Коматоз "Нашої України"
Три тижні, відведені партії "Наша Україна" на власне реформування, добігають кінця. Продовження з'їзду, який ознаменувався різкою критикою своїх соратників із вуст Ющенка, має відбутися в суботу.
Але ніщо не вказує на бажання керівництва партії виконати доручення свого почесного голови. І все залишиться таким, яким є зараз...
Приїзд Ющенка на попереднє зібрання однопартійців був сенсацією – до того президент протягом року ігнорував засідання. Метою приходу Ющенка став заклик змінити керівництво "Нашої України". Його проігнорували – тому не буде великою несподіванкою, якщо Ющенко і цієї суботи знову не прийде.
Стосунки Ющенка й "Нашої України" зайшли в глухий кут. Ющенко на свій розсуд використовував партію для реалізації власного бачення історичного процесу, чому є безліч прикладів.
Перше: Ющенко наполіг, щоб "Наша Україна" балотувалася до парламенту в одному блоці з п'ятьма молодшими партнерами – партіями Тарасюка, Кінаха, Матвієнка, Івченка, Стретовича.
Блок як форма співіснування зв'язав ноги партії "Наша Україна", яка й без того не вирізнялася спритністю.
Показово, що сам Ющенко, коли був депутатом і лідером "Нашої України" зразка 2002 року, відпльовувався від такої немобільної форми організації як "блок".
Друге: Ющенко нав'язав до виборчого списку "Нашої України" своїх людей, які зайняли позиції лідерів попри внутрішньопартійну ієрархію, а інколи – й елементарну логіку.
Серед них можна побачити й подруг родини Ющенка, його улюблених співачок і телеведучих.
Третє: Ющенко зупинив створення помаранчевої коаліції на наступний день після виборів до парламенту.
Після того, як Безсмертний визнав право Тимошенко бути прем'єром, він був викликаний на Банкову, де отримав "прочухана" по десяте число.
Четверте: Ющенко власноруч заповнив квоту "Нашої України" в уряді Януковича у серпні 2006 року.
Кандидатури Лиховія, Поляченка, Павленка партією не обговорювалися, але від її імені були внесені на затвердження парламентом.
П'яте, але не останнє: Ющенко намагався повернути "Нашу Україну" за стіл переговорів з Януковичем, коли з цього безрезультатного процесу почали сміятися, вже, напевно, навіть діти.
Але тут партія почала тихий саботаж проти свого почесного голови...
Обрана Ющенком поведінка стосовно своєї партії не вирізнялася бажанням робити хоч якусь чорнову роботу. Для соратників він грав роль небожителя, який з'являвся перед їхніми очима тільки в парламенті. З однопартійцями Ющенко спілкувався винятково через посередника, роль якого виконував Безсмертний.
Загалом, Ющенко використовував формулу: "Влада у "Нашій Україні" – моя, відповідальність – ваша".
При тому, що насправді в українських реаліях формула "почесний президент" використовується, щоб закамуфлювати щоденну активність у певній установі.
Наприклад, можна й потрібно критикувати Григорія Суркіса, але коли він був "почесним президентом Динамо", то ні на секунду не припиняв поточну роботу в клубі, а звання було для прикриття на роботі в парламенті. Ющенко ж зробив навпаки – він згадував про те, що має титул "почесного голови "Нашої України" тільки в потрібні для себе моменти.
***
Водночас, Безсмертний персонально несе відповідальність за стан у партії.
Перше: Безсмертний не зробив нічого, щоб зупинити таку практику, яку запровадив Ющенко. Така формула була для нього зручною, бо дозволяла перед партійцями кивати на президента, а перед Ющенком – посилатися на думку "Нашої України".
Друге: Саме Безсмертний був ідеологом чи не головної помилки Ющенка-президента – так званого "нульового варіанту", коли в розпал корупційного скандалу були відправлені у відставку "любі друзі" та уряд Тимошенко.
Третє: Саме Безсмертний не захистив виборчий список від "лівих пасажирів" і дозволив партії перетворитися на інструмент "любих друзів".
Четверте: Безсмертний як фігурант переговорів з Партією регіонів втратив підтримку рядових членів "Нашої України". Якщо ж його несприйняття вимоги Ющенка домовлятися з донецькими було таким глибоким, він завжди мав вибір – піти у відставку.
П'яте: На Безсмертному як на фактичному керівникові "Нашої України" лежить відповідальність за непристойний результат на виборах і бездарне використання бренду "Ющенко", який був фактично подарований партії в користування.
Більше того, Безсмертний як головний її топ-менеджер мав подати у відставку відразу після провалу "Нашої України" в березні 2006 року. Але, повторюючи, що "не тримається на посаді", Безсмертний ще міцніше стискає партійне кермо.
Схоже, і в Ющенка не вистачить рішучості прямо запропонувати Безсмертному звільнитися: максимальна кількість натяків, на які він спромігся – це промова на з'їзді три тижні тому про те, що "відповідальність лежить на керівництві партії".
Сам Безсмертний про свої помилки любить відповідати, що отриманий досвід з точки зору історії є безцінним. Але розплачуватися за такі експерименти змушена інколи не тільки "Наша Україна", а й однойменна держава.
"Реформи" Безсмертного, заплановані в партії, передбачають зміну складу президії за рахунок включення туди колишніх міністрів. Раду партії пропонується розширити, обравши туди по три представники від кожної регіональної організації, губернаторів, керівників секретаріату президента та навіть представників молодіжної організації "Наша Україна".
Очевидно, що нинішня чисельність ради у понад ніж 180 членів істотно не зміниться. Але й маневреність партії від цього не підвищиться.
Ще одна помилка Безсмертного – те, що він дозволив розхитувати "Нашу Україну", чим останнім часом займався Микола Катеринчук.
План "реформ" Катеринчука – всі кадрові призначення у партії робити таємним голосуванням. Крім того, включити до ради щонайменше 30 осіб із областей, які віддали найбільше голосів "Нашій Україні" на парламентських виборах.
Хитрість зрозуміла – адже йдеться про західні регіони, де не сприймається нинішнє керівництво "Нашої України", замішане в переговорах із Януковичем. Крім того, Катеринчук прагне виключити з партії тих, хто голосував за прем'єрство Януковича – таким чином він хоче позбутися своїх головних внутрішніх опонентів – Безсмертного і Третьякова.
Хоча більш вірогідно, що вони позбудуться його. Ідеї Катеринчука приречені на провал з огляду на його політичну неспроможність. Крім того, він особисто не користується підтримкою президента – ще з тих часів, коли не зміг організувати нормальний юридичний супровід Ющенка на виборах-2004.
Ще одна причина нелюбові Ющенка – відмова Катеринчука від невдячної роботи в податковій адміністрації на користь депутатського мандату.
***
План Ющенка – завести в "Нашу Україну" свій менеджмент – завершився провалом.
Яценюк, якого президент хотів бачити головою ради партії, тобто на місці Безсмертного, і пальцем не поворухнув, щоб виконати цей задум глави держави. Крім того, зверхня поведінка Яценюка викликала неприязнь серед нашоукраїнців. На внутрішньопартійних обговореннях у хід йшли всі аргументи – починаючи тим, що Яценюк – це "парашутист", скинутий на "Нашу Україну" згори, і закінчуючи тим, що він не стояв на Майдані. Дехто з нашоукраїнців договорився до того, що він взагалі нагадує людину неправильної національності.
Яценюк із самого початку не хотів іти в "Нашу Україну" – оскільки ні партійні осередки, ні фракція не були б йому підконтрольні. Пізніше він взагалі відмовився будь-яким чином пов'язувати себе з цією партією.
Ющенко припинив боротися за "Нашу Україну" минулого тижня. Тоді відбулася його зустріч із фракцією, значна частина якої була присвячена повчанням президента, котрі стосувалися поведінки "Нашої України" в Київраді.
Як виявилося, перед цим Ющенко проїхався в одній машині з мером Черновецьким, який нарозповідав президенту немислимих історій про "дерибани" – але не з власного боку, а з нашоукраїнського.
Хоч Ющенко поводився тоді доволі агресивно, але сказав нашоукраїнцям: "Душею я з вами", – і ще раз наголосив, що в партії "має бути оновлення".
Зараз уже можна прогнозувати, що з'їзд залишить "Нашу Україну" в тому ж стані, в якому вона була раніше.
Порошенко, Третьяков і Мартиненко напряму контролюють як мінімум третину обласних осередків партії. Стільки ж обкомів мають керівників із числа людей Безсмертного. І на другому етапі з'їзду будуть все ті ж лояльні делегати, обрані до розгромного виступу Ющенка. А єдиним фактором дестабілізації в суботу може стати Катеринчук.
Кадрові ж перестановки, яких вимагав Ющенко, зведуться до зміни складу ради партії та призначення нового голови виконкому. Не буде великого сюрпризу, якщо місце Катеринчука посяде безробітний Роман Зварич.
Заява Третьякова про те, що він пропонуватиме на це місце Рибачука, відноситься скоріше до категорії чорного гумору – бо виконувати ідеї "любих друзів" пропонується їхньому головному ворогові протягом осені 2005 – літа 2006 року.
А головою ради партії залишиться Безсмертний. Катеринчук не має для цього підтримки, Порошенко – потреби. Йому краще діяти під прикриттям двох Романів, не несучи прямої відповідальності за вчинки партії.
Чутки про прихід Луценка виглядають утопічно – бо це вимагає стартування з політичним проектом за три роки до найближчих виборів, не маючи при цьому депутатського мандату.
Ігноруючи вимогу Ющенка, "любі друзі" переконані – незалежно від партійних чисток, президент буде змушений співпрацювати з будь-якою "Нашою Україною", яка є його єдиною опорою. І чим ближче до наступних виборів президента, тим ця "любов за розрахунком" ставатиме невідворотнішою.
Схоже, "Наша Україна" вже знайшла ідею, яка має довести цінність партії для Ющенка.
Ця ж ідея дозволить зцементувати "Нашу Україну" зсередини – тобто зайняти на якийсь час руки, щоб відволікти увагу від внутрішніх чвар і мобілізувати свій розгублений електорат. Можливо, навіть із вуличними акціями протесту.
Такою ідеєю є скасування політреформи.
Іншого "Нашій Україні" не дано – інакше замість них те ж саме зробить блок Тимошенко...
