Янукович вляпався в історію з президентом Німеччини

Віктор Янукович мало їв, зате багато розмовляв. В такому режимі відбувся одноденний візит прем'єра до Берліну, де він дав черговий бій Віктору Ющенку в праві визначати зовнішню політику України.

Поїздка запам'яталася яскравою ілюмінацією зізнань глави уряду на будь-який смак: Янукович повідомив про бажання вступити до ЄС, задекларував свою повагу до Ющенка, а також зганьбився, намагаючись процитувати президента Німеччини.

Борт Януковича приземлився у військовому секторі аеродрому "Тегель" через три тижні після того, як на цей самий асфальт зійшов Віктор Ющенко.

Забираючи чемодани і готуючись до виходу з літака, головний помічник Януковича Сергій Льовочкін запитав у радника прем'єра з міжнародних питань Костянтина Грищенка: "Ну як тут у нас посол, нормальний?". "Нормальний!", – дав відмашку Грищенко. Така перевірка не була зайвою – посол протягом всього дня мав супроводжувати Януковича в машині.

Встановлена почесна варта біля трапу та червоні килими мали створити у Віктора Януковича відчуття довгоочікуваного гостя. На фоні цих протокольних атрибутів мало хто звернув увагу, як приліт українського прем'єра найвпливовіша німецька газета "Франкфуртер Альгемайне Цайтунг" зустріла вбивчою статтею майже на третину шпальти, назва якої говорила сама за себе: "Віктор Янукович: від маріонетки до керманича".

Якби головний пасажир цього літака прочитав матеріал у повітрі, не виключено, він розвернув би Іл-62 назад на Київ – з першої же фрази автор публікації Конрад Шуллер сказав те, про що соромляться говорити вголос навіть бойові українські опозиціонери.

"Віктор Янукович має багато з того, що люблять мати пострадянські вельможі: особистого фотографа, який зважає на те, аби під час поцілунків із дітьми він був у кадрі по центру, біографа, який оспівує його трудові подвиги, та нарешті титул професора, який він легко отримав, коли був губернатором Донецької області. Окрім того, в нього є політичний дизайнер із Заходу, який консультував американських президентів від Форда до Буша так само, як і філіппінського диктатора Маркоса та провідника ангольських повстанців Савімбі...".

Далі в такому ж стилі газета повідомляє, що зараз український прем'єр намагається позбутися свого минулого, тому що "залежність Януковича від корумпованих олігархів та російського президента Путіна створили йому імідж посміховиська на дистанційному управлінні".

Стаття створила відповідний фон прильоту Януковича, оскільки "Франкфуртер Альгемайне" вважається настільною газетою християнських демократів, лідером яких і є Ангела Меркель.

Головний пункт програми Януковича в Берліні – ланч з цією самою Меркель у резиденції німецького канцлера. Господиня цього будинку вийшла зустріти Януковича на ганок. З нагоди його приїзду тут вже вишикувалася почесна варта.

Ця формальність обов'язкова, коли до Меркель їдуть з офіційним візитом. І команда Януковича наполягала, щоб шефа приймали в Берліні саме в такому статусі – був гарний привід і в цьому нюансі пограти мускулами перед Ющенком.

Сам Янукович відчувалося, готувався до зустрічі з Ангелою Меркель. У брошурі, підготовленій управлінням протоколом, передбачалося, що Янукович синхронно з канцлером має вклонитися полку почесної варти.

Однак зробити це було слід після програшу гімну. А Янукович, переплутавши, вклонився до. І коли за кілька хвилин настав справжній момент поклону, Януковичу довелося вклонитися вдруге.

Після цього вони пішли всередину, і по дорозі Меркель, виходець зі східної Німеччини, щось розповідала Януковичу російською мовою. Коли канцлер проходила повз журналістів, то з її вуст долетіли тільки два слова, які вона сказала Януковичу: "...не пльохо..." Чого вони стосувалися – невідомо. Всі інші переговори, за свідченням очевидців, Меркель проводила німецькою.

Янукович і Меркель змогли кілька секунд поговорити без перекладача. Фото Андрія Мосієнка

Ланч керівників урядів Німеччини та України проходив у тій же залі, де три тижні тому відбувався обід з Ющенком – на восьмому поверсі Відомства федерального канцлера, де в Меркель розташовані приватні апартаменти, в яких, при бажанні, вона може навіть жити.

За розповідями учасників, на ланчі Меркель пригощала Януковича запеченою рибою, м'ясом з картопельним пюре та сорбе на десерт.

"Але Віктор Федорович нічого не їв. І пані Меркель навіть стало незручно – вона сказала: "Ми вас змушуємо говорити, а вам треба ще й покуштувати страв". На що прем'єр відповів: "Я приїхав не харчуватися, а розказати про Україну". І до їжі він майже не доторкнувся...", - поділився ідилією, яка панувала у переговорах, один з присутніх на горі.

Фото АР

Після обіду Янукович і Меркель спустилися до прес-центру, де спробували справити враження на журналістів.

"Прем'єр запевнив мене, що робитиме все, щоб відновити дієвість України!", - радісно поділилася почутим від Януковича Меркель, але потім зійшла на дипломатичний камуфляж: "І ми підтримаємо Україну на шляху реформ!".

Вона сама вела прес-конференцією, вказуючи рукою на журналіста, який отримував право поставити питання.

Коли їй це набридло, Меркель запропонувала Януковичу, щоб він теж попрацював модератором. Але той відмовився.

Перша ж репліка журналістів проявила, що або канцлер слухає все це в пів-вуха – або, навпаки, що вона все дуже добре розуміє і намагається ще додатково підкреслити ефект від своїх слів:

– Чи вдалося прем'єру Януковичу переконати прем'єра Меркель, що в Україні будуть справжні реформи? – запитали її українські журналісти.

– Хто кого має переконати в реформах? – начебто не зрозуміла Меркель.

– Янукович – вас! – підправив своє питання журналіст.

Український прем'єр у цей час почав грати ротом – спочатку розтягувати його, потім зводити наче для поцілунку. Якби був такий термін – "стріляти губами" – то в цей момент Янукович робив саме це. Меркель непомітно усміхнулася Януковичу і сказала:

– Пан Янукович повідомив мені, що докладає дуже багато зусиль, щоб відновити і зміцнити політичний і економічний порядок в Україні. Я сприйняла це з радістю – це ж так важливо!

Янукович не захотів вести прес-конференцію. Фото Андрія Мосієнка

Судячи з розповідей Меркель на прес-конференції, Янукович повторював їй ті ж історії, які від нього неодноразово доводилося чути в Україні.

Однак Янукович пішов далі та приписав самій Меркель слова, які вона, судячи з усіх її попередніх заяв в ранзі канцлера, ніколи б не сказала.

– Пані Меркель дала нам чітку відповідь на питання, яке нас турбувало. Головне, що ми почули, побачили, одержали сигнал – що двері ЄС відкриті для України!, - заявив Янукович голосом тріумфатора.

Це тягнуло на сенсацію європейського масштабу. Однак інші учасники ланчу так і не змогли пригадати, щоб Меркель казала щось подібне – єдине, вона не відповідала "ні", коли заходила мова про гіпотетичне членство України в Євросоюзі.

Але це – не відповідь "так", подібним чином в розмовах з українцями поводиться більшість єврочиновників, і в такому разі висновки Януковича виглядають явно натягнутими.

– Пан Янукович чітко розповів мені про бажання Києва (мати перспективу членства в ЄС). Я в свою чергу чітко дала зрозуміти, що ми спершу маємо відновити дієздатність розширеного Євросоюзу, - почала здалеку Меркель.

– Але вже сам той факт, що ми розпочинаємо переговори про поглиблену угоду з Україною, вказує на особливе місце України в відносинах із ЄС. Гадаю, було б політично мудрим, наразі зупинитися на тому, що є, - підвела до своїх головних слів Меркель.

Вони явно дисонували зі щойно сказаним Януковичем про "сигнали" та "відкриті двері". Тому він кинувся в атаку – але тепер зайшов з іншої теми:

– Я намагався бути переконливим і мені здається, я переконав пані Меркель у тому, що реформи в Україні необоротні!... Що стабільність в Україні є і буде! Що Україна – стабільна територія. Я буду переконувати в цьому німецьких інвесторів, і після зустрічі з пані Меркель у мене є натхнення це зробити!

Торкнулася Меркель і політичної війни між Ющенком і Януковичем. Вона пояснила, що конфлікт двох Вікторів – не причина переносити початок консультацій про нову розширену угоду між Україною та Євросоюзом, в якому зараз головує німецький канцлер.

– Переговори відбудуться і вони не мають стосунку до ситуації в Україні. А за нею ми стежимо, - попедила Меркель. - Мене цікавило, чи враховані в Україні інтереси народу в дискусії про компетенцію уряду, президента та парламенту? Важливо, аби в ці питання було внесено ясність. І в мене склалося враження, що в Україні над цим працюють.

Наприкінці прес-конференції журналісти намагалися зрозуміти, що Янукович думає про перспективи найбільшого українського надбання – труби.

Янукович вразив Меркель манерами. Фото АР

– Я впевнений, що майбутнє енергетичної безпеки можливе за умови тристоронньої участі. Імпортери... – Янукович запнувся і виправився, - тобто експортери газу – Росія та країни каспійського регіону, споживачі – це Євросоюз. А транзитер – це Україна. Якщо ми братимемо спільну участь, я впевнений, система буде будуватися відповідно до вимог часу.

Однак Меркель не дала гарантій участі в цьому проекті з однієї простої причини, яка розвеселила Януковича: "Все залежить від економічної зацікавленості сторін. У нас в Німеччині немає політичної можливості дати доручення компаніям використовувати цей газопровід". На цих словах Янукович почав сміятися.

Після презентації Меркель Янукович відбув до готелю "Адлон Кемпінські", який став його резиденцією на час одноденного візиту. Українському прем'єру зняли апартаменти з видом на Бранденбурзкі ворота, вартість яких, згідно з офіційним прайс-листом готелю, складає не більше й не менше, як сім тисяч євро (!) за одну добу.

Втім, посольські представники запевнили, що це – ціни для туристів, реальні витрати значно нижче, і взяли їх на себе німці.

Наступним пунктом програми була зустріч з німецькими бізнесменами, які зібралися тут же в "Адлоні". Для виступу Януковичу заготували текст на десять сторінок, де навіть розставили знаки наголосу.

Однак прем'єру хотілося бути оригінальним. І у відповідь на вступне слово німців про наявні проблеми він заявив: "Якщо ми з вами вирішимо всі питання, то нам не буде чим займатися... Так чи ні? Тому ми тут зібралися, щоб отримати задоволення від роботи!".

Далі Янукович вирішив повернутися до заготовленої промови, де з ним трапилося нещастя – він не осилив німецькі прізвища.

"Я сьогодні розповів пані Меркель, що минулого року був у Берліні як український опозиціонер, і ніхто не заважав мені подивитися на місто очима звичайної людини", - почав Янукович.

"Мене вразив прогрес, це все нагадує Київ, де також багато будівельних майданчиків. І тут важко погодитися..., - Янукович запнувся, - точніше, важко не погодитися з німецьким президентом Ріхардом фон Вайце..."

У повітрі на долю секунди повисла тиша. Німці, які слухали це через навушники, нічого не зрозуміли, але обличчя деяких членів української делегації стали зеленими. Янукович пішов на другий штурм цього імені: "...фон Вай-цер-бергом, який сказав, що до прикрас Німеччини належать її міста".

Янукович так і не зрозумів, що поповнив свою скарбничку черговим конфузом – в Німеччині ніколи не було президента "фон Вайцерберга", а був Ріхард фон Вайцзеккер, якого, очевидно, і мав на увазі український прем'єр. Але він про це ніколи вже не дізнається.

Далі у своїй промові перед бізнесменами Янукович повторив тези, які від нього доводилося чути на більшості подібних конференцій.

"Ми знаємо, 2005 рік налякав інвесторів реприватизацією. Але, слава Богу, ми це подолали і цього більше не буде!", - заспокоїв Янукович і повідомив про плани продажу українських підприємств на поточний момент.

"Ми ставимо за мету вихід на ІРО, де зробимо котировку акцій, щоб вийти на їх реальну вартість. Ми розраховуємо на приватизацію Укртелекому, Одеського припортового заводу, Укрнафти...". Назва останньої компанії звучала сенсацією в цьому списку – Янукович таки знайшов механізм, як прибрати контроль над нафтовою компанією в Ігоря Коломойського.

Янукович також повідомив бізнесменам, що найближчу п'ятирічку вони житимуть за програмою розвитку до 2011 року, яку підготував його уряд і яка "зараз проходить експертизу провідних світових експертних компаній".

Ще він запевнив, що у стосунках з Ющенком "по всім магістральним напрямкам немає розходжень". "Вони є в тактиці. Але з часом цього не буде!", - пообіцяв Янукович.

Крім того, прем'єр попередив інвесторів, що не всьому написаному про нього в газетах можна вірити.

"Напевно, ви спостерігаєте за подіями в Україні. Вони не завжди знаходять об'єктивне відображення в пресі", - з сумом сказав Янукович. У тексті заготовленої промови стояло уточнення, що необ'єктивні до нього саме західні та російські медіа. Але Янукович відмовився це читати, додавши від себе: "Я не буду ділити цю пресу за походженням. Всюди вона однакова...".

Чергове повторювання сказаного протягом півгодини втомило Януковича, і він, звертаючись до німців, з помітним роздратуванням у голосі заявив:

– Я готовий відповісти на два-три питання, не більше! Часу у мене немає! На жаль... Я вважаю цю зустріч важливою, але змушений підкорятися протоколу.

Він пообіцяв, що роботу замість нього зроблять міністри, які залишаються працювати на конференції.

– І все, що ви будете казати, я через годину матиму в себе в руках і буду думати, що з цим робити. Скільки залишилося у нас часу? – звернувся Янукович до охоронця.

– Вже немає!

– Зовсім немає?

– Немає!

– Тоді одне питання! – скомандував Янукович.

– Цвай! – почали торгуватися з ним німці.

Перше поставив представник компанії "Ліоне", яка розвернула своє виробництво у вільній економічній зоні та постраждала після скасування пільг у ВЕЗ. "Я вибачаюся перед вами від імені тієї влади! Вони вас переплутали зі мною", - відповів Янукович. "Ми обов'язково виправимося, це – справа честі!", - дав він ще одну обіцянку.

Друге питання було від керівника компанії "Метро", який поскаржився, що в Україні не може домогтися виділення землі для нових гіпермаркетів. "Це просто дивно для країни, яка прагне залучати інвестиції! Ви ж хочете отримати мільярд?", - спробував він зацікавити Януковича.

"Ми знаємо, як зараз розкрадається земля, яка там корупція... Весь час ходити з палицею – руки вже болять!", - зізнався Янукович. Він наче забув, що саме його фракція підтримала мораторій на продаж землі, який породжує всю цю систему.

На цьому Янукович свою присутність на зустрічі закінчив – він відбув давати інтерв'ю німецькій газеті "Die Welt". Кілька днів тому там вийшла компліментарна стаття про Януковича в авторстві німецького експерта і політтехнолога Александра Рара. Секрет цього розкрив сам Янукович: "Александр Рар є цікавим аналітиком, експертом, і ми його запросили до співпраці".

Чому Янукович зробив вибір на користь "Die Welt", тоді як набагато більший резонанс викликала би його поява у тій же "Франкфуртер Альгемайне", в українському посольстві відповіли оригінально – право на інтерв'ю отримав той, хто першим зробив заявку.

Після цього Янукович зустрівся з журналістами телебачення "Німецька хвиля" – теж вибір більш ніж дивний, оскільки його практично не дивляться в Німеччині, а сам канал покликаний пропагувати цінності Федеративної республіки за її межами.

Поки Янукович намагався підкорити журналістів, у фойє готелю з'явилися несподівані гості – Віктор Пінчук та Віталій Кличко.

Як з'ясувалося, Пінчук запропонував Януковичу, щоб створена ним організація "Ялтинська європейська стратегія" разом з Александром Раром виступили організаторами завершального пункту берлінської програми прем'єра – конференції на тему євроінтеграції. І Янукович погодився – на відміну від Ющенка, якому Пінчук також пропонував свої аналогічні послуги.

Паралельно Пінчук вирішив провести у Берліні засідання керівної ради "Ялтинської євростратегії", а відтак привів її членів Кличка і Квасьневського на конференцію до Януковича.

Після Давосу Віктор Пінчук вдруге за місяць організував вихід Януковича в люди

Поява Януковича у залі супроводжувалася... тишею. Один з присутніх спробував зустріти прем'єра оплесками, однак цього ентузіазму ніхто не підтримав. Янукович зробив ще кілька кроків у напрямку трибуни, і з іншого боку залу пролунала ще одна спроба аплодисментів. Однак і цього разу чоловік, зрозумівши абсурдність плескання на самоті, зупинився.

Янукович витримав удар, і, сівши за стіл, став усміхатися. А оплески пролунали тільки після того, як Януковича представив Рар.

У відповідь прем'єр, намагаючись розрядити ситуацію, почав загравати з присутніми в президії. "Знаходячись між двома Олександрами, Квасьневським і Раром, за українською традицією я можу загадати бажання. Чи збудеться воно – розповім про це пізніше. Можна, щоб це була таємниця?", - запитав Янукович, але йому ніхто не відповів.

Прем'єр пішов жартувати далі. Схоже, цього дня радники підготували для нього особливу промову – він вперше застосовував прийом, коли частини свого виступу адресував конкретним присутнім.

"Чи скористався пан Квасьневський нагодою загадати бажання, перебуваючи в 2004 році в Україні між двох Вікторів? Його про це питали журналісти, але він відповів непрозоро! Він прагнув, як і всі ми тоді, демократії, миру та процвітання Україні. Пройшло більше двох років. Чи справдилися ці сподівання? Безумовно так!"

Однак ця гра не справляла враження в країні, депутати якої два роки тому зустрічали Ющенка у Бундестазі, одягнуті в помаранчеві шарфи. Зал мовчки дивився на все, що відбувалося на сцені. Янукович намагався розтопити кригу, розсипавшись у компліментах своєму опоненту:

"Я з глибокою повагою ставлюся до Віктора Ющенка. Посада президента є найвищою в Україні і вона є вкрай необхідною на нинішньому етапі суспільного розвитку – з вагомими повноваженнями, з високим авторитетом в суспільстві та на міжнародній арені".

Наступний правильний сигнал Янукович подав, коли заявив про важливість для себе незалежної преси.

"Це не дозволить розслабляться членам моєї команди і триматиме їх у належному тонусі, олімпійському.... Якщо можна так виразитися... Так, Віталію?", - перекинув Янукович місток до Кличка. Той мовчки усміхнувся.

Єдиним антигероєм, якого Янукович представив місцевій публіці, були його парламентські опоненти.

"Запорукою демократичного розвитку є наявність сильної, а інколи, як на мою думку, через край енергійної опозиції. Я не хотів би, як кажуть, прати брудну білизну, перебуваючи закордоном...", - пригальмував Янукович, але тут же продовжив:

"Однак деякі новації опозиції виходять за межу не тільки цивілізованої поведінки, але й здорового глузду. Маю на увазі знеструмлення Верховної Ради в прямому сенсі цього слова".

Відповіддю йому став крик – хтось зі слухачів прийшов на конференцію з дитячим візком, залучивши наймолодше покоління німецьких громадян до знайомства з українським гостем. Який, напевно, буде переконаний, що поїхав з Берліну переможцем – так і не зрозумівши, чому його зустріли заголовком "Віктор Янукович: від маріонетки до керманича".