Конституційний суд: перипетії, породжені питанням про внесення змін до Конституції
Зокрема, в газеті "Коммерсантъ-Украина" було оприлюднено інформацію про те, що 15 лютого Конституційний суд провів голосування з приводу закону "Про внесення змін до закону "Про Конституційний суд", яким КС забороняється переглядати положення політреформи.
За даними видання, "проект рішення про скасування цього закону підтримали тільки шестеро суддів за необхідного мінімуму в десять голосів. Хоча голосування не принесло остаточного результату, вже можна говорити про те, що КС не дасть ходу перегляду конституційної реформи".
Однак уже наступного дня на своїй першій прес-конференції в ролі голови КС, Іван Домбровський спростував повідомлення про голосування стосовно скасування заборони на перегляд положень політреформи.
Поспішаємо повільно…
Сьогодні Конституційний суд фактично є лідером за кількістю згадувань вітчизняними політиками в різноманітних заявах, повідомленнях та промовах.
До нього апелюють із найрізноманітніших приводів – наприклад, і щодо можливостей розпуску ВР, і щодо визнання неконституційними 10% указів президента, і стосовно закону про Кабінет Міністрів та відповідності його діяльності встановленим процедурам, тощо.
Зрозуміло, що наразі це чи не єдина державна інституція, яка може і повинна ставити легітимні крапки над усіма сумнівними "і", визначаючи майбутнє української політичної системи в контексті політичної реформи, забезпечуючи збалансоване функціонування гілок влади, роз’ясняючи положення, які регламентують повноваження та взаємини у трикутнику ВР – уряд – президент.
Ціну відповіді на ці питання складно спрогнозувати, так само як і передбачити наслідки, які, звісно, будуть вимальовуватися залежно від змісту ухвал КС і термінів, у які ці рішення з’являться.
Скоріше за все, революції в найближчому майбутньому не станеться, а справи будуть розглядатися тривалий час. Підставою для такого висновку слугує практика діяльності КС протягом останніх років.
Варто принагідно нагадати, що в Україні Конституційний суд повноцінно не працював фактично протягом майже двох років.
Адже Верховна Рада четвертого скликання не могла (і, мабуть, не хотіла) дообирати суддів Конституційного суду за своєю квотою, а потім приводити їх до присяги.
Найбільшим каменем спотикання в цьому питанні виявилася політична реформа, а точніше, можливість тлумачення її положень, які набули чинності з 1 січня 2006 року.
Після свого обрання депутати ВР V скликання теж не поспішали з доукомплектуванням КС та приведенням суддів до присяги. Юридичні мотивації зводилися до відсутності голови ВР, який би міг підписати рішення Верховної Ради щодо приведення суддів до присяги.
Парадокс цієї ситуації полягав іще й у тому, що вже влітку складу Конституційного суду, вже обраного суддівською владою, було достатньо для забезпечення в КС кворуму, тобто початку належної роботи.
Свого часу нинішній віце-спікер парламенту Мартинюк, коментуючи перші рішення КС, указав, що "оточення… гаранта Конституції... робить все для того, аби першою справою, яку буде розглядати Конституційний Суд, а подання в Конституційному Суді з цього приводу давно лежить, був розгляд питання про голосування 8 грудня 2004 року, коли 402 голоси було віддано за внесення змін до Конституції"...
Однак, за великим рахунком, саме ВР (а точніше, антикризовою коаліцією) було віднайдено спосіб, щоб відповідне рішення було, як мінімум, не першим.
Адже 4 серпня 2006 року – одночасно з приведенням до присяги суддів КС – Верховна Рада внесла зміни до закону про Конституційний Суд, згідно з якими юрисдикція КС із питань про відповідність Конституції не поширюється на закони про внесення змін до Конституції, що вже набули чинності.
Зокрема, законом від 4 серпня 2006 року було скасовано право КС проводити ревізію внесених у грудні 2004 року змін до Основного закону.
Відтепер у підпункті 1 пункту 3 розділу IV закону про КС обумовлюється, що юрисдикція Конституційного суду з питань про відповідність Конституції (конституційність) поширюється на: 1) закони, крім законів про внесення змін до Конституції, які набрали чинності, та інші правові акти Верховної Ради, акти президента, Кабінету Міністрів, правові акти Верховної Ради АРК, прийняті після набуття чинності Конституцією України.
Вже тоді відразу ж слід було порушити питання про те, чи не суперечить таке рішення духу та букві Основного закону, зокрема статті 126, якою гарантується незалежність і недоторканність суддів, натомість вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Отже, чи не є серпневі зміни в законі про КС тим самим "забороненим впливом", який фактично позбавляє КС права на тлумачення Конституції?
Щоправда, відповідаючи на запитання стосовно тиску закону, який віднині забороняє КС переглядати зміни до Конституції, голова КС Домбровський зауважив: "Я ніколи не назву тиском, коли Верховна Рада України приймає закони… Сам факт прийняття закону я не розумію як тиск" (УНІАН, 16 лютого 2006).
Але, схоже, сьогодні КС опинився в достатньо делікатній, м’яко кажучи, ситуації. З огляду на фактичне продовження "холодної війни" між урядом і президентом, конституційні судді вибрали відповідну тактику: поспішати, але якомога повільніше…
Підстави для цього, звісно ж, є, і вагомі. За офіційною інформацією, розміщеною на сайті КС, станом на 12 лютого на розгляді в суді перебуває 49 конституційних подань, 23 із яких іще вивчаються колегією суддів (тобто стосовно них іще не ухвалено рішення про відкриття чи не відкриття конституційного провадження у справі).
З 9 конституційних подань президента, 6 перебувають на вивченні в колегії суддів, а одне – на опрацюванні в секретаріаті КСУ. Зареєстровано також 4 подання від КМУ.
Дещо про строки…
Судячи з інформаційних повідомлень, 19 вересня 2006 року народний депутат із фракції "Наша Україна" Михайло Поживанов зареєстрував конституційне подання 47 депутатів щодо неконституційності "антикризового" дітища – закону, яким КС було фактично заборонено розглядати легітимність внесених у грудні 2004 року змін до Основного закону.
Вірогідне тлумачення змін до закону про КС, як не відповідних Конституції, фактично давало бодай теоретичну можливість запалити "зелене світло" для порушення питання про конституційність політичної реформи. Проте ситуація не зрушувала з місця протягом півроку.
Нагадаємо, що в статті 57 закону про Конституційний Суд зазначається, що строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців, а в разі провадження за конституційним поданням, визнаним Конституційним Судом невідкладним, термін його розгляду не повинен перевищувати одного місяця.
Своєю чергою, строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати шести місяців.
Щоправда, ці суворі положення супроводжуються малесеньким, але дуже важливим нюансом: строки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі...
Якщо вірити інформації, розміщеній на сайті КС, за ухвалою колегії суддів конституційне провадження в справі про відповідність Конституції закону про внесення зміни до закону про Конституційний Суд від 4 серпня 2006 року уже відкрито – воно розглядається з 18 січня 2007 року.
Отже, КС має, як мінімум, іще два місяці для винесення свого вердикту. Якщо ці зміни будуть визнані такими, що відповідають Конституції, на надіях щодо розгляду легітимності положень політичної реформи доведеться ставити хрест.
Але вже сьогодні можна передбачити, що це не створить правового прецеденту, на підставі якого й надалі, в разі внесення змін до Основного закону, КС, за словами Домбровського, не зможе "взагалі втручатися в зміни, які вноситимуться до Конституції".
Адже ВР може вирішити скасувати посаду президента чи, наприклад, надати російській мові статус другої державної шляхом внесення відповідних змін до Основного закону України...
Одним із виходів із ситуації, що склалася, може стати перегляд закону України про КС чи й розробка нового закону, з урахуванням нової редакції Конституції, про що, до речі, також говорив голова КС.
Проте це, знову ж таки, вимагатиме часу й породжуватиме парадоксальні й казуїстичні запитання такого штибу: а наскільки може бути конституційним закон про КС, написаний на основі Конституції, внесені зміни до якої він може визнати неконституційними?
Проте що більше легітимного часу триватиме законодавча казуїстика, то швидше глибшатиме українська політична криза, а в КС – більшатиме роботи.
Василь Панфілов, аналітик УНЦПД, для УП
