У майбутньому парламенті знову не будуть представлені 5 мільйонів виборців?

Україна готується до позачергових виборів до Верховної Ради. Раніше чи пізніше, вони все таки відбудуться.

Багато говориться про очищення парламенту, про прозорі та представницькі списки кандидатів від партій, але чомусь ніхто не піднімає питання, яке за кількістю зацікавлених громадян, просто не може бути непомічене.

Питання нової трудової української еміграції.

Хто представлятиме інтереси 5 мільйонів громадян України в новому парламенті? Виглядає, що ніхто.

Парламентська республіка в Європі вважається найбільш демократичною формою управління державою власне через те, що дозволяє представництво всіх категорій чи верств громадян у органах влади.

Напевно не дуже європейським є парламентаризм український, який по суті позбавляє права бути представленими у Верховній Раді 10 -15 % виборців!

Мільйони громадян, які волею долі опининилися у специфічній ситуації і мають спільні особливі проблеми, що потребують державного реагування!

Явище трудової еміграції не є лише кількісним. Воно має величезне якісне, фінансове значення.

Згідно з даними, наведеними помічником заступника голови Національного Банку Андрієм Гайдуцьким у "Дзеркалі Тижня", ця категорія громадян, переказуючи гроші в Україну, створює четверту частину Валового Національного Продукту!

Ці дані зможе підтвердити кожен емігрант, назвавши суму, яку щомісяця передає на Батьківщину.

І чи не завдяки власне цій категорії населення могли хвалитися своїми здобутками багато урядів України?

Чи стабільний курс гривні не має завдячувати справно обміняним заробітчанським доларам чи євро та порівняно високій купівельній спроможності населення, що стимулює розвиток торгівлі та виробництва?

Закон України про вибори народних депутатів дозволяє українцям, які проживають за кордоном, пасивне виборче право, тобто можливість голосувати, але практично забороняє активне право – бути обраними.

Стаття 9, вимагаючи від кандидата проживання в Україні протягом останніх 5 років, законодавчо закріплює цю кричущу дискримінацію.

Не кажучи вже про повну відсутність інтересу у лідерів політичних партій, котрі спішать "справедливо" розділити місця у списку серед "найдостойніших".

Принаймні партії, котрі розраховують на електорат Західної та Центральної України, де практично кожна сім'я має когось на заробітках закордоном, повинні б над цим задуматися.

По іншому це питання вирішується в Європі, зокрема в Італії, котра, як відомо була одним з найбільших донорів робочої сили у 50-70 роках минулого століття.

В Італії існує 4 закордонних виборчих округи за географічним принципом, від кожного з яких обираються по одному сенатору та по одному депутату до Камери.

Чотири представники від емігрантів до кожної палати парламенту! Зайвим буде нагадувати, що теперішній уряд Проді завдячує своїй перемозі власне депутатам, обраним від закордонних італійців.

Чи не тому італійська влада і дбає про своїх громадян за кордоном?

Діють урядові програми підтримки та розвитку італійської мови, існує канал телебачення для емігрантів, підписані міжнародні угоди про соціальний захист, ефективно працює одна з найбільших консульських сіток у світі.

Для порівняння, в Німеччині, де є досить багато італійців, працює 11 італійських консульських установ, а в Італії, де проживає більше 500 тисяч українців є лише 2 консульських відділи України, та й ті зі скороченою кількістю диппрацівників.

Коментарі зайві.

Поки політики в Україні домовляються, українські заробітчани продовжують працювати на Україну. Виглядає, що за теперішньої кризи про них не згадають. А коли?

Олесь Городецький, голова Християнського Товариства Українців в Італії, для Української Правди