Партія ідіотів України: зібен, зібен, ай-лю-лю!
Ці персонажі із чолівки згаданої партії вважають: своїми ініціативами вони зірвали плани тих мудрагелів з "Нашої України – Народної Самооборони", які побудували початок виборчої кампанії на ідеї істотного обмеження депутатських привілеїв, що аж ніяк не корелюють із обсягом реально виконуваних народними обранцями обов'язків.
Але речники Партії ідіотів України помиляються. Вони тільки продемонстрували як нашому суспільству, так і всьому світу власне невігластво і питому неспроможність до цивілізованої політичної діяльності.
Почнімо з прем'єра – це таки постать крупного калібру, чи не так?
Ось що він заявив журналістам 15 серпня: "Я йшов зараз по дорозі і мене спіймали журналісти. Давно не бачились – я їм пообіцяв, що я вийду з Кабміну і дам відповідь на ті питання, які мені задавали. Головне питання, - вони мене тримали за рукав, - були такі цікаві жінки, да [сміється ]. Головне питання – як я відношусь до недоторканності? [сміх в залі]. Я вам дозволив торкнутись – ніяких питань немає, мені приємно було. Мене це вразило, перш за все, що не хвилює сьогодні ситуація в економіці, в соціальній сфері, як забезпечити виконання тих завдань, які ми взяли, а хвилює недоторканість. Ну, якщо це першочергове питання – давайте ми його вирішимо? Давайте зініціюємо... Є депутати, які мають повноваження зараз, давайте звернемось до Президента і зробимо історичну подію – на початок вересня місяця, до виборів, зберемо депутатів і одностайно проголосуємо про зняття недоторканості зі всіх посадовців. В тому числі прем'єр-міністра, міністрів. До речі – і пільг..."
Що засвідчив цим монологом двічі прем'єр Янукович?
1. Що він ніколи не читав Конституцію України, а то б знав, що депутатська недоторканність (а не недотОрканість, як полюбляють говорити державні мужі, не знаючи, що це слово означає незайманість, цнотливість) зафіксована в Основному Законі, який так просто не зміниш – зібралися й проголосували.
Ці зміни передбачають складну процедуру, яка вимагає, зокрема, подання законопроекту до Конституційного Суду для одержання висновку щодо його змісту, а також голосування на ДВОХ чергових сесіях Верховної Ради.
Тож, навіть у разі, якби за такі зміни парламент справді проголосував у вересні, то підтвердити своє рішення, щоб воно набуло сили, йому довелося б аж у лютому наступного року.
2. Що він ніколи не мав уявлення про обсяг власних прав, повноважень і привілеїв - так само, як і про обсяг цих прав і привілеїв у своїх міністрів.
Адже ніякої недоторканності ані Віктор Федорович, ані його команда не мали, не мають і мати не повинні.
3. Що намір збирати на засідання парламент, який втратив дієздатність, м'яко кажучи, річ у правовому сенсі сумнівна, а в практично-політичному – просто смішна.
Від Віктора Януковича перейдімо до краси і слави Партії регіонів – знаного юриста, професора, почесного президента Одеської юридичної академії і т.д.
На відміну від прем'єра, Ківалов знає, що для скасування депутатської недоторканності потрібні зміни в Конституції. Але при цьому він вважає, що необхідні для внесення змін в Основний Закон рішення можуть бути ухвалені на позачерговій сесії, і, головне, що парламент 5-го скликання є ДІЮЧИМ.
І що "помаранчеві" обов'язково прийдуть на його засідання та проголосують, стиснувши зуби, "за" проект Партії ідіотів, - бо, мовляв, виборча гонитва вимагатиме цього кроку.
Що засвідчив цим виступом, опублікованим на сайті ПРУ, юрист Сергій Ківалов?
1. Що Верховна Рада, неповноважність якої зафіксував указ президента про позачергові вибори, на які дружно йде партія Ківалова, у той же час на думку знаного юриста є повноважною.
2. Що депутати від НУ та БЮТ, котрі склали депутатські мандати, можуть прийти у зал засідань, проголосувати зміни до Конституції, і це голосування, на думку Ківалова, матиме юридичну силу.
На черзі – шедевр від Бориса Колесникова, одного із головних речників Партії ідіотів України, як подейкують, правої руки самі-знаєте-кого.
Серед цілої купи ініціатив, проголошених ним у розвиток ідей Віктора Януковича - зокрема, про побудову у столиці гуртожитку для народних депутатів та прирівнювання зарплати парламентарія до середньостатистичної по країні - є пропозиція щодо створення парламентськими партіями спеціальних фондів, які будуть доплачувати депутатам за законотворчу роботу.
"Депутат буде одержувати винагороду тільки за конкретну роботу зі створення законопроектів", - підкреслив Борис Колесников.
Тим часом людям, котрі цікавляться історією парламентаризму, відомо: ще 1295 року у Британії був скликаний "взірцевий" парламент із такими основними повноваженнями: законотворчість, участь у формуванні бюджету держави і контроль за діяльністю вищих посадових осіб.
Ці основні функції парламенту залишаються чинними і сьогодні. І якщо український депутат одержуватиме винагороду лише за законотворення, якщо контроль за виконанням цих законів і діями виконавчої влади плюс формування та виконання бюджету будуть зараховані до "неосновних" функцій наших депутатів, то ми опинимося в історичному періоді ДО 1295 року.
І, нарешті, кілька слів про Ганну Герман, яка публічно "рецензувала" ініціативу президента Ющенка щодо скасування депутатських привілеїв і при цьому виступала як знавець світових політичних практик, християнської моралі, театральної справи й багатьох інших речей.
Ось одне цікаве речення з цього виступу: "Якщо Віктор Ющенко, звичайно, не свідомо іде на конфронтацію з Верховною Радою як такою з мотивів цілком зрозумілих: неспроможність Парламенту налагодити нормальну роботу – прекрасний привід спробувати переконати народ України і міжнародну спільноту, що ця держава до парламентської республіки не доросла".
Що мала на увазі пані Герман, говорячи про парламентську республіку?
Чи те, що така існує в Україні? Але ж у нас змішана, а не парламентська форма правління.
Чи те, що парламентська республіка – це вища форма демократії? Але ж хіба у Фінляндії чи Польщі демократії менше, ніж у Німеччині чи Естонії? І невже Франція 1920-50 років "доросла" до парламентської республіки, а потім так деградувала, що перейшла до змішаної форми правління?
Ще дві загадкові фрази: "Справді, в європейських державах якісь особливі привілеї для депутатів не існують. Однак у них не мають окремих привілеїв і президенти".
І ще одна: "Якщо скасовувати привілеї і імунітети, що, на моє особисте переконання, слід було б зробити вже давно, то усім – в тому числі, і президентові".
Повіримо, що порядна львівська пані знає, про що говорить? Чи краще подивимося статтю 68 Конституції Франції: "Президент Республіки не несе відповідальності за дії, скоєні при виконанні своїх обов'язків, крім випадків державної зради. Звинувачення йому може бути пред'явлене тільки при ідентичних рішеннях обох палат, які ухвалені відкритим голосуванням, абсолютною більшістю голосів. Судить Президента Республіки Вища Палата Правосуддя"?
А, може, візьмемо статтю 113 Конституції Фінляндії, що зветься "Юридична відповідальність президента"?
Ось вона: "Якщо Канцлер юстиції, юридичний уповноважений чи Державна рада вважають, що президент Республіки є винним у зраді Батьківщини, скоєнні тяжкого злочину чи злочину проти людства, вони повинні повідомити про це Едускунті [парламенту]. Якщо Едускунта трьома чвертями поданих голосів прийме рішення про те, що необхідно висунути звинувачення перед Державним судом, то Президент зобов'язаний на цей час утриматися від виконання своїх повноважень. В іншому разі справа проти Президента за виконання їм своїх службових повноважень не може порушуватися".
Ну, то як із знанням Європи?
Я міг би наводити й інші приклади висловлювань рівня "зібен, зібен, ай-лю-лю", які належать чільним речникам і лідерам тієї політичної сили, про яку тут ідеться, але мені жаль читача.
Та ще більше жаль усю 46-мільйонну українську спільноту, якою керують подібні діячі, що їх значна частка із цієї спільноти чомусь вважає нормальними політиками й громадянами, а не тими ідіотами, якими вони насправді були, є і, схоже, будуть.
P.S. "ИДИОТ. Было греческое слово идиос — свой, частный, особый, отдельный; отсюда идиотес — частное лицо. Греки были народом общительным и общественным; всякий, кто сторонился общественной жизни и предпочитал жить частным лицом, казался им чудаком и даже дураком. Отсюда — нынешнее бранное значение этого слова".
М. Гаспаров, один із провідних сучасних російських філологів
P.P.S. Саме в давньогрецькому сенсі слова "ідіот" – тобто людини, геть відстороненої від політики і нездатної до неї – я вживав це поняття у статті.
Бо й справді: хіба можна бути більш перейнятим своїми приватними справами і демонстративно відстороненим від політики, ніж ті персонажі, котрі процитовані вище?
Їм було ніколи зазирнути в Конституцію України та Основні Закони інших держав, вивчити історію парламентаризму, ба, просто подумати про логіку політичного життя, - а тим часом вони намагаються нами керувати і вчити нас жити.
Ні, пані та панове, давні греки мали рацію, і ваша партія має всі підстави зватися Партією ідіотів України, а виборець має право про це все знати.
 |
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
