Нова надія уряду або роль особистості в історії
Протистояння у прем’єр-лізі української політики між президентом та главою уряду набуває вишуканих форм.
На зміну війні нормативно-правових актів, директив, офіційних заяв та звинувачень прийшла війна кадрова.
Опоненти намагаються заповнити авторитетними та одіозними особистостями всі кадрові клітинки у власній владній обоймі.
Критерії добору претендентів на найвищі державні посади стають все менш зрозумілими "маленькому українцеві".
Янукович вирішив побити рекорд у масштабах призначень і вніс подання на призначення Нестора Шуфрича міністром з надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Парламент не тягнув із призначенням і в той же день 249-ма голосами дав "добро" на переїзд Нестора Івановича з Сімферополя до Києва вже у новому статусі.
Слідом за нев’їзними і невиїзними помічниками, Янукович витягнув з дна вітчизняної політичної історії персонажа, чиї здобутки на ниві боротьби за просування демократичних цінностей ще не отримали відповідної оцінки з боку правоохоронних органів.
Деякі політики миттєво відреагували на цю подію. Петро Порошенко зауважив, що Шуфрич сам є "надзвичайною ситуацією".
Борис Безпалий був менш вимогливий до власних висловлювань і просто заявив, що "Шуфрич – правовий нігіліст, простіше кажучи – "бєспрєдєльщик".
Він з тих людей, які відносяться до законів, як до паперу, зіпсованого типографською фарбою". Ось так – жорстко, але без натяків.
За які такі заслуги Нестор Шуфрич, дивом не нагороджений орденом "За заслуги" всіх ступенів за участь у придушенні Помаранчевої революції, був номінований на таку високу посаду, достеменно невідомо.
Правда, дещо підняв вуаль невідання заступник керівника фракції Партії регіонів Євген Кушнарьов.
Він заявив, що Партія регіонів віддала свою квоту на посаду міністра з надзвичайних ситуацій, на яку призначений Нестор Шуфрич, на прохання прем'єр-міністра Януковича.
"Сподіваюся, що шкодувати з цього приводу не доведеться", – несміливо поділився мріями Євген Петрович. Більше того, Кушнарьов справді вважає, що Шуфрич "відомий політик, людина, що має тверду позицію, людина, яка довела своїми справами, що може працювати в команді".
З тим, що Шуфрич "близький до нас (Партії регіонів) по політичній позиції", за словами Кушнарьова, важко не погодитися.
Всю свою енергію та досвід Нестор Іванович вміло використовував, відстоюючи позиції "регіоналів" на Кримському півострові – і в цьому він якісно відрізняється від багатьох політиків, які прагнули реалізувати власні амбіції за чужий рахунок – тих самих Вітренко та Цекова.
Однак щоб так легко віддати міністерське крісло, яке пустувало майже три місяці, це треба сильно дошкулити.
Не виключено, що саме призначення Хорошковського на посаду першого зама секретаря РНБОУ спровокувало таку неадекватну реакцію.
За словами Кушнарьова, в Україні все більше міністрами стають політичні фігури і люди, які на ці посади призначаються, "зовсім необов'язково повинні мати у своїй біографії якісь відповідні записи, які раніше вважалися обов'язковими".
Що ж і з цим важко сперечатися, згадуючи про історію з судимостями чи їх відсутність...
Та все ж, попри не дуже показну назву, МінНС є дуже серйозним ресурсом у руках умілого фахівця. Обсяги бюджетного фінансування, а також статус пожежної служби, яка вповноважена перевіряти стан дотримання протипожежної безпеки на всіх без винятку підприємствах і установах, дозволяє міністрові впевнено відвідувати засідання уряду та без зайвої скромності спілкуватися з Мінфіном під час формування бюджету.
Дуже показовим є той факт, що своє інтерв’ю для ЗМІ Кушнарьов завершив пасажем про те, що дане призначення не обговорювалося з СДПУ(о), і ніяких "міжпартійних угод з приводу призначення Шуфрича не підписувалося".
Як то кажуть, "опапулєчкі" – дідусь Фрейд би точно не оминув своєю увагою фінальну фразу екс-губернатора Харківщини. Дуже часто публічне заперечення інформації, яка не прозвучала у питанні, є доказом її правдивості.
У даному дуже конкретному випадку це підтверджують не тільки слова Кушнарьова.
Зв’язки Партії регіонів із СДПУ (о) набувають все більш окреслених форм. І справа не тільки в міністрі соціальної політики Папієві. Останні тижні в ЗМІ занадто актуалізувалося питання корупції в ЦВК.
Найгуманніший Печерський суд в найкоротші терміни видав "на гора" ухвалу, якою зобов’язав Центрвиборчком підбити підсумки збору підписів за проведення референдуму щодо вступу України в НАТО і ЄЕП.
Знайшовся й анонімний свідок, на руках у якого "виявилися" відеозаписи процесу передачі хабарів голові ЦВК Ярославу Давидовичу.
Певно, це і є початком довгограючої стратегії, за втаємничення в яку Віктор Медведчук вирішив отримати компенсацію.
І оскільки сам король вітчизняних авантюристів не може обійняти адекватну своїм апетитам посаду через зайнятість останньої, то роботу доведеться виконувати вірному патайгеноссе Шуфричу.
Є всі підстави вважати, що скоро станемо свідками чергового етюду на політичну тематику в масштабах цілої країни в кращих традиціях чотирирічної давнини.
Хоча хвалений медіа-ресурс вже два роки не є головним козирем СДПУ (о), проте це зовсім не значить, що в потрібних установах вже не працюють люди, які можуть суттєво посприяти давнім друзям по владі. Особливо це стосується судів та правоохоронних органів.
Дивує те, що замість того, щоб залучати нові енергійні перспективні кадри, прем’єр або підбирає використаний матеріал, як це було з Гайдуцьким та Куциком, які були звільнені з секретаріату президента, або реанімує осіб, чиє політичне минуле конкурує за драматизмом із сюжетом фільму "Повсталі з пекла".
Перших ще було за що переманювати, адже вони мають досвід роботи на керівних посадах, та й нещодавно ще трудилися під прапором президента, тобто теоретично можуть "злити" корисну інформацію.
Якщо ж розглядати це призначення як симетричний хід у відповідь на появу Хорошковського в кріслі першого зама секретаря РНБОУ, то важко розцінювати його інакше, як невиправданий реверанс в бік інтелектуальних здібностей Нестора Івановича.
Заслуженому Валерієм Хорошковським місцю у п’ятірці кращих російських топ-менеджерів 2005 року, Шуфрич може протиставити хіба що свій неперевершений стриптиз в будівлі ЦВК у листопаді 2004 році. Проте, може це й вимагається від нього?
Коли протистояння правовими методами заходить в глухий кут, не зіпсовані багаторічним відстоюванням ідеалів демократії представники Партії регіонів вбачають за можливе застосовувати застарілі, проте, від цього не менш ефективні методи роботи.
Очевидно, арсенал "есдеків" здається очільникам партії одного регіону нині більш дієвими, ніж теревені про абстрактні демократичні цінності.
Проте, виникає цілком резонне запитання: якщо "есдечі" методи вже неодноразово доводили свою неефективність, навіщо знову розкладати на дорозі граблі?
Микола Кравченко, для "УП"
