Сімнадцять мільярдів, які нам не належать

Офіційні профспілки проводять акції проти уряду. А неофіційні натякають на незаконне присвоєння профбосами державного майна

Він вийшов із білої будівлі в центрі Майдану Незалежності. Поправив краватку, сів у престижну іномарку. "Поїхали", - сказав шоферу. Розгорнув папку, дістав документи.

Оборот фірми, якою він де-факто керує, сягає мільйонів гривень. Де-юре ця фірма належить профспілкам – і завдяки прогалинам у законодавстві ніхто не може втручатися в діяльність цієї фірми. Тільки профспілки. Хоча власність, якою оперують профспілки, має належати членам профспілок. Тобто нам.

Хто наш герой, який зараз їде іномаркою координувати проведення антиурядової демонстрації? Це звичайний профспілковий діяч. На Заході таких шанобливо і дещо презирливо називають "профбос".

Згідно з законодавством, ми наймаємо і утримуємо його, щоб він захищав наші інтереси на роботі. Не давав звільнити, забезпечував своєчасну виплату зарплати, організовував дешеві путівки на курорт, підтримав на випадок хвороби чи травми. Страйки, зрештою, влаштовував.

"Він цього не робить!" – стверджують в профспілковому середовищі. "Він незаконно відбирає ваше майно і паразитує на вашій праці", - кажуть представники профспілок нам, членам профспілок.

"А ми й не знали, що в нас є майно", - розгублено відповідаємо ми. "Є!, - кажуть нам представники незалежних профспілок. – І коштує воно СІМНАДЦЯТЬ МІЛЬЯРДІВ гривень".

За словами представників Федерації профспілок України (ФПУ), членами офіційних профспілкових об'єднань в Україні на сьогодні є 10,5 млн осіб. Це в середньому виходить по півтори тисячі гривень кожному. Дорожче за приватизаційні ваучери 90-их років.

Ви знали, що володієте такою власністю?

Про яке майно йдеться, як зараз діють профспілки, що з ними робити – у цьому скромному матеріалі.

Що таке профспілки і як вони працюють?

Профспілки, згідно з законодавством, є представницьким органом, через який наймані працівники захищають свої інтереси у протистоянні з роботодавцем. Роботодавець хоче, щоб працівники працювали більше, а отримували менше. Наймані працівники, об'єднавшись у профспілки – хочуть працювати менше, а отримувати більше. Арбітром у цих взаємостосунках виступає влада.

Профспілки може організовувати кожен найманий працівник. Кожен найманий працівник може бути членом профспілки.

Автор цих рядків, приміром, є членом Незалежної медіа-профспілки України, платить членські внески і, якщо власник якогось видання не виплатить гонорар, автор обрушиться на власника праведним гнівом.

І через профспілку всі українські журналісти знатимуть – таке-то видання не платить гонорари, або платить їх невчасно, тому не друкуйтеся там.

Це що стосується однієї людини конкретно.

Якщо ж мова йде про все людство, то при Організації об'єднаних націй є така собі Міжнародна організація праці (МОП).

Кожного червня в її представництво в Женеві злітаються представники влади, профспілок і роботодавців. Приблизно по 10-15 осіб з кожної країни. Фінансує це все держава.

На цих зібраннях сторони визначають проблеми і шляхи їх вирішення. Приміром, несвоєчасно виплачена зарплата мовою МОП називається "РАБСЬКА ПРАЦЯ" – бо безкоштовно працюють тільки раби. За це дається по шиї представникам влади, яка не виконує конвенції МОП.

Вже 13 років представники Федерації профспілок України разом із земляками-урядовцями літають в Женеву. По шиї нашій владі не дали ще жодного разу.

Які профспілкові об'єднання існують в Україні?

В царській Україні існували потужні профспілки. Деякі з них були більшовицькими. Більшовики перемогли і зрештою об'єднали всі радянські профспілки під керівництвом Всесоюзної Ради професійних спілок (ВЦРПС) – захисника прав найманих працівників у державі... найманих працівників.

ВЦРПС не організовувала страйків - які страйки можуть бути у державі, якою керує пролетаріат, себто наймані працівники?

Радянські профспілки будували для пролетарів та інтелігенції санаторії, забезпечували лікування і дешеві путівки – всю ту соціалку, про яку згадувалося на початку статті.

Після розвалу СРСР українське майно радянських профспілок перейшло у власність наступниці ВЦРПС – Федерації профспілок України (ФПУ), під крилом якої об'єдналися екс-радянські профспілки.

ФПУ контролювала сотні санаторіїв, оздоровниць, туристичних центрів, готелів, будинків культури.

Ви знали, що Жовтневий палац у Києві повністю називається "Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України"? Готель "Турист" на Лівому березі теж належить ФПУ, і будинок "УкрПроектКурорту" на Шота Руставелі, і Дім профспілок на Майдані Незалежності, і спортивні бази "Авангард", "Сокіл", "Спартак"...

На початку 90-их майно ФПУ оцінювалося в 2,5 мільярди гривень. Зараз називаються цифри в 3,8 мільярдів доларів – згадані на початку статті 17 мільярдів гривень.

Ще один важливий момент. Після розпаду СРСР в Україні з'явилося багато нових профспілок, а деякі вийшли з ФПУ.

Незалежні профспілки теж об'єднані – найбільш численними є Національна конфедерація профспілок України і Вільна конфедерація профспілок. Середня чисельність "неофіційних" профспілок – близько 2 мільйонів членів.

Саме незалежні профспілки звинуватили ФПУ в розбазарюванні і привласненні майна.

В чому звинувачують ФПУ?

"Зараз у власності ФПУ знаходиться 353 об'єкти загальною вартістю 3,8 мільярди доларів, - говорить генеральний секретар Національної конфедерації профспілок Петро Петриченко. – З них 85 відсотків є комерційною власністю ФПУ, а ще 15 відсотків є членськими внесками".

Незалежні профспілки запевняють, що не претендують на власність ФПУ, вони просто хочуть, щоб усе відбувалося за законом. А так, за їхніми словами, власність найманих працівників просто приватизується.

"ФПУ керує майном, прийнявши на своєму з'їзді положення (внутрішній документ ФПУ) замість передати майно у Фонд держмайна, - говорить голова Вільної конфедерації профспілок Михайло Волинець. – Це те ж саме, що на зборах шкільного гуртка вирішують приватизувати будівлю школи".

Якщо говорити простими словами, то незалежні профспілки вважають, що майно радянських профспілок треба віддати у власність державі. ФПУ ж вважає це майно своїм власним. Кожна із сторін посилається на різні законопроекти, так що справжню, законну істину встановити неможливо – її просто не існує.

Тим не менше, майно, яке перейшло у власність ФПУ, справді зменшилося – якщо у 1991 році українські "офіційні" профспілки володіли 330 санаторно-профілакторними закладами, то зараз їх тільки 115.

Зі славетних трускавецьких курортів у власності ФПУ не залишилося жодного - 8 санаторіїв були продані за 170 мільйонів гривень фірмі "Поліінвестгруп". "Державі було завдано збитків на суму 234 мільйони доларів", - говорить юрист громадського об'єднання "Сила народу" (Львів) Михайло Зінько.

Вже давно говориться про окремий підрозділ у складі ФПУ – ЗАТ "Одесатурист", яка продала прибутковий туристичний комплекс приватній фірмі. Спершу при ЗАТ створили ЗАТ "Антарктика-турист", потім було створено ТОВ "Антарктика-турист", потім – продаж.

Невдоволення незалежних профспілок викликає також діяльність інших двох прибуткових фірм, заснованих за участю ФПУ – ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (завідує санаторіями і профілакторіями, дохід за 2002 рік – 511 тисяч гривень) і ЗАТ "Укрпрофтур" (завідує турбазами і готелями, дохід за 2002 рік – 85 тисяч гривень).

"Путівки, якими профспілки забезпечують своїх членів через "Укрпрофоздоровницю", зараз не дешевші у півтора рази, а дорожчі", - говорить голова Вільної профспілки машиністів України Семен Каріков.

Є й інші свідчення зменшення майна ФПУ і її комерційної діяльності. "УП" має значну кількість документів з цього приводу – на жаль, обсяги шпальти не дозволяють їх передрукувати повністю.

Чому ФПУ не підлягає звинуваченню?

Була вислухана і друга сторона – і її аргументи теж здалися доволі переконливими. У ФПУ стверджують, що майно профспілок використовується згідно з законодавством.

Що характерно, нинішнє законодавство дозволяє ФПУ таке використання. "Немає визначення в законі", - розводять руками наші джерела у правоохоронних органах. – Потрібне чітке визначення. А для цього потрібна політична воля".

Під "політичною волею" мається на увазі рішення на рівні прем'єра або президента, його воля і спроба розібратися в ситуації. Наразі влада, яка нібито має бути арбітром у стосунках профспілок, мовчить.

Деякі ЗМІ навіть висловлюють гіпотези, що влада є у змові з профспілками. Пам'ятаєте, на початку згадувалося про підрозділ ООН, який дає по шиї владі за, скажімо, несвоєчасну виплату зарплати?

Логічно припустити, що влада закриває очі на комерційну діяльність ФПУ, а натомість ФПУ прикриває владу в ООН. Тому в Україні немає страйків, як у Франції – бо там профспілки виконують свої функції, себто захищають громадян від роботодавців і влади, а в нас профспілки захищають владу від громадян.

Але це тільки припущення.

Політично розрахований протест?

Коли писалися ці рядки, Федерація нарешті вивела своїх членів на акцію протесту проти дій влади – першу за багато років.

Але... немає кайфу від акції. Нудно, панове-товариші!

Дуже вже ця акція – згідно з особистими враженнями автора – була схожа на обязаловку. І чому так пізно? Рішення про підвищення цін на газ та електрику було прийнято ще 30 березня. Чому ФПУ дочекалася парламентських торгів за комітети та іже з ними і тільки тоді вступила в гру?

Цікаво також, чи ФПУ далі підніматиме тему зростання цін і чи буде в цьому питанні хоч якийсь прогрес – хоча б у вигляді економічної аргументації від уряду. Щоб досягнути реальних результатів, профспілкам треба боротися системно. Як у Франції.

І ще трохи "великої політики". Зараз всі основні лідери офіційних профспілок опинилися в парламентській фракції Партії регіонів.

Це і екс-голова ФПУ Олександр Стоян, який раніше був нардепом від "Нашої України", і голова Донецької облпрофради Василь Хара, який раніше був нардепом від КПУ, і голова профспілки вугільної промисловості України Віктор Турманов, який раніше був нардепом від "регіоналів".

Відповідно 23, 24 і 25 місце у списку ПРУ. Так що, вірогідно, Україну чекають ще й взаємні політичні звинувачення, особливо якщо врахувати, що один із лідерів незалежних профспілок Михайло Волинець пройшов у ВР по списку БЮТ (14-ий номер).

До речі, Партія Регіонів виступила з підтримкою сьогоднішньої акції профспілок.

Не гальмуй! Профспілкуй!

Так, щоб змінити ситуацію з вітчизняними профспілками, потрібна політична воля. Так, ми не можемо звинуватити Федерацію профспілок України в тому, що вона несправедливо користується нашим майном. Ні, вона користується ним легально. Але чи можуть якось вплинути на ситуацію звичайні громадяни?

Звичайно! Для початку ви можете змінити свою профспілку – вийти з тієї, яка нічого не робить на ваш захист і знайти альтернативну. Або навіть створити свою.

До речі, поцікавтеся в бухгалтерії, чи не виплачуєте ви членські внески в якусь профспілку. За радянською інерцією, вас могли записати туди без вашої згоди, і тепер ви віддаєте один відсоток від зарплатні на функціонування "профбосів".

"Множимо 10 мільйонів членів профспілок на 8 гривень (один відсоток від середньої зарплати у 800 гривень), - рахує профспілковий діяч Семен Каріков. – Отримуємо 80 мільйонів гривень!"

І це – ще не всі кошти, які ми платимо де-факто для профспілок. Ще ж є Фонди соціального страхування. Але це вже тема для наступного матеріалу.

Редакція "УП" розуміє, що піднята в статті проблема є дискусійною і готова опублікувати всі точки зору з цього приводу.