Віра Іванівна: У "Софії" закінчується відбудова митрополичих палат коштом Рината Ахметова

Гостроти діалогу також додало небажання Віри Іванівни торкатися інших тем, окрім її діяльності на посаді губернатора. Наприклад, про свій лобізм за часів роботи у секретаріаті президента вона каже: "На ці питання я уже мільйон тисяч разів відповідала! Я втомилася від цих питань, абсолютно пустих, які нічого не означають для людей".

Така от конкретна і вимоглива жінка керує Київською областю – легендарна соратниця Ющенка з часів роботи прем’єром, чиє ім'я й по-батькові знали всі, хто шукав знайомства з лідером "Нашої України". Але влітку цього року Ульянченко, яка працювала радником Ющенка, несподівано була переведена з секретаріату президента на посаду губернатора.

Хоча в серці вона демократ, але жорстким менеджерським якостям Віри Іванівни міг би позаздрити навіть Анатолій Засуха. За словами губернатора, свого одіозного попередника вона не бачить, він їй не дзвонить, вона йому теж. Єдиною згадкою про нього залишився дорогий телевізор датських дизайнерів "Банг енд Олуфсен", який стоїть у кабінеті голови Київської обласної адміністрації.

– Віра Іванівна, як вам нинішній злет вашої політичної кар'єри: раніше ви в секретаріаті президента приймали Пінчука, Ахметова, Гайдука, а зараз як київський губернатор – керівників районних держадміністрацій?

– Не треба мені таке розказувати! На новому місці я приймаю не тільки голів райадміністрацій. Я приймаю і людей, які представляють київську владу, приймаю французьку фірму "Auchan", приймаю представників компанії "ІКЕА", які готові брати участь у розбудові Київської області.

І я дуже щаслива, що знаходжуся на цій посаді, бо я займаюся конкретною серйозною роботою, маю конкретні плани. І я буду щаслива, якщо хоча би за мого губернаторства вони почнуть реалізуватися.

– Кілька місяців тому вас планували призначити не губернатором, а заступником глави секретаріату президента при Рибачуку, але не вийшло. Чому?

– У мене було кілька пропозицій, в тому числі й ця. Але я відмовилася, тому що посада губернатора мені більше подобалася.

– Кажуть навпаки, що президент не захотів вас призначати на посаду заступника глави секретаріату...

– Запитайте в президента. Те, що я пішла сюди – це було моє бажання доказати багатьом, що я можу бути ефективним губернатором.

Хочу, щоб не сприймалося, що Віра Іванівна ефективна тільки в присутності президента. Моя амбіція – сформувала таку команду, яка в змозі реалізувати амбітні плани президента України.

– Як вам нинішня ситуація в секретаріаті на Банковій?

– Нормально. У зв’язку з новими функціями президента прийшла нова цікава, я б сказала, красива команда. Для мене нікого нового немає, я знаю їх всі здібності.

– Балога потягне посаду глави секретаріату президента?

– Журналістам треба згадати один епізод з життя Віктора Івановича Балоги. Він першим з губернаторів при режимі Медведчука забрав 33 керівників різного рівня з СДПУ(о) і прийшов до іншої політичної сили. Він зміг те, що могли небагато хто в той момент. І ця команда перейшла в опозицію!

Балога зміг зробити так, що команда, яка була з ним, не розпалася, провела не одні вибори, бій в Мукачевому... Вони змогли вистояти, і довести, що демократичні принципи, відмінні до принципів СДПУ(о), будуть існувати на Закарпатті.

– Але погодьтеся: коли 33 чиновники одночасно виходять з партії – це теж був адмінресурс, наказ з боку Балоги?

– Ви звідки знаєте? Якщо це був тиск, чому ж тоді, коли вони були в опозиції, то залишилися з Балогою?

– Тому що Балога – авторитет. До речі, авторитет в лапках чи без лапок?

– З 2001 до 2006 року його команда прожила дуже складне життя і пройшла опозицію до Медведчука, який тримав всю систему управління в державі! Будучи в опозиції, дуже нелегко тим "авторитетам", про яких ви говорите, тримати команду. Давайте відмовимося від цих натяків, а будемо говорити про організаторські здібності Віктора Івановича Балоги.

– Ви ж не сперечатиметеся, що його головна мета на Банковій – захистити президента від Януковича?

– Президента не треба захищати! Давайте говорити, що є конституційна реформа, і президент буде працювати в її рамках.

Що стосується інколи некоректних дій уряду Януковича стосовно повноважень президента, то я б це назвала "періодом росту". І секретаріат президента потрібен для того, щоб спокійно перейти до нормальної роботи і розмежування повноважень.

Але давайте звикнемо, що в демократичній державі пора закінчити говорити про репресивні методи управління. І суспільству має бути показано, що не кулаком бахнувши по столу керує президент.

– Але є враження, що зараз керує, бахнувши кулаком по столу, не Ющенко, а Янукович!

– Я чесно скажу, що не бачу, щоб десь щось сильно бахнуло... Ми ще побачимо, як буде ухвалюватися бюджет. Тут проявиться роль президента.

Ми не можемо робити висновки за цими щоденними щіпаннями–кусаннями між президентом і Кабінетом міністрів. Нічого страшного в цьому немає! В щоденній роботі постійно будуть якісь недорозуміння. І у нас з обласною радою щодня виникають якісь питання, хоча це не значить, що ми не працюємо злагоджено.

– Ви підтримували створення широкої коаліції..

– Я і зараз її підтримую!

– І ви задоволені тим, що відбулося?

– Я ще не бачу результату. Його неможливо оцінити за місяць. Основний іспит для коаліції – це бюджет.

– Як ви думаєте, рівень інтриг зменшиться в секретаріаті з приходом нової команди? Тому що, спілкуючись з вами, на згадку приходить історія, як під новий рік Ющенко збирався призначити Гайдука віце–прем'єром, але в останній момент прийшли Івченко і Плачков і переконали його не робити такий крок.

– Звідки ви знаєте, що Ющенка переконали не призначати Гайдука? Я поняття не маю, що тоді трапилося! І як можна визначити рівень інтриг в секретаріаті – вище він став чи нижче?

– Рівень інтриг – це розпорошеність центрів впливу у секретаріаті. Вони грають один проти одного, і так народжуються інтриги.

– От скажіть, у вас є колектив у газеті? І у вас там усе гаразд? Зрозумійте, ми всі люди. І в секретаріаті не працюють заведені роботи. У кожної людини є своя думка, і коли вона висловлюється десь у дружньому колі, а потім стає відома "Українській правді" – то це створює уявлення, що існують якісь інтриги.

– Є загальна теза, що хто останній заходить до Ющенка – на ту точку зору він і пристає.

– Цю загальну тезу сформували ви, журналісти! Це нормальна робота, коли у президента на столі не одна кандидатура, а декілька. А потім кожен інтерпретує на свою користь. Перестаньте займатися і торгуватися з суспільством цими інтригами. Для суспільства така інформація нічого не значить. Це цікаво 300 особам у місті Києві!

Я З ПРЕЗИДЕНТОМ, ЯК ГУБЕРНАТОР, ЩЕ ЖОДНОГО ПИТАННЯ НЕ ВИРІШУВАЛА

– Які у вас три проекти-мрії, які б ви хотіли реалізувати як губернатор?

– Перша і головна мрія, яку я хочу здійснити: коли я піду з посади губернатора, щоб сказали, що Віра Іванівна залишила дійову команду.

Друга: я хочу, щоб за моєї пам'яті як мінімум почала будуватися кільцева дорога навколо Києва.

Третє – я хочу, щоб з інвесторами, які представляють світові бренди – "Ікеа", "Auchan" – я не тільки заклала камінь перед початком будівництва, але й змогла відкрити їх об’єкти.

І ще одна мрія – коли я буду їхати по Київській області, де б я не зупинилася, щоб мені люди сказали: "Вона нічого не вкрала, а зробила кращим хоча б на трошки життя людей".

Я не хочу, щоб люди казали на мою адресу "це – чиновник", а хочу, щоб сказали: "це – наш керівник"!

Кабінет Віри Іванівни прикрашає крутий телевізор "Банг енд Олуфсен"

– Вам легше вирішувати питання як губернатору, враховуючи ваші зв'язки з президентом Ющенком?

– Я з президентом, як губернатор, ще жодного питання не вирішувала! У мене немає такого питання, щоб я турбувала президента з цього приводу.

Але у нас буде нарада президента з губернаторами, на якій я звернуся до Віктора Андрійовича у серйозних питаннях.

Перш за все, нам негайно в державі треба змінювати законодавство стосовно землі. Це стосується не тільки Київської області.

Ми маємо серйозну спекуляцію з землею. І держава безпорадна з нинішнім законодавством. У нас є величезні куски землі, які віддані в оренду комерційним структурам вісім – п’ять років тому.

Нічого на цих землях не робиться, ці структури чекають високої ціни на землі... І ми таким чином вирощуємо людей, які просто матимуть надприбутки! При цьому немає жодного механізму владі вплинути на цю ситуацію.

– Коли говорять про завоювання земель у Київській області, то наводять приклад розкоші Козину – це немов київська Рив'єра на Дніпрі...

– Це не село так виглядає, а землі навколо села. Село виглядає бідно!

– Але журналісти, які проводили розслідування, обурювалися, чому дорогу державним коштом будуть в елітній частині села, а в простій – ні. Ви з'ясували ситуацію, чому так сталося?

– А чого я повинна з'ясовувати? Там є селищний голова, який повіддавав землю, і я маю до нього претензії.

Сьогодні у нас обласні та селищні ради вирішують усі питання з землею. Селищна рада не повідомляє про свої операції з землею не те що мені, а навіть обласну раду. Вони віддають землю в оренду без будь–яких зобов’язань.

А ми потім шукаємо шляхи виходу з ситуації, які можна назвати незаконними, і ми їх знаходимо.

Так, ми змушуємо цих інвесторів займатися благодійною діяльністю, ремонтувати школи.

Ми просимо керівників районів, сільських голів: коли проводите продаж землі – говоріть про конкурс проектів!

Село має розвиватися. Якщо віддається якийсь кусок землі під будівництво котеджного містечка, то в договорі треба відразу прозоро записати, що інвестори беруть на себе будівництво клубу, аптеки, магазина.

От ми сьогодні говоримо про село Погреби під Києвом. Воно розширило свої межі, збільшилося населення, але у селі немає навіть клубу!

Ми хочемо, щоб ті, хто беруть землю під свої проекти, робили інвестиції у соціальну сферу для всього села.

Я вмотивовую власників чи орендарів землі це робити. Але це не метод! Діло нікуди не годиться! Це ручне управління, а має бути закон, щоб не треба було ставити губернаторами особливо впливових людей, які б займалися цими питаннями. Це шлях до корупції!

Сьогодні воно в Козині, завтра виникне в Обухівському районі, Макарівському, у Вишгороді, у Броварах...

– Добре, що заважає вам дати команду міліції, щоб вони провели хоча б одну спецоперацію і зафіксували як за землі дають хабарі? А потім зробити показовий судовий процес?

– Ми не можемо на такому страху будувати державу, перетворювати все у 1937 рік. Ми маємо ухвалити закон.

– Ви знаєте, хто живе в елітній частині Козину?

– Я не знаю, і не збираюся дізнаватися.

– А в гостях там були в когось?

– Ні.

Я СТРАШЕННО ЗАДОВОЛЕНА РОБОТОЮ, ПРИХОЖУ НА НЕЇ О 8:30 РАНКУ

– Якщо говорити про конкретні проекти – так, раніше спроби шведської компанії ІКЕА побудувати торговельний центр зайшли в глухий кут через конфлікт навколо земельної ділянки...

– Ви не питайте мене, яка була історія життя ІКЕА до мене, я поняття не маю! ІКЕА звернулася до мене, коли я стала главою облдержадміністрації, ми зустрілися, запропонували їм дві ділянки для розміщення ІКЕА. Підписали меморандум, що готові з ними співпрацювати.

У планах ІКЕА є не тільки побудувати магазин. Рядом буде великий розважальний комплекс, мультиплекс на дев'ять кінозалів, два льодових стадіони. Зараз ІКЕА розглядає пропозиції. Їм ці варіанти, з першого погляду, сподобалися.

Я можу сказати: процентів вісімдесят, що ІКЕА буде на території Київської області. І цей комплекс буде розташований дуже близько до Києва.

– Питання стосовно сполучення між Києвом і аеропортом "Бориспіль". У всій Європі є залізниця, яка веде з літовища до центру міста. У Києва такого немає. Чи планується?

- Так. На нашій зустрічі з віце–прем'єром Рибаком, міністром транспорту, і мером Києва ми обговорювали питання, що від нового Дарницького вокзалу ми можемо запропонувати землі і зробити швидкісну електричку до аеропорту "Бориспіль". У прем’єра Януковича буде окрема нарада з цього питання.

Мені б дуже хотілося реалізувати цей проект – він дуже вигідний і для інфраструктури Київської області, він підвищує престиж столиці. Я думаю, до цього проекту може дуже потужно долучитися інвестор.

– Ви також оголосили про мегапроект – створення кільцевої дороги навколо Києва. Але ціна питання – 19 мільярдів гривень. Де знайти такого інвестора?

– Це робиться дуже просто, якщо є бажання влади. Ми хочемо мати проект не тільки самої дороги, але й інфраструктури навколо дороги. І ми готові інвестору певними кусочками продавати інфраструктуру навколо дороги. За цей рахунок буде будуватися дорога.

Віра Іванівна показує маршрут нового "будівництва сторіччя"

Так подібні проекти реалізовуються всюди в світі. Це буде дійсно величезний проект! Державні ж гроші треба на проектування такої дороги, будівництво мостів. І ця дорога буде безкоштовною – тому що у нас немає альтернативної дороги.

– Де гарантії, що це будівництво не перетвориться на трасу Київ–Одеса, яку через зловживання так і не добудували до тих стандартів, до яких планували?

– Це залежить від відповідальності людей, які беруться за цей проект.

– Тобто ви, простіше кажучи, даєте слово Віри Іванівни?...

– Це буде не тільки Віра Іванівна. Це буде стратегічний проект під патронатом уряду.

– Коли плануєте його закінчити?

– Ми плануємо його почати в 2007 році.

– У вас багато планів, але наскільки впевнено ви почуваєте себе на посаді, коли Янукович є прем'єром? Або коли суд, ініційований попереднім губернатором Жовтяком, визнав його звільнення незаконним? Або коли нова влада прийшла до секретаріату президента? Тобто з трьох боків є фактори ризику вашої подальшої роботи. От як вам працюється з Януковичем?

– Нормально працюється. Ми з ним ще жодного разу не зустрічалися по роботі. А моя зустріч з віце–прем'єром Рибаком відбулася чудово! У нього повне розуміння наших проектів, бо у них немає політики, а є робота. Будь–який голова уряду зацікавлений у губернаторі, який займається роботою, а не політикою.

– Два роки тому ви ходили в помаранчевому шарфику, тоді як Рибак – у біло–блакитному. Як ви пережили примирення опонентів?

– Ми були політичними опонентами, а зараз я займаюся господарською діяльністю. Це абсолютно різні речі! Я не вступаю в Партію регіонів і не говорю про політичні погляди Януковича. Він мене цікавить як прем’єр–міністр уряду, який підтримує або не підтримує значимі проекти в моїй області.

Проект кільцевої дороги підтриманий, і в проекті бюджету закладені кошти на її проектування. Також уряд нас підтримує в проекті створення міжнародного вантажного аеропорту в Узині на місці військового аеропорту.

Уряд підтримує нас і в будівництві дороги до кордону з Білорусією, яка буде спроектована за рахунок держави, а збудована також за рахунок інвестора.

– Добре, тоді питання прямо: де гарантії, що вас не звільнять під нового керівника донецького походження?

– Мене призначає і звільняє президент.

– Іншим ризиком вашого перебування на посаді є судовий процес з попереднім губернатором Євгеном Жовтяком, який виграв суд про своє незаконне звільнення...

– Це питання не до мене, я з Жовтяком не суджуся. Він може виграти суди, але це не стосується мене. Я людина команди. У мене є указ про призначення губернатором, і я ним працюю. Я не цікавлюся слухами.

– Та ну...

– Серйозно кажу – я можу це послухати, але ніколи не приймаю рішення з цього приводу. Якби я сприймала всі слухи, то у мене не було часу працювати. Як тільки буде виданий указ про моє звільнення і повернення Жовтяка, то – проблем немає, я піду на іншу роботу.

– Загалом для вас нинішня посада – це почесне заслання чи підвищення?

– Це все журналістські видумки! Я страшенно задоволена роботою, прихожу на роботу на 8:30 і дуже пізно з неї іду, я працюю в суботу–неділю, я їжджу по всіх регіонах, у вихідні мене можна побачити у будь–якому куточку Київської області. Це серйозна конкретна робота.

– Ви не образилися, що у секретаріаті президента у вас відібрали кабінет?

– У мене ніхто не відбирав кабінет, я його сама запропонувала Віктору Івановичу Балозі: "Будь ласка, забирайте кабінет, він мені не потрібен". Я не думаю, що це задоволення моїх амбіцій – мати пустий кабінет на Банковій.

– Але у вас була амбіція - завжди бути поруч з президентом!

– Хто вам це сказав?! Це президент визначив мою роль.

Я з величезним задоволенням працюю з Віктором Андрійовичем Ющенком, навіть зараз на посаді губернатора.

Більше того, я дуже змінилася, працюючи з Ющенком. Я багато зрозуміла, стала зовсім іншою в політиці.

Я і до роботи з Віктором Андрійовичем пройшла серйозні щаблі. Але разом з відставкою уряду Ющенка я пішла з Віктором Андрійовичем із Кабінету міністрів і півтора роки ніде не працювала. Хоча мені пропонували дуже серйозні посади, піти в адміністрацію Кучми начальником управління... Повірте, у мене було дуже багато пропозицій. Я є і буду людиною із команди Ющенка. Для мене це – відповідально.

ПРИ ВЛАДІ КЛЮЄВ ЧИ НІ – ЦЕ НЕ ВПЛИВАЄ НА НАШІ СТОСУНКИ

– Стосовно майбутнього для вашої партії "Наша Україна" – ви були проти переходу "Нашої України" в опозицію. Але ж участь у коаліції з Януковичем нищить рейтинг президента!

– Давайте спочатку подивимося, який рейтинг у президента. Про те, що це знищило рейтинг Ющенка, я не знаю.

Знаю одне – на сьогодні, коли було ухвалено рішення про широку коаліцію, то я не бачила дуже негативної реакції мешканців Київської області. За два роки президентства Ющенка люди відчули дуже серйозну увагу до себе. І вони вірять президенту по сьогоднішній день.

– Якщо ви закликаєте до прозорості, то дайте відповідь на питання про ваші стосунки з Клюєвим. Кажуть, він вас опікає на посаді губернатора, аби на неї не було посягань з боку донецьких?

– У мене стосунки з Клюєвим установилися ще в 2000 році. У 2000 році! Я з того моменту з ним знайома, у нас нормальні стосунки, і вони продовжуються й зараз. При владі він чи ні – це не впливає на них. А те, що ви приписали йому якусь роль – то ви, журналісти, кожному приписали якусь роль....

– Друге питання – про Ківалова. Поширеною є версія, що це ви його приводили до президента миритися після виборів 2004 року. Тоді Ющенко навіть підписав Ківалову на пам'ять фотографію...

– Ні, я цього не робила. І була дуже здивована, коли преса про це діло понаписувала. Мало того, ще понаписувала про подарки мені від Ківалова. То я б хотіла дізнатися, де мої подарки? (Сміється)

Чоловік Віри Іванівни Віктор Івченко (голова Держагенства з інвестицій та інновацій) разом Сергієм Ківаловим під час засідання Кабміну

Взагалі, мені не подобаються слова, які ви постійно вживаєте – "до президента заводили..." Прослідковується якесь зневажливе ставлення до президента. Президент визначає, з ким він хоче зустрітися, а з ким не хоче. Ви взагалі повинні викинути зі свого лексикону такі слова, як "заводити до президента"!

– Але ж ви тримали патронат над проектами Ющенка, які реалізовували за кошти олігархів. Зокрема, "Мистецький Арсенал"...

– Так, тиждень тому президент провів нараду на "Мистецькому Арсеналі", де він побачив, яка колосальна робота зроблена на цьому об’єкті, скільки там вивезено, вичищено, і зараз туди можна спокійно зайти і побачити прекрасні галереї!

Сьогодні президенту продемонстрували повний проект того, що планується зробити. Зараз цей проект може бути нормально законсервований на зиму, туди більше не буде залітати сніг, там не будуть гуляти собаки. Там є господар, який слідкує за цим проектом.

– Хто висловлював готовність виділити гроші на "Арсенал"?

– Хоча б і Пінчук... З Тарутою була розмова на цю тему, з Коломойським. Думаю, що і меншого рівня бізнес братиме у цьому участь.

– Де гарантії, що згадані бізнесмени не будуть використовувати цей статус для впливу на Ющенка?

– Вони, слава Богу, не використовували це протягом двох років, коли зробили колосальну роботу в Батурині. Щоб повністю довести, треба ще роки два працювати.

Те ж саме можна сказати про Софію. Там закінчується відбудова митрополичих палат за рахунок Рината Ахметова, але він не поставив жодної умови, фінансуючи роботи.

Чому ви не можете взяти в думку, що, коли людина заробила такі кошти, то ним можуть рухати мотиви залишити слід у історії своєї держави? Чи нам треба обов’язково думати про людину погано?

Я не вкладаю грошей у проекти, але я до багатьох з них причетна – хоча б тим, що я їх організатор. І з задоволенням розповідаю про це своїй доньці...

– Питання, яке традиційно ставиться чиновнику – на які доходи він існує, і чи достатні вони для того, щоб не красти? Ви ж самі казали на початку інтерв’ю, що хочете почути від людей характеристику: "Вона не крала..."

– А звідки таке розуміння, що на державну службу людина приходить в лахміттях, яка нічого за своє життя не заробила, не має, і тільки з влаштуванням на державну службу починає життя?

Я двадцять років працюю в Києві! От скажи мені, ти колись бачив мене погано одягнутою, хоча я була в опозиції чотири роки?

Коли обговорюють цю тему, чому ні у кого не виникло питання, що мені уже майже 50 років, що я працювала у житті по 12 годин, що я маю вищу освіту, що у мене є чоловік, який певний момент працював у великому серйозному бізнесі.

Сьогодні я отримую зарплату 7 тисяч гривень. Це півтори тисячі доларів, хороша заробітна плата. У мене до цього в чоловіка був дуже хороший бізнес, а ефективно управляти коштами в нашій державі вміють усі.

– Так дайте пресі оприлюднити вашу декларацію!

– Я із задоволенням дам цю декларацію. ("Українська правда у свою чергу зобов’язується оприлюднити цю декларацію найближчим часом.) Будь ласка, для мене це не проблема. Але я також хотіла б побачити і декларацію хоча б одного журналіста!

– Але ж це ви перебуваєте на державній службі і утримуєтеся платниками податків, а не журналісти!

– Є служби, які за мною слідкують, і я отримую державну зарплату. (Підвищує голос.) А ви, як чесні журналісти, хоч би один із вас оприлюднив свої декларації!

Ви ж самі про себе говорите, що ви четверта влада, ви надаєте людям інформацію, і претендуєте на те, щоб давати оцінки всім абсолютно. Але закрита повністю тема журналістів. Зробіть приклад! При тому, що, слава Богу, є журналісти, у яких можна було би із задоволенням подивитися декларації!