Поговоримо про кордони

Немовля народилося в суботу, о 4.30 ранку, в Брюсселі - це маленький текст, до двадцяти сторінок.

Уночі ми бачили розчулених тата (Ніколя Саркозі) та маму (Анджелу Меркель), таких зворушених... Ми також бачили, як Баррозо, голова Європейської Комісії, подарував німецькій канцлерші букет квітів та ніжно поцілував її.

Європейські самміти не часто тішать нас такими виявами почуттів.

Але подія того вартує. Новий текст, який 27 країн-членів ЄС так складно узгоджували вночі, визначає нові правила функціонування Європейського Союзу, які набудуть чинності за 10 років.

Це однозначно змінить ситуацію в Європі. Але в непрямий спосіб, цей текст також важливий і для України - навіть важливіший, ніж то видається за побіжного погляду.

Які реформи передбачив документ, якого так чекали журналісти, що позасинали на підлогах коридорів?

Європейський Союз матиме невдовзі президента, якого обиратимуть на два з половиною роки.

Рішення ухвалюватимуться не консенсусом, як нині, а більшістю. Але найголовніше – цей новий документ покінчив із великим гальмуванням у розвитку ЄС, яке тривало понад 10 років. Оскільки десь із десяток років європейці намагаються реформувати свої інституції.

Десять років – це, зазвичай, той класичний термін, якого вимагає серйозна європейська реформа. Отже, цикл завершився. І почався новий, з новими темами, з-поміж яких, у першу чергу – вступ можливих нових членів.

Наступне питання, яке гарантовано поставлять собі європейці – це про кордони Європейського Союзу. Де має закінчитися ЄС – до Києва чи після? Уже відомо, що наступний самміт Європейського Союзу ставитиме таке питання до порядку денного.

Сьогодні ми спостерігаємо, як загострилися дебати довкола Туреччини. Британці її вступ підтримують. Французи опираються. Отже, в найближчі місяці триватимуть гарячі суперечки, а журналістам стане, про що писати.

Інакше підуть справи з балканськими країнами. Вступ їм гарантовано, як тільки вони будуть до нього готові. Найімовірніше, що за два-три роки наступним новим членом ЄС стане Хорватія. За нею, мабуть, інші балканські країни. Напевне, без дискусій на цю тему.

Але що станеться на Сході? Чи пошириться Союз за Карпатські гори? Чи дістанеться степів Донбасу?

Немає нині в світі компетентної людини, яка була б здатна дати на питання однозначну відповідь. І одна з причин, яка не дозволяє передбачити реальний розвиток подій, це те, що, дивлячись із Парижу або з Брюселю, незрозуміло, чого бажають самі українці.

Одним словом, якщо питання про вступ України до ЄС має бути колись поставленим, то найкращий період для цього – найближчі місяці.

Зрозуміло, Україна нині зосередилась на своїх внутрішніх конфліктах. І, мабуть, надмірно. Але водночас для українців саме нині приспів момент сказати, які саме відносини вони воліли б мати з Європейським Союзом.

Чи є з-поміж українських політиків бажаючі приїздити до Брюселя, аби цілу ніч дискутувати про маленький текст, який зранку вони будуть роздивлятись із батьківсьокю ніжністю, а за тим відразу дарувати квіти Анджелі Меркель?

Автор Ален Гіймоль, французький журналіст, для УП

Переклад на українську Алли Лазарєвої