Уроки Чорнобиля
Брехня держави - загроза для її народу і суверенітету
У квітні 1986 року брехня СРСР перетворила найстрашнішу у світі ядерну катастрофу в Чорнобилі на величезну людську трагедію.
20 років потому непрозорість українського енергетичного сектору знову загрожує суверенітету України – на цей раз через "темні" газові угоди, термін яких закінчується у червні.
На відміну від 1986 року, коли радянські лідери намагалися приховати чорнобильську загрозу, у керівництва України сьогодні є можливість відреагувати на тривожні сигнали в газовому секторі, відвести загрозу, яка нависла над її суверенітетом і європейською енергетичною безпекою.
Чорнобильська трагедія показала, що в СРСР за великим рахунком не так, як треба: брехливі обіцянки з приводу технології, зневага до навколишнього середовища, таємничість і навмисне введення в оману, турбота про престиж більша, ніж про власний народ.
Водночас логічно і парадоксально, що відмова від багатьох радянських методів призвела до закриття Чорнобильської АЕС у грудні 2000 року.
Кілька років керівництво України відмовлялося обговорювати її закриття на тій підставі, що воно призведе до відключень електрики і поставить під загрозу промисловість.
Насправді в України були надлишкові потужності, але не було ринкових цін і системи отримання доходів для оплати палива, заміни застарілих електростанцій і забезпечення адекватних поставок. Реформа, розпочата в 2000 році, сьогодні дозволяє Україні експортувати електроенергію в Угорщину і Словаччину.
Сьогодні Україні загрожує енергетична трагедія іншого роду – залежність країни від імпортного газу і непрозорих контрактів. Припинення російських газових поставок у січні продемонструвала залежність України від зовнішніх поставок і її вразливість до політичного тиску.
Угода, укладена Україною і Росією для поновлення поставок, не захищає інтереси України і не відображає нормальні ринкові методи.
Контракт не забезпечує Україні стабільність цін, а його умови не створюють прогнозовану незаполітизовану процедуру майбутнього ціноутворення (подібну до тієї, яка закладена в угодах Росії з Німеччиною і Францією).
Росія не гарантує поставок мінімальних обсягів, а може постачати газ до установленої верхньої межі. Іншими словами, обсяг поставок визначає Росія.
Україна гарантує Росії доступ до системи транзиту, але Росія не зобов’язана платити, якщо ці потужності не використовуються.
Транзитні тарифи для Росії встановлені на п'ять років без можливості підвищення, тоді як для України ціна імпорту встановлена лише на півроку.
В України вже утворилися недостачі за новою угодою з Росією. Незрозуміло, чому доходи від продажів і транзиту газу не покривають зобов'язань України. Уже можна написати сценарій того, що відбудеться в червні, коли нинішній договір про ціну припинить свою дію.
Як і в інших країнах, Росія цілком може зажадати в якості оплати "термінового продажу" акцій української газової системи, чи системи великих виробничих споживачів газу, які складають кістяк української економіки.
Якщо нове керівництво України готове діяти, враховуючи уроки Чорнобиля, воно буде просити міжнародну допомогу з реструктуризації цих угод і забезпечить прозорість контрактів на поставки.
Запобігання кризі піде на користь також інтересам ЄС, США і Росії. ЄС не може дозволити собі пасивність. Майже весь імпортний європейський газ йде з Росії через Україну.
США навряд чи потрібна нова криза у відносинах з Росією, якщо ми хочемо їй допомоги в запобіганні появи ядерного Ірану. Росії не потрібні ні обурені європейські споживачі, ні сварка з дипломатичними партнерами по Ірану.
Деякі практичні кроки.
Українські лідери повинні покінчити з корупцією і непрозорістю в енергетичному секторі.
Україна повинна домагатися міжнародної допомоги при вирішенні проблем з газовими поставками і технічного сприянням при перегляді умов діючих контрактів.
ЄС і США повинні звернутися до України і Росії, поки не почалась криза, і запропонувати посприяти на переговорах про нормальні комерційні умови.
Світовий банк, ЄБРР і двосторонні донори повинні підтримати українські програми по збільшенню енергетичної ефективності; створити і ввести в дію правила, що забезпечують ефективність і прозорість системи газового транзиту.
Коли G8 займеться енергетичною безпекою на липневому саміті, головними темами повинні стати прозорість ринкової структури, власності й угод про поставки, а також чесна конкуренція і доступ до транзитної інфраструктури. Росія повинна вітати такі дискусії, оскільки вони відповідають її довгостроковим інтересам.
Друзі України, осмисливши Чорнобиль, говорять, що це не повинно повторитися.
Сьогодні це означає, що друзі України і її лідери повинні зробити так, щоб відсутність прозорості в енергетичному секторі не загрожувало суверенітету України.
Карлос Паскуаль – віце-президент Бруклінського інституту з проблем міжнародної політики. Колишній посол США в Україні з 2000 по 2003 рік.
Переклад Інопреса
Оригінал статті читайте тут Chernobyl's Lesson
