За мотивами статті "Корупційна спокуса Юрія Луценка"
Юристи "Народної самооборони" поскаржилися, що інтернет-видання неможливо притягнути до відповідальності.
Це не так. Лише за останні півтора роки щонайменше п’ять позовів подав проти нас Олександр Мороз. Крім того, з нами судилася вдова Ігоря Плужнікова, невдоволена заголовком до однієї з новин, однак суд зайняв нашу сторону.
Нинішнє звинувачення від Луценка у фальсифікації не було підкріплене судовим позовом, оскільки він автоматично ставить лідера "Народної самооборони" в програшну ситуацію. Це не тільки надасть історії навколо фірми своєї дружини довгограючого характеру, але і витягне на поверхню інші небажані подробиці.
Частина з них стала відома "Українській правді" за цей тиждень.
Чи були тарифи найнижчими?
Перше. Тендерна палата підтвердила, що фірма "Українські новітні телекомунікації" була без тендеру запропонована як ексклюзивний постачальник мобільного зв’язку для міліції.
Лист про це "Українська правда" отримала від Тендерної палати.
У цих умовах неможливо стверджувати, що тарифи від компанії "Українські новітні телекомунікації" були найкращими – оскільки в ході конкурентної боротьби могла народитися пропозиція, яка могла бути ще більш економічно вигідною.
 |
Викликає сумнів сама здатність фірми "Українські новітні телекомунікації" надавати занижені тарифи – враховуючи її молодий вік. Діяти вона почала в 2006 році, заявку про включення до "Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій" подали тільки 12 квітня 2006 року, а внесли їх туди у вересні 2006 року. Практично одночасно керівництво МВС вирішило надати цій фірмі ексклюзивного статусу.
Крім того, "Українські новітні телекомунікації" явно не були серед провідних компаній на цьому ринку. Вони мали статутний фонд в 35 тисяч гривень та штат співробітників, які працювали у двокімнатному офісі.
Попри це Ірина Луценко встигла значно збільшити свої доходи. У 2005 році, як стверджувалося в декларації про доходи міністра внутрішніх справ, його дружина заробила 34 тисячі гривень. У 2006 році – вже півмільйона гривень. Ці два роки її чоловік очолював одне з найпотужніших міністерств українського уряду.
Необхідність тендеру в історії з мобільним зв’язком є очевидною. Його можна не проводити, якщо вартість послуг складає менше 20 тисяч гривень – а в даному випадку такі послуги для МВС коштують значно дорожче.
Друге. Зазвичай закупівля мобільного зв’язку для міліції відбувалася через Господарський департамент МВС, який був підпорядкований заступниці міністра Лідії Поречкіній. Про це свідчать тендери, які раніше відбувалися в Міністерстві.
 |
Однак "Українські новітні телекомунікації" намагалися завести через Управління зв’язку при МВС. Сам Луценко пояснював, що листа підписав його заступник Олександр Новіков, оскільки він був куратором навчальних закладів міліції, а в розпорядженні також згадувалися профільні вузи.
Однак цей аргумент не діє. Насправді вимога переключитися на фірму дружини Луценка була не тільки до керівників кузні кадрів міліції, але і до начальників управлінь внутрішніх військ МВС та головних управлінь міністерства.
Те, що Новіков був дуже близький до Луценка, не секрет у міліцейських колах.
Новіков – людина, яка не працювала в системі МВС, його особисто привів з собою Луценко. За рік він, новачок, пройшов шлях від начальника департаменту внутрішньої безпеки до заступника міністра.
Луценко достроково присвоїв звання Новікову. Як пояснював сам Луценко, зробив він це "у зв'язку з проявленим професіоналізмом Новікова та досягненням останнім високих показників у роботі, істотним поліпшенням роботи очолюваного ним Департаменту".
Сам Луценко визнав на прес-конференції минулого четверга, що не бачив у листі крамоли. "У принципі, у ньому не було нічого незаконного, і це нормальне явище – купувати дешевше". Якщо це так, то чому Луценко реагував на нього так бурхливо? "Я викликав до себе свого підлеглого пана Новікова, і по-чоловічому з ним поговорив, і цей лист був скасований".
Луценко наполягає, що довідався про цей лист з інтернету, в що повірити можна тільки за умови, якщо він дуже мало спілкується з власною дружиною.
Чи працювала схема?
У своїй заяві "Народна самооборона" стверджує, що після виходу листа було укладено 35 договорів зі співробітниками Міністерства внутрішніх справ.
Луценко наголошує на незначній кількості людей, які перейшли на послуги цієї фірми. Насправді цифра не має принципового значення – є сам факт, що намір перепідключення міліції на послуги наближеної до Луценка фірми знайшов своє логічне завершення.
І не важливо, було 35 угод чи 35 тисяч – оскільки неможливо провести риску, за якою мала корупція стає великою. Вона або є – або її немає.
"Українська правда" зв’язалася з Олександром Новіковим, який розповів, що "Українські новітні телекомунікаці" почали надавати послуги регіональним підрозділам МВС ще до виходу скандального листа.
"Мені доповіли мої підлеглі, що Господарським управлінням МВС ігноруються інтереси міністерства. У нас були великі перевитрати через зв’язок. Була заборгованість через те, що багатократно перевищувалися ліміти. Це було злонамірене або навіть халатне ставлення. А "Українські новітні телекомунікації" були одним з найбільш вигідних провайдерів, з яким ми починали працювати, і були укладені угоди з регіональними підрозділами. Ви мали би нас не критикувати, а сказати, що ми – молодці, бо припинили цей безлад", - звернувся Новіков до журналістів "Української правди".
"Ця фірма (родичів Луценка) працює чесно, не нагліє, з нульовою рентабельністю, за демпінговими цінами. Коли угоди укладаються в два-три рази дорожче, я змусив своїм розпорядженням звернути увагу на цю компанію", - пояснив мотиви свого вчинку.
Він закликав не шукати в цій історії криміналу, оскільки після відставки Луценка Генпрокуратура вже проводила перевірку.
Новіков також заявив, що не знав про особливі стосунки власників і керівників фірми з тодішнім міністром. "Про те, що там працює дружина Луценка, я дізнався з публікацій. Я бачив її за весь цей час лише двічі".
Це воля читачів – довіряти тій або іншій версії подій. Безперечно, в системі МВС завжди було маса зловживань. Наприклад, за Миколи Білоконя було оптово закуплено представницькі автомобілі за завищеними цінами. Через це їх потім неможливо було продати, оскільки балансова вартість була навіть вище, ніж на машини у автосалонах.
Однак спроба за часів Юрія Луценка без тендера завести в МВС фірму своїх кумів та дружини мало чим відрізняється від практики його попередників. Якщо ж це пояснюється благородними намірами зекономити гроші міліції, то втілення цього задуму вийшло сумнівним.
При цьому можна скільки завгодно казати, що закупівлі без тендерів є поширеним явищем, а фірма друзів Луценка не встигла розгорнути свою діяльність в МВС. Якщо ти притримуєшся такої логіки – то не треба оголошувати "хрестовий похід проти корупції". Насправді ж найнижча ціна визначається тільки в результаті чесної конкуренції безпосередніх операторів послуг, а не посередників.
Луценко і ліцензії
Публікація "Корупційна спокуса Юрія Луценка" вперше показала лінії дружби і спорідненості між екс-міністром і фірмою "Українські новітні телекомунікації". Це призвело до навали на електронну адресу "Української правди" листів від діячів ІТ-ринку, обурених діями цієї структури в отриманні ліцензії на унікальні частоти.
Твердження Юрія Луценка, що він не цікавиться ринком телекомунікацій, розраховане на наївну публіку. Відомо, що насправді міністром внутрішніх справ у першому уряді Юлії Тимошенко мав стати Олександр Турчинов, а Луценко розглядався як претендент на посаду керівника Міністерства зв’язку, яке планувалося вивести зі складу Мінтранса. І тільки за день до підписання указів Ющенко вирішив відправити Турчинова до СБУ, а Луценка – в міліцію.
У парламенті четвертого скликання Луценко очолював підкомітет з питань зв’язку, а помічниця депутата Луценка Ольга Філіпова стала членом Нацкомісії регулювання зв’язку.
Історія про те, як компанія друзів та дружини Луценка отримували ліцензію на діапазон 5760-5820 мегагерц, не є якимось банальним випадком нечесної конкуренції.
Річ у тім, що на частотах 5760-5820 мегагерц можна розвивати WiMAX – це одна з найперспективніших телекомунікаційних технологій сучасності, оператори якої можуть оперувати мільйонними ресурсами на запровадженні телебачення, інтернету і зв’язку нового покоління.
Компанія "Українські новітні телекомунікаці" отримали ліцензію на цей діапазон 8 червня 2006 року. Сам факт зібрання Нацкомісії регулювання зв’язку в цей день став повною несподіванкою для деяких її членів, а двоє осіб навіть не встигли доїхати до Києва з відрядження.
Справа в тому, що попередньо засідання було призначено на 9 червня, однак раптом було перенесено на один день. Виявилося, що 9 червня на своєму засіданні Кабмін затвердив ключовий документ – План використання радіочастотного ресурсу України. А видати до цього ліцензії потрібним фірмам було принциповим завданням.
За словами екс-члена Нацкомісії Сергія Апасова, на затвердження Кабміну було подано не той проект плану, який узгоджував орган, в якому він працював на той момент, і робилося це цілеспрямовано для лобіювання конкретних фірм.
Ця комбінація дозволила "Українським новітнім телекомунікаціям" отримати ліцензію на потрібний діапазон без тендеру. Оскільки 9 червня, тобто через день після необхідного для друзів Луценка рішення, ці частоти, зокрема, з діапазону 5760-5820 мегагерц отримали статус "перспективних" і вимагали проведення конкурсу.
Ліцензія, яку отримала невідома на той момент компанія "Українські новітні телекомунікації", видана їм на 15 років на всю територію України з шириною смуги 60 мегагерц. За оцінками фахівців ІТ-ринку, це фантастична за своїм потенціалом комбінація.
Спроби приховати кінці в воду простежуються навколо всіх дій з отримання унікальної ліцензії.
Офіційно компанія "Українські новітні телекомунікації" справді подавала заяву на ліцензію на діапазон 5760-5820, однак для запровадження іншої радіотехнології – Wi-Fi, стверджує Апасов.
Їм видали ліцензію на 5760-5820 мегагерц, однак у плані, затвердженому через день, знайшлася цікава примітка. Там сказано, що технологія Wi-Fi буде використовуватися у зовсім іншому діапазоні, а от частоти 5725-5825 мегагерц, де напередодні отримала ліцензію фірма друзів Луценка, буде відведена... під технологію WiMAX, яка є значно цікавішою.
Компанія "Українські новітні телекомунікації" отримувала свою ліцензію під застарілі технології – «для радіозв’язку у системі передавання даних з використанням шумоподібних сигналів». Однак закон дозволяє переоформити ліцензію під нові радіотехнології.
Те, як відбувалася оплата за цю ліцензію, це окрема історія.
Своєю постановою Кабмін затвердив розмір плати за видачу ліцензій на користування радіочастотами.
Шкала тарифів містить суттєві цінові відмінності, і залежно від діапазону й опису ліцензій компанія платить за отримані частоти.
Фірма друзів Луценка отримала ліцензію на діапазон 5760-5820 мегагерц, але при цьому вона заплатила за п’ятим пунктом шкали тарифів, який поширюється... на зовсім інший діапазон – від 30 до 3000 мегагерц.
У шкалі тарифів немає пункту, який би повністю відповідав опису ліцензії компанії "Українські новітні телекомунікації".
Тому ця компанія взагалі не повинна була отримувати таку ліцензію.
Або, як другий варіант, вони повинні були платити за іншим тарифом, викладеним у сімнадцятому пункті, який називається "Інші види радіозв’язку" і включає в себе дуже широкий діапазон, від 9 кілогерц до 400 гігагерц, в який входять і передбачені для друзів Луценка 5760-5820 мегагерц.
Однак вольовим рішенням Нацкомісії, де, як відомо, працює екс-помічниця Луценка, "Українським новітнім телекомунікаціям" було наказано платити за п’ятим пунктом шкали тарифів, а не за сімнадцятим.
Різниця ж в ціні тут дуже суттєва, більше ніж в 160 разів!
У підсумку ліцензія обійшлася цій фартовій фірмі в 137 тисяч 700 гривень. Саме стільки вони і заплатили, стверджує екс-член Нацкомісії Апасов, який заявляє, що бачив платіжку від них на цю суму.
Якщо б ліцензія для "Українських новітніх телекомунікацій" була розрахована по 17 пункту, вони би мали заплатити 22 мільйони 32 тисячі гривень.
А якщо б ліцензія на цей діапазон була продана на справедливому конкурсі, ціна та надходження до бюджету могли би бути ще вищими. Наприклад, у ході єдиного тендеру однією з фірм тільки за ліцензію на Київ при стартовій ціні 68 тисяч гривень було заплачено 1,6 мільйона.
"Українська правда" тиждень тому надіслала запит до фірми "Українські новітні телекомунікації" з проханням роз’яснити вдале отримання ними ліцензій, а також стосунки з Юрієм Луценком, однак, попри обіцянку, відповіді досі не отримала.
Ми даємо собі звіт, що публікація такої статті перед виборами може нанести шкоду помаранчевому руху, тим самим граючи на руку біло-блакитним. Ми знову наголошуємо, що не займаємо той чи інший бік у цій боротьбі, але прагнемо, щоб політики не просто виголошували гасла, але й своїм прикладом їх підтверджували.
