Марія Фірташ: Якщо мій син заважає, хай не переживають про RosUkrEnergo
Ще рік тому в мережі інтернет неможливо було знайти навіть його фотографію. Втім, скандал навколо розірвання шлюбу газового магната зі своєю компаньйонкою та гучна аварія, в яку потрапив його пасинок, поза волею Фірташа привернули до нього підвищену увагу суспільства.
Проводячи власне розслідування, "Українська правда" побувала у місцях, де провів дитинство та юність майбутній олігарх, і зрештою знайшла найближчу до нього людину – маму Фірташа Марію Григорівну.
Вона мешкає в п’ятиповерховому будинку в центрі Чернівців. Трикімнатна квартира, де ще в середині дев’яностих народжувались перші бізнес-схеми майбутнього мільярдера, кидається в очі не багатством, а звичайним євроремонтом в стилі кінця 1990-х.
Марія Григорівна хоч і здається жінкою простою, проте, щойно мова заходить про бізнес сина, стає лаконічною і зважує кожне слово.
Попри неприховану гордість за те, що син постійно розказує їй про стан справ, Марія Фірташ стверджує, що не знає ні про електростанцію, яку будує її син в Угорщині, ні про консолідацію його активів у гучне Group of Dmitriy Firtash.
Втім, про володіння сином великого пакету акцій славнозвісної RosUkrEnergo Марія Григорівна, за її твердженням, дізналась не з мас-медіа й набагато раніше, ніж увесь світ.
І взагалі, для жінки, яка ще кілька років тому допомагала сину продавати консерви та сухе молоко, Марія Григорівна дивує неабияким знанням газових відносин України з Росією.
– Маріє Григорівно, син часто вдома говорить про роботу?
– Нє, він не дуже любить говорити про роботу.
– Ви здивувались, коли по телевізору почули, що він є власником RosUkrEnergo?
– Ну чого здивувалася! Він же ж зі мною спілкується, і навіть радиться…
– Тобто ви знали про те, що йому належать акції RosUkrEnergo?!
– Звичайно! Як я могла не знати? Він мені казав і про К-1, К-2, про всякі інші бізнеси.
– Але про RosUkrEnergo не знала вся країна, навіть весь світ!
– Ну так мама – не країна! Ви ж із своєю мамою радитесь і щось розповідаєте.
Загалом я не можу вам говорити про всі подробиці. Можу лише сказати, що я чула від нього, що він дійсно має дуже тісний стосунок з цією компанією. І я, хоч і не в деталях, була і є в курсі його бізнесу.
– Так, може, ви чули від нього про Семена Могілевича?
– Ні, не чула. Навіть не знаю, хто це такий.
– Ваш син і в дитинстві був таким хитрим і скритним?
– Ну чому хитрим? Він був звичайним хлопчиком, спокійним. Єдине, що його дуже важко було нагодувати – Дмитрик був дуже страшний їдок, їв дуже мало! Зате улюблене блюдо – полуницю в сметані з цукром – міг їсти скільки завгодно. А взагалі він був вихованим. Може, це від того, що я була такою жорсткою? Я не знаю...
(Зітхає.)
Я його частенько лупцювала. Ви знаєте, наприклад, чому він до сих пір не п’є алкоголю!? Ще в п’ятому класі Дмитро попав якось на весілля і його змусили випити горілку. Йому було дуже погано. Я тоді його дуже сильно відлупцювала, і він досі не береться за келих. Про куріння я взагалі мовчу. Він ніколи не бився, бо боявся мене.
 |
| У цьому під'їзді мешкає мати Дмитра Фірташа |
– Розкажіть про батька Дмитра Фірташа?
– Батько в нас був дуже добрим. Він багато чого дозволяв Дмитру. Син, до речі характером більше схожий на нього, ніж на мене.
Василь (батько Дмитра Фірташа) був дуже доброї душі, милосердний і абсолютно не розбирався в людях. За це його і посадили у в’язницю. (Пауза.)
...Якось він повернувся з поїздки, привіз жом з винограду. Поставив машину і хотів вже йти до дому, як завгар попросив його дати на якийсь час машину. Треба було заправити автомобіль, і вони разом поїхали у долину.
За кермом сидів завідуючий гаражем. По дорозі була школа, і якийсь хлопчик вибіг на проїжджу частину. Від удару у заднє колесо і борт хлопчик помер.
Коли приїхала міліція, Василь взяв усе на себе. Йому б усе одно дісталося, бо він передав кермо, але завгара він врятував. Відсидів він рік, а потім його перевели до Тернополя на хімію.
Ось і син в тата такий дурний виріс! Він всіх сприймає за чисту монету. Дмитро ще не всі гулі собі набив.
– А чим Дмитро Фірташ займався після школи?
– Ну, в селі всі діти чимось зайняті. У нас всі заробляли на вирощуванні помідорів. Ми й Дмитра теж примушували. А він хотів ходити з товаришами на поле з коровами, вічно бігав до компанії. І ми, щоб він дурака не валяв, купили і йому корову! (Сміється.)
– Не зрозумів – ви що, спеціально купили йому корову, щоб він не нудьгував?!
– Ну так! Корова, а ще в корови теля було…
Родина у нас була не дуже багата, але заможна. Ми заробляли достатньо, щоб вважати себе заможними. Грошей вистачало. Але Дмитра ніхто ніколи не балував.
Хоча мій син не вдягав що завгодно. У нього мало бути все викантовано, вигладжено і блищало. Взуття мало бути чистим. Навіть коли паству гонив, то штани мали бути вигладжені. Зараз, правда, приїжджає і по дому ходить у спортивному одязі.
– А як він вчився?
– Ну, відмінником він ніколи не був. Так, трійки четвірки…нормально вчився. Зате був дуже старанним. Був гарним спортсменом. Після школи дуже хотів вступити до залізничного інституту. Його з дитинства тягнуло до техніки, він дуже рано навчився водити машину.
 |
| Картка Дмитра Фірташа на отримання прав водія |
 |
Але в інститут поступити було важко, і Дмитро поїхав вчитися в Красний Лиман (Донецька область) до залізничного училища. З училища його забрали в армію. Відібрали до школи сержантів в ракетні війська, в Котовськ. Пізніше служив у Хмельницьку заступником командира взводу по господарській частині.
Коли повернувся з армії, то, як всі хлопці, одружився. Жінка його – Люся, була з гарної родини. Батько – директор школи, мати – математичка. Зрозуміло, що ні про яке продовження навчання і мови не могло бути.
Вони переїхали до Чернівців, дядько пристроїв Дмитра працювати до пожарки. Зрозуміло, що там він не скільки працював, скільки просто числився. А сам він вже тоді займався якимось бізнесом, у нього були такі здібності, напевно від мене! (Сміється.) Заробляв як міг, всякий бізнес перепробував.
Ми йшли йому назустріч, давали гроші і він робив, що хотів. Потім він відкрив собі фірму КМІЛ разом із Зіновієм Калиновським… (Перший чоловік Марини Фірташ, яка зараз судиться з Дмитром Фірташем за половину його власності.)
– Але Калиновські кажуть, що вони відкривали фірму без вашого сина, а він вже прийшов, коли компанія була зареєстрована і працювала…
– Ну… не знаю, як без нього відкривали? (Здивовано.) Вони щось шукали і вийшли на Дмитра, а потім вже почали працювати разом. Потім Зіновій Калиновський захворів і попросив Марину, щоб вона слідкувала за бізнесом. А вона взагалі повний нуль, в неї немає ніякої спеціальності.
Трохи пізніше вона виїхала в Німеччину, але згодом її депортували. Тоді Марина, навіть не вона – її чоловік, Зіновій – просили мене і Люсю (першу дружину Фірташа), щоб Діма оформив з Мариною фіктивний брак. Вона хотіла виїхати з ним до Німеччини.
– Почекайте. А з Люсею він тоді вже розірвав шлюб?
– Так, тоді вони вже були неодружені. Чому, я не знаю… І коли Марина його попросила, Діма по доброті своїй погодився одружитися. А що тут такого?! Я сама не думала, що це може щось означати і в цьому може бути є якийсь підвох.
Це був фіктивний брак. Він фактично з нею не жив, нічого спільного в них не було.
– Але багато людей, які з ними тоді працювали кажуть, що Дмитро Васильович дуже тепло ставився до Марини і не виключають, що він її кохав.
– (Сміється) Ви знаєте Марину?! Вона на десять років старша від нього! Вам не треба пояснювати, що при потребі він би міг знайти молодих самі знаєте скільки!
Більше того, він мені навіть не казав, що одружився з нею!!! Він не вважав, що це щось серйозне. Ну це як другу допомогти. Вона його просто діставала. Так діставала, що в кінці кінців він, я так розумію, кинув їй паспорт і сказав – роби що хочеш.
– А як же весільні фотографії?!
– Ну послухайте, так роблять при фіктивному браку. Щоб правдоподібно все це здавалося. Розумієте? Це все спеціально щоб потім показувати.
– Кажуть, що Дмитро Фірташ був у дуже гарних відносинах із синами Калиновських – Олександром та Сергієм, який нещодавно потрапив у Києві в аварію.
– Ну, ці хлопці виростали в нас. Нормальні хлопці. Я не хочу наговорювати, але їх треба було виховувати по-людські. Якщо внушати щодня, що "ти – великий, розумний і багатий", то у дорослого криша поїде, не те що у цих шмакодявок.
Їм все було дозволено, Марина грошами їх балувала. Але все йшло добре, поки Діма з нею не уклав шлюб. А після цього вона зрозуміла, що можна щось урвати.
– Почекайте, що ж можна було урвати, коли це був спільний бізнес, який до того ж вона першою почала?!
– Ну, розумієте, це зовсім два різних бізнеси. Те, що вони разом робили, він їй лишив. А потім він пішов зовсім в іншу сферу, до якої вона не мала жодного відношення. Діма жив у Москві, сюди приїжджав лише у відрядження.
– А що з приводу її претензій каже ваш син?
– Ну що він каже?! Сміється. Каже най, якщо дура хоче пускати себе в ганьбу, хай пускає, що я можу зробити. Він каже, що вона почала нагліти. Ми з Мариною більше не спілкуємось.
– Коли ви востаннє бачились із сином?
– Десь місяць-півтора тому в Києві. Він приїжджав по справі, і я там була. Я зупиняюсь у готелі, бо квартири в Києві в нього вже немає – він залишив Марині.
Хоча телефонує Дмитро не часто. Частіше я йому дзвоню. Правда, напряму не можу – його телефон носить охоронник.
Інколи ми разом їздимо за кордон. Минулого року навесні ми були у Лондоні. Жили у готелі. Він мені показував місто, магазини.
– По ресторанах вас водить?
– А як же?! Були в Києві в японському, потім в "Хуторці" були на Дніпрі, а ще на Прорізній…цей, український…а! "Козак Мамай"! Багато де були. Частіше за все обідаємо вдвох, іноді з якимось його друзями.
– Що Дмитро останнє вам подарував?
– Годинника. "Брегет". (Марія Фірташ відкриває шухляду і показує годинника у футлярі.)
 |
| Годинник "Бреге" - подарунок Марії Фірташ від сина |
– Ви знаєте, що це дуже коштовний подарунок?
– Ну, а як же! Я ж не вчора народилася! Ці годинники не скільки дорогі, скільки дуже якісні. Він взагалі часто робить мені подарунки. Он шуби висять! (Показує на шафу). Он ще у пакетах лежить купа речей.
– А ви чим займаєтесь?
– Ну… в мене є свій маленький бізнес.
– Мені розказували, що ви будуєте хатинки і здаєте їх в оренду…
– Так, є таке... Це деталі, не треба про це говорити. Діма весь час каже, що мені це не потрібно. Але я все життя звикла працювати і не можу сидіти на місці.
– Ходять чутки, що Дмитро купив вам навіть якийсь завод, щоб ви ним керували.
– Ні. Це брехня. Я була куратором їхнього бізнесу, коли вони працювали ще тут у Чернівцях, поки вони були разом. Це – правда. Але ніякого заводу в мене немає.
– Так ви працювали у сина?
– Ні, формально я не числилася. Але так, дивилася, аби не крали. Перевіряла, тому що дуже багато було зловживань. Марина була згодна, щоб я перевіряла, а Діма мені довіряв.
У нас з дитинства з ним такі відносини, я його до цього привчила. Одне я жалію, що вчила його весь час бути чесним та порядним і нікого не обманювати.
 |
| Марія Фірташ - мати найзагадковішого українського олігарха |
– Марія Григорівна, не хочу вас засмучувати, але дуже багато людей і в Україні і за її межами ставлять під великий сумнів чесність та прозорість бізнес RosUkrEnergo. Кажуть навіть, що це корупційна схема номер один в країні…
– Ви знаєте, Дмитро ніколи не жалівся мені, що його в чомусь підозрюють. Так, він дуже непублічний. Може тому і говорять про якусь там корупцію і махінації. Я знаю, що він досяг цього своїм розумом, своїм старанням та добропорядністю. У мене немає сумніву в цьому.
– Опоненти вашого сина кажуть, що він наживається за рахунок країни.
– Ви знаєте, це дуже зависока для мене матерія. Я в це не влажу. Але ви, як розумна людина, яка багато що знає, спілкується там з політиками, от розкажіть мені відверто – чим можна наживатися на цій Україні!?!
Це ще треба подякувати, що є RosUkrEnergo, який може якось поєднувати і продаж російського і продаж туркменського газу, щоб вони отримували газ по цій дешевій ціні! А то б вони купували цей газ – по скільки там Путін сказав?! По 285!
Дмитро сам мені розказував, що хоче, щоб для людей було дешевше. Він старається! Це правда!
– Але, Марія Григорівна, йому закидають зовсім не це. Ви ж самі розумієте, що для споживача завжди дешевше домовлятися з постачальником, скільки б їх не було, напряму, а не через посередників…
– Так в чому проблема?! Най домовляються напряму! Хто їм боронить то робити?
– Кажуть, що саме такі структури як RosUkrEnergo і заважають…
– Як може якась фірма заважати домовитись?!
Ну послухайте, ну ви ж нормальна людина!!! Якби в нас були нормальні дипломати, нормальні міністри і керівники держави, вони б домовилися з "Газпромом" і нормально б все поставлялося.
Скажіть, у чому я не права?! Чому можна обвинувачувати RosUkrEnergo і не говорити про те, що вони самі не можуть домовитись?!
– Якщо вони все ж таки домовляться, це принесе величезні збитки вашому синові…
– То нема питань! Якщо завтра Ющенко домовиться з Путіним, значить будуть мати газ за тією ціною, за якою домовляться. Це не буде трагедією! Най не переживають за сина! Най спочатку йдуть і домовляться, а про долю RosUkrEnergo не переживають.
