Ющенко взяв під патронат захист українських колготок і холодильників

Коли в Донецькій обласній адміністрації готувалися до приїзду Віктора Ющенка, підсвідомість таки узяла гору над місцевими чиновниками.

У всіх матеріалах донецької влади цей захід називався як "візит Віктора Ющенко в Донецьку область". Однак, відповідно до протоколу, "візити" президент здійснює виключено за кордон, а в межах своєї країни він пересувається з "робочими поїздками".

Ющенко сильно змінився за останні два роки. Коли у 2005, через два тижні після вступу на посаду президента, він приїхав у Донецьк, то популярним у його лексиконі було слово "пахани".

Тоді президент змалював песимістичні сценарії для господарів цього краю: "Мине час, і я скажу народу про кожного опозиціонера, що за ним стоїть, якщо він не встигне ще до того часу сісти у в'язницю!".

Однак за два роки замість тюрми тодішні опозиціонери сіли в крісла міністрів, а тональність Ющенка змінилася на доброзичливу.

Наприкінці минулого року планувалося, що Ющенко відвідає Донецьк разом із Януковичем. Однак ця ідея, народжена в Кабінеті міністрів, не знайшла схвалення у президента – бо в такому разі він виглядав би у шахтарському краї як гість у присутності господаря. Тому прес-служба президента оголосила, що Ющенко "захворів", і Янукович поїхав сам.

Свій нинішній візит Ющенко розпочав з лекції у Донецькому національному університеті. Цим, як зізнаються у секретаріаті президента, вони хотіли домогтися, щоб поїздки глави держави виглядали по-західному.

Ющенка перед входом до університету зустрічали близько сотні студентів, яким роздали в руки жовто–блакитні прапорці. Зараз сесія, навчання немає, і молодь спеціально скликали на роль масовки.

Студенти розповіли, що для створення такого "живого коридору" в університеті були складені списки, а явка перетворилася на обов'язкову. Прибувши на точку, учасники процедури зустрічі Ющенка мали підійти до "старшого", щоб той поставив галочку.

Цим студентам не пощастило – бо вони мали не тільки привітати Ющенка після прибуття, але й проводжати його: в їх завдання входило стояти з прапорцями аж поки президент не поїде з університету. Все це – за температури близько нуля.

У значно кращих умовах проводили час студенти, які прийшли на виступ Ющенка. "Сьогодні в університеті свято – свято, пов'язане з приїздом президента!", – запросив Ющенка на трибуну ректор вузу.

Щоб не ображати авторів ідеї, згідно з якою Ющенко мав прочитати лекцію, можна обмежитися одним коментарем – задум провалився.

Хоча президент не користувався шпаргалками, але це була аж ніяк не лекція – а позбавлений будь-якого вогню виступ президента на довільну тему.

При цьому Ющенко мав відповідний досвід – у 2004 році за запрошенням Віктора Пінчука він був присутній на лекції Буша-старшого в Київському університеті, де міг бачити, як виглядає подібна промова і що треба казати, щоб тримати аудиторію в тонусі.

Однак Ющенко чи не з перших речень чомусь почав розповідати студентам про... пенсійну політику. Президент почав агітувати за реформування цієї сфери, начебто перед ним сиділи депутати, а не підлітки.

Він навіть вдався до сумнівних аргументів: "Чому ніде в світі, якщо тобі 30–40 років, ніхто не подорожує? Тому що поки ти молодий, ти маєш сформувати свій пенсійний фонд!".

Нинішню політичну війну Ющенко охарактеризував у кількох дипломатичних фразах: "Переконаний, сьогодні ми переживаємо цікаві часи... Вони не прості, зміни до Конституції серйозно змінили відносини президент–уряд. Події останніх тижнів у деякій мірі тривожні... Дискусія про перетягування повноважень почала насторожувати суспільство. Чи мова іде про узурпацію влади, повернення авторитаризму, чи в Україні є чітка модель балансу влади?"

Ющенко пояснив, що його цікавлять не повноваження, а те, щоб між гілками влади був саме "баланс". Але жодних епітетів на адресу своїх опонентів, які позбавили його влади, президент не сказав.

Він заявив, що виступає за продовження діалогу: "На 14 лютого ми скликаємо круглий стіл, де сформуємо дорожню карту на 2007 рік".

Ющенко також згадав, що його поява перед університетом супроводжувалася мітингом представників блоку Вітренко з транспарантами "NATO – No!". "Я повинний дати відповідь!", – заявив Ющенко.

Він не став напряму агітувати донецьких студентів за Альянс, а пояснив – якщо хочеш мати таку ж економіку, як в Європі, треба будувати такі ж оборонні стандарти.

"Жодна країна в Європі самостійно не вибудовує систему безпеки – тому що абсолютна більшість формує колективну систему безпеки".

Далі Ющенко нагадав про ще один свій статус, який він зберіг попри останні події, які призвели до втрати повноважень. Вперше за два роки президентства Ющенко публічно нагадав, що він – головнокомандуючий української армії.

"Я як головнокомандуючий можу сказати, що нам треба давати відповідь про боєготовність через національне військо. До сучасної оборони ми не готові! Нам потрібні сучасні ракетні комплекси, що коштують дуже дорого. З тим парком літаків, що є, у 2011 році зможуть злетіти лише кілька літаків", – додав Ющенко.

Ющенко так захопився, що навіть проговорив весь час, відведений на запитання від студентів.

Пікет у декілька десятків людей, які зібралися напроти університету, не розходився аж поки президент не закінчив лекцію. Коли він вийшов на вулицю, вітренківці почали скандування "Ющенка – геть!"

Президент вирішив поспілкуватися зі своїми опонентами, і, попри прохання охоронців, пішов у натовп.

Однак тут спрацював задум уже самих охоронців. Ще перед приїздом Ющенка вони відділили вітренківців від дороги кордоном людей у штатському. Тож коли Ющенко підійшов до мітингуючих, то опинився перед перевдягнутими правоохоронцями.

Скрізь них до президента змогла прорватися тільки місцева мешканка, яка протестувала... проти дій донецької влади.

Спочатку Ющенко сказав їй, що призначає зустріч у Києві на 2 лютого, але потім переадресував жінку до губернатора області.

Помахавши вітренківцям, Ющенко відбув на завод з випуску холодильників "Норд".

Власник цього підприємства депутат Валентин Ландик потрапив під гарячу руку Ющенка під час його першого приїзду до Донецька в статусі глави держави.

Два роки тому Ющенку не сподобалася репліка, кинута Ландиком з зали, і президент не приховував свого обурення: "Чому ти себе так поводиш?! Звикни, що перед тобою президент сидить, а не гусепас!"

Зараз Ющенко випромінював готовність допомогти. Він обрав підприємство Ландика, щоб відвідати його в Донецьку. Від такої радості депутат вирішив у своєрідний спосіб продемонструвати Ющенку властивості нордівської продукції. І щоб показати, що вони не ламаються, Ландик почав... кидати корпус одного з холодильників на землю.

Він також розповів Ющенку про головну проблему – імпортні холодильники завозяться до України за заниженої митної вартості, тому нордівські стають неконкурентоздатними.

"Нам би дуже хотілося, щоб ви нам допомогли в цьому питанні", – звернувся до Ющенка один з працівників, до яких в цеху підійшов президент.

"Якщо зараз є законопроект, який я міг би як президент внести до парламенту, проголосувати і поставити тверду точку, поставити митний фільтр на кордоні – я даю вам слово, що я цей закон беру на себе!", - відповів президент.

Ющенко повернувся до Ландика: "Валентин Іванович бере на себе формулювання, а я – юридичне внесення цього закону".

Далі Ющенко пояснив, що такі ж проблеми, як у Ландика, хвилюють багатьох: "Це не тільки тема холодильників, а починаючи від жіночих колготок, одягу, взуття, текстилю..."

Ландик так і не показав Ющенку помаранчевий холодильник – виявляється, їх уже зняли з виробництва, тому що попит на них впав разом з падінням рейтингів героїв революції. "Загалом ми продали п'ять тисяч таких холодильників: три тисячі – в Києві, інші – на Західній України", – розповів Ландик.

"Ми їх почали робити ще до революції, хоча потім мені постійно дорікали, що я продався помаранчевим... Нічого подібного! Моя донька добре розбирається в моді... Так ось, вона знала, що 2004 рік буде помаранчевим, і тому ми почали робити такі холодильники. Наступний рік був зеленим, але чомусь зелені холодильники у нас не пішли...".

Тут же на території заводу Ющенко дав прес–конференцію. Прихильники Вітренко, які не змогли дорватися до президента біля університету, відігралися на брифінгу. Право поставити перше питання виграв представник газети "Досвітні вогні", яку видає блок Вітренко.

Хлопець явно хотів вивести президента з рівноваги тональністю запитання, яке стосувалося прагнення Ющенка до інтеграції в НАТО та реабілітації воїнів ОУН–УПА: "Яке ви маєте моральне і людське право, щоб продавлювати ці питання на українській землі?".

"Я відверто скажу, що мені сумно чути такі запитання від юних людей!, – почав Ющенко, але взяв себе в руки, – Але я сприймаю як даність, що питання такого порядку в Україні треба обговорювати".

Ющенко продовжив:

"Можна почати з того, юний журналісте, що закон України про національну безпеку передбачає пряме членство України в Євросоюзі та НАТО. Точка. Другого документа в Україні немає! І я як законослухняний президент керуюся виключно цією правовою базою.

Що стосується теми, яку, я переконаний, ви мало знаєте... Або, можливо, взагалі не знаєте – це тема визвольних рухів, які були в Україні в 1920–1950 роках. Я думаю, що це не ваша вина. Ви є хорошим учнем тієї системи, яка протягом 73 років вчила, що кожна людина, яка боролася за вільну Україну – це бандит. Або бандформування.

Моя думка є дещо іншою. Українська історія є набагато складнішою і цікавішою, ніж її викладали в кратком курсе ВКП(б) у 1937 році. І люди, які в 1920–1950 роках боролися за суверенітет України, кістки яких розкидані починаючи від Магадану, Соловків і закінчуючи Донбаською землею – свої кістки, молодий чоловіче, вони поклали за вас! Літературу з цього питання я вам готовий передати, а потім ще раз з вами поспілкуватися".

Ющенко на прес-конференції у Донецьку знову підтвердив, що наполягає на виконанні Борисом Тарасюком функцій міністра закордонних справ, а також що не скріпить своїм автографом закон про Кабмін.

"Я не підпишу його з низки міркувань – етичних, перш за все... У нас була домовленість з прем'єром про те, що ми спільно готуємо цей закон. Прем'єр зробив велику помилку, коли пішов радитися в інші інституції... Варто звикати до того, що ці питання вирішуються у стінах цих двох інституцій (президента і прем'єра) і виробляється спільна позиція", – заявив Ющенко.

Останній пункт донецького вояжу Ющенка – зустріч у бізнесі–центрі з обласними чиновниками – відбулася спокійно-колисково.

Представники місцевої влади зачитували Ющенку свої доповіді, він закликав їх думати про простих людей. "Хотів би, щоб до Києва я приїхав з уявою, що я повинен зробити такі-то кроки, уряд – такі-то", – попросив Ющенко.

Все це було дуже не схоже на потогінні екзекуції, влаштовані Ющенком в 2005 році під час другого візиту. Тоді він понад чотири години у задушливому залі повчав донецьких керівників.

Зараз, торкнувшись теми закриття шахт, Ющенко навіть зробив реверанс на адресу Юхима Звягильського, під контролем якого перебуває шахта імені Засядька: "От сидить Юхим Леонідович – ходяча енциклопедія!"

У свою чергу двоє виступаючих подякували Ющенку за його кроки в сфері освіти та культури.

Остаточно ситуація розрядилася після виступу голови Донецького обласної ради Анатолія Близнюка.

У 2003 році, коли Ющенка зустрічали в Донецьку бігбордами з фашистськими символами, він був губернатором області. І, саме звертаючись до Близнюка, Ющенко казав: "Це за вас, холуїв, мій батько сидів у концтаборі!".

У цей свій приліт, схоже, Ющенко остаточно пробачив старі гріхи донецьких керівників.

Вийшовши на трибуну одним з останніх, Близнюк звернувся до Ющенка: "Мене просто розпирає гордість! Я бачив обличчя тих, хто виступав – і бачив, як ви реагували, Вікторе Андрійовичу. Очі – це дзеркало душі, й у них все видно... Тут сидить інтелектуальна еліта не тільки Донбасу, а всієї держави. Будьте впевнені – ми зробимо Європу не тільки в Донбасі, а й в усій Україні!".

Почувши це, захоплений Ющенко відповів голові Донецької облради: "У вас така чудова українська мова!"

Підбадьореного Близнюка понесло: "Ну, я взагалі–то був хлопцем з села... А одного разу мене спіймав завуч, взяв за вухо і питає: "Молодой человек, на каком это вы языке разговариваете? Если я еще раз услышу, что вы на украинском языке разговариваете, то будете ходить в украинскую школу, которая находится отсюда в пяти километрах".

Така історія про насильну русифікацію знайшла в особі Ющенка вдячного слухача. Близнюк, відчувши, що президент готовий, вирішив його дотиснути, поставивши крапку. "Я дуже хотів би, щоб з цього зібрання ви забули про слово "сепаратизм"! Його ніколи не було!"

Відповідь Ющенка потонула в оплесках Близнюку: "Мені було варто приїхати до вас тільки заради цих трьох слів!"

Примирення Ющенко підкріпив обіцянкою відновити вільні економічні зони – ті самі, які він раніше нещадно критикував за створення тіньової економіки. Ця заява також була зустрінута оваціями.

Тут же Ющенко повторив свій намір допомогти "Норду", створивши на кордоні захист від ввезення імпортної продукції за заниженими митними цінами. "Проблема є – незалежно, мова іде про машинобудування чи колготки", – додав Ющенко.

"Український бізнес не потребує пільг. Він просить – дайте рівні умови! На кордоні пара імпортного взуття оцінюється у 1,5 долара! А імпортні холодильники – їх митна ціна занижена на 160 відсотків. Якщо ми не будемо ставити ефективний бар'єр, наш виробник програє! Подивіться – те ж саме по одягу, по колготкам...", – втретє за день Ющенко згадав про цей предмет жіночого туалету.

Крім цього, Ющенко закликав місцевих начальників думати про дітей з неблагополучних родин. "Давайте домовимося, що держава веде за руку дитинку-сироту, дитинку-інваліда, поки їй не виповниться 22 роки, поки вона не отримає освіту, роботу і житло. Або привели сироту в дитячий будинок сімейного типу і фінансуємо його, або віддали в родину і також підтримуємо її. Не зробимо цього – будемо будувати в'язниці та інтернати!", - попередив Ющенко.

Він розповів, що під час зустрічі з прем'єром і спікером було домовлено, що кожен з цієї трійці візьме під свою опіку одну з проблем здоров'я нації. Президент пообіцяв, що буде займатися темою раку. Що випало Януковичу і Морозу – невідомо.

Ющенко також поділився своїми планами, як треба реформувати освіту на рівні профтехучилищ – готувати фахівців мають на замовлення великих підприємств.

"Коли я почув, що Сергій Тарута відкриває свою школу професій... Тоді навіщо нам мережі ПТУ? У Алчевську – дефіцит кваліфікованих робітників, хоча через дорогу від металургійного комбінату – ПТУ! Тобто держава витрачає гроші, але готує не тих фахівців, яких потрібно. Якщо ви також, як я, бачите проблему – то я тут вам перший партнер", – пообіцяв Ющенко.

Він також закликав донецьких керівників проводити житлового-комунальну реформу.

"Ми все життя жили і вважали, що держава має вкручувати лампочку в під'їзді. Так і жили без світла... Я би дуже просив, щоб ваш регіон виступив з ініціативою реформи житлово-комунального господарства! Ця тема – як чемодан без ручки! Якщо ми будемо чекати, поки в центрі вироблять концепцію, то ще багато років ця реформа не буде проведена!".

Закінчуючи зустріч, Ющенко сказав зовсім неочікуване в цих краях: "Хотів би вам подякувати за чудове спілкування!".

Вражені, що все закінчилося швидко і без нервових ситуацій, донецькі чиновники розходилися з одним, так і не зрозумілим, але дуже принциповим питанням – які повноваження залишилися в президента для реалізації всього обіцяного?

Віктор Чивокуня, Донецьк-Київ, УП