Бий першим, Санич!

Понеділок, 10 липня 2006, 14:19

Теза Мороза, що він врятував Тимошенко від ганебної відставки з посади прем'єра, позбавивши її цієї посади наперед, схожа на аргумент вбивці, що він своєю кулею врятував жертву від іншого кілера.

Але навряд СПУ так поспішала б викинути Тимошенко в опозицію з іще не отриманої посади прем'єра, якби не інші, ніж віртуальний підступний план, набагато більш актуальні мотиви.

А саме – потреба за будь-яку ціну, навіть ціну реноме "морального взірця" Мороза, усунути Тимошенко з великої геополітично-енергетичної гри.

Та й сама Тимошенко не "потягла" б на таку ціну як імідж Мороза, якби вона не виконувала тут роль чужого знаряддя.

Зокрема, якби на підтримку начебто її власної ідеї перегляду газових угод з Росією не пристали поспіль два посли США, пообіцявши навзамін не лише "експертну допомогу" Україні, а й набагато більш суттєве втручання американських інтересів у стосунки Росії, Середньої Азії та Європи.

Навіщо Тимошенко була ця зв'язка, звідки вона взяла, що США нададуть їй реальну підтримку в такому складному питанні – це, можливо, ми колись дізнаємось. Але те, що стане вона мішенню всіх можливих опонентів американського втручання в цю "тонку" сферу – мала б знати.

А ще Юля, якщо вже грає в такі складні ігри та бере на себе зобов'язання перед іноземними партнерами, і в межах цих зобов'язань прагне саме прем'єрства, а не перспектив на далеку ще президентську кампанію, мала б подбати, аби не дати жодних підстав руйнувати коаліцію демократичних сил з якихось зовсім сторонніх до реальної справи мотивів.

Тому притягнутий за вуха конфлікт з Порошенком мав би принаймні не фігурувати у вирішальні для остаточного рішення дні...

Але з функціями лобіста американських інтересів пані Тимошенко не впоралася, давши себе "відстрілити" на черговому злеті. Лобісти протилежних інтересів ударили першими.

І реноме Мороза, і ідеологічні обмеження комуністів, і навіть претензії ПР на владу були кинуті під ноги американцям та прихильним до них європейцям у стосунках з Росією, аби на саміт Великої вісімки та вийшла у всеозброєнні.

Зараз проросійська "антикризова коаліція" в Україні, яка не дозволить більше американцям будувати тут базу для "демократизації регіону", є невід'ємною, але недостатньою частиною певних домовленостей з Україною щодо газу, які на той момент мають бути на користь Росії.

КРАЩІ СТАТТІ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"

Зокрема, Москва раптом вже згодилася відкрити свій транзит для туркменського газу в Україну, якщо Київ та Ашгабат домовляться про ціну.

Плюс ціна газу від "Росукренерго" з 1 липня так і не зросла. І це вже свідчить про "добру волю" Росії, яку вона має намір продемонструвати "вісімці".

Натомість, ніби за борги, НАК "Нафтогаз України" таки вже поставлено питання про передачу в міжнародний газовий консорціум якщо не всіх, то частини ГТС України.

І хоча перелічені "досягнення" належать усе ще уряду Єханурова, але остаточні рішення, включно зі здачею труби, мають вже припасти на початок правління уряду Януковича.

Інакше поступки Росії прозахідному українському урядові будуть виглядати, як слабкість і капітуляція, а не як впорядкування в зоні свого повернутого контролю...

Тож за умов синьо-червоної коаліції в Україні пан Путін матиме всі підстави в Петербурзі послати американців та європейців "от вінта", перш за все, в їхніх зазіханнях на "архітектуру" газового консорціуму...

От тому в нас так все й покотилося швидко. Бо часу вже немає – у Путіна...

Щоправда, найвищі з можливих темпи утворення нової, антикризової коаліції під прем'єрство Януковича знову наразилися на певні ускладнення, - хоч як автори цього проекту намагались прибрати з його шляху найменші перепони.

Навіть в програмі своїй записали, теж кваплячись, таку чистесеньку правду, як "розмежування бізнесу й влади шляхом усунення конфлікту інтересів".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Себто, усунути конфлікт інтересів бізнесу й влади можна лише повним їхнім злиттям, щоб інтерес був спільний. А відмежовувати від влади тих, чиї інтереси не збігаються зі спільними інтересами влади й бізнесу "антикризової коаліції"...

Втім, ці проколи в тексті, під яким, можливо - бо достеменно текст нової коаліційної угоди не оприлюднено, - підписалися члени ПР, соціалісти й комуністи, до утворення уряду Януковича ще не мають жодного відношення.

Відношення мають знову-таки процедури, без яких легітимність і цього уряду буде поставлено під сумнів. І за поспіхом цього знов не врахували.

А процедури вимагають, аби про утворення нової коаліції було не лише повідомлено, навіть з підписами, секретаріат ВР, але й оголошено про це на пленарному засіданні парламенту.

Так що відлік 15 днів, протягом яких президент, отримавши подання від коаліції на прем'єра, має подати його кандидатуру назад до парламенту, почнеться лише з вівторка 11 липня. Навіть якщо сам особисто Мороз ще в п'ятницю відніс Ющенкові коаліційне подання...

Ну, а сам відлік днів, як вже добре відомо, - знов критичний.

25 липня витікають два місяці з моменту складання повноважень і до того двічі відставленого уряду Єханурова. І президент вже має всі підстави не вкластися в цей термін. Або вкластися, але на певних умовах.

Він може й поспішити з поданням, якщо "антикризова коаліція" зглянеться на його побажання. Причому не лише побажання відновити дію Конституційного суду, але й залучити до коаліції його однопартійців з правом приймати рішення, а не "відсиджуватись в опозиції"...

Здавалося б, виконати ці забаганки Ющенка – простіше простого.

Адже й спікер Мороз хоче вже на цій сесії продовжувати конституційну реформу, а відтак – потребує Конституційного суду. А щодо залучення "Нашої України" до "широкої коаліції" - так для ПР, СПУ й КПУ це і не вимога навіть, їм самим треба якось чисельно підкріпити свою мізерність в 233 голоси.

Але є "але". Ті члени КС, яких свого часу призначив Ющенко та обрав з'їзд суддів, вже давно за законом про Конституційний суд втратили легітимність своїх призначень, бо в законі йдеться про місячний термін складання присяги, а минуло вже 9 місяців.

І треба б самому Ющенкові цих осіб перепризначити, а з'їздові суддів – знов переобрати. Бо в іншому разі не будуть рішення цього КС легітимними.

Крім того, ще не так давно ПР вимагала відновлення роботи КС лише в повному складі, себто разом із обранцями по квоті парламенту. Так що треба також провадити обрання суддів таємним голосуванням...

Все це - встигнути до подання президента про прем'єра.

Стосовно ж участі "Нашої України" в "антикризовій коаліції", то розмови про таку участь частинами блоку й фракції – чергова маячня. Може бути або входження в альянс ПР-СПУ-КПУ всієї фракції "Нашої України", або нічого.

Адже конституційна норма прямо вказує лише на коаліцію парламентських фракцій і жодного позафракційного індивідуального членства не передбачає.

Те, що таку можливість записано в регламенті - просто нонсенс, який Конституційним судом мав би витлумачитись виключно на користь Конституції, а не регламенту.

Сам же міф про можливість входження до коаліції лише частини якоїсь фракції народжений певним вивертом, пов'язаним з імперативним мандатом. Але це, тим не менше, лише міф.

Так, члени фракції можуть голосувати всупереч рішенню фракції і не втратять мандату, не виходячи з неї. За цим принципом члени "Нашої України" дійсно можуть голосувати за рішення, ухвалені й чужою їм коаліцією.

Але, знаходячись у фракції, що до коаліції не належить, вони жодним чином не можуть ставити свої підписи під коаліційною угодою, що зобов'язувала б їх голосувати саме як коаліція, а не рідна фракція.

Якщо ж вони не братимуть зобов'язань і перед коаліцією – то навіщо вони там? Щоб доконати рейтинг президентського блоку?

І нащо було запроваджувати тоді пропорційну систему виборів, коли знов і знов йдеться про стару добру кучмістську ситуативну більшість?

Окрім того, Ющенко прямо натякав на те, що "широка коаліція" влаштує його не з напханими туди задля "гарматного м'яса" частинами "НУ", а з кандидатурою й прем'єра від "Нашої України".

Янукович, Кушнарьов і решта категорично відкидають таку можливість. Але після їхньої " підтримки" власного кандидата на посаду спікера вірити в будь-які запевнення чи заперечення з їхнього боку не потрібно.

Водночас і висунення від "антикризової коаліції" на посаду глави уряду члена "Нашої України" – це удар по іміджу Партії регіонів. Ще так-сяк ця остання поступка може бути пояснена виборцям синьо-білих, якщо торг, як і раніше, йтиме між цілими фракціями...

Себто питання перед "Нашою Україною" не надто складне: входити всією фракцією до "широкої коаліції" з соціалістами та комуністами, і на одній лише умові про збереження чинного нині прем'єра?

Чи тоді вже вимагати усунення з посади спікера Мороза з передачею цієї посади ПР, аби був стимул?

Або не входити, дати президенту зірвати терміни, розігнати ВР і покладатися на дострокові вибори?

Між іншим, коли представники Партії регіонів твердять, що дострокових виборів не бояться, а візьмуть на них ще більше голосів, то вже підставляють своїх щойно отриманих партнерів по коаліції – комуністів і соціалістів. У тих, особливо після останніх подій, такого потягу до виборів немає.

Хоча якраз особисто "здавати" Мороза в обмін на вчасне подання президентом кандидатури прем'єра, можливо, "регіонали" і не захочуть. Але ж результат, як і у випадку з Морозом і Тимошенко, може бути той самий: "куля" не в лоб, а з-за спини...

Натомість в "Нашої України" на випадок дочасних виборів також зарезервовано додатковий проект: переформатувати блок, вигнавши з нього "перекінчиків" й повернувши ті праві партії, які випали в осад на минулих парламентських виборах. Треба лише для підтримки іміджу достойно протриматись останні дні та тижні.

БЮТу як "новій соціал-демократії" все одно залишається лівий електорат... Їжте на здоров'я.

От уже й нова конфігурація на осінь вимальовується. Така собі подальша структуризація суспільства зі скороченням кількості парламентських сил.

Ну, хіба ще хтось із теперішніх аутсайдерів таки приєднається зі своєю вже "золотою акцією". Яку буде легше розігрувати, бо обраний після дострокових виборів парламент розганяти не можна вже протягом цілого року...

Не випадково ж колишній спікер Литвин, що вже оголосив був про свою участь аж у президентських виборах, нині Ющенка "стимулює", щоб той сам в опозиції до ворожої коаліції не залишився, а на розгін парламенту наважився...

Хоча основним стимулом і для президента вчинити дострокові парламентські вибори залишається все та ж геополітика на газі.

Допоки в Україні немає нового коаліційного уряду - то нема в кого й офіційно спитати, в тім числі, про ГТС та газовий консорціум.

Звісно, громадяни України платитимуть за борги НАКу... Але, між іншим, і коаліція ПР-СПУ-КПУ не збирається тарифи знижувати – сам Симоненко днями в прямому ефірі визнав.

Тому все йтиме, як ішло, хіба що уряд Єханурова, можливо, вже більш уважно контролюватиме НАК "Нафтогаз України".

А великі геополітичні гравці можуть спокійно теоретизувати на тему європейської енергобезпеки, спостерігаючи і далі, як в Україні демократія виборюватиме майбутнє - своє і цілого регіону.

Хоча, звісно, нема жодної гарантії, що після зірваної "міни" із несхваленням міжнаціональних військових навчань, теперішнього "коаліційного перевороту" та фактичного руйнування останніх залишків системи державного управління вже за чинною Конституцією у головних маніпуляторів поточного політичного процесу, соціалістів, не заготовлено ще якихось сюрпризів.

Не дарма ж саме на пропозицію фракції "Родина", близької до наших соціалістів, Держдума Росії привітала останні події в українському парламенті. Тож зупинитися на досягнутому СПУ зі своїм лідером просто не має права.

Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді