Чи бути "Росукренерго" в Україні? Що насправді сказав Ющенко газеті "Ведомости"
Україна може відмовитися від послуг швейцарського трейдера Rosukrenergo і вже з наступного року перейти до прямих постачань газу. Таку сенсаційну новину повідало російське видання "Ведомости" за підсумками інтерв’ю президента Віктора Ющенка. Але виявилося, що все не зовсім так.
"Українська правда" отримала від прес-служби президента України стенограму інтерв’ю, яке Віктор Ющенко дав 4 липня 2007 року чотирьом російським друкованим виданням – "Известия", "Новая газета", "Ведомости", "Время новостей".
Ми пропонуємо ту частину інтерв’ю, яка стосується так званих "газових" питань, і яку у "вільному" переказі подала своїм читачам газета "Ведомости".
Порівняння двох текстів не потребує додаткових коментарів.
- Наприкінці квітня йшлося про можливість усних попередніх домовленостей ваших з Путіним про усунення Росукренерго з українського ринку. Чи таке обговорювалося, чи ви бачите загрозу Росукренерго, чи можливе усунення Росукренерго?
- Можливо все. Ніколи не кажи ніколи. Президента, можливо, менш цікавлять технічні питання. Мене більш цікавлять принципи організації цього питання. Коли ми говоримо про наші газові стосунки, і ту драму, яку Україна пережила зокрема у 2005 на початку 2006 року, і ті уроки, які потім торкнулися і Білорусі, і Молдови, і країн Кавказу.
Все нам говорить про те, що ми маємо недосконалу модель в організації цього питання.
Велика порція політики запускається в цей надзвичайно специфічний ринок. Дуже часто ці відносини можна використовувати як спекулятивні. Я не кажу з якого боку. Але це - нестабільність. Світ не живе такими принципами.
В 2000-му році, коли я був прем’єр-міністром, ми працювали над тим, щоб закласти базову методологію для організації цих відносин. Було підписано 5 угод, по яких ми назавжди відмовилися від державного боргу. Я вважаю, що це був переломний момент. Тоді нас не підтримала російська сторона. А на моє переконання - це був найбільший бартер в світі. Коли 5 млрд. дол. промивалися як платіж у заліку плати за транзит газу.
Тоді ми проговорили і підписали угоду про борги, які нас мучили. І ми вперше тоді відділили корпоративні борги від державних. А корпоративні борги, на жаль, кожний рік промивалися. І не тільки Україною. Тому що це - шахрайська схема.
Ми тоді закріпили на рівні міждержавних стосунків гарантії транзиту, реструктуризували платежі, вийшли на кореспондентську ув’язку між ціною на газ і транзит. Це була уже така глибока ніч, коли мені, як прем’єру, доводилося разом із прем’єром Росії Касьяновим домовлятися про суть наших домовленостей. Ми на багато років наперед під усіма нашими угодами визнали найбільш делікатні, найбільш складні моменти наших відносин.
Ця угода працювала більше 5 років. Ми не сформували жодної копійки боргу. Ми перейшли на ринковий момент. Це - ціни на газ і тарифи на транзит.
Ці ціни завжди були в нас адекватними. Нам треба тут аналізувати в двох площинах. Перша - це аналіз цін в стосунках: ціна на транзит, ціна на газ. І в цій пропорції ні одна, ні друга сторона не ставила за мету привести ціну на свій товар до рівня світових цін, а привести у співвідповідність. І це правильний принцип, який не суперечить політиці світової ціни на послуги чи товар.
Політику лібералізації ми повинні проводити продумано, на середню перспективу. Щоб всі учасники цього ринку змогли підготуватися до цих процесів. Не можна у грудні міняти ціну, коли країна у вересні затвердила бюджет. Це ускладнення, які не можна ліквідувати за один день. Коли ми говоримо про ціну на газ - це не питання на один день. Вона повинна формуватися більш прогнозовано.
Коли ми сьогодні говоримо про те, як буде розвиватися політика ціни на послуги, на транзит, на ресурс, то вона потребує перегляду. Чому?
Для мене важливіше, щоб вона мала прогнозований характер. Україна ні в кого лакеєм не буде. Не буде стояти і просити щоб дали якусь компенсацію. Немає безплатного сиру.
Мені дивно, коли хтось з російської сторони рахує мільярди, що ми за щось винні. Така політика приведе до того, що ми почнемо переоцінювати газ з початку 60-х років. Тоді Україна не споживала 69 млрд. куб. м, а відправляла на іншу територію.
Разом з тим, безумовно, ми говоримо про те, що все міняється в ціні. Адекватно, зрозуміло. Міняється ціна землі в Криму, міняється ціна землі в Києві. 10 років тому земля у нас не була товаром. Але ми не повинні тут бачити проблему, що могла б читатися, як політика проти когось.
- А в наступному півріччі?
- Нам треба врегулювати ціну. Ми не говоримо про масштаб ціни зараз. Але відверто скажу, після того, як ми відрегулювали ціну на 95 дол., підняття її до 135-ти викликає багато запитань.
Ми говоримо зараз про принципи формування в тих чи інших питаннях упередженої політики. У нас є комісія, у нас є економічний комітет, який очолює прем’єр-міністр. Виникло питання? Колеги, сідайте за стіл. Українська сторона хоче ставити питання по оренді – ставте, обговоріть.
Російська сторона хоче питання поставить по газу - поставте, обговоріть. Щоб політику зміни ціни президент України не з передовиці "Известий" "узнавал", а щоб це було предметом переговорів, предметом коректних відносин. Цей процес треба сприймати.
Я відверто вам скажу: лібералізація ціни дає користь. Ми отримаємо конкурентність, ми перемагаємо, але коли ми говоримо про розумну цінову політику, про розумну, неупереджену, яка правильно формується. З української сторони ніколи не буде вибудована стіна непорозуміння для цих процесів. Ніколи. Але коли ми говоримо про ціну на газ – вибачте, весь світ живе з газом. Але є формула.
- Що за формула і чи буде входити до неї плата за транзит і за газосховища?
- Якщо Вам цікаво… Я вам по пам’яті скажу…Мова йде про те, що ціна на газ цього року визначається з базової ціни попереднього року, помноженої на коефіцієнт зміни ціни на альтернативні ресурси. Зокрема, вугілля, мазут, уран і так далі.
Якщо ціна на вугілля, наприклад, змінилася на 5%, якщо ціна, наприклад, на торф змінилася на 2%, ціна на уран виросла, як в минулому році, в два рази, оце все сумується і множиться на базову ціну.
Ми говоримо про європейські ціни. І ви виходите на те, що кожний рік може ціна рости, але вона, як правило, буде рости на 10-20%. Бо тут важко чимось замінити. Знаєте, у нас був у 2005 році, здається, двохкратний ріст ціни на уран, а ми сказали: якщо у нас більше 50% енергетики формується на урані, то ми не проти в формулу поставить уран, як заміну.
Але ми ніколи не вийдемо на ціну 235 дол., як нам пропонували.
- Ви цю формулу показували Путіну?
- Показував. Це був пізній прийом, я пам’ятаю, у Володимира Володимировича, він каже, я ще навіть Христенка запрошу, ми ще попрацюємо по кожному…Я кажу, Володимир Володимирович, мені соромно, що ми говоримо по формулі, як там ен-таке змінилося, чи там ікс-такий змінився. Скоріше за все ми про політичний процес забезпечення повинні говорити…
Якщо ринок, то в Білорусії – ціна 80, у Вірменії – ціна 110, а в Україні – 135. Візьміть, там он у мене карта висить (це для тих, хто географії не знає), візьміть лінійку, проведіть. У кого найкоротше плече трубопроводів до родовищ?
- Якщо російська сторона забере політичну складову з ціни на газ і буде формуватися ціна за нормальною формулою - прийнятною, цивілізованою, ринковою – чи це означатиме тоді, що Україна перестане потребувати посередника "Росукренерго", який поставляє дешевший газ і тільки тому він є єдиним постачальником газу в Україну сьогодні? Тобто, про що йдеться?
- Який дешевший газ? Де це Ви взяли таке?
- Зі слів Юрія Бойка, котрий каже, що в нас є конкуренція, але ніхто не поставляє дешевший газ. Тому – один поставщик. Він це казав багато разів.
- В Росії є одна структура, яка видобуває газ і є власником газу. Все решта – інтерпретації.
- Скажіть, можна відмовитись?..
- Це - монополія. Ми ж говоримо про монопольний ринок, який належить одному господарському суб’єкту. Ні в жодного суб’єкта господарювання, який займається видобуванням газу, немає жодного метра труби.
Коли ми говоримо про газові стосунки з Російською Федерацією, ми говоримо про газові стосунки не тільки на рівні суб’єктів господарювання.
В нашому розумінні, монопольний ринок, коли цим ринком володіє стовідсотково державна структура, це є міждержавні стосунки. І тому значна частина речей, пов’язаних з газовими поставками в Україну, регулюється міжурядовими угодами, до речі, щорічно. І тому цей статус, міжурядовий, віднесений до організації нормальних відносин на газовому ринку.
Що стосується конкретних учасників, я відверто скажу: якщо будуть установлені принципи зрозумілі, прозорі, на базі яких формується цінова політика, хто буде цю функцію виконувати – це питання вже настільки другорядне, що воно не буде обговорюватися у серйозних кабінетах.
