Смерть Макса Бєшеного

У вівторок один з київських районів раптом перетворився на центр кримінальних розборок у стилі американських бойовиків.

Близько 16:40 на подвір'ї Святошинського райсуду, де впродовж кількох тижнів розглядалася справа про вимагання Максимом Курочкіним 10 тисяч доларів, сталася стрілянина.

Снайперським пострілом у серце скандального російського бізнесмена було вбито, а міліціонера, який мав відконвоювати його до СІЗО, поранено.

Таким є фінал багаторічних кривавих розборок навколо Курочкіна, відомого в пресі як московський кримінальний авторитет Макс Бєшений, Макс Лужніковський і Макс Липецький.

Кримінальна біографія Курочкіна

38-річний син дипломатів Максим Курочкін закінчив Московський університет імені Ломоносова, а перший мільйон заробив у 25 років.

Його перший великий бізнес був пов'язаний з московським ринком "Лужніки". Разом з відомим російським політиком Олександром Бабаковим, який зараз володіє в Україні низкою обленерго і "Прем`єр-палацем", вони були акціонерами приватного охоронного підприємства "Гарант", яке контролювало легендарний базар.

Кримінальну ж історію Курочкін розпочав у 29 років, коли був уперше затриманий за здирництво і завдання тілесних ушкоджень.

З Україною бізнесмена пов'язувало володіння низкою активів та політичні інтереси. Він був представником Бабакова на обленерго, а також допомагав Григорію Суркісу усунути менеджмент Костянтина Григоришина з "Полтаваобленерго".

У 2005 році МВС часів Юрія Луценка порушило проти Курочкіна кримінальну справу за двома епізодами. Тоді ж його було оголошено у розшук українським Інтерполом.

За даними МВС, у 2004 році підконтрольні Курочкіну російські структури незаконно одержали 340 га Ялтинського гірського заповідника, дніпропетровський ринок "Озерка", встановили контроль над київським готелем "Дніпро".

Також за допомогою незаконних схем Курочкіну було передано три санаторії в Криму.

20 листопада 2006 року, в останні тижні перебування на посаді голови МВС Юрія Луценка, співробітники міліції затримали Курочкіна у київському аеропорту "Бориспіль", коли той вперше з 2004 року ступив на українську землю.

Його затримали за постановою Голосіївського районного суду Києва і звинуватили у здирництві 10 тисяч доларів.

За цією кримінальною статтею Макс Бєшений мав відсидіти у в'язниці від трьох до семи років.

Натомість чотири місяці Курочкін провів у СІЗО. Під час останніх судових засідань він став на себе не схожий: поголився налисо, називав себе месією і освідчувався коханій жінці.

А за кілька хвилин до своєї смерті Курочкін заявляв, що на нього готують замах.

Один з них він вже пережив у 2004 році, коли в Києві його намагалися вбити за допомогою вибухівки.

А буквально нещодавно, у березні 2007-го, на Обухівській трасі в Київській області був виявлений автомобіль Toyota Landcruiser з безліччю кульових отворів і трьома трупами.

Одним із вбитих був охоронець Макса Бєшеного, інші - його соратниками. Раніше в Дніпропетровську був убитий бізнес-партнер Курочкіна Володимир Воробйов.

Активи Курочкіна в Україні

Війну за ринок "Озерка " ще у 2006 році тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко називав "розборками" між співвласником групи "Приват" Ігорем Коломойським і Максом Курочкіним.

Після помаранчевої революції цей об'єкт опинився у списку проданих минулою владою за безцінь. 14 лютого 2005 року Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом незаконної приватизації "Озерки" посадовцями регіонального відділення Фонду держмайна.

Після цього ринок пережив кілька рейдерських атак з боку людей Курочкіна, а боротьба за нього була омита кров'ю.

Так, у 2006 році, було вчинено замах на голову наглядової ради компанії "Славутич-Капітал" Геннадія Корбана, який одразу заявив, що пов'язує інцидент із дніпропетровським ринком.

Вкінці цього ж року у Дніпропетровську розстріляли голову правління ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" Володимира Воробйова.

Остання спроба захвату "Озерки" з боку людей Курочкіна відбулася 30 жовтня минулого року, коли близько сотні добре озброєних осіб увірвалися на ринок, намагаючись установити над ним контроль.

Ще одним скандальним об'єктом, відданим за часів Бакая під контроль Курочкіна, став готель "Дніпро". Його повернення у власність Державного управління справами супроводжувалося спробами встановлення нових кас для контролю готівки, що наштовхувалося на супротив людей Курочкіна.

Ще один п'ятизірковий київський готель - "Прем'єр-палац" - також довгий час пов'язували з російським бізнесменом. Проте керівництво готелю офіційно заявило, що Курочкін не має жодних прав власності.

Акціонери "Прем'єр Палацу" зазначали, що на початку 2004 року вивели Курочкіна зі складу наглядової ради за незадовільне виконання ним службових обов'язків.

Проте, як писали "Публічні люди", дружина Курочкіна все ж володіла в готелі своїм салоном краси.

МВС інкримінувало Курочкіну незаконне володіння низкою кримських санаторіїв.

Зокрема, за словами тодішнього заступника Луценка Геннадія Москаля, 2 листопада 2004 року на позачерговій нараді Ради Міністрів Криму підприємствам, які підконтрольні Курочкіну, передали 346 га Ялтинського заповідника.

Трохи раніше під контроль структур Курочкіна було відчужено кілька санітарно-курортних зон.

Зокрема, Курочкіна називали співвласником єдиного в Криму п'ятизіркового готелю "Ореанда".

У Ялті йому приписували володіння готелем "Метрополь", у Львові - "Дністер", у Харкові - Cosmopolit, у селі Старовойтово Волинської області - "Ягодин", в Одесі - "Лондонська".

Крім того, Курочкіна вважали представником власників у низці українських обласних енергетичних компаній. Зокрема, "Одесаобленерго", "Полтаваобленерго", "Кіровоградобленерго", "Херсонобленерго", "Житомиробленерго", "Севастопольенерго".

Ці об'єкти також неодноразово піддавалися захопленню.

Політичні інтереси Курочкіна в Україні

Найбільший політпроект, здійснений Курочкіним в Україні, мав назву "Русский клуб", відкритий напередодні президентських виборів 2004 року у Києві.

Саме у ньому на перемогу Януковича працювали російські політтехнологи Глєб Павловський та Ігор Шувалов. "Русский клуб" пов'язували також з діяльністю СДПУ(о) і персонально Віктором Медведчуком.

Після помаранчевої революції майданчик для агітації Януковича став неактуальним, проте вже 2006 року Курочкін спробував повернути собі політичні активи.

За даними Луценка, люди Макса Бєшеного намагалися прорватися до Верховної Ради у списках Блоку Наталії Вітренко, який нібито користувався фінансуванням Курочкіна.

Проте сам російський бізнесмен робив суперечливі заяви. Спочатку в інтерв'ю "Комсомольской правде в Украине" Курочкін підтвердив, що партія "Російсько-Український Союз" ("РУСь") була головним фінансистом виборчої кампанії блоку Наталії Вітренко на виборах.

Проте за кілька днів він відмовився від власних слів, заявивши, що не спонсорував жодну політичну силу в Україні.

На питання, яку політичну силу в Україні він підтримував би, якби цікавився виборами, Курочкін відповів: "За духом мені ближче соціалістичні або соціал-демократичні ідеї... Що ж стосується конкретної партії, то, звичайно, підтримував би Соціалістичну партію України. Тут мають значення й особисті симпатії. Мені подобається Олександр Мороз, він, безумовно, чесний і принциповий політик".

Курочкін також неодноразово відхрещувався від усіх звинувачень на його адресу у незаконному володінні українськими активами.

В інтерв'ю "Українській правді" у 2006 він відмовлявся від кожного епізоду своєї скандальної біографії, а всі переслідування списував на особисту ненависть Луценка.

Прізвисько ж "Бєшений", яке нібито прилипло до Курочкіна через його неконтрольовану вдачу і пристрасть до кокаїну, Курочкін так само не сприймав.

"Мені більше подобається горілка, гарячі напої, іноді вино. Є така справа, можу перебрати...", - сказав він у тому ж інтерв'ю.