Убий в собі жінку… і стань президентом
Початок весни – самий час для шквалу статей у всілякому глянці про жінок-політиків. Цей рік не став винятком.
Кілька днів тому на очі потрапило інтерв'ю російського журналіста Андрія Колесникова про жінок у владі. Статті Андрія читаю із задоволенням, ось і зацікавилася, що ж він там собі думає з приводу цих мадам.
Виявилось, що сьогодні кумир Колесникова – Ангела Меркель, яка з властивою німецькій нації діловитістю і скрупульозністю на якійсь з напівофіційних зустрічей прийняла від пана Путіна піджак з його плеча, але відмовилася від запропонованого ним газового родовища.
Очевидно, тим самим продемонструвавши і свою принциповість і непідкупність. Ось вона – сила розуму і духу!
А ви все ще наївно вважаєте, що мир врятує краса? Марно! Убий в собі жінку і ти станеш великим діячем – резюмує Колесников.
Що ж, очевидно, до такого ж висновку дійшла і Маргарет Тетчер, заявивши одного разу в інтерв'ю "Daily Mirror", що дивиться на себе як на прем'єр-міністра і прагне не помічати, що вона жінка.
Хто заперечуватиме, що Маргарет Тетчер була якщо не видатним, то вже точно не рядовим політиком? А як же Юлія Тимошенко, скажете ви? Ну, чим не Маргарет Тетчер?
Як відважно вона заправляла революцією, потім опозицією, а зараз вже й для розпуску парламенту грунт готує! А, дзуськи! Не бути їй видатним політиком, а отже, ні президентом, ні прем'єром.
Не про те думає! – каже все той же Колесников. Надто вже по-жіночому поводиться, не постійна: то косу розпустить, то заплете; то з президентом в обнімку, то голосує проти його законів. Та й наряди міняє не рідше, ніж моделі на Сезонах Моди десь у Парижі.
Решта українських політес теж не відстає – дотримується іміджу. Речі носять дорогі і непомітні. Загалом, яка вже тут політика, суцільний головний біль – і виглядати треба по статусу, і щоб журналісти не звинувачували на кожному кроці у нетрудових доходах. Дрібниця, а неприємно.
Ех, Андрію, Андрію – вам би їх проблеми, може, і доброзичливіше відзиватися про них стали.
Змилосердьтеся, адже жінки все-таки! І подобатися хочуть. Як же не використовувати свою жіночу привабливість, коли мати таку зброю у запасі?
А виховання і традиції, які просто волають з підсвідомості, що тільки через чоловіка можна отримати те, що хочеться? Тому тут всі засоби хороші, тим паче, що в чоловічих слабкостях – жіноча сила.
І все ж, не можу не погодиться з вами, дорогий Андрію: у політиці не може бути слабких: ні чоловіків, ні жінок.
І якщо перед дамою стоїть непорушна мета – дійти до рангу видатного політика, то жінку в собі доведеться все ж таки вбити, як би сумно це не виглядало.
Але боюся, що нашим політичним красуням – це завдання не під силу.
 |
Ірина Шуст
