На руїнах "Карфагена"
В розпал конституційної кризи повернувши президенту Кучмі відібрані в нього урядом Тимошенко пенсійні пільги, уряд Януковича видав йому свого роду премію.
Додатком до неї у вигляді забезпечення статків родини пана Кучми стало поновлення Верховним судом розгляду справи про приватизацію НЗФ в Господарському суді. Це вже щось на кшталт вибачень перед Кучмою пані Тимошенко – оскільки про зраду колишнього соратника пана Онопенка БЮТ ще не повідомляв.
За що премія і вибачення? А за успіх операції з руйнування українського "Карфагену" – українського парламентаризму.
Ані Янукович, ані Тимошенко не є прихильниками цього поняття на його традиційних, хоч би за принципами Ради Європи, засадах. Тож подяка Кучмі від них є природною.
А заслуга Кучми очевидна: ініційована ним і проведена з допомогою Мороза "конституційна реформа" доконала український парламент так, як не зміг це зробити ані сам другий президент шляхом так і не здійсненого розпуску ВР, ані Медведчук шляхом "оксамитової революції" в Українському домі, ані, тим більше, президент Ющенко своїм указом про розгін ВР вже тепер.
З допомогою реформи Кучма передав парламенту владу, яка, ніби біологічна зброя, на очах зачарованих глядачів буквально згноїла "представників народу".
Переповідати цю трагікомічну історію занепаду парламентаризму в особі Верховної Ради п'ятого скликання немає сенсу. Про це сказано й написано майже все.
Врешті, достатньо звернути увагу на те, що цей процес викликав аж таке занепокоєння Страсбурга, що він погодився не просто консультувати наших конституціоналістів, а мало не писати за них нову Конституцію.
А що іще залишилось робити ПАРЄ з "європейською" державою, якщо довелось в останній резолюції щодо неї визнати неефективність всіх попередніх рекомендацій?
Але, судячи з усього, і теперішня резолюція ПАРЄ залишиться на папері й хіба що дозволить самій структурі поповнити бюджет Венеціанської комісії для виконання "конституційного замовлення" для України.
Натомість чекати справжнього лікування українського парламенту, а відтак – і всієї Конституції, не варто.
Так зване "перезавантаження" державного устрою України, а з ним і парламенту як інституту, - чергова віртуальна технологія, яку "еліти" здійснять з великим задоволенням, нічого не змінюючи по суті.
Принаймні в разі, якщо до завершення не буде доведено хоча б один корупційний скандал, в даному випадку – навколо судді КС, і обов'язково стосовно тих, хто начебто "купував" суддю.
А також якщо не буде винайдено способу заміщати на їхніх посадах чиновників всіх рангів під час хвороби, яка блокує діяльність самих державних органів і фактично створює "адміністративну катастрофу" всього державного апарату.
Адже погодьмося: якщо бездіяльність КС торпедує дотримання Конституції всіма гілками влади, а хвороба членів ЦВК не дозволяє провадити вибори, - це передумова надзвичайної ситуації, а не розквіт парламентської системи правління...
Поки ж зазначені сфери перебувають в "колаптоїдному стані", не дивно, що учасники політичного конфлікту продовжують свої змагання з добивання парламентської гілки влади.
Опозиція експериментує з продуктом конституційної реформи, витягаючи з закону 2222 всі наявні там заковики і демонструючи батькам цього документу наслідки їхнього колишнього натхнення.
Експеримент дійшов до ліквідації легітимності ВР через складання депутатами їхніх мандатів.
Коаліція зі свого боку намагається цей демарш "опонентів" дезавоювати. Одні кажуть – блеф, інші – дякують за спрощення подальшої роботи, треті погрожують позбавити "самогубців" депутатської пенсії... А ще – посилаються на відсутність закону, який би дозволив опозиції свій демарш здійснити.
І оцей останній аргумент – найкраще підтвердження смерті парламентаризму. Оскільки самі законодавці рятують свій статус депутатів посиланням на власний законотворчий саботаж. Немає закону – немає проблеми.
Випадково чи ні, але однією з таких ключових проблем, яких "немає" через відсутність механізму виконання, став і указ президента. Бо, мовляв, закон про вибори недосконалий в частині проведення дострокової кампанії...
Абсолютно дикий аргумент для омріяної парламентсько-президентської моделі влади, яка в будь-якому разі передбачає дострокові вибори. Те саме стосується й бюджету.
Так що коаліція, спираючись на такі "аргументи", фактично зрікається відданості згаданій моделі правління.
Може, це й є найбільш нищівний удар по українському парламентаризму.
Різниця ж між коаліцією та опозицією в ставленні до певного законодавчого вакууму та, що коаліція лише посилається на брак правової бази, а опозиція ще й перешкоджає її створенню шляхом делегітимізації роботи ВР.
Про те, що в такий спосіб опозиція блокує передусім пропозиції президента про вдосконалення виборчого законодавства, а також законодавче забезпечення його "ультиматуму" до коаліції, - вже сказано й написано.
Але в чому мета, славетна політична доцільність?
Все просто. Йдеться про зрив можливих домовленостей президента з прем'єром, аби вимоги Ющенка, в тім числі й щодо закону про Основи зовнішньої та внутрішньої політики та про офіційний початок вироблення нової Конституції, не були втілені в закони до дочасних виборів. Теперішня опозиція залишає вирішення цих питань до моменту, поки оволодіє всією владою в наступному парламенті.
А далі... Дату виборів можна змінити, в разі потреби, й указом президента. Тоді як самі вибори – через незмінність законодавства й подальшу відмову партій коаліції брати участь у таких виборах, - можна провести з результатом, який задовольнить лише БЮТ, "Нашу Україну", можливо - "Правицю" та блок Луценка.
Збережений тривідсотковий бар'єр в теперішніх умовах і при відсутності конкуренції з боку ПР та КПУ може стати досяжним для двох останніх суб'єктів кампанії, але неподоланним для більшості нинішніх аутсайдерів.
Водночас "форс-мажор", в якому вибори планується провести, стане виправданням для виборців стосовно складу списків згаданих сил.
Що ж до легітимності обраного в такий спосіб нового парламенту...
Від вердикту КС, яким би указ президента про дочасні вибори був скасований, опозиція вже підстрахувалася рішенням щодо складання своїх мандатів.
Щойно опозиція переведе це рішення в практичну площину (можливо, одразу, як вийдуть з лікарняного члени ЦВК, а колись то ж вони оклигають), - президент може внести цю обставину в доповнення до свого указу.
Це буде додаткова обставина й для Конституційного суду, яка щонайменше в чергове затягне винесення ним вироку, а по суті – не залишить йому нічого іншого, як погодитись з нелегітимністю ВР п'ятого скликання. Вже незалежно від того, наскільки конституційно з самого початку виданий сам президентський указ.
В такий спосіб дострокові вибори, особливо якщо вони відбудуться вже в нові терміни, себто в разі певної поступки президента, не сприйнятої Партією регіонів та КПУ з СПУ, - виглядатимуть набагато більш легітимно, ніж нині.
І от тоді почнеться найцікавіше. До ВР прийдуть 450 новообраних депутатів від теперішньої опозиції, аби попросити поступитися місцем 240 чи навіть 260 депутатів теперішньої коаліції та "позафракційних"...
Саме в цей момент виникне справжня вірогідність силового сценарію. Якщо раптом міністр внутрішніх справ наважиться кинути підвладні йому сили на захист ВР п`ятого скликання й особисто спікера Мороза від новоприбулих обранців та спробує завадити їм проникнути до приміщення на Грушевського,5, аби скласти присягу.
Хоча це з боку міністра буде зовсім недоречно, оскільки в будь-якому разі 450 депутатів виглядатимуть більш легітимно, ніж 260...
В цьому випадку всі теперішні розмови про "два парламенти" й тим більше розкол країни виявляться марними. Йтиметься лише про те, що Партія регіонів та КПУ своїм бойкотом виборів просто відмовились захищати інтереси своїх виборців й поступилися місцем іншій монопольній владі.
І, мабуть, це змушена буде врахувати навіть ПАРЄ, якщо їй в чергове доведеться повертатись до питання про українську кризу. Жодних аргументів не зможуть запропонувати "регіоналам", комуністам і соціалістам і їхні друзі з Росії, особливо після передвиборчих силових подій у власній країні.
Приблизно таку картину, вочевидь, пропонується розглянути прем'єрові Януковичу, коли він вирішує, чи погоджуватись на набагато більш м'які умови, що виставляє перед ним президент, пропонуючи повторити або й примножити електоральний успіх Партії регіонів та комуністів на дочасних виборах.
Схоже, картина ця справляє враження на пана Януковича. В іншому разі навряд спікер Мороз став би публічно нагадувати йому про угоду щодо неучасті у виборах, яку спікер заздалегідь примусив підписати прем'єра.
До речі, сам факт такої угоди додатково компрометує Партію регіонів та комуністів.
По-перше, вона виправдовує похід опозиції на вибори без конкурентів через їхній добровільний бойкот кампанії.
По друге, свідчить не так про принциповість коаліції щодо законності виборів (тут будь-які угоди не потрібні), як про шантаж ПР та КПУ з боку єдиної незацікавленої сили – соціалістів.
А відтак – викликає питання, чим Мороз міг шантажувати Януковича й Симоненка. Окрім плівок Мельниченка, звісно. Інсайдерською інформацією про діяльність уряду, яку соціалісти в разі порушення цієї угоди ПР викинуть як передвиборчий компромат проти своїх партнерів по коаліції?
Якщо так, то Януковичу дійсно непросто обирати між Сциллою та Харибдою. Але що він розуміє, так це потребу визначатись найшвидше. Оскільки з часом ухвалення ним рішення буде лише ускладнюватись.
Звідси й згода домовлятися з Ющенком ще до вердикту Конституційного суду.
Про що вони домовляться – наразі невідомо.
Але жодні їхні домовленості не відновлять зруйнований "Карфаген". Після всього, що вже сталося, парламент навіть за участі опозиції всього лише оформить ці кулуарні угоди.
Він не виконає свою функцію представницького органу й власне парламенту, бо залишить основний зміст домовленостей поза обговоренням. А суспільство лише згодом впізнаватиме в деяких подіях пункти цих домовленостей.
Між іншим, пільги для Кучми та перегляд справи про НЗФ, - чи вже не продукт перших таких от угод?
Адже, якщо без жартів, саме Кучму є сенс підкупати теперішнім можновладцям, аби він як популярний нині письменник не розкрив власну "скриньку Пандори", додатково підсиливши хаос, створений "кризою еліт"...
До речі, постанова про відновлення гарантій Кучмі схвалена на засіданні уряду, в якому взяв участь і спікер Мороз. То це означає, що справу Гонгадзе взагалі закрито, чи як? А що ж тоді з виконавцями-міліціянтами, про суд над якими взагалі давно нічого не чути?
Втім, сьогодні вже є "актуальніші" теми, зокрема, чим і як відкупатимуться від Мороза учасники перемов щодо нових виборів. І чи відкупатимуться взагалі від його обізнаності в усіх своїх тіньових оборудках.
Адже нині потенційні викриття спікера та його команди дуже девальвували. І через довге приховування правди, мотивованої участю СПУ в правлячій коаліції, і через недовіру до соціалістів, породжену подіями липня-серпня 2006 року...
Тому навіть з цього боку суспільству нема чого чекати в сенсі проголошеного "очищення". Навіть з огляду на те, що в Верховній Раді продовжують активно готуватися до імпічменту президента, пропонуючи зміни до закону про КС з встановленням терміну до 2 місяців для розгляду ним відповідної справи.
Просто Мороз в чергове спробує обміняти свою посаду на "захист" Ющенка, обіцяний ним в Страсбурзі, тобто на можливість не дати ходу започаткованому процесові...
Теоретично Ющенко, якщо він має вагомі аргументи щодо своєї власної чистоти, мав би прийняти виклик і, відкинувши торги з Морозом, жодним чином не блокувати будь-яких дій в ВР п'ятого скликання стосовно імпічменту. Особливо виходячи з того, що він не визнає легітимності ВР, а також довіряє БЮТу.
Лише в такому випадку він би поклав початок задекларованому "очищенню", зокрема, можливо, і списків нині опозиційних сил для виборів до наступного парламенту.
Тоді можна було б планувати й подальші суттєві перетворення в країні. Не кажучи вже про особисту перемогу президента з усіма наслідками, зокрема, його умовами щодо оновлення Конституції.
Але якщо президент не готовий до цього складного та ризикованого кроку, - то все піде за планом коаліції: спочатку до "нульового варіанту", а потім і до усунення глави держави від реальної влади в той чи інший спосіб.
Правда, цей сценарій лише пришвидшить і знищення парламентаризму в Україні.
Але якщо при цьому Янукович забезпечить гарну підготовку до "Євро-2012" і не дуже пручатиметься американській ПРО в Польщі та Чехії, - то ближчі п'ять років світ миритиметься навіть з його відвертою диктатурою.
Та й українці вдовольняться футболом?
 |
Ірина Погорєлова, спеціально для УП
