Фронт невидимий і забутий
Сьогодні неможливо уявити, щоб окрема держава проводила свою політику без урахування позицій інших держав та міжнародних інституцій.
Відмінність полягає лише в тому, що одні країни позицію інших беруть до уваги, а інші – фактично керуються вказівками із-за кордону.
Перші – потенційні господарі світу, другі –фактичні прислужники таких країн-господарів.
Втручання іноземних держав у внутрішні справи України є очевидним і загрозливим фактом. Воно відбувається і на публічному рівні - через заяви іноземних державних органів і окремих політиків. (Чого варта лише нещодавня заява "есендівського" комітету Держдуми Росії, в якій президента України прямо звинувачено в узурпації влади).
І на непублічному - через вплив іноземних спецслужб.
Іноземні країни - близькі та далекі - вкрай зацікавлені в тому, щоб українські можновладці, скажімо так, не приймали рішень, несприятливих для відповідних країн.
Тому спецслужби здійснюють свій вплив і через громадян України, переважно – високопосадовців, людей, які визначають державну політику України.
Чому вітчизняні політики так часто апелюють до Росії, США та Європейського Союзу? Чим зумовлена "паралельна зовнішня політика" високопоставлених членів Кабінету міністрів?
Зрештою, навіщо можновладці відчайдушно спекулюють на питаннях НАТО та ЄЕП, російської мови та Чорноморського Флоту, "американської дружини" президента та поставок енергоносіїв?
Лише з ідейних міркувань, не підкріплених жодними "закордонними" проханнями? Можливо.
Але все ж таки більш схоже на те, що епоха таємних резидентів та детективних вербувань відходить у минуле. Настає час поширення впливу спецслужб не через сірих непомітних агентів, а руками власне людей, які визначають і реалізують державну політику в сусідніх країнах.
Усе, що не заборонено, дозволено?
Уявіть собі, що ви міністр. Зробили доволі вдалу і перспективну кар’єру. Маєте амбіції створити власну політичну силу на наступних виборах і очолити невелику парламентську фракцію.
Однак, для цього Вам вкрай потрібна підтримка – не на рівні банальних бізнесменів-мільйонерів – а потужна політична підтримка на рівні керівництва однієї з, приміром, сусідніх держав.
І ось Ви "цілком випадково" зустрічаєте дядечка, який пропонує Вам – ні, зовсім не передачу таємних документів та закладення вибухівки в будинку Кабінету міністрів – всього-на-всього у майбутньому, після того, як Ви неодмінно станете людиною, яка приймає великі рішення, просто час від часу враховувати деякі побажання консультантів "зі стратегічних питань".
Авансом – необхідна і бажана підтримка у розмірах, які перевищують найоптимістичніші очікування. Гадаєте – Ви тепер злочинець? Зовсім ні.
Парадоксально, але з формальної точки зору співпраця держслужбовця високого (та й будь-якого!) рангу з іноземною спецслужбою у нас не лише не розглядається як злочин, але навіть не тягне взагалі будь-якої юридичної відповідальності – навіть звільнення з посади!
Навіть 111 стаття Кримінального Кодексу України про кримінальну відповідальність за державну зраду не передбачає відповідальності за всі можливі форми співпраці зі спецслужбами іноземних держав.
Так, особу, яка взяла на себе зобов’язання приймати рішення, перебуваючи на державній службі, з урахуванням інтересу іноземної держави, фактично неможливо притягнути до кримінальної відповідальності.
Іншими словами поняття "державна зрада" зовсім не є тотожним поняттю "співпраця зі спецслужбою іноземної держави".
Виходячи з положень Кримінального Кодексу, державна зрада може проявлятися у одній з форм:
- перехід на бік ворога в умовах військового стану;
- перехід на бік ворога в період збройного конфлікту;
- шпигунство (передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю);
- надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- надання іноземній організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Законодавча прогалина
Важко сперечатися з очевидним – співпраця можновладця зі спецслужбою іноземної держави – це завжди загроза для національної безпеки України.
Навіть невинний контакт, який спочатку не тягне за собою жодних взаємних зобов’язань, може через деякий час призвести до суттєвої корекції державної політики, внаслідок якої український національний інтерес буде понівечено інтересом закордонним.
І справа тут далеко не лише в тому, щоб притягнути до кримінальної відповідальності кожного, хто колись із кимось поспілкувався за кавою, а потім прийняв державне рішення за принципом "і вашим і нашим" – тобто розширити саме поняття існуючого злочину "державна зрада".
Найважливіше – створити дієвий законодавчий механізм недопущення осіб, які контактували з іноземними спецслужбами, на високі державні посади в принципі, а, можливо, й до діяльності у інших соціальних сферах – у релігійних організаціях, медіа-просторі тощо.
Наразі такий механізм у ембріональному вигляді вже існує - спеціальна перевірка стосовно осіб, які претендують на зайняття посади з обмеженого переліку вже здійснюється, але така перевірка вельми обмежена в часі і носить, нерідко, формальний характер. Тож відповідне законодавче врегулювання є вкрай необхідним.
У зв’язку з цим мною разом з моїми колегами від блоку "Рух –Українська Правиця" вже у перші дні роботи Верховної Ради нового скликання буде внесено законопроект "Про спеціальну перевірку державних службовців та осіб, уповноважених на виконання окремих функцій держави".
Наразі пропоную Вашій увазі ключові положення цього законопроекту, розробленого із залученням провідних фахівців у сфері національної безпеки та оборони.
Найперше пропонується законодавчо визначити поняття "співпраця зі спеціальними службами іноземних держав" як будь-які дії, які вчиняються державним службовцем чи посадовою особою в межах службових повноважень за домовленістю зі спеціальною службою іноземної держави.
Такі дії можуть носити характер надання преференцій при укладенні міждержавних договорів в торговельно-економічній сфері, проведення зовнішньої політики з третіми державами з урахуванням інтересу іноземної держави, призначення на державні та інші посади осіб, рекомендованих іноземною спецслужбою тощо.
Ці та інші дії в інтересах іноземної держави можуть здійснюватися як з корисливих, так і з інших міркувань, однак у будь-якому випадку особа, яка співпрацює з іноземною спецслужбою, завдаватиме шкоди інтересам України.
Сутністю законодавчої новації буде зобов’язання особи, яка претендує або вже перебуває на високій державній посаді надати згоду на проведення компетентними органами перевірки власної діяльності на предмет наявності чи відсутності факту контакту зі спецслужбою іноземної держави, активну участь в такій перевірці та публічне оголошення її результатів.
Особа, яка перебуватиме на визначених державних посадах на момент набрання законом чинності або претендуватиме на зайняття такої посади після набрання законом чинності буде зобов’язана звернутися із заявою до Головного управління державної служби України, у якій повідомити про факт контакту зі спецслужбою іноземної держави.
Перевірку наданої особою інформації здійснюватиме Головдержслужба із залученням до цієї роботи правоохоронних органів.
У разі, якщо особа добровільно повідомила про факт контакту зі спецслужбою іноземної держави і за результатами перевірки ознак злочину державної зради в її діях не виявлено, така особа не втрачає права на перебування/зайняття відповідної посади.
Якщо за результатами перевірки встановлено факт контакту особи з іноземною спецслужбою (що особа приховала), то незалежно від того, чи носив цей контакт характер державної зради, чи ні, і чи реально відбувалася співпраця між особою та іноземною спецслужбою, особа у будь-якому випадку довічно позбавляється права обіймати посади з переліку, визначеного законом.
У разі, якщо особа приховала не лише час та факт контакту з іноземною спецслужбою, але й реальну співпрацю з нею, вона повинна понести кримінальну відповідальність за приховування факту співпраці з іноземною спецслужбою і також бути позбавленою права на перебування на державній службі чи службі спеціального характеру.
Якщо ж за результатами перевірки в діях особи буде виявлено ознаки злочину, відповідні матеріали будуть передаватися в установленому порядку до прокуратури для вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Загалом, прийняття такого закону, на нашу думку, дозволить домогтися вирішення одразу кількох важливих, з точки зору забезпечення національної безпеки України, завдань:
- недопущення на державну службу осіб, які використовуватимуть службові повноваження в інтересах іноземної держави;
- викриття агентів іноземних спецслужб через механізм добровільного зізнання особи про контакт зі спецслужбою іноземної держави;
- більш ефективної боротьби з державною зрадою (у випадках, коли перевіркою буде встановлено, що контакт зі спецслужбою іноземної держави мав характер злочину, або спричинив скоєння злочину).
Обов’язковість перевірки також матиме великий превентивний характер щодо недопущення контактів громадян України з іноземними спецслужбами в принципі.
Максимальна процедура перевірки дозволить донести для суспільства і кожного громадянина пересторогу: незаконний контакт із іноземною спецслужбою заперечує можливість перебування на державній службі і тягне за собою загрозу кримінальної відповідальності.
Національний інтерес – єдиний орієнтир для держслужбовця будь-якого рівня.
 |
Автор
Анатолій Матвієнко, голова Української республіканської партії "Собор", блок "Рух – Українська Правиця"
