"Чортова дюжина" ЦВК
І, звичайно, він має бути при цьому об'єктивним і відстороненим. Але в реальності у ЦВК, як і в КС, цілком можуть виявитися політичні симпатії. Які саме?
За свідченням різних джерел, з якими вдалося поспілкуватися, на даний момент жодна з конфронтуючих сторін політконфликту не має "контрольного пакета" зв'язків у Центвиборчкомі.
Серед 13 членів ЦВК майже в однаковій мірі представлені і ті, хто симпатизує урядової коаліції, і ті, хто підтримує політику президента.
Про те, що до ЦВК прикута особлива увага головних політичних гравців, свідчить досить високий рівень "кураторства" цього напрямку в обох конфронтуючих таборах.
За інформацією Фокуса, у коаліції взаємини з членами комісії тримає на особистому контролі віце-прем'єр Андрій Клюєв, а безпосередніми контакторами виступають заступник міністра Кабінету міністрів Олена Лукаш, екс-глава ЦВК Сергій Ківалов і заступник міністра юстиції Валерій Бондик.
З боку Ющенка ЦВК знаходиться в компетенції Віктора Балоги, а особисті взаємини з членами цього органа підтримують від НУ – Юрій Ключковський, а від БЮТ – Андрій Портнов.
Боротьба у верхах
Природно, ключова роль в організації роботи Центральної виборчої комісії відводиться її голові.
Відразу після першого президентського указу про дострокові вибори діючий голова ЦВК Ярослав Давидович поспішив завірити Ющенка, що комісія в змозі забезпечити виборчий процес, хоча багато експертів запевняли його у протилежному.
Усе це дало коаліції привід засумніватися в незаангажованості Ярослава Васильовича. У парламенті на швидку руку навіть прийняли постанову про "реанімацію" ЦВК під керівництвом Сергія Ківалова.
Але після домовленості Ющенка і Януковича, що дострокові вибори все-таки відбудуться, "регіонали", схоже, змирилися c тим, що цим процесом буде керувати Давидович.
Він, як стверджують у політколах, хоча і симпатизує "помаранчевим", має неконфліктний характер і схильний до компромісів. Тим більше, що, на думку багатьох, голова ЦВК не контролює ситуацію в комісії і його вплив на рішення мінімальний.
Інша справа, що сам Давидович не в захваті від перспективи займатися організацією виборів у настільки стислий термін і при настільки гострому політичному конфлікті. Як стало відомо, зараз голова ЦВК веде переговори про можливість бути включеним у виборчий список "Нашої України" або навіть "Народної самооборони", його бажання поки не знайшло підтримки в секретаріаті президента. Логіка Банкової зрозуміла.
Після реєстрації кандидатом у народні депутати Давидович зобов'язаний буде піти в передвиборну відпустку і фактичним керівником комісії стане Марина Ставнійчук, яка зараз займає посаду заступника голови.
Це, мабуть, єдиний член ЦВК, якого опитані експерти не ризикнули віднести до жодної зі сторін конфлікту.
Після публікації першого указу про дострокові вибори Марина Іванівна і кілька її колег виступили зі зверненням до президента і Конституційного Суду і виразили стурбованість можливістю проведення таких виборів у сформованій ситуації. "Партія війни" у пропрезидентському таборі розцінила цю заяву майже як саботаж.
Крім того, мало для кого є секретом давній конфлікт між Ставнійчук і Давидовичем. Багато джерел називають саме пані Ставнійчук власником "золотої акції" у питанні політлояльності ЦВК.
Інших членів комісії можна умовно віднести до двох різних таборів.
Бійці коаліції
Відразу ж після першого указу про розпуск Ради раптова хвороба відразу чотирьох працівників ЦВК (Донченка, Райковського,Чупахіна і Качура) позбавила комісію необхідного кворуму і вкрай засмутила тим самим опозицію.
З цієї хворобливої четвірки Юрій Донченко і Броніслав Райковський потрапили в ЦВК у 2004-му за квотою Компартії і завжди послідовно відстоювали в комісії партійну лінію.
Це також стосується Олександра Чупахіна, який представляє в комісії "соціалістів". Його хоч і вважали "людиною Вінского", після дрейфу останнього в БЮТ, Чупахін, за інформацією Фокуса, залишився разом з Морозом, і, як говорять, бере активну участь у партійному житті СПУ.
Без зайвих застережень до прихильників коаліції в ЦВК можна віднести й Ігоря Качура.
У цей орган він потрапив за квотою "Трудової України" і завжди підтримував теплі відносини з екс-депутатом-"трудовиком" Ігорем Шаровим. Батько Ігоря Качура, який працював у попередньому парламенті керівником секретаріату фракції "Трудова Україна", зараз обіймає посаду помічника секретаря Київради Олеся Довгого.
Тому можна припустити: якщо мер столиці Леонід Черновецький побажає взяти участь у дострокових виборах, то мінімум одне "знайомство" у ЦВК йому забезпечено.
Не настільки яскраво виражена позиція Михайла Охендовського. Колись він працював заступником директора юридичної фірми "Проксен", співзасновником якої є Олександр Задорожний, колишній представник президента Кучми в парламенті.
Також, якщо вірити чуткам, пан Охендовський не далекий представникам Партії регіонів. Нібито, вони у свій час навіть розробляли операцію обрання Охендовського головою ЦВК, але через протиріччя в самій комісії, ці кроки успіхом не увінчалися.
Зовнішній нейтралітет зберігає також секретар Центвиборчкому Сергій Дубовик, але, як свідчать джерела Фокуса, він і зараз підтримує теплі відносини з давнім своїм соратником і однопартійцем по СДПУ(о), міністром МНС Нестором Шуфричем.
Президентська колода
Що стосується тих ЦВК-шників, які готові цілком підтримати дострокові вибори, то найбільш завзятий їхній прихильник, крім Давидовича, Андрій Магера. Він потрапив у комісію за квотою "Нашої України" і був одним з тих, хто в 2004 р. не підписав протокол про результати другого туру президентських виборів.
Також пан Магера колись працював помічником Давида Жванії, нині – активіста "Народної самооборони", – і, як розповідають, зберігає з ним гарні відносини дотепер.
Ще один член ЦВК Анатолій Писаренко, хоч колись і був народним депутатом від КПУ, зараз підтримує тісні відносини з Петром Порошенком.
Жанна Усенко-Чорна потрапила в ЦВК після помаранчевої революції, за квотою блоку "За єдину Україну", нібито – за сприяння одного з його тодішніх учасників Богдана Губського, тепер – активіста БЮТ.
Ще одна жінка в Центвиборчкомі Валентина Завалевська, хоч і працювала разом із Сергієм Ківаловим у Вищій раді юстиції, але в ЦВК їхні дороги розійшлися.
Відомо, що вона дружна з Катериною Ващук, яка зараз знаходиться в Народній партії екс-спікера Володимира Литвина – активного прихильника дострокових виборів.
Те ж саме можна сказати і про Валерія Шелудько, який прийшов у ЦВК у свій час за квотою Народно-демократичної партії. Судячи з частих заяв Людмили Супрун, НДП зараз знаходиться у фарватері політики президента, тому і Шелудько навряд чи стане йти на конфлікт із Банковою.
Хитка рівновага
Проста математика показує, що і коаліція, і президент мають по 6 умовних прихильників у Центвиборчкомі (якщо приписувати до пропрезидентського стану пана Давидовича і не враховувати "невизначену" пані Ставнійчук).
Невипадково, тому, тема відновлення складу ЦВК кілька разів виникала під час переговорів президента і коаліції, а віце-прем'єр Азаров навіть заявив про можливості виборів нової комісії, оскільки формально там немає жодного представника Партії регіонів. Пропонувалися різні варіанти.
Відповідно до одного з них, і опозиція, і коаліція вносять у ЦВК по сім кандидатів від своїх політичних сил, а голова затверджується за обопільною згодою.
У той же час "регіонали" запропонували свій механізм – по одному члену ЦВК від 30 народних депутатів. Але останній сценарій навряд чи буде підтриманий президентом, адже тоді "регіонали" одержать істотну перевагу.
Крім того, у ЦВК зараз існують дві незаповнені вакансії, з тих пір як Руслан Князевич був обраний у парламент від НУ, а Микола Мельник став керівником служби голови Верховного Суду Василя Онопенка.
Ці квоти в результаті домовленостей можуть віддати ПР, що в підсумку також порушить баланс у комісії. На одну з них справедливо зможе претендувати і БЮТ, що формально зараз не представлений у Центвиборчкомі.
Хоча хід переговорного процесу показує, що істотних кадрових змін у ЦВК до дострокових виборів не варто очікувати.
Що може ЦВК
Утім, боротьба за вплив у Центральній виборчій комісії, коли сторони вже згодні на проведення дострокових виборів, має все менше сенсу.
Міф про те, що ЦВК може забрати кілька відсотків голосів в одних і "перекинути" їх іншим, перебільшений. Досвід 2004 р. показав, що непомітно цього зробити практично неможливо.
Хоча на деякі етапи виборчого процесу Центвиборчком, звичайно, може вплинути. По-перше, на формування окружних виборчих комісій.
В умовах, коли не всі партії знайдуть можливість забезпечити своїми представниками окружкоми, за них це може зробити сам ЦВК за поданням свого голови, що, не виключено, порушить баланс політичних сил в окружкомах.
Ще один немало важливий важіль, яким володіє ЦВК, – реєстрація кандидатів. При наявності несуттєвих основ і великого бажання, Центвиборчком може не допустити на вибори, як політичну партію в цілому, так і конкретного її представника. Останнім залишиться лише позиватися, і не факт, що успішно.
Уже зараз зрозуміло, що майбутні вибори будуть вигравати не політики, а юристи. І Центвиборчкомові в цьому сенсі не позаздриш – десятки, а то і сотні судових позовів їм гарантовані – недосконале законодавство цьому тільки сприяє.
Але і суди не найстрашніше. Через максимальну політизацію правоохоронних органів, причому по обидва боки, деякі незговірливі члени ЦВК можуть стати об'єктами їхнього інтересу.
Але, незважаючи на це, ні діючі, ні майбутні члени комісії не поспішають залишати свої посади. І видимо, мають для цього вагомі причини.
