Опозиційна дорожня мапа для президента
Чим би не закінчились переговори з утворення широкої коаліції, вже зараз відомо, що це буде утворення ще менш логічне, аніж сьогоднішня Антикризова коаліція.
Цілком зрозуміло, що донецькі прагнутимуть повного контролю над ситуацією в державі.
На цьому базуватиметься постійний та затяжний конфлікт, що виливатиметься у перманентні сутички Януковича та Ющенка.
Така атмосфера аж ніяк не сприятиме стійкості та тривалості існування коаліції у так званому широкому форматі. Цілком ймовірним є повернення статус-кво, тобто відновлення формату трьох.
Якщо, правда, Регіонам не вдасться до того часу самотужки контролювати більшість у парламенті. Враховуючи темпи відходу депутатів з фракції БЮТ, вже дуже скоро Партія регіонів може "нашкребти" 226 голосів.
Таким чином, перехід Віктора Ющенка та підконтрольних йому сил у повному складі до опозиційних лав не є вже й таким нереальним.
На сьогоднішній день видається, що Юлія Тимошенко виграла у президента ініціативу і першою застовпила за собою опозиційну територію.
Лінійний аналіз вказує на те, що Вікторові Ющенку нікуди діватись, окрім як з часом влитись до тимошенківських рядів.
Логіка такого шляху президента ґрунтується на тому, що обезсилений у затяжних боях з донецькими Ющенко не матиме іншого вибору.Але, наголосимо, що це занадто простий варіант. Наврядчи Віктор Ющенко погодиться на такий шлях.
Адже він означатиме автоматичне потрапляння в тінь більш динамічного гравця – Юлії Тимошенко.
Вона перебуватиме в ролі матері, що вибачила блудного сина та готова надати йому свій притулок. Це ще більше підвищить популярність лідера БЮТ та понизить авторитет президента.
Є ще один доволі важливий для Віктора Ющенка чинник. Йому вкрай важливо не допустити переходу знакових фігур з президентської команди до лав Юлії Тимошенко.
Це можливо зробити лише у випадку надання цим політикам можливості втілити свої опозиційні устремління.
Ще більш важливо для президента перехопити потенційну першість в опозиційному таборі та, що найвагоміше, не розколоти його, а навпаки – об'єднати.
Це до снаги Віктору Ющенку, який зараз вже програє опозиційну територію Юлії Тимошенко, лише у тому випадку, коли він запропонує більш масштабний проект побудови опозиційної інституції.
А тут треба зіграти на слабкостях опозиційних ініціатив Юлії Тимошенко:
1) Зацикленість лідера БЮТ на створенні міжфракційного опозиційного об'єднання. Створення цього об'єднання позиціонується Юлею Володимирівною мало не як кульмінаційний момент формування опозиції загалом у державі.
Згідно з такою логікою виходить: є міжфракційне об'єднання у парламенті – є опозиція, немає об'єднання – опозиція відсутня. Але ж політичні процеси у парламенті є лише одним з майданчиків системи політичних взаємин у державі.
2) Попри те, що пані Юлія оголосила про наміри створити широкий опозиційний рух поза Верховною Радою України, далі гучних заяв справа досі не пішла.
Натомість, один з найбажаніших політичних партнерів в образі Української народної партії уже встиг відмежуватись від ініціатив лідерки БЮТ. Пробуксовка виходить.
Крім того, навряд чи можемо прогнозувати перехід до тимошенківських лав більш-менш знакових та структурованих політичних сил. Так, для кількості можна зібрати й кілька десятків маргінальних організацій.
Але чи перетвориться в даному випадку кількість на якість? І чи може бути по-іншому взагалі?
Авторитарність особи Тимошенко, безроздільна її влада у блоці та провідна роль "Батьківщини" там аж ніяк не сприятимуть гуртуванню навколо Юлії Володимирівни широкого кола колоритних і самодостатніх політичних сил та лідерів.
3) Попри неодноразові заяви лідерів БЮТ про те, що список блоку сформовано виключно з перевірених осіб, фракція цього блоку дедалі стає найбільшим постачальником опозиційних голосів Антикризовій коаліції.
Швидше за все, бізнесовий пул Блоку Юлії Тимошенко проявлятиме з часом все більший і більший волюнтаризм, а згодом і зовсім може покинути цю політичну силу. Це може призвести до суттєвого зменшення фінансових можливостей Юлії Тимошенко.
Наврядчи за таких умов Юлія Володимирівна витягне без зовнішньої підтримки масштабні і бюджетні політичні проекти. Йдеться передусім про формування масового громадського руху в свою підтримку тощо.
Враховуючи сказане вище, Віктор Ющенко може скористатись прорахунками лідерки БЮТ та не піти наміченим для нього Юлею Тимошенко шляхом.
А саме:
1) Ініціатива щодо першочергового утворення міжфракційного об'єднання може бути зведена в ранг технічних і непершочергових завдань широкої опозиції. Адже Верховна Рада – це не територія Віктора Ющенка, бодай навіть через те, що фракція БЮТ чисельно переважає.
Формально статус міжфракційного об'єднання у парламенті можна звести виключно до представництва широкого опозиційного руху у законодавчому органі.
2) Винесення президентом пропозиції щодо принципово нового і масштабнішого майданчика побудови широкого опозиційного фронту. Позапарламентський політикум, ось де Віктор Ющенко має всі шанси переграти Юлію Тимошенко.
Враховуючи організаційні та адміністративні можливості президента, а також традиційно широке коло навколоющенківських політичних сил та діячів, Віктор Ющенко навіть без особливих зусиль може розраховувати на досить потужну підтримку українських еліт.
І кількісно, і фінансово Віктор Ющенко зможе покластись на значно чисельніше і якісніше представництво в широкому опозиційному русі, аніж Юлія Тимошенко.
3) І тут найголовніше – не зробити великої помилки. Новий широкий опозиційних рух не повинен базуватись на НСНУ.
Вона має стати лише частиною цієї ініціативи, яка передбачатиме залучення, повторимось, широкого кола найрізноманітніших політичних сил та діячів. Інституційно це має бути не якась мегапартія, а широкий громадський рух з доволі гнучкою структурою.
Причому, це має бути максимально відкрите, а не кулуарне утворення з поєднанням корпоративного та індивідуального членства. Лише така форма об'єднання дасть можливість максимально дійти до низів.
Скептики, безумовно, заявлять, що Віктору Ющенку навряд чи вдасться конкурувати на даний момент з Юлею Тимошенко, оскільки за соціологічними опитуваннями її рейтинг вищий. Одразу парируємо і зробимо екскурс в історію.
Чи зміг би Віктор Ющенко на початку набрати обертів, якби його тоді не підтримали безліч громадських та політичних сил: УНП, ПРП, НРУ та багато інших?
Ефективність нового широкого опозиційного проекту під проводом президента, звичайно ж, залежатиме від грамотності побудови, суспільної відкритості, фінансово-організаційних вливань та інформаційної підтримки.
А далі справа лише за реалізацією. В такому випадку Юлії Тимошенко доведеться долучитись до більш потужної опозиційної хвилі в ролі одного з провідних лідерів.
Михайло Басараб, політолог
