"Керований хаос" і високооплачувана мерзота

Події останнього тижня призводять до висновку, що ті позірний абсурд і хаос, які наче панують в політичному житті країни, насправді мають у своїй основі досить чітку й струнку логіку.

Ба більше: навіть телевізійна філія божевільні, що нею стала остання "Свобода слова" Савіка Шустера за активної участі Леоніда Черновецького, Інни Богословської, Наталії Вітренко і Юрія Кармазіна, діяла у межах цієї логіки.

Принаймні, так воно виглядає. Бо ж надто мала вірогідність того, що раптом розсипаний на вулиці друкарський шрифт сам собою складеться в Гомерову "Іліаду", а телеканал ICTV працюватиме проти інтересів Віктора Пінчука.

Так само, як і вірогідність того, що Наталія Вітренко вестиме запеклу боротьбу за торжество ліберальної демократії...

Отже, маємо: першу сесію Київради нового скликання, яка розпочалася за дивних обставин – коли частина обраних депутатів, за їхніми словами, не одержала запрошення на неї, а на додачу за обставин, коли, на думку ряду експертів, не завершився термін повноважень депутатів минулого скликання.

Чи справді на сесії був фізично присутній 61 депутат - мінімум, достатній для кворуму, чи їх було тільки 55, як стверджують опоненти Леоніда Черновецького?

Принаймні, легітимність нового київського мера тепер до кінця його повноважень буде під сумнівом.

Тим більше, що одразу після сесії Інна Богословська урочисто заявила, що є рішення Київського апеляційного суду щодо перерахунку всіх голосів на виборах до Київради.

Тобто тервиборчком уже видав посвідчення новообраним фігурантам представницької влади, а тепер з'ясовується, що вони наче й не депутати. А тоді сесії не було, інавгурації мера також, і хто ж тоді Леонід Черновецький? І яка влада в столиці легітимна?

При цьому відзначимо, що найбільше голосів у столиці, і, відповідно, місць у Київраді здобув Блок Юлії Тимошенко, і саме він разом із Порою-ПРП і ГАКом теоретично має у ній більшість - 62 депутати.

Маємо і абсолютно абсурдний судовий процес у Вищому адміністративному суді за позовами блоків Наталії Вітренко та Юрія Кармазіна.

Чому абсурдний? Тому, що головна вимога Вітренко – це дати трактування Закону про вибори народних депутатів щодо того, як саме рахувати голоси: чи слід відкинути тих, хто проти всіх, чи зіпсував бюлетень - скажімо, проголосував одразу за ту ж Вітренко плюс Кармазіна. А за конституцією, трактувати закони має право лише Конституційний Суд. Той самий, якого в Україні вже давно немає.

Що ж стосується твердження, що Центрвиборчком порушив закон про самого себе, не ухваливши постанову про результати виборів, то маємо стандартне для України розходження між законами: за одним досить протоколу, за іншим – потрібна постанова. Але хто тут винен – ЦВК чи парламент?

І як має діяти ЦВК у разі, коли відсутній Конституційний Суд, який міг би потрактувати цю розбіжність і сказати, що робити, коли бездіяльність загрожує тяжкими наслідками для країни?

Правильно, керуватися останнім за часом ухвалення законом. Як і робив Давидович. За що на нього й подали до суду "прогресуючі соціалісти" і "заслужені юристи", ціна котрим, очевидно, така сама, як і проФФесорам.

І знов-таки, звернемо увагу на демонстративну ненависть ініціаторів позовів та їхніх союзників до суду, до блоку Юлії Тимошенко й особисто до лідерки цього блоку.

Хто дивився останню "Свободу слова", той зміг уповні насолодитися істерикою, в яку впадали деякі учасники й учасниці програми при самому слові "Тимошенко". Мовляв, саме БЮТ сфальсифікував вибори, наситивши своїми представниками дільничні виборчі комісії. І таке інше.

А ще маємо просто-таки дивовижні за своїм цинізмом танці навколо коаліційної угоди, коли сьогодні наче поважні політики від "Нашої України" говорять і підписують одне, завтра переглядають свою позицію, а післязавтра дарують людям ще щось, уже абсолютно несподіване.

А ще маємо десятки публікацій у пресі, пов'язаній як зі згаданим Віктором Пінчуком, так і з нашоукраїнськими "грошовими мішками", які наввипередки критикують Юлію Тимошенко за ті чи інші гріхи, висловлюють сумнів у її здатності керувати урядом, працювати в команді, керуватися настановами президента і т.д., і т.п.

Щодо постійних заяв самого Віктора Ющенка про те, що головне – це принципи, що коаліцію слід формувати поетапно, тобто не поспішаючи, що посади не можуть бути предметом переговорів, поки не з'ясовані головні засади спільної діяльності, говорити, мабуть, і не варто.

Можна було б вести мову і про інші схожі симптоми сьогодення, але навіщо перевантажувати читача? Усе відзначене вище, як на мене, і так складається в дуже цікаву картину.

Схоже, що певні ляльководи, котрі стоять за популярними телеведучими, публічними політиками другого й третього ешелонів, деякими "незалежними" судами та не менш "незаангажованими" газетами, розгорнули в останній тиждень скоординовану кампанію, яка спрямована безпосередньо проти Юлії Тимошенко особисто й очолюваних нею політичних сил.

Мета цієї кампанії, в якій об'єдналася чимала кількість позірно антагоністичних політиків та бізнесменів, полягає в тому, щоб переглянути в певних ключових регіонах результати виборів, істотно зменшивши присутність депутатів БЮТ у місцевих радах, а заодно й дискредитувавши Тимошенко як "фальсифікатора" виборчих перегонів, плюс добряче попсувати їй нерви і змусити зірватися, виступити публічно проти "Нашої України", а відтак зірвати формування урядової коаліції за участю БЮТ.

Мотиви, ясна річ, у цієї публіки різні, а от ціль – одна: за будь-яку ціну відсторонити Тимошенко від реальної влади, паралельно максимально знизивши її авторитет у суспільстві. З відповідними наслідками.

Схоже, що певні учасники "блоку анти-ЮЛЯ" готові піти дуже далеко, аж до створення ситуації безвладдя в окремих регіонах, де надто багато голосів узяв БЮТ, або навіть в усій країні.

Цілком зрозуміло, що у разі перерахунку голосів на виборах до Київради результат відрізнятиметься від попереднього. Можна буде влаштувати ще один перерахунок – й одержати якусь третю цифру. Лише згадайте історію з перерахунком у Флориді!

Плюс перерахунок за наших умов дає можливості для певних провокацій чи фальшування результату. Так чи інакше, можна вийти на судове рішення, що, скажімо, у Києві неможливо достовірно встановити результати місцевих виборів, отож треба починати все спочатку.

Чи наважиться хтось провокувати подібне по країні – не знаю, але Богословській, Вітренко чи Кармазіну втрачати вже немає чого – вони відверто позиціонували себе як ті, хто веде мову про тотальну фальсифікацію виборів... але не владою, а БЮТом.

Ні, звичайно, щось негарне говориться і на адресу "Нашої України" з Ющенком, але якісь дрібниці у порівнянні з тим, що виливається на Тимошенко. Чом би не спробувати пройти до парламенту у разі повторних виборів на критиці БЮТу?

Утім, навряд чи хтось із "помаранчевих" гравців з "блоку анти-ЮЛЯ" сильно прагне дострокових виборів. Просто на хвилі зростання керованого суспільного хаосу можна робити занепокоєні обличчя, потім заявити про потребу порятунку держави і про "вищі інтереси країни", а відтак в ім'я "національного єднання" сформувати зовсім іншу коаліцію, ніж та, яку пропонує Тимошенко.

"Химерні припущення, - скаже читач. – Може, й так, але може бути просто збіг обставин чи тимчасова спільність інтересів деяких "нашоукраїнців" з деякими "пінчукістами". І Юля ще та штучка, невідомо, що страшніше – вона при владі чи єднання Порошенка з Ахметовим".

Щодо другого, то мене особисто часом просто лякають деякі заяви і політичні жести Тимошенко, хоча інші приводять у захват; але ж чому її противникам не сказати відверто – "ми не будемо формувати коаліцію з БЮТ"? навіщо вся ця брудна візантійщина? де тут гучно декларована на всіх перехрестях "європейськість"?

А от щодо химерності припущень щодо атаки за участю певної частини "нашоукранців" на Тимошенко, то це не припущення, а умовиводи на основі відомостей, одержаних, як то кажуть, з поінформованих джерел. А ці джерела стверджують: саме у надрах "Нашої України" розроблена стратегія і тактика "блоку анти-ЮЛЯ".

Без відома як більшості членів політради блоку, так і рядових членів цього політичного об'єднання. Власне, і без відома президента Ющенка, якого добре оплачувані розробники "керованого хаосу" використовують у своїх цілях, вміло смикаючи за ниточки самолюбства, і при тому між собою лагідно звуть "тряпочкою".

Чому лагідно? Тому що слова, вживані цією публікою між собою на адресу Юлії Тимошенко, у пристойному товаристві промовляти навіть подумки не рекомендовано.

Я не знаю, як закінчиться весь цей бардак і нова серія пресування масового виборця через ЗМІ.

Я не знаю, чим закінчаться всі судові процеси, пов'язані з виборами, і перерахунки голосів. Але знаю одне: мені просто гидко від того, що в українській політиці накопичилося стільки персонажів, здатних робити підлоту за лаштунками і з ясними очами брехати на всю країну.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"