мазепы, що втекли з ним у Туреччину, самостійницькі письменники говорять, як про людей, "перековали" свої козачі прагнення в "гранітну ідеологію". … Але вже давно виділився серед цих апокрифів один, зовсім винятковий за значенням, що зіграв роль Корана в історії сепаратистського руху…Мова йде про відому "Історію Русів". (Н.И. Ульянов. Происхождение украинского сепаратизма. М.,"ИНДАРИК", 1996 . с.104 – ISBN 5-85759-029-9)

Далі. "12 жовтня 2007 у Бібліотеці української літератури в Москві відбулася презентація Українського культурологічного центра Донецька і Донецького обласного відділення Наукового Товариства імені Шевченка (це, мабуть, єдиний великий центр укараїнського націоналізму в Донбасі – Р.М.). Зібралося досить багато читачів, що уважно слухали гостей з України: керівника центру і відділення Володимира Степановича Білецького (позаштатного співробітника СБУ – Р.М.) і головного редактора журналу "Схід" Галину Вікторівну Симченко.

Після завершення презентації піднявся Віктор Григорович Марченко, …кандидат фізико-математичних наук...… і запропонував провести читацькі збори, на яких розглянути складну ситуацію в Бібліотеці… Заступник директора Бібліотеки, відомий український поет, знавець української літератури Віталій Григорович Крикуненко відзначив необґрунтованість нападок деяких сил на бібліотеку: наприклад, він нагадав історію з одним віршем Івана Франка (якщо некомпетентні люди оцінюють творчість класиків української літератури, говорять про гніздо націоналізму в бібліотеці, то ми повинні половину книжок виключити з її фонду). В.Г. Крикуненко високо оцінив роботу Ю.Г.Кононенка" (із листа "Об'єднання українців Москви іноземним кореспондентам, акредитованим при МЗС РФ").

Такі відомі факти.

А тепер звернемося до закону.

Постановою уряду Москви від 2000 "Про створення державної установи культури "Бібліотека української літератури" виразно, що бібліотека заснована "з метою створення умов для розвитку національних культур у Москві й організації вільного доступу до інформації і літератури українською мовою".

Отож, виходячи з викладених фактів, виникає питання: чи відповідає діяльність завідувача відділом російської україники (до речі, досить дивне іменування! у РФ, як правило, вживають термін "україністика") Юрія Григоровича Кононенка цілям і завданням, які покликана виконувати бібліотека?

І ще: як вона поєднується з вимогами Конституції РФ і Кримінального Кодексу РФ про неприпустимість (конкретно: кримінальної відповідальності за) розпалення національної ворожнечі?

До того ж, московські українські націоналісти, як звичайно, "пересмикують карти".

Насправді, Юрія Кононенка з бібліотеки ніхто не звільняв. З ним просто не стали продовжувати термінову трудову угоду.

Згідно зі ст.59 ТК РФ "Строковий трудовий договір може укладатися з ініціативи роботодавця або працівника … зособами, що приймаються для виконання визначеної роботи у випадках, коли її виконання (завершення) не може бути визначене конкретною датою".

У цьому випадку, по закінченні терміну трудової угоди трудові відносини між працівником і роботодавцем припиняються.

Так що ж усе-таки хочуть московські українські націоналісти? Шляхом адміністративного натиску нав'язати дирекції Бібліотеки і, одночасно, московським платникам податків небажаного, проте "свого" працівника?

Перетворити заклад культури на місце перманентних політичних провокацій, як з боку "Місцевих" і їм подібних політичних організацій, так і з боку українських націоналістів? Не вийде!

Пригадується, один раз члени азербайджанської діаспори вже намагалися влаштувати масові безладдя в центрі російської столиці. Чим це закінчилося, усі прекрасно пам'ятають.

Як там назвав свою "чудову" працю колишній президент України Леонід Кучма? "Україна - не Росія"? Подивимося!

А от те, що перетворити Бібліотеку української літератури в Москві у філію київського Майдану і, особливо в період виборчої кампанії в РФ, російська влада, зрозуміло, не дозволить – зацікавлені особи дуже скоро переконаються. І це, по-справжньому, правильно. Тому що Росія – вже точно не Україна!

ПОСТСКРИПТУМ. Як випливає з інформації з неофіційних джерел, ще на минулому тижні Юрій Григорович Кононенко благополучно посів високооплачувану посаду поза стінами бібліотеки української літератури в Москві. А листи від українських націоналістів надходять і надходять…

Роман Манекін, російський політолог