Зраджувати можуть не лише політики. До п’ятиріччя радіо "ЕРА-FM"

Почуття зради близьким другом виникає після прослуховування нинішніх програм на радіо "ЕРА-FM". Чому? Та тому, що з моменту його утворення воно постійно супроводжувало мене по життю.

Коли навчався в університеті, як студент-політолог завжди намагався бути в курсі усіх подій. Але то була пізня фаза правління Леоніда Даниловича Кучми.

Де тоді можна було почути щось відмінне від стандартного "шаблоїду" масових ЗМІ, які за допомогою темників контролювалися Медведчуком? З телебачення – 5 канал, із серйозної преси – "Дзеркало Тижня", ну а з радіо, звісно – "ЕРА-FМ".

Як відомо, Майдан переміг. Змінилися часи і політичні розстановки, українська преса стала вільною, телеканали відносно об’єктивно почали відображати події, а монстр Медведчук не шле більше свої чорні мітки редакціям. Здавалося, б свобода слова перемогла остаточно.

Але після виборів до парламенту 2006 року, а, точніше, після утворення коаліції Партія регіонів-СПУ-КПУ, я помітив зміну тональності у звучанні вище описаного радіо.

Тоді можна було почути виправдання Мороза та СПУ, і дуже багато стало Волги в ефірі.

Спершу складно було повірити у зраду "класиків журналістики". Пізніше, коли коаліція почала закріплюватись, її представників явно побільшало в ефірах та коментарях, але я продовжував для себе виправдовувати ЕРІвців. Адже за помаранчевого уряду його спічмени більше звучали; логічно, що тепер побільшало речників іншої позиції, бо вони при владі, і їм є що сказати.

Остаточно розбились ілюзії відносно чесної журналістики від ТРК "ЕРА" після указів президента про розпуск парламенту. Збалансоване й об’єктивне джерело перетворилось у коаліційно-партійний рупор, FM-аналог телеканалу "Україна".

Порушення збалансованості – найочевидніша зміна. Це добре помітно на прикладі запрошення гостей до студії (передачі "Ранковий іспит", "Ньюзмейкер", "Від першої особи").

Приблизне співвідношення гостей – один до п’яти на користь влади. Коаліціанти, як правило, виступають у програмах, де в них немає візаві, а представники опозиції у діалогових передачах з сильним опонентом.

Аналогічне співвідношення коаліції й оппозиції у "живих включеннях" під час новин.

Випуски новин відносно збалансовані. Але лише сам текст. Коментарі ведучих дуже часто стали мати оціночний характер, спрямований проти президента й опозиції. Це все фактично більше схоже на політичну пропаганду, ніж на професійну журналістику.

Програма "Vox populi" (Голос народу) з ефіру взагалі зникла! Це сталося після печально відомої теми про моральність в політиці, де слухачі "Радіо-ЕРА" без зайвої скромності розповіли все, що вони думають про Олександра Мороза.

Також майже зникли інтерактивні голосування з програм, а залишилися, хіба що, соціальні питання, що відсторонені від політики. Скоротилися інтерактивні включення слухачів із запитаннями до гостей студії.

Якось на одній із прес-конференцій я зі співчуттям запитав у кореспондента "ЕРИ", як їм там працюється? Тендітна дівчина з сумом відповіла, що, справді, стало важко: "Кореспондентам ще нічого, а от студійним ведучим, їх так пресують…"

Шановні редактори та журналісти, радіо "ЕРА" завжди було поруч з нами. Воно відображало наші настрої, відповідало нашим очікуванням, і ми вірили у вашу об’єктивність. Вибачте вашого колишнього слухача, але не можу дивитись на світ очима пана Деркача.

Виявилось, не тільки політики можуть зраджувати своїх виборців, можуть зраджувати і журналісти своїх слухачів. Але зрада останніх набагато важча, бо професійність політика у вмінні гарно брехати, а професійність журналіста якраз навпаки - у вмінні казати правду за будь яких обставин.