Уроки майдану і майбутнє України
В короткому словнику з соціології під визначенням ''нація'' розуміють історично сформований тип етносу, що становить собою соціально-економічну цілісність і опирається на існуючі виробничі і суспільні відносини.
В основі формування будь-якої нації лежить колективне усвідомлення почуття спільності, що виявляється в прагненні жити разом, і вищою формою даного прагнення є бажання мати свою державу.
Зазвичай до основних ознак нації відносять спільність території та економічного життя, мови, матеріальної і духовної культури, а також етнічну самосвідомість. Але тільки ''прагнення жити разом'' дійсно об`єднує людей і складає основу нації.
Будь-яка держава - це створена співтовариством людей зовнішня організація їхнього внутрішнього життя. Держава завжди виникає на якійсь території і пов'язана з необхідністю організувати, упорядкувати, структурувати, запобігти анархії, зробити прогнозоване, захищене і безпечне життя людей, що знаходяться на цій території.
Раніше це були племена і народи, і тому частіше державу співвідносили з якимось конкретним народом, плем'ям, етносом або з переважною етнічною групою.
Якщо в силу визначеного збігу обставин дані люди знаходяться на даній території й іти, їхати, емігрувати не збираються, тобто вони ототожнюють себе з даною територією, отже, виникає необхідність упорядкувати життя даного співтовариства.
Найуніверсальнішою системою упорядкування життя співтовариства є створення держави як зовні створеної системи, яка б піклувалася про благополучне життя всього співтовариства.
Створена держава завжди спирається на якесь ''СВІТОУЯВЛЕННЯ'', що раніше називали КОСМОГОНІЄЮ. КОСМОГОНІЯ – це уявлення того або іншого народу про світоустрій Всесвіту.
У залежності від розуміння даного світоустрою, будувалося й організовувалося життя того або іншого співтовариства. У ньому визначалося, що таке добре, що таке погано, тобто МОРАЛЬ ЖИТТЯ ВСЬОГО СПІВТОВАРИСТВА.
Пізніше, таку своєрідність стали називати ІДЕОЛОГІЄЮ, а в даний час називають НАЦІОНАЛЬНОЮ ІДЕЄЮ.
Суть залишається тією ж: це те сутнісне, сакральне, що вже на сьогоднішній день зрозумів і може освоїти сукупний ЭГРЕГОР даного співтовариства, тобто тієї території, на якій знаходиться держава.
Ситуації життя, які виникають, змушують людину і все співтовариство учитися розуміти життя глибше, більш свідомо контролювати себе і піклуватися мудріше про потомство, творити сприятливий, з погляду розвитку співтовариства, ареал проживання.
Чим нижче рівень розвитку людей даного співтовариства, а тим більше його еліти, або правлячих кіл, тим ''примітивніше'' розуміння того, що відбувається, уже виділена мета співтовариства (тобто національна ідея) і, отже, примитивніше й обмеженіше життя всього співтовариства і людей, що у ньому знаходяться, більш нереалізована запропонована можливість життя.
Головною й основною ланкою в системі держави є людина, але не просто як представник біологічного виду, а як людина розумна, думаюча і активна, відповідальна за свій вибір і життя, котра вміє приймати конкретні рішення і нести за них відповідальність.
Людина ОСВІЧЕНА, а отже, яка розуміє суть і зміст подій, що відбуваються, яка уміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і самостійно організовувати власну діяльність на основі раніше засвоєного досвіду у відповідності зі своїми цілями і цінностями, людина, яка може переносити напрацьований досвід на будь-яку ситуацію життя й одержувати позитивний результат.
У дійсності сучасна людина дуже примітивна у своєму розвитку. Вона не може передбачати наслідків своїх учинків, тобто виявляти передбачливість, що пов'язана з відповідальністю і дуже часто потрапляє в ситуацію ''хотіли як краще, а вийшло як завжди''.
Усе це говорить про те, що в неї є прогалини в освоєнні її психіки, не сформована свідомість і, тим більше, не розвинений внутрішній світ.
У процесі такого розвитку, будучи досить недосконалою, людина має потребу в зовнішній організації свого життя - і для того, щоб даний процес протікав більш гладко й осмислено, і створений, повірте, не людьми, соціальний інститут держави.
У даній соціальній системі можуть бути різні форми організації. Вони залежать від рівня розвитку людини, від зрозумілого їй, освоєного, від різноманіття існуючих поглядів, існуючих точок зору, позицій і глибини розуміння того, що відбувається в державі і самому процесі життя.
Первинно бажання жити разом у представників даного співтовариства, на жаль, не виявляється, що пов'язано з низьким рівнем освіченості.
Це коли більшість у співтоваристві вважає іншого ''бидлом'', або "якимось сортом'' і намагається жити за чужий рахунок, маніпулюючи і цинічно використовуючи іншого.
Відсутність освіченості призводить до того, що людина протиставляє себе усьому: оточуючому нас світові, природі і життю, іншим людям і вважає, що їй повинні створити умови, зрозуміти і пробачити, і ''піти назустріч''.
А в реальності, чим у більшій мірі людина протиставляє себе всьому навколишньому, тим менше розуміє його, що призводить до ускладнення виникаючих відносин і зростанню проблем у житті.
Слабкий рівень освіченості призводить до того, що людина вважає за можливе образити, принизити, обрахувати, обдурити і навіть убити іншу людину, забуваючи, що все нами створене повертається до нас.
Людина чомусь забула, що тільки разом можна створити сильну державу, держава, де кожний працює і, працюючи, знаходиться на своєму місці, де пріоритет надають професіоналізму і реально виявленим продуктам діяльності, де цінується освічена людина, і за тобою не підглядають і не підслуховують, а зацікавлено допомагають.
Події, що відбуваються в державі, говорять про те, що тенденції окремих угруповань, кланів, олігархів уже не можуть бути визначальними.
Людина вже не та, вона прокинулася, вірніше сказати прокидається. Почала прокидатися ще на МАЙДАНІ в 2004 році. Вона раптом відчула свою силу і роль, значимість і причетність до життя і тому йшла на майдан, ЖИЛА МАЙДАНОМ, вірила, що можливо УСЕ.
Але, що відбулося потім? Справа в тому, що тільки побачивши, зрозумівши, переживши, зіштовхнувши з чимось, людина повніше розуміє себе і те, що відбувається навколо, починає шукати те, що ще тепліє в неї усередині, пов'язане із сутнісним, мудрим, глибинним і сакральним.
Тоді на гребені даного стану, бажання жити по-людськи, котре виникло, і пройшли вибори як президента, так і Верховної Ради.
Люди вірили, що щось у їхньому житті буде не так, але, на жаль, це не відбулося. Але навіть у цьому випадку МАЙДАН не пройшов дарма. Він відзначив початок нового шляху життя даної території і даної держави.
Еліта, керівництво країни, піднявшись на гребені виявленої сили, по ідеї, повинні були відповідати очікуванням народу, але меркантильне питання влади, дріб'язку ''битовухи'', великі амбіції, низький рівень розвитку, відсутність розуміння того, що відбувається, і тим більше відсутність необхідних знань - усе це призвело до тієї ситуації, що склалася в державі сьогодні.
Це не тільки криза еліти, ми вже писали про це, це - криза прийнятої системи цінностей, існуючого розуміння життя, наявного рівня розвитку людини й організованого способу життя.
На наш погляд, дана криза моральна і стосується не тільки влади, але і всього народу України. Це - криза недосконалості УСІХ НАС.
Нас ЖИТТЯ просто поставило перед фактом, а ми дотепер не можемо цього зрозуміти.
Якщо ЖИТТЯ розбудило, то єдиним виходом у даній ситуації бачиться необхідність направити пробудження в створююче русло розвитку, як конкретної людини в співтоваристві, так і співтовариства, держави.
У цілому, якщо це не зробити, пробуджена сила, будучи недосконалою, незрозумілою, неосмисленою і незасвоєною, буде руйнувати не тільки саму себе, але і все навколо.
Тому виникає питання про те, що краще для даного співтовариства: знищити себе і державу, або все-таки розібратися в ЖИТТІ І ЗРОЗУМІТИ ЖИТТЯ ЯК СКЛАДНИЙ КОСМІЧНИЙ ПРОЦЕС?
Настав час перестати шукати винних, звинувачувати один одного, убивати недосконалим способом життя своїх дітей і себе, розтлівати молодь, зневажати пам'ять предків і родів, руйнувати все і вся і у цьому руйнуванні повільно і методично ВМИРАТИ.
Усе в існуючій світобудові логічно і дуже мудро організовано, тому будь-яка держава створюється для того, щоб допомогти співтовариству людей, що знаходяться на даній, конкретній території жити, при чому жити добре.
Жити ''добре'' - це коли кожний у співтоваристві розуміє, що ствердити себе за рахунок іншого не можна, тому що це убиває, руйнує, насамперед, дану, конкретну людину, а потім і співтовариство.
Ствердити себе за рахунок іншого неможливо, чим у більшій мірі людина принижує авторитет іншого, тим у більшій мірі людина принижує себе.
Можливо, вже настав час зрозуміти, що ділити нам нічого - територія і планета у нас одна - і почати берегти кожного. Розвиватися самому і допомагати тому, хто поруч, розуміючи, що замість іншої людини пройти життя не можна, і купити не можна, що це - шлях, котрий кожен повинен пройти сам.
Настав час зрозуміти, що усі, хто знаходиться на даній території, допущені на неї ЖИТТЯМ, і питання не в тому, хто краще, скільки в кого.
ПИТАННЯ В ТОМУ, ЯК У НАЯВНІЙ СИТУАЦІЇ ЖИТИ - І ЖИТИ ДОБРЕ, ДОБРОТНО І ЧИСТО, поважаючи себе та іншого, піднімаючи силу і пам'ять родів і спільно вирішуючи виникаючі проблеми життя.
''Розводити пальці'' і ''блефувати'' простіше, ніж працювати і переборювати лінь своєї свідомості, піднімати свій внутрішній світ значно складніше.
Це дійсно подвиг, подвиг з освоєння себе, гармонізації себе і, отже, свого життя і життя всього співтовариства.
Але без цього подвигу не буде, на жаль, відродження ні людини, ні держави Україна, тому що держава міцна настільки, наскільки вона моральна.
 |
Олексій Данилов, народний депутат України, Партія Вільних Демократів, О.Алексєєва
