Надія

Останні футбольні події у Кардіффі передали нам усім потужний позитивний заряд.

Те, що Україна і Польща проводитимуть чемпіонат "Євро-2012" - подія не тільки футбольна.

Це - спільна дія з нашими сусідами, поляками, це - свято, це, зрештою, стимул до розвитку різних секторів української економіки, до більшого міжнародного спілкування, до чергового відкриття України світові.

"Футбол об'єднає Україну" - заголосно сказано. Ні, не сам футбол - він лише вираз чогось більшого, ніж він сам.

По суті, на місці футболу - гри, в якій 11 осіб змагаються проти 11-ти інших, міг би бути і баскетбол, і волейбол, і хокей, і регбі.

Суть його інша - це концентрація країни, яка зазвичай розсіяна по тисячах офісів і заводів, міст і сіл, в одному символі, в одній команді, в одній дії.

Які ж символи несе з собою футбол?

По-перше, це гра саме команди - і тільки разом можна досягти перемоги.

По-друге, без згоди між тренером і гравцями нормальної гри бути не може - так само, як і тоді, коли команда розсварена між собою.

По-третє, без підтримки вболівальників команда також виграти не зможе.

По-четверте, грати таки треба за правилами - а, отже, суддів не варто підкупляти чи залякувати поділом стадіону на дві частини, залежно від кольору вболівальників.

Футбол, як і все у світі, не є виключно зоною позитиву. Футбольні хулігани, підкуп суддів, нечесна гра на полі - негатив є і тут. Були уже в історії навіть футбольні війни в Латинській Америці.

Проте не варто говорити про те, що футбол є виключно "релігією бідних", розвагами в додаток до хліба, передбаченими для плебсу - його дивляться всі, без винятку.

Чи означає футбольний чемпіонат те, що дискусія всередині України припиниться?

Ні, але, на диво, уже є вищий пріоритет - участь і перемога нашої збірної.

Коротше кажучи, перемога НАШИХ. І вони - не просто одинадцять чи більше чоловіків, вони - наша радість і надія. А чим, як не надією, є наша держава?

Ця, здавалося б, розвага, стає таким концентрованим виразом любові і поваги до свого, потреби радості і перемоги.

Це - момент, коли можна подолати всі розбіжності і об'єднатися, вболіваючи за команду, яка представляє твою країну. І тоді воювати на знищення якось не хочеться.

З часом можна сподіватися, що "fair play" стане важливим для кожного українця - і не тільки в плані футболу. Чесна гра - в бізнесі, в урядуванні, в судовій системі.

Існують тисячі таких же ж ігрових площадок у світі, і футбол - чи не наймирніша з них.

І, спостерігаючи за іншими нашими командами там, ми повинні навчитися підтримувати "наших", вболівати за них, радіти їхнім перемогам.

Україно, вперед!

Остап Кривдик, політолог, активіст, уболівальник