Сергій Терьохін: Ющенко мені потелефонував і сказав: "Що ти там виступаєш!...Рота закрий!"
Продовження інтерв’ю Сергія Терьохіна "Українській правді".
Першу частину інтерв'ю читайте тут:
– Ви знаєте Ющенка з дуже давніх часів – з тих, коли дехто з його нинішніх соратників був ще студентом. Скажіть, зараз ви в Ющенку розчаровані?
– Я й очарований ніколи не був... Я всі роки дуже рівно ставився до цієї людини. Нас познайомив, здається, Гетьман... (Думає.) Ні, не Гетьман! Ми познайомилися на банківських тусовках наприкінці 1980-х або на початку 1990-х років. Я тоді працював у "Зовнішекономбанку", а Ющенко – у "Агробанку". При цьому не на перших посадах, десь у кредитному відділі...
Ющенко – особа непересічна, це зрозуміло. Тому до Віктора Андрійовича всі ставилися прискіпливо – оцінювали кроки, дивилися на особисті якості як людини і керівника. Тому всі знали його вади. Я вам просто нагадую: уже працюючи у Національному банку, Віктор Андрійович завжди використовував такий прийом: коли треба було приймати якесь непопулярне рішення, він їхав у відрядження. А рішення ухвалював його заступник. Як правило, Стельмах.
Одне з таких рішень, після якого і я, і Пинзеник пішли з уряду Кучми – про фіксацію курсу. Стельмах підписав, а Ющенко кудись поїхав. Всі про це знали.
Або ще одна цікава риса, про яку всі говорили у Нацбанку: Ющенко нікого не звільняв. Навіть якщо людина некомпетентна або проштрафилася, вона тусувалася або по горизонталі, або по вертикалі. Тобто у нього є така особлива риса як у управлінця. Можливо, вони були б добрі при корпоративному управлінні. Але країна – це не корпорація. І тут виникає питання з кадрами.
– Як ви оцінюєте другий уряд Ющенка – уряд Єханурова?
– При старій конституційній системі це був би чудовий уряд! Цей уряд як ЖЕК. Сказали йому трубу залатати – він латає. Сказали дорогу замостити – він мостить.
Але тепер, коли уряд є генератором політико–економічних ідей, то уряд Єханурова не годиться. Немає драйву! Це уряд трошки помолодівшого Пустовойтенка.
Якби у нас була збалансована внутрішня політична та економічна ситуація, то цей уряд був би найкращим. Пам’ятаєте, казав Сміт, а потім це інтерпретувала Тетчер: "Найкращий уряд – це той, якого не видно. Найкращий уряд – це той, коли громадянин не знає прізвища прем’єра".
– Так а при Тимошенко уряд було помітно. І "драйву" було стільки, що Ющенко і звільнив її.
– Правильно! Бо сьогодні й потрібен той драйв, щоб прийти до стану, про який мріяла Тетчер. У нас все розбалансовано. Треба робити якусь терапію!
– Але Ющенку некомфортно працювати з таким урядом!
– Я взагалі не розумію, коли будь–який чиновник каже: "Я вимагаю, я даю десять днів, я вам щось повідкручую..." Я не розумію, як в демократичній країні можуть бути такі вимоги. Це – "радянщина". І багато наших керівників не розуміють, що їх посада – це не царське місце. І без команди нічого зробити неможливо. Це, між іншим, була проблема Кучми. Але Кучма, на відміну від Ющенка, стикав команди лобами, не розганяючи їх. Не було білого–чорного, були напівтони. Тому Кучма стільки й протримався.
– А ви від Ющенка чули такі вимоги: "Я вимагаю, я даю десять днів..."
– Подивіться його риторику... Кожній професії треба вчитися. Президент – це також професія. За рік їй навчитися неможливо!
– Ющенко сварив вас, коли ви були міністром?
– Сварив... Були різні моменти, які стосувалися професійної діяльності. Наприклад, пам’ятаєте, в Київ приїздив міністр економічного розвитку Росії Герман Греф? У нас була двогодинна прес–конференція про майбутнє стосунків України і Росії. Греф дуже скептично відізвався про проект ЄЕП, він практично упіймав мої настрої!
Ми тоді говорили, що цим проектом було закрито розвиток двосторонніх відносин України з Росією. І ми домовилися – ЄЕП нехай там десь іде з Христенком на чолі, а ми будемо, починаючи з міністерського рівня, розвивати двосторонні відносини.
Я про це сказав на прес–конференції. Але в пресі прозвучала інша інтерпретація моїх слів: що "ЄЕП гаплик, що треба переходити на двосторонні відносини". Ющенко мені потелефонував: "Що ти там виступаєш!...Рота закрий!"
– Точно! Коли Путін єдиний раз приїздив до постреволюційного Києва, він на прес-конференції зрадів, коли дізнався, хто представляє Україну в комісії високого рівня зі створення ЄЕП. Путін сказав: мовляв, Терьохін – це російське прізвище. Чим закінчилася ваша робота в сфері ЄЕП, виправдався гарний настрій Путіна?
– Не дуже. Коли вже минуло півроку після моєї відставки, то на Заході мене питали: "Які ваші здобутки на посаді?". Я відповідаю: Один з них – це закінчення для України будь–якої перспективи в напрямку ЄЕП. І це зроблено моїми руками".
Ми колись провели з Ющенком чотиригодинну нараду перед засіданням ЄЕП у Казані. Я пояснював по кожній з 93 угод, які нам пропонував Путін, і які залишив у спадок на підпис Азаров з Януковичем. І треба віддати належне Ющенку – ми дуже прискіпливо розібралися з усіма угодами і вийшли на формат 15 угод, які готові були підписати негайно. Вони стосувалися зони вільної торгівлі і вільного руху громадян. І на цьому все!
Думаю, Ющенко свою позицію не змінить, бо всі решта проектів угод в ЄЕП – від лукавого. Проект ЄЕП закритий, і слава Богу!
З ЮЩЕНКОМ Я ГОВОРИВ ТІЛЬКИ ПО ТЕЛЕФОНУ
– Скільки разів ви, будучи міністром, спілкувалися з Ющенком–президентом?
– Коли я був міністром економіки, Ющенко телефонував мені разів п’ять.
– А ви зустрічалися з ним особисто?
– Ні. І це було ненормально, особливо за умов старої Конституції. У мене з Ющенком були зустрічі лише в протокольній частині на якихсь переговорах...
– Ви були міністром при Кучмі. Прочухан від Ющенка чим різниться з прочуханом від Кучми? Які вони в сварці?
– Кучма мене не сварив. У мене єдиний раз сталася доволі конфліктна ситуація з Кучмою на людях – це коли на засіданні Кабміну заступник голови Фонду держмайна презентував Декрет "Про трасти". Я тоді встав і сказав, що це поганий проект, він корупційний, і його треба знімати. І за це я отримав від Кучми словесного ляпаса: "Сядь і замовкни, бо треба було домовлятися до того, як виносити цей законопроект на обговорення". Тоді у мене і закінчилися з Кучмою будь–які відносини. Десь за місяць я пішов у відставку.
– Один із закидів на вашу адресу – те, що українські нафтопереробні заводи досі стоять через ваші постанови, які врегулювали ринок імпорту нафтопродуктів.
– До цього в Україні існувала протекціоністська позиція, коли 80% роздрібної торгівлі нафтопродуктами контролювалася двома з половиною російськими групами. Я ж виступав за лібералізацію, за відкриття кордонів. Я переконав уряд Тимошенко так зробити!
– Але ж зупинилися українські нафтопереробні заводи!
– Дуже добре, що вони зупинилися!
– Тобто? Але ж люди, які там працюють, не отримують зарплату!
– Вони будуть отримувати більше. Чому? Тому що тепличні умови, в яких жили ці заводи з першої половини 1990–х років, призвели до того, що у нас найбільший рівень переробки нафти – 53%. В Прибалтиці менше 80% немає. В Білорусії – глибина переробки близько 90%! У нас же гроші проїдалися і вивозилися. І для того, щоб змусити наші нафтопереробні заводи зробити більший ступінь переробки, потрібна більша конкуренція.
– Але ж ніхто не зробив цю модернізацію!
– Зараз Херсонський НПЗ робить, Одеський робить. Під час виборів я був у Надвірному, дивився – у них дуже цікаві плани.
– Один з найбільших докорів у бік уряду Тимошенко – це стрибок цін на бензин. Ви і досі думаєте, що це була змова?
– Так. Я три рази збирав представників усіх цих компаній плюс трейдерів і казав: "Ми не можемо працювати за принципом Януковича: або підемо в зоопарк, або тобі відкрутять голову. Ми ж демократи. Є логіка поведінки. Ваша нафта urals має два котування: на Середземному морі в Італії та в Роттердамі. Беремо усереднене котування, дивимося на динаміку біржових продажів. І пишемо меморандум, що витримуємо таку саму криву на світлі нафтопродукти в Україні".
І все до цього йшло до одного моменту – коли я розпорядженням президента Ющенка був відсторонений від цієї комісії з врегулювання цін на нафтопродукти. Він створив іншу комісію в адміністрації президента на чолі з Третьяковим. І цим почали займатися неурядові структури, мене на ці засідання не запрошували, хоча і записали її членом.
Я перепрошую за пиху, але чому міністр повинен ходити на засідання комісії, яка очолюється помічником президента? Є межа політесу! Кучма собі такого не дозволяв!
По–друге, наскільки мені відомо, ця комісія взагалі не збиралася. Просто треба було забрати переговорний процес і важелі впливу з уряду. Як тільки вони почали цим займатися, з'явився дефіцит бензину на заправках.
А чому ви забуваєте, що перед посівною 2004 року відбулося таке саме підняття цін, яке склало 64%? Але тоді на світових ринках нічого подібного не було. А коли ми оце зробили, підняття цін було трохи більше 30%. Коли воно відбувається при закритих кордонах для імпорту нафтопродуктів, це є змова. Ми відкрили кордони. Тепер і змову не треба робити. Треба працювати на відкритому ринку і конкурувати.
ПОРОШЕНКО ЗБРЕХАВ, ТАК І НАПИШІТЬ!
– Чи не найбільше Ющенко вас критикував за скасування вільних економічних зон, що вдарило по інвестиційному клімату України.
– Я тоді все правильно зробив.
– Багато з суб’єктів тих економічних зон вимагають компенсацій у суді!
– Хай вони ідуть до страхових компаній! Якщо вони не застрахували політичні ризики, то це їх проблема.
– А як же інвестиційний клімат в Україні?
– Інвестиції добре ідуть туди, де зрозумілі правила гри, і вони однакові для всіх. А не так, як у нас – щоб захистити проект у вільній економічній зоні, треба було занести хабара місцевому чиновнику. Я ще тоді казав, що скасування тільки приведе до збільшення інвестицій. І подивіться: попри вибори, за цей квартал показники інвестицій у три рази більше, ніж за перший квартал 2005 року.
– Загалом під час вашої роботи міністром лунало багато нарікань: що напрямок інтеграції до Світової організації торгівлі був провалений, що на засіданні РНБОУ за участі Ющенка ви брали з Тимошенко зобов’язання вступити до СОТ до кінця 2005 року. Але протягом першого півріччя 2005 вами в цьому напрямку мало чого робилося...
– Це брехня Порошенка, так і напишіть! Ми прийшли в уряд у лютому. Вже у березні у мене було декілька десятків міністерських нарад, де ми склали графік напрацювання законопроектів. І вже на РНБОУ в червні був принесений весь пакет готових законопроектів. Рішення РНБОУ не бачило світ протягом місяця. Не було указу, підготовленого Порошенком.
У темі СОТ ми прийшли на білу дошку! Янукович і компанія тільки говорили, що хочуть щось робити. Ми ж у законодавчій базі за ці місяці зробили дві третини того, що було зроблено протягом тринадцяти років! І коли ми ці законопроекти принесли до парламенту, Литвин ганебно повівся щодо президента – ви пам’ятаєте ті крики і воплі комуністів?! Але ми все одно протягнули половину законів. А другу половину законів заблокували соціалісти – наші друзі – і комуністи.
А потім почали шукати, як виправдати таку поведінку. Сказали, мовляв, що ці закони не були досконалі. Я скажу, що коли прийшов Єхануров, ці закони були повернуті до уряду і повторно подані до парламенту – у незмінному вигляді! Коми навіть не поміняли! З цих законів були прийняті чотири штуки, і шість залишилося.
Те саме з підготовкою ринкового статусу України в США. Я провів з десяток засідань із американськими чиновниками, близько двох годин розмовляв з головою офісу Торгового представника США у Вашингтоні, ми підготували їм всі пояснення і відіслали їх ще в липні 2005. Пам’ятаєте, Єхануров виступив, сказав, що Терьохін завалив цю роботу? Так ось, наступний уряд у жовтні надіслав додаток до опитувальника на пів–сторінки з абсолютно незначущих позицій. Ось і все. Так що у нашого уряду не все було погано!
– Ви як екс-міністр, що прогнозуєте? Коли Україна нарешті вступить до СОТ?
– Сподіваюся, що цього року. Єдине – є проблема з технологією вступу, бо конференції СОТ в 2006 не буде. Були поодинокі випадки, коли країни в робочому порядку приймалися до СОТ. Треба, щоб жодна країна не мала претензій. У нас залишається дві больові точки – Австралія і Киргизія.
Якщо з Австралією ми можемо якось домовитися щодо цукру, то з Киргизією нам буде важко. Там продовжується безлад в уряді і незрозуміло, з ким вести переговори. Крім того, Киргизія формально у військовому союзі з Росією. Москва може використати Бішкек як ступор для нашого входження до СОТ в робочому порядку. Тоді треба чекати нової конференції. А коли вона відбудеться, ніхто не знає.
– Ви збираєтеся повернутися до уряду, якщо він формуватиметься за участі БЮТ?
– Я дуже комфортно почуваю себе у Верховній Раді, займаючись законотворчою роботою. Люблю сам писати закони.
– До речі, вас називають відомим лобістом різноманітних структур.
– Правильно. В тому розумінні, як це поняття розуміють в Україні – я є лобістом.
– Кого?
– Я лобіюю ідеї. Я стільки разів намагався пояснити логіку цього терміну та поведінки!... Депутат апріорі не може бути лобістом. Він – об’єкт лобізму. Лобісти – це представники якихось суспільно–економічних груп. Я не є представником суспільно–економічних груп!
– Тоді нескромне питання: за які гроші ви живете?
– У мене багато грошей. Є зарплати – це найбільша стаття доходів, у мене є акції, є пасивні доходи, я читаю багато лекцій, мені платять гонорари. І все це я показую у своїх деклараціях.
