Орбіти Віктора Януковича. Частина 2

Сергій Лещенко, УП — Субота, 3 березня 2007, 12:52

Продовження. Початок читайте тут: Орбіти Віктора Януковича

Близьким другом і кумом Сергія Льовочкіна є інший "любимчик" Януковича Едуард Прутнік. Під час останніх виборів він був куратором піар-супроводу нинішнього прем'єра, а після створення коаліції отримав портфель голови Держтелерадіо.

Амбіційний Прутнік позиціонує себе "правильним хлопцем" в очах західних дипломатів. Він заявляє про готовність створити суспільне телебачення і навіть їздить в Брюссель, щоб вибити гроші на агітаційні матеріали про НАТО.

На своїй посаді Прутнік поступово обростає м'язами – він перебрав під свій контроль державну поліграфію та Укртелефільм, а в майбутньому боротиметься з Миколою Рудьковським за систему РРТ, яка має високий фінансовий потенціал, оскільки об'єднує всі трансляційні щогли, передавачі FM-радіо та мобільного зв'язку тощо.

Ще один проект з акумуляції грошових потоків – створення мега-каналу на базі обласних телерадіокомпаній та каналу "Культура", який матиме єдине рекламне вікно.

Уже з 2007 року через Прутніка проходить розподіл фінансування на Національну телевізійну та Національну радіокомпанії. Прутнік також зарезервував за собою статус головного експерта з медіа-законодавства від антикризової коаліції.

Фігура міністра палива та енергетики Юрія Бойка викликає занепокоєння не тільки в опозиції, але й у колег Януковича по Партії регіонів.

Дехто побоюється, що дуже скоро Бойко завдяки схемі "РосУкрЕнерго" досягне впливу, який мав Георгій Кірпа у розпал фаворитизму при Кучмі.

І, якщо Янукович балотуватиметься в президенти, то Бойко по-факту стане безальтернативним претендентом на посаду прем'єра – а ресурсів, які допоможуть досягти цієї мети, йому позичати не доведеться.

Зараз з кабінету Бойка здійснюється керівництво "Нафтогазом". Майже відразу після призначення міністром півроку тому Бойко встановив контроль над "Укргазвидобуванням", яке до цього перебувало під патронатом соратника Ющенка Івана Васюника – чим було поламано одну з умов створення широкої коаліції.

"Укргазвидобування" – найбільш ласий шматок "Нафтогазу", де гроші не витрачаються, а, навпаки, заробляються.

А від 1 березня, коли керівник "Укргазвидобування" Євген Бакулін обійняв посаду голови "Нафтогазу", Бойко досяг монопольного контролю над всім цим державним монстром.

Бойка пов'язують узи однопартійності з міжнародним радником Януковича Костянтином Грищенком – вони разом невдало намагалися розкрутити проект під назвою Республіканська партія України.

Крім того, близький до Бойка перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Корнієнко.

Перед поверненням до МВС, яке сталося з приходом Цушка, Корнієнко працював заступником голови "Нафтогазу" і очолював службу безпеки цієї державно-бойковської компанії.

На минулих президентських виборів Корнієнко обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ по зв'язках з Верховною Радою. Попри миролюбиву назву, деякі джерела стверджують, що саме у нього акумулювалася та отримувала подальший хід інформація про лідерів опозиції та членів їхніх родин.

Про особливі позиції Бойка в команді Януковича свідчить і те, що він фактично вижив із "Нафтогазу" Володимира Шелудченка, який виявився нездатним конкурувати з міністром.

При тому, що Шелудченко був близький до Януковича ще з часів спільної роботи в Донецькій області, коли він керував "Донецькоблгазом", а також був спаринг-партнером Януковича у заняттях великим тенісом.

Планети і метеорити без "прикриття"

Олександр Лавринович отримав портфель міністра юстиції в уряді Януковича завдяки тим же причинам, які дозволили йому вперше посісти цю посаду в часи президента Кучми – він розуміється на тонкощах ввіреної сфери та може претендувати на одне з перших місць у конкурсі найвідданіших своєму начальству чиновників.

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко останнім часом наблизився до Януковича завдяки своїй харизмі "простого мужика", житейська мудрість якого імпонує прем'єру. До того ж Цушко чутливий до будь-яких побажань антикризової коаліції не тільки стосовно кадрової політики МВС, але й знищення іміджу Юрія Луценка.

Інший міністр-соціаліст Микола Рудьковський також має обмежений вплив на свою галузь, обсаджену донецькими. Але йому заважає скандальна репутація, яка уже знайшла втілення у народній творчості: "Борзий як біло-блакитний, але лажається як помаранчевий".

Історія з фотографією, на якій Рудьковський тримає в руках папірчик зі словам наїзду на міністра оборони Анатолія Гриценка, не повинні вводити в оману.

За інформацією джерел в уряді, не Рудьковський їх писав, щоб потім підсунути Януковичу – ні, кажуть джерела, автором реплік прем'єра був Андрій Клюєв, у якого Рудьковський просто взяв цю чернетку перед засіданням уряду, а через кілька хвилин невдало потрапив у кадр.

Рудьковського пов'язують давні стосунки з Нестором Шуфричем – ще з часів, як найбагатший соціаліст і найскандальніший соціал-демократ були партнерами з видобутку газу на свердловинах в Полтавській області.

Призначення Шуфрича міністром бере свій початок в принципі донецьких "своїх не кидати" – як відомо, перед третім туром виборів мало хто залишився з Януковичем, і серед цих людей був і Шуфрич.

Крім того, з приходом Шуфрича в уряд Янукович отримав прямого комунікатора зі своїм головним опонентом – Юлією Тимошенко.

Також із БЮТ контактує ще одна людина з близького оточення Януковича – Микола Дем'янко, який наводить мости з бютівцем Богданом Губським.

Дем'янко забезпечує Януковичу побутовий комфорт. Колись Дем'янко був завгоспом Донецької обласної адміністрації, коли її очолював Янукович. У часи його першого прем'єрства – заступником міністра Кабміну з цих же питань. Зараз – народний депутат.

Зліва - Микола Дем'янко, непублічна людина в оточенні Януковича

Інша людина, яка має тісні стосунки з Януковичем на особистісному рівні – Антон Пригодський, на якого заведено весь бізнес донецьких у сфері залізничних перевезень.

Під керівництвом Пригодського в транспортному комітеті парламенту працює син прем'єра Віктор Янукович-молодший.

Також кримська дача, на якій інколи відпочиває Янукович або члени його родини, називається "пансіонатом сімейного типу" корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", співвласниками якої є Пригодський і Ахметов.

Пригодського вважають одним із найефективніших лобістів у оточенні Януковича. За власним зізнанням депутата, він один з небагатьох, хто не боїться сперечатися з прем'єром, доводячи свою правоту.

Пригодський є куратором Криму, а його креатурою є глава Верховної Ради автономії Анатолій Гриценко.

Втілює бачення Пригодського в автономії депутат Олександр Мельник, який затримувався Луценком як керівник банди "Сейлем". Враховуючи, що півострів є електоральною резервацією Януковича, від дій Гриценка залежить результат, який отримає команда чинного прем'єра на наступних виборах.

Пригодського також називають куратором Конституційного суду в команді Януковича. А у самого прем'єра є своя людина з числа членів КС – В'ячеслав Овчаренко.

До призначення суддею Конституційного суду Овчаренко був головою суду рідного міста Януковича – Єнакієве.

А якщо покапатися глибше в біографії цієї людини – то ще до здобуття вищої освіти, в першій половині 1980 він працював юридичним консультантом авторемонтного заводу в структурі "Орджонікідзевугілля". Саме в ці часи начальником автобази "Орджонікідзевугілля" був Янукович.

Зараз Овчаренко – очі й вуха Януковича у Конституційному суді, від якого великою мірою залежать повноваження, а, відтак, і політичне майбутнє нинішнього прем'єра.

Одне з найцінніших надбань Януковича останніх місяців – призначення Володимира Радченка віце-прем'єром. Глава уряду отримав свого резидента у спецслужбі, яка формально перебуває під контролем Віктора Ющенка.

Розповідають, що у випадку з Радченком Янукович провів миттєву операцію – щойно він дізнався, що Радченко сходив на оглядини до секретаріату президента, як наступного дня зробив його віце-прем'єром.

З колегами по антикризовій коаліції це питання не обговорювалося – новина наздогнала їх прямо в парламенті.

Обрання Януковича главою уряду ознаменувалося і переходом під його вплив Генеральної прокуратури.

Спочатку орієнтуватися на главу уряду став Олександр Медведько. Потім, навіть всупереч волі Медведька, його підсилили донецьким на сто відсотків Ренатом Кузьміним.

А завершальним актом встановлення прапору Партії регіонів над Генпрокуратурою стало призначення ще одного заступника – Віктора Пшонки. Він став комунікатором Януковича в цьому відомстві.

Про зв'язки Ніни Карпачової з Партією регіонів почали говорити після арешту Бориса Колесникова, на захист якого стала омбудсмен. Помаранчеві звинуватили Карпачову в зраді, а біло-блакитні запросили її до свого виборчого списку.

Карпачова, всупереч закону, суміщала посаду уповноваженого і депутата. Вона хотіла стати віце-спікером парламенту, однак, коли зрозуміла безперспективність цієї ідеї, вирішила залишитися омбудсменом. Чим викликала бурю протестів з боку західних організацій, обурених політичною ангажованістю борця за права людини.

Іншим претендентом на посаду віце-спікера була Раїса Богатирьова. І, не отримавши посаду по ліву руку від Олександра Мороза, ця найвпливовіша в донецькій команді жінка відчула почуття глибокої невдячності з боку Януковича.

Богатирьова замість дружини Януковича була його "жіночим обличчям". Фото "Сейчас"

Останнім часом Богатирьова зблизилася з братами Арфушами, які не тільки виступають її промоутерами у Франції, але й начебто допомогли з організацією процедур, які призвели до разючого покращення зовнішності координатора антикризової коаліції.

Багато хто пов'язує ці метаморфози з чутками про амбіції Богатирьової очолити Партію регіонів – в зв'язку з необхідністю Януковича зосередитися над роботою прем'єр-міністром. Водночас, у найближчому оточенні глави уряду цьому сценарію противляться як можуть.

Богатирьова багато працює над власним іміджем і намагається активно нагадувати про себе. Зокрема, група райтерів готує тексти, які виходять у різних виданнях за її підписом.

Також Богатирьова пробує встановлювати контакти на міжнародній арені – у січні вона, не привертаючи зайвої уваги, відвідала Париж, де зустрілася з міністром закордонних справ Франції.

Але, як розповідають джерела, їй допомогла не візитка лідера фракції регіонів, а... знайомство з коханкою французького урядовця, яка працює в сфері піару.

Перший заступник Богатирьової у фракції Василь Кисельов очолює партію Януковича у Криму – одному з базових регіонів, на електораті якого ґрунтується рейтинг прем’єра. У фракції Кисельов розподіляє ролі серед соратників – від нього залежить, коли і який депутат виступатиме з якого приводу.

Зараз, судячи з публічних виступів, Кисельов намагається посісти нішу, яку раніше обіймав Євген Кушнарьов – речника фракції.

Однак цей експеримент поки викликає сумніви в успішному завершенні – нещодавно Кисельов сконфузився. Намагаючись приборкати БЮТ, який заблокував електрощитову, він почав апелювати до минулого Тимошенко і доторкнувся до теми-табу в Партії регіонів: "Хто більший злочинець – хто шапку зняв чи вкрав сім мільярдів?"

Від заступника лідера фракції Михайла Чечетова залежить результат, який висвічується на табло парламенту. Він диригує в залі під куполом 186-ма голосами Партії регіонів та ще кількох перебіжчиків. Чечетов віддає команди, виступити "за" чи "проти" законопроекту.

Про високу ціну помилки на цьому місці свідчить приклад, коли минулого року Партія регіонів підтримала мораторій на підвищення тарифів. Це популярне рішення антикризовій коаліції довелося скасувати, але уряд Януковича не зміг доступно пояснити електорату, чому вони змушені так діяти.

Янукович також має персонального міністра по зв'язкам з Верховною Радою. Цієї посади не було в попередніх урядах, і в декого є навіть підозри, що вона створена персонально для Івана Ткаленка.

Він був керівником секретаріату фракції Партії регіонів у часи, коли її лідером був Янукович. Ткаленка пов'язують дружні стосунки з віце-прем'єром Володимиром Рибаком, а також непогані – з Миколою Азаровим.

Втім, попри гучний статус – міністр все-таки! – функції Ткаленка полягають в контролі за пересуванням паперів між урядом і парламентом – і не більше того.

Орбіти Азарова

За макроекономічну політику уряду відповідає Микола Азаров. Число його опонентів всередині Партії регіонів зростає, але й амбіції цієї людини не зменшуються.

Азаров став одним з найвпливовіших діячів у великій київській політиці набагато раніше за Януковича. Коли Янукович був лише одним з двадцяти п'яти губернаторів, відомство Азарова уже саджало Бориса Фельдмана в тюрму.

У 2001 році Янукович тільки мріяв про переїзд до столиці та носив Кучмі в подарунок рушниці "Голанд-Голанд" вартістю кілька десятків тисяч доларів, Азаров шляхом злиття напівмаргінальних структур створював Партію регіонів в сучасному вигляді. І саме завдяки його паралельному керівництву податковою адміністрацією чисельність партії збільшувалася шаленими темпами.

Азаров має більш давню історію стосунків з Віктором Ющенком, яка почалася за прем'єрства останнього. Вони не стали ворогами після відставки Ющенка і, розповідають, Азаров навіть брав участь у переговорах про об'єднання Партії регіонів з "Нашою Україною" на виборах 2002 року.

Більше того, у 2002 Азаров, тоді один з улюбленців Леоніда Кучми, мав реальні шанси стати прем'єр-міністром замість Януковича. І, за свідченнями очевидців, одного разу Азаров з Януковичем навіть почали з'ясовувати стосунки у присутності тодішнього президента.

У 2004 році Азаров де-факто керував урядом замість Януковича, коли прем'єр був зайнятий виборами президента.

Зараз обставини для Азарова кардинально інші, він – підлеглий прем'єра, тоді як руки просяться потримати штурвал Кабміну. Тим сильніше його образа, коли Янукович публічно, у присутності журналістів, відчитує Азарова – який ще пам'ятає про ширину повноважень трирічної давності. У першому уряді Януковича Азаров міг робити що заманаться – аж до того, щоб влаштувати власного сина радником до прем'єр-міністра.

"У нинішній ситуації Азаров охороняє будинок, але стратегічне рішення, куди витрачати гроші або що приватизувати, перестало бути його компетенцією", - характеризує ситуацію однопартієць першого віце-прем'єра. Ще однією проблемою Азарова є його здоров'я – проблеми зі шлунком.

Крім того, ортодоксальні регіонали не можуть пробачити Азарову його появу на Майдані в компанії Ющенка після революції.

Водночас Азаров, разом із Юрієм Бойком, є найбільшими лобістами проросійської політики уряду.

Розповідають, що одного разу на засіданні Кабміну Азаров "запоров" розгляд нейтрального, здавалося б, закону. Він стосувався діяльності іноземних адвокатів в Україні. І Азаров зі словами "почему мы дискриминируем русский язык?" був край обурений необхідністю складання присяги адвокатами державною мовою.

Втім, хоча нинішній Азаров обмежений у владі, однак і зараз його вплив на роботу уряду – один із найбільших. І, як розповідають, впевненості йому додають консультації з астрологами.

Через руки Азарова проходить весь фінансовий блок влади – фактичним керівником Мінфіну є близький до Азарова Вадим Копилов. На чолі податкової адміністрації – улюбленої дитини першого віце-прем'єра – працює не чужий Азарову Анатолій Брезвін.

Мінекономіки також очолює людина Азарова Володимир Макуха, який, втім, ризикує бути принесений в жертву сюжету: "Янукович карає чиновника, винуватого у підвищенні тарифів". Прем'єр уже попередив міністра, що той – перший претендент на звільнення.

Інша ситуація з міністром праці Михайлом Папієвим. Своєю посадою він має завдячувати особистим симпатіям з боку Януковича – але в силу обов'язків Папієв працює з Азаровим і конфліктує з Табачником.

Розповідають, що міністр та його куратор гуманітарний віце-прем'єр постійно воюють через кадрові призначення у підконтрольній вертикалі.

Дмитро Табачник потрапив до другого уряду Януковича, щоб нагадати прем'єру комфортні часи спільної роботи в 2002-2004 роках, а також у зв'язку з відмовою інших претендентів.

Були реальні шанси, що призначення віце-прем'єром замість Табачника отримає Євген Кушнарьов або Раїса Богатирьова, але вони вирішили зосередитися на роботі у фракції.

Перший ряд своєї лави підлеглих Янукович не змінює уже багато років

Володимир Рибак – представник "старих донецьких" в уряді Януковича. Очікувати радикального реформування ввіреного йому житлово-комунального господарства не доводиться, і Янукович уже висловлював невдоволення роботою Рибака – але він має служити символом, що попереднє покоління донецької еліти не забуто.

Рибак – фактичний засновник Партії регіонів ще в 1990-х роках – тоді вона називалася Партія регіонального відродження.

Рибака вирізняє неконфліктність – так, відразу після помаранчевої революції він прямо заявив, що визнає Ющенка президентом і розкритикував Нестора Шуфрича, який закликав продовжити боротьбу.

З нинішніх керівників Донецької області найближчим до Януковича є Анатолій Близнюк – голова обласної ради. Нинішній прем'єр, коли залишив губернаторське крісло, домігся від Леоніда Кучми, щоб на його місце прийшов саме Близнюк, якому він довіряв більше, ніж іншому претенденту – Василю Джарти.

Нинішній керівник обласної адміністрації Володимир Логвиненко – виходець з донецької групи "Енерго", яку пов'язують з екс-генпрокурором Геннадієм Васильєвим і бізнесменом Віктором Нусенкісом.

Хоча вони не є найбільші фаворитами Януковича – але, за свідченнями очевидців, коли постало питання про нового губернатора Донеччини, кандидатуру Логвиненка Ющенку запропонував саме Янукович.

Мер Донецька Олександр Лук'янченко близький до Януковича в силу регіональної прописки прем’єра. А ще у 2004 році він зіграв свою роль, щоб і в Януковича був свій Майдан.

Проблемою Віктора Януковича залишається його монорегіональність – недонецьким залишається місце на дальніх орбітах нинішньої команди влади. Лідери Харківщини, Луганщини і Запоріжжя важливі для Януковича тим, що представляють регіони, за рахунок яких накачується його рейтинг на виборах.

Найвище в ієрархії Партії регіонів пробилися луганці Олександр Єфремов та Віктор Тихонов, які очолили два важливі парламентські комітети – з питань регламенту та з питань державного будівництва і регіональної політики.

Це є ще одним підтвердженням принципу всередині команди Януковича – платити віддяку тим, хто переслідувався за постреволюційних часів.

Харків у орбітах Януковича представляють голова облради Василь Салигін, який знайомий з прем'єром ще з середини 1990-х, та мер міста Михайло Добкін.

У минулому скликанні парламенту Добкін майже до останнього залишався з СДПУ(о) та навіть власним тілом, закрившись у кабінеті директора, захищав Полтаваобленерго Суркіса від заходу менеджерів Григоришина.

Однак перед самими виборами, розуміючи катастрофічну ситуацію з рейтингами блоку Медведчука, він перейшов до Партії регіонів та висунувся від неї у градоначальники другого за населенням міста України.

Олександр Пеклушенко представляє Януковича у електорально близькому Запоріжжі, де ситуація для них ускладнюється тим, що губернатор Євген Червоненко є непідконтрольним Партії регіонів.

Ще один стратегічний регіон для Януковича – Київ. Він пам'ятає урок 2004 року – революції відбуваються у столицях. Зараз це – слабке місце прем'єра.

Міський осередок під керівництвом банкіра Василя Горбаля не зміг переломити ситуацію в Києві – Януковича тут не сприймають.

За інформацією джерел, Горбаль за сприяння Віктора Медведчука очолив столичний штаб Януковича ще на виборах президента – і, не виключено, що найближчим часом відбудуться спроби висунути на перші позиції у Києві сина Раїси Богатирьової Олександра – депутата Київської міської ради.

Орбіти Ахметова

Персона Ріната Ахметова потребує окремого дослідження та малювання персонального космосу. Це єдина людина в команді Януковича, до якої він ставиться на рівних та навіть з підкресленою повагою.

"Наприклад, коли Янукович десь організовує зустріч, то Клюєву кажуть – "приїжджай туди", Азарова взагалі не кличуть, а з Ахметовим домовляються – "давайте зустрінемося там-то або де вам зручніше?" – розповідають джерела кухню стосунків у команді Януковича.

За розповідями очевидців, Янукович, уже будучи прем'єром, літав на борту чартера Ахметова і навіть ходив за викликом на зустріч до власника СКМ у його київський офіс.

Другий факт джерела в оточенні глави уряду спростовують. Стосовно літака кажуть – так, і це було лише одного разу, коли Янукович повертався з поховання Євгена Кушнарьова.

Ахметов здійснює вплив на позицію Януковича через фракцію Партії регіонів. Число людей, які орієнтовані безпосередньо на найбагатшого українця, ніхто не знає, і це навіть є предметом постійних дискусій у політологів. Воно коливається від 60 до 100 депутатів.

Чутки про конфлікт між Ахметовим і Януковичем поки не мають жодного матеріального підтвердження. Фото Ганни Андрієвської

За іронією долі, Ахметов чи не найбільше зацікавлений у дружбі між Ющенком і Януковичем – оскільки від цього залежить стабільність країни, а, відтак – вартість його бізнесу.

Усвідомлюючи, що одноосібне володіння СКМ несе загрозу в будь-який момент стати жертвою зовнішньої атаки, Ахметов готується до виходу свого бізнесу на біржі. А тоді вартість питання внутрішньополітичного спокою складатиме для нього конкретні мільярди доларів, які він отримає або втратить при публічному розміщенні акцій.

Друг Ахметова Борис Колесников очолює Партію регіонів у вотчині Януковича – в Донецькій області. При цьому сам Колесников до свого партійного лідера ставиться скептично, ще більш недовірливо – до більшості нинішніх урядовців.

Колесников пам'ятає на неадекватну реакцію Януковича після його арешту і навряд чи колись це пробачить. Так само він не забуде анекдот в стилі реклами мобільного оператора "Джинс", який тоді гуляв Києвом: "Янукович дзвонить Колесникову в тюрму і питає: "Боря, ти де?... А я на морі!"

Ще одна важлива фігура в оточенні Януковича – американський консультант Пол Манафорт, який займався виборами Януковича та лобізмом його інтересів у США. Він був залучений у команду прем'єра саме Ахметовим – до цього Манафорт мав контракт з СКМ.

Василь Джарти на останніх парламентських виборах був керівником штабу Партії регіонів – і одного разу, в ніч після голосування кореспондент "Української правди" був свідком, як Джарти звітував Манафорту про те, що під час телевключення він дотримався всіх його інструкцій.

Джарти прийнято вважати близьким до Ахметова – зокрема, начебто президент "Шахтаря" лобіював його на посаду губернатора Донбасу після переїзду Януковича в Київ.

Однак джерела в оточенні Ахметова стверджують, що інформація про їхню близькість є вигадкою – і навіть минулого року президент "Шахтаря" прямо в сесійній залі "відчитав" Джарти в зв'язку з розповідями останнього про тісні контакти між ним і Ахметовим.

Міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб переїхав із Донецька до Києва одним з найперших із нинішнього призову урядовців. У 1998 році він пересів з крісла заступника губернатора Януковича на посаду міністра вугільної промисловості.

До травня 2000 він працював міністром палива та енергетики, залишивши цю посаду після скандалу з тодішнім віце-прем'єром Юлією Тимошенко. Коли вже прийшов час відставки Тимошенко, в цьому вона звинуватила людей, які противилися її сценарію реформування вугільної галузі – і начебто саме їх інтереси представляв Тулуб. Тоді цей бізнес Донбасу був сконцентрований на Ігореві Гуменюку, партнерові Ріната Ахметова.

Зараз зв'язок між Тулубом і Ахметовим простежується в ордені "Шахтарська слава", врученому міністром президенту футбольного клубу. Вважається, що за сприяння Тулуба керівництво на державних шахтах "Роменьки-Антрацит" і "Свердлов-Антрацит" отримали менеджери з підприємств Ахметова.

На дальніх орбітах перебуває Володимир Козак, який, будучи гендиректором "Укрзалізниці", сидить на одних з найпотужніших грошових потоках країни. До цього Козак очолював компанію "Лемтранс", якою володіють близькі до Януковича Ахметов і Пригодський.

Янукович і вічність

Крім політичних контактів, Янукович також близький до частини релігійних лідерів України – керівника Української православної церкви Московського патріархату Володимира та митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона.

"Прем'єр на Різдво постійно вечеряє з Володимиром у митрополичих палатах, обов'язково до нього їздить на День ангела, на Великдень, на Водохрещу", - розповідає Ганна Герман.

Також під патронатом Януковича перебуває Святогорська лавра. Релігійний вплив на Януковича підсилюється його дружиною.

За словами Герман, Янукович "і зараз не припиняє контактів з ченцями на Афоні, яких він відвідував протягом Олімпіади в Греції", а в релігію він прийшов після випадкової зустрічі з ченцем Зосимою в радянські часи – коли, за словами Герман, "у Януковича був найтяжчий період життя".

Зараз в його біографії настали зовсім інші часи…