Індульгенція для злочинців або Куди привело депутатів почуття самозахисту

На початку лютого в потязі "Київ-Донецьк" було здійснено напад на відомого київського журналіста Наталю Іщенко (Гумба).

Пасажир потяга, який був напідпитку, прийняв мобільний телефон Наталі за вибухівку, а себе – за співробітника ФСБ, та почав "знешкоджувати терористку".

До того, щоб "замочить в сортире" не дійшло, але в результаті "антитерористичної операції", Наталя отримала струс мозку, і більш, ніж місяць, приходила до тями.

"Найбільш мене здивувало, що нападник вів себе надзвичайно нахабно. Людина намагалася мені погрожувати, попереджала, що в мене нічого не вийде, якщо я вирішу шукати істину в суді, тому що в нього є гроші, – розповідає Наталя. – І подальшій хід подій показав, що він правий".

Відносно людини, що здійснила напад на журналістку – бізнесмена на прізвище "Марек" – було порушено кримінальну справу. Але нападник подав скаргу до суду, і суддя Дарницького районного суду міста Києва Вавринчук, недовго думаючи, відмінив постанову про порушення справи.

Зараз слідство паралізовано, нападник відчуває себе переможцем, і може і далі розважатися, продовжуючи "пошук та знешкодження терористів", або, скажімо, "ворогів народу".

Чому таке стало можливим? Справа в том, що зараз схема уникнення відповідальності за вчинений злочин є простою до смішного.

Якщо ви вчинили злочин, не треба чекати суду, витрачати гроші на адвокатів, або тікати за кордон. Потрібно дочекатися початку слідства, а потім подати скаргу на постанову про порушення кримінальної справи до суду.

Суддя в зрозумілий спосіб мотивується і "задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи." – як це написано в прийнятому нещодавно законі про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи.

Депутат-бютівець Святослав Олійник, коли вперше представляв в парламенті цей законопроект, аргументовано розповів колегам, чому прийняття цього закону є необхідним.

За словами Олійника, в 2003 році Конституційний Суд визнав таким, що не відповідає вимогам Конституції, положення частини 6 статті 234 і 236 Кримінально-процесуального кодексу, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора та порядку порушення кримінальних справ.

Визнання цих положень КПК неконституційними дало можливість громадянам України оскаржувати постанови про порушення кримінальної справи до суду.

Проте процедура та порядок оскарження постанов до останнього часу не знаходили свого відображення в чинному законодавстві, що перешкоджало повноцінному захисту конституційних прав громадян.

14 грудня минулого року рекордної кількістю голосів (за – 394, проти – 0, утримались – 2) депутати Верховної Ради України прийняли закон про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи в цілому.

Соратник Олійника по фракції, журналіст Олег Ляшко, пояснив, що БЮТ підтримав законопроект "не лише тому, що Святослав Олійник є членом нашої фракції. Мова йде про захист громадян України.

Адже всі ми з вами є свідками, коли за часів режиму Кучми, та й сьогодні порушуються кримінальні справи за фактом. Оскільки справа порушена за фактом, це не дає можливості людині оскаржити її до суду, відновити свої права.

Фактова справа може і рік, і два, і три розслідуватися, і людина перебуває в підвішеному стані, як на гачку.

Коли потрібно від неї щось отримати – "дьоргають" цю справу, активізують слідчі дії. Коли домовилися, отримали чи майно, чи передала людина акції, чи інше якесь питання з’ясували – закривають справу. А оці фактові справи можуть закриватися і відкриватися по двадцять п’ять разів на день".

Взагалі-то не важко здогадатися, яку справу, що стосується лідерів БЮТ, вже декілька років періодично витаскують із шухляди правоохоронні органи. Ця "дохла кішка", яка ще має назву "справа ЄЕСУ", вже давним давно набула політичного характеру і є вже чимось вічним та нескінченним.

Мабуть, БЮТ в цілому, і зокрема автори закону – Святослав Олійник та Андрій Портнов – готуючи законопроект, дійсно мали на увазі і цю справу.

Що стосується депутатів від інших фракцій, яки виявили неабияку одностайність при голосуванні за цей законопроект, то, за словами того ж Ляшка, яку фракцію не візьми, в неї є таки ж самі ситуації із порушенням кримінальних справ.

Захист товариша… або самого себе – справа благородна. Але… (От вже це "але"!) Але, за словами Ляшка, в цьому законі, "правда, є небезпека, коли за оцим оскарженням до суду можуть ховатися намагання уникнути кримінальної відповідальності. Адже ми знаємо, яка в нас судова система, що часто вона сліпа на обидва ока і бачить тільки те, що потрібно бачити…", – справедливо зазначив Ляшко.

Отже, прийнятий та вже діючий на цей час закон створює умови для уникнення не те що покарання, а взагалі, шляхом отримання "необхідної" постанови суду, створює умови для припинення проведення розслідування щодо будь-яких реальних злочинів, яки вчинили реальні злочинці.

"Зараз фактично склалася така ситуація, при якої можливо бити жінок та дітей, обкрадати когось, або взагалі, вбивати, та залишатися безкарним, – говорить Наталя Іщенко. – Злочин навіть не розслідують".

Що в цьому є від конституційного захисту прав громадян? А нічого. Здається, прийнятий 14 грудня закон зараз є нічим іншім, як індульгенцією, яку українські парламентарі намагалися "виписати" собі, а надали усім злочинцям країни, які мають можливість, "заказати" потрібне рішення суду...