Інфантильність є, за НЕЇ варто боротись, або Неупереджений діагноз борцям за справедливість
Інфантильність – бажання індивіда задовольняти свої первинні потреби без витрат енергії: нічого не робити й одержувати все, що потрібно для життя.
"Хліба і видовищ" – з такими вимогами римські громадяни в епоху розкладання Великої імперії приходили під стіни резиденції цезаря.
Набивши черево безкоштовною їжею, морально спустошені римляни влаштовувалися на трибунах Колізею в очікуванні чергового кровопролиття.
Потужні викиди адреналіну, викликані реальними сценами загибелі десятків і сотень людей та тварин, викликали на трибунах Колізею масові сексуальні оргії – і дозволяли забути про гунів, що наближаються до Риму, "витиснути" зі своєї свідомості новини, що травмують.
А потім відбулося те, що і повинно було статись – Велика імперія впала.
Розвалилася на десятки шматків, зруйнована зсередини бездарними і балакучими правителями, що формально вважалися спадкоємцями великих Цезарів.
До чого цей екскурс в історію? Так вона ж повторюється – один раз у вигляді трагедії, а другий – у вигляді українських парламентських виборів...
Справедливість – це ВОНА. Наш народ це зрозумів давно. І, щоб справедливість, нарешті, настала, 22% виборців, що проголосували за НЕЇ, мають боротися далі.
Поки не зведуть ЇЇ вдячні громадяни на престол ЦЕЗАРЯ, або, точніше – прем'єр-міністра. І тоді настане СПРАВЕДЛИВІСТЬ, що так полонить і гіпнотизує народ, який, як і раніше, прагне все ділити "по-справедливості".
Наприклад, підприємства в олігархів відібрати і "все поділити". І при цьому ніхто не замислюється, хто, в такому випадку, буде платити зарплату тим звичайним українцям, які на цих підприємствах працюють, хто буде платити в бюджет податки, з яких потім виплачуються пенсії і зарплати бюджетникам.
Як дуже вірно помітив хтось із політологів, у нинішній виборчій кампанії Юлія Володимирівна успішно зіграла роль "політтехнолога для себе". У тому сенсі, що на своїх тендітних плечах буквально "втягла" в парламент свій різношерстний партійний список.
Для електорату, який хоче СПРАВЕДЛИВОСТІ, був вибудований образ матері-захисниці, що сприймався на підсвідомому рівні як відбиток матері (або люблячої дочки-"матері").
Ці образи чітко підпадають під так звану людську комплексологію, тобто сукупність комплексів, закладених у підсвідомість людини в ранньому дитинстві, головним чином, під впливом сімейних взаємин.
Люди, які хочуть СПРАВЕДЛИВОСТІ – це саме ті люди, яким найбільш властиві риси інфантильності, що виховувалися в умовах радянського ладу, коли всі проблеми індивідів (їхні первинні потреби) задовольнялися ДЕРЖАВОЮ, яка виступала в ролі "психологічної матері".
В силу політичних обставин, що змінилися, ці люди не змогли адаптуватися до повноцінного самостійного життя і реалізуватися як незалежні особистості. Спочатку вони чекали МЕСІЮ, роль якого на попередніх виборах президента виконав Ющенко.
Однак після того, як відбувся розрив між двома "апостолами революції", симпатії більшої частини електорату помаранчевих виявилися на боці Юлі, яка більше відповідає образу матері-захисниці і СТРАЖДАЛЬНИЦІ за народ.
 |
Ті, хто голосував за СПРАВЕДЛИВІСТЬ, сподівалися, що Юля-Заступниця-Страждальниця за народ у випадку приходу до влади подбає про всіх (скривджених і знедолених в силу власної інфантильності).
А жіноча частина ЇЇ електорату проголосувала ще й за помсту – Ющенку, Порошенку, Жванії, Пінчуку й іншим мужикам-олігархам.
Втім, не тільки їм, а взагалі всім мужикам, перевагу над якими закладено у підсвідомому жінки у формі архетипів негативної психології, спрямованої на те, щоб цих самих мужиків "знищити", морально і психологічно. Адже всім представницям прекрасної статі вже з народження відомо, що "усі мужики – сволота!"
Однак кожна медаль має дві сторони – з великою часткою ймовірності можна припустити, що Юлія Володимирівна має комплексологію, схожу з комплексологією "свого" електорату, оскільки типологія комплексу така, що "подібне притягує подібне".
Тільки в НЕЇ ця комплексологія настільки загострена історією цькування з боку Кучми і його оточення, що використовувати ЇЇ "ядерну енергію в мирних цілях", як висловився ще один з політологів, неможливо.
Тут варто було б згадати, що після квапливого від'їзду Павла Лазаренка за кордон, Юля сама спровокувала гоніння і розвал свого бізнесу, не побажавши домовитися з Леонідом Даниловичем полюбовно. От і залишилася в ролі приниженої та ображеної.
А ті ж Порошенко і Жванія дотепер успішно займаються бізнесом, завдяки чому і мали можливість фінансувати виборчу кампанію проти Кучми (тут, до речі, напрошуються прозорі аналогії з банкіром-революціонером Ходорковським).
Тож, визначаючи в процесі переговорів, кого ставити на чолі уряду, непогано було б пам'ятати про правителів Риму періоду його занепаду. Тому що вирощування і культивування в народі інфантильності і лінощів, рясно приправлених соусом телевізійних видовищ, ні до чого, крім найжорстокішої кризи, країну привести не може.
І це аж ніяк не твердження автора. Це просто очевидно.
Сигізмунд Крейд, незалежний психолог і Неполітолог, для УП
Всі фото Коммерсант
