По вуха в компромісі, або що Ющенко віддав за вибори
Україна вийшла з весняної політичної кризи так, як хотів президент. Позачергові парламентські вибори будуть. Але для цього главі держави довелося "здати" коаліціантам Генпрокуратуру, погодитись на їхні виборчі правила й поступитися половиною ЦВК.
У п’ятницю, 1 червня, компроміс між главою держави та парламентсько-урядовою коаліцією щодо дострокових виборів, задекларований в ніч на Трійцю, набув матеріального втілення.
Ющенко отримав те, до чого йшов, починаючи з 2 квітня – дня видання першого указу про розпуск Ради.
По-перше, парламентарі виділили гроші на проведення позачергових перегонів, внісши зміни до держбюджету. Тепер жоден Азаров перекрити гривневий кисень виборчому процесу не має права.
По-друге, Верховна Рада змінила склад ЦВК, відправивши у відставку команду Давидовича, який останнім часом перестав влаштовувати практично всіх суб’єктів політичного життя.
Однак формальна перемога глави держави далась такою дорогою ціною, що видається вона Пірровою, іншими словами – рівноцінною поразці.
Принаймні для Віктора Ющенка, який у ході п’ятничних переговорів "здав" коаліціантам занадто багато.
Передовсім, в обмін на фінансування позачергових виборів команда Януковича отримала можливість грати на цих самих виборах за прийнятними для неї правилами.
Головуючий на засіданні парламенту Адам Мартинюк не починав розгляд змін до бюджету-2007, відверто заявляючи, що чекає, доки президент підпише зміни до закону про вибори. І Ющенко підписав.
Глава держави погодився прийняти новий закон, незважаючи на деякі тривожні пункти цього документу.
Зокрема, можна критикувати встановлення 50-відсоткового бар’єру явки виборців, на чому наполягли комуністи й соціалісти (частина 9 статті 102 нової редакції закону).
Чим ця норма так привабила українських "лівих", і чому вона має бути застосована саме до позачергових парламентських виборів, тоді як вибори чергові й обрання президента вважаються чинними за будь-якої активності громадян, наділених правом голосу?
І чому за це проголосували "регіонали", які ще донедавна казали, що не хочуть витрачати жодної зайвої народної копійки на переобрання Ради, а тепер, хоч і гіпотетично, але мають перспективу проведення не лише позачергових виборів 30 вересня, а й перевиборів у грудні?
Де послідовність?
Крім того, президента як гаранта Конституції мала б насторожити оновлена частина 3 статті 84, де йдеться про голосування за місцем перебування осіб, які тимчасово нездатні пересуватися.
Цих громадян, згідно з законом, що діяв раніше, включали до відповідного витягу зі списку виборців на підставі заяви та документа, що засвідчує їх фізичний стан.
Але авторам нового закону й тим, хто за нього голосував, подання належно оформленої медичної довідки чомусь видалось зайвим, і вони цю норму скасували. Як це може вплинути на можливість фальсифікацій – питання риторичне.
А найбільшу потенційну загрозу для дострокових виборів 2007 року закладено скасуванням частини 3 статті 101 закону.
Відповідно до цієї норми, партія чи блок могли виключити зі свого списку кандидата, який за результатами виборів вважався необраним, у будь-який час після дня виборів до реєстрації його як народного депутата.
Цим правом скористалися Блок Юлії Тимошенко та "Наша Україна", прийнявши на з’їздах 19 квітня рішення "обнулити" свої списки й подавши відповідні документи до ЦВК.
Але якщо у випадку з БЮТ усе пішло, як по маслу, то в "нашоукраїнців" виникли проблеми.
Центвиборчком, виключивши зі списків необраних бютівців, відмовився "обнулити" список "НУ" через позов партії Кінаха. Анатолій Кирилович вважає, що його самого та його соратників виключили з лав блоку "Наша Україна" незаконно й відстоює своє переконання в суді.
Один раунд Партія промисловців та підприємців уже програла: 11 травня Печерський райсуд Києва визнав незаконною відмову Центвиборчкому "обнулити" список "нашоукраїнців".
Але чинний міністр економіки налаштований іти до кінця, навіть якщо його наполегливість зіпсує стосунки його патрона Януковича з президентом. Кінах сподівається на сприятливий вирок апеляційного суду, який може бути винесений у другій декаді червня.
Відтак, юридичне оформлення відсутності в парламенті конституційної більшості навіть після складання повноважень опозиційними депутатами поки що висне в повітрі.
Принаймні до вирішення в усіх можливих апеляційних інстанціях суперечки між ПППУ та "Нашою Україною". Якщо врешті-решт суд визнає, що список "НУ" можна "обнулити", Рада втрачає легітимність.
Якщо ж рішення буде на користь Кінаха, "нашоукраїнцям" доведеться здійснювати дві речі.
По-перше, знову вирішувати питання виключення "промисловців і підприємців" зі своїх лав. Що, зрештою, не так уже й складно.
Але по-друге, Кириленко та інші керівники партії мають переконати усіх кандидатів у списку "НУ" – аж до 448-го номера включно – відмовитися від місця в нинішній Раді. Що практично неможливо, враховуючи актуальність в останні місяці поняття "зрада" й потужність економічних ресурсів Партії регіонів.
"Обнулити" ж список одним махом, після того, як вступила в дію нова редакція закону про вибори нардепів, уже не можна.
Звичайно, на юридичні нюанси можна не зважати, якщо є принципова політична домовленість двох конкуруючих сторін.
Що українські політики демонстрували вже не раз. Погодились же коаліціанти йти на дострокові вибори, призначені указом президента на підставі частини 2 статті 82 Конституції України.
І це при тому, що глава держави може розпускати парламент і призначати нові вибори лише в трьох випадках, передбачених статтею 90 Основного Закону.
Щоправда на крайній випадок у Ющенка є й більш юридично виважений шлях. 82-у й 90-у статті можна пов’язати.
Відповідно до рішення Конституційного Суду від 17 жовтня 2002, в якому, зокрема, тлумачиться стаття 82 Конституції, "у разі зменшення з будь-яких причин складу парламенту до кількості, меншої ніж триста народних депутатів України, діяльність Верховної Ради України має бути зупинена до складення присяги належним числом відповідно обраних народних депутатів України".
У неділю, 3 червня "Наша Україна" й БЮТ на своїх з’їздах підтвердили складання повноважень їхніми депутатами, ухваливши відповідні рішення. Але того ж дня Віктор Янукович в Одеській області заявив, що коаліція наполягатиме на подальшій роботі парламенту.
Навіть незважаючи на те, що Рада залишилась без третини народних обранців. Прем’єр не зміг пояснити, як вищий законодавчий орган ухвалюватиме будь-які рішення, якщо його кількісний склад не відповідає вимогам Конституції.
Проте, очевидно, сподівається, що протягом поточного тижня правники коаліції щось вигадають.
Фактично коаліціянти намагаються й вовків нагодувати, й овечок не зачепити: погодившись на дострокові парламентські вибори, вони прагнуть залишити в роботі Раду нинішнього скликання.
Неприйняття такого сценарію главою держави й опозицією спрогнозувати нескладно. Відтак, весняна криза може легко перетворитися на весняно-літню.
До всього іншого, йдучи на повний та остаточний компроміс, президент поновив на посаді керівника Генеральної прокуратури Олександра Медведька.
Якщо спостерігати за перманентними поверненнями в генпрокурорське крісло Святослава Піскуна було весело, останнє звільнення Святослава Михайловича сприймалося з гомеричним реготом, а на штурм Генпрокуратури доводилось дивитися крізь сльози, то повернення Медведька просто вбиває будь-які емоції.
Після цього не дивним було б, наприклад, призначення головою ЦВК Сергія Ківалова.
До повернення Сергія Васильовича в кабінет на площі Лесі Українки, 1, справа, щоправда, не дійшла. Хоча б у ключовій фігурі в організації виборчого процесу президент може бути впевнений.
Колишнього представника глави держави в Конституційному Суді Володимира Шаповала 2 червня члени ЦВК обрали своїм головою майже одноголосно - скромно утримався лише сам кандидат.
За це призначення Ющенку довелось погодитись на те, щоб більшість у Центвиборчкомі належала висуванцям коаліції. Крім того, сестра видної "регіоналки", заступниці міністра Кабінету Міністрів Олени Лукаш Тетяна отримала посаду секретаря ЦВК.
Здійснивши остаточний прорив у справі дострокових виборів, Віктор Ющенко водночас зіпсував образ вольового політика, який почав був за ним закріплюватися від початку квітня.
Президент отримав загальну згоду на виборчі перегони, гроші на їх проведення та дієздатний орган, що займатиметься їх організацією, очолюваний "своєю" людиною.
Проте у зв’язку з останніми поступками коаліціянтам, погіршився імідж глави держави, а відтак, і виборчі перспективи президентської партії – "Нашої України".
Натомість "регіонали" в політичному сенсі не втратили практично нічого.
Погодившись на вибори, Янукович і його команда домоглися перенесення голосування на зручний для себе час, змінили "під себе" виборче законодавство й отримали прийнятний для них склад ЦВК.
30 вересня Партія регіонів може очікувати з гордо піднятою головою. Як і КПУ. Рейтинг українських комуністів відносно стабільний: невисокий, але прохідний. Чого не скажеш про інших "молодших братів" Януковича – соціалістів.
Перспективи Олександра Мороза й СПУ дуже примарні.
Водночас, як завжди, "в білому" Юлія Тимошенко. Рейтинг БЮТ стабільно високий, а образ вічного опозиціонера даватиме Юлії Володимирівні лиш додаткові "плюси".
Так що потенціал для нарощування народної прихильності в ході виборчої кампанії в тимошенківців є.
Втім, хто виграв і хто програв від весняної політичної кризи в Україні, стане остаточно відомо не раніше осені, коли відбудуться вибори й буде сформовано нову парламентсько-урядову коаліцію.
За умови, що народ прийде на виборчі дільниці саме 30 вересня, а коаліція буде справді новою.
Юрій Гончаренко
