Політика в ім'я зради

Навряд чи доцільно визначати роль абсолютно кожного політика в історії, однак важко заперечити той факт, що в житті значна частина об'єктивних речей відбувається за посередністю надзвичайно суб'єктивних факторів, серед яких та чи інша постать займає одне з ключових місць.

Утім, п'ятнадцятирічна історія незалежної України знає лише кількох осіб, чиї неординарні рішення вплинули на перебіг історичних подій.

По праву одним із таких достойників є голова Верховної Ради Мороз.

Але за іронією долі, більшість подій, до яких він долучився, мають надзвичайно негативний результат.

Сьогодні вже можна впевнено казати, що вибір Мороза 6 липня минулого року, коли він був обраний спікером парламенту, поставив жирний хрест на перспективах Соціалістичної партії в українській політиці.

Автор переконаний, що такої партії де-факто вже не існує. Мороз зробив прагматичний вибір, який суттєво відкоригував сприйняття Мороза у народі та віру людей в ідеали СПУ.

Будучи чи не еталоном моральності за часів Кучми, Мороз перетворився на звичайнісінького кар'єриста, який за будь-яку ціну прагне конвертувати свою розкрученість у вищі державні посади і пристойні гроші для своїх нащадків.

Феномен Мороза полягав у тому, що йому єдиному чи не найдовше у вітчизняній історії вдавалося зберігати імідж чесного принципового і морального політика, яким він, насправді, не є.

Більше того, вдача Мороза перейшла й на партію, яка з усіх сил намагалася дотримуватися розробленого іміджу "друзів пролетаріату", до того моменту, поки до партії не ввійшли "соціалісти від народження" – Бойко (контролює меткомбінат ім.Ілліча) та син колишнього голови СБУ Леоніда Деркача – Андрій Деркач.

Попсував сприйняття соціалістів й Рудьковський, який не соромився їздити за кермом не зовсім соціального авто "Астон Мартін".

Історія зрад Мороза розпочалася з "канівської четвірки" 1999 року.

Тоді, завдяки своїй неспроможності переступити через бажання бути активним учасником президентської кампанії, не вдалося висунути єдиного кандидата, який мав теоретичні шанси конкурувати з Кучмою.

Напевно, ще далеко не повністю висвітлена роль Мороза в історії із викраденням і подальшим вбивством Гонгадзе.

Як заявляв один із учасників історії з майором Мельниченком Володимир Цвіль, роль Олександра Мороза в цій історії, принаймні в тій частині, яка описана ЗМІ, є дуже применшеною.

Скидається на те, що Мороз свідомо втягнувся у гру "прослуховування Кучми" і пішов на відверту співпрацю з представниками спецслужб, бо прагнув у такий спосіб підставити президента і отримати владу.

Примітно, але саме Мороз був єдиним з когорти антикучмівських сил апологетом проведення конституційної реформи, яку ініціював Кучма. Результатом цієї реформи, як не парадоксально, став реванш кучмізму у найнепристойнішій його формі і ... друге спікерство Сан Санича.

Не відомо, чи отримав Олександр Мороз міфічні 300 мільйонів доларів, але посади міністрів транспорту, внутрішніх справ і глави фонду держмайна коштують не менше.

Напевно, зовсім не спроста на запрошення Рудьковського до Києва відразу після смерті Туркменбаші приїздять туркменські опозиціонери, чий візит рівноцінний денонсації договору про дружбу і співробітництво з Туркменистаном.

Збіг? Цілком можливо, але роль Мороза у ситуації з Мельниченком дає всі підстави вважати згаданий візит як розроблену за участю російських спецслужб операцію, метою якою було посилити залежність України від російського газу.

Преса припускає, що візит туркменських опозиціонерів у вигнанні Худайберди Оразова і Нурмухаммеда Ханамова розглядався бізнесменами від СПУ Рудьковським та Деркачем як спроба налагодити контакти з майбутньою туркменською владою для торгівлі з Туркменистаном і організації бартерних схем з купівлі газу, а може й зброєю. Хто зна?..

Про орієнтацію СПУ на Росію свідчить і той факт, що Рудьковський наказом Мінтрансу на цьому тижні вдвічі знизив мито з танкерів, що приймають нафту на терміналі "Південний".

Експерти одностайні в думці про те, що згадані пільги є, як мінімум, необґрунтованими. А загалом, скидаються на кримінально карні діяння, що передбачає отримання матеріальних благ в обмін на використання службового становища.

Сьогодні, коли СПУ має "золоту акцію" у складі антикризової коаліції, Мороз може собі дозволити і позагравати з НСНУ у питаннях визнання Голодомору геноцидом, і покритикувати міністра оборони.

А Партія регіонів сьогодні змушена підігравати Морозу і терпіти вибрики соціалістів калібром поменше, інакше відпрацьований спікером механізм "кидка" торкнеться і антикризової коаліції.

Чи не кумедною виглядає ситуація, коли Рудьковський (!) приносить на засідання уряду шпаргалку для прем'єр-міністра Януковича (!!!), де викладено обурення Мороза заявами міністра оборони Гриценка з приводу майна Одеського інституту сухопутних військ? А прем'єр зачитує цей гнівний лист дослівно.

Зрештою, Морозу сьогодні нічого не вартує передомовитися з НСНУ і БЮТ щодо створення нової коаліції.

Але поки ресурс регіоналів ним ще не повністю використаний, тому очікуватимемо продовження "соціалістичних" інтриг.

Саме завдяки зраді у ніч на Івана Купала 2006 року - саме так сприйняли численні політики і журналісти вчинок Олександра Олександровича - Мороз здобув титул "Особистість року" за версією тижневика "Кореспондент".

У багатьох людей така нагорода викликала посмішку, але Мороз із честю сприйняв чергове досягнення.

Утім, соратники Мороза поводять себе схоже.. Глава ФДМУ Валентина Семенюк, надзвичайно опікуючись необхідністю прозорого продажу державної нерухомості, зриває плани по приватизації та презентує це як неабияке досягнення.

А цим, наприклад, блокується можливість Міноборони отримати передбачене бюджетом фінансування.

Семенюк дозволяє собі прямо виступати проти вказівок глави уряду Януковича пришвидшити продаж інвестиційно привабливих об'єктів – Укртелекому, Одеського припортового заводу.

Ще один соціаліст Цушко, з посиланням на вимоги "професіоналізму", за один день викидає з роботи половину генеральського складу МВС.

Насмілимось припустити, що Мороз ще не раз здивує громадськість оригінальністю свого почуття правди і шляхетності.

Адже для такого досвідченого "морального" політика, яким є Сан Санич, спікерська посада не є вінцем кар'єри.

Більш того - для Росії Мороз на посаді прем'єра є набагато більш комфортною фігурою, ніж Віктор Янукович, який навчився відрізняти інтереси РФ від інтересів України і демонструє це із завидною наполегливістю.

Сан Санич не має такої електоральної підтримки, яку має лідер Партії регіонів, тож йому нема на кого орієнтуватися.

Немає у Мороза і такого високого рейтингу, який було б шкода втрачати.

Іншими словами, кращого друга для росіян, аніж Мороз, на посаді прем'єр-міністра годі й шукати.

Так само, як не варто шукати іншого достойника.

Микола Кравченко, для УП