Нова післявиборча політика України: чого чекають від президента Ющенка
Останні парламентські вибори в Україні стали сигналом тривоги не лише для президента Віктора Ющенка, але й для ЄС та США.
Виборці нагородили прозахідну "Нашу Україну" Віктора Ющенка принизливою поразкою, що стало гучним відторгненням слабкого лідерства Ющенка та неспроможності провадити послідовну програму реформ для України.
І хоч саме завдяки Ющенку в Україні було проведено перші вільні та прозорі вибори, які кардинально відрізнялись від проведених за тиждень до того виборів у Білорусії, його партія посіла лише третє місце, набравши 14% голосів, тобто на 10% менше, ніж у 2002 році.
Проросійська Партія регіонів, очолювана колишнім прем'єр-міністром Віктором Януковичем, який програв Ющенку на президентських виборах у листопаді 2004 року, посіла перше місце, набравши 32% голосів. І все ж це менше, ніж 44% голосів, які Янукович назбирав у 2004 році.
Партія, очолювана екс-прем'єр-міністром Юлією Тимошенко (колишнім союзником Ющенка, яку він звільнив у вересні минулого року), посіла друге місце, набравши 22% голосів вибороців.
І все ж після поразки на парламентських виборах, Ющенко може врятувати своє президентство, поставивши цілі помаранчевої революції вище за власні образи на Тимошенко.
По суті, перед Ющенком зараз постає суворий вибір. Він може або сформувати коаліцію з Тимошенко та кількома дрібними партіями або ж укласти союз із Януковичем. Результат покаже, чи бачить Україна своє майбутнє із Заходом чи з Росією.
Альянс із Партією регіонів Януковича, як прогнозують деякі західні спостерігачі, став би фатальною помилкою. Він би ще більше підірвав довіру до Ющенка в Україні та за кордономи.
Програма Януковича несумісна з цілями помаранчевої революції та інтеграцією на Захід. Його Партія регіонів виступає проти членства України в НАТО. Вона відстоює тісніші зв'язки з Росією та повноправне членство України в Єдиному Економічному Просторі - економічному союзі пост-радянських країн, очолюваному Росією.
Крім цього, Партія регіонів проти членства України в Світовій організації торгівлі.
Більше того, після поправок до Конституції України, прийнятих у січні 2006 року, президент позбувається ряду повноважень на користь прем'єр-міністра. Таким чином, Ющенко ризикує стати номінативним главою, в той час як реальна влада буде зосереджена в руках прем'єр-міністра.
На посаді прем'єр-міністра Янукович або ж хтось з його союзників скеровуватиме країну в напрямку кардинально протилежному до задекларованого Ющенком.
Тож, якщо Ющенко сподівається вберегти своє хитке президентсво, він не має іншого вибору, як обрати союзником Тимошенко. Вона не приховує, що хоче повернути втрачену посаду прем'єр-міністра.
Проте її здобутки на цій посаді були доволі суперечливими. З одного боку, Тимошенко активно намагалась викорінювати корупцію, з іншого – її економічна політика, особливо в напрямку реприватизації, відлякала західних інвесторів та сприяла росту інфляції.
Тож, признечення Тимошенко прем'єр-міністром є ризикованим для Ющенка. Але ці ризики мізерні, порівняно з ціною союзництва з Януковичем.
На противагу цьому, помаранчева коаліція з Тимошенко стане сигналом того, що цілі та ідеали помаранчевої революції все ще живі. Це надасть Ющенку другий шанс врятувати своє президентсво та може стати новим поштовхом для більш тісної інтеграції до євроатлантичних структур.
Водночас, і Ющенко і Тимошенко повинні вчитись на власних помилках і співпрацювати більш тісно, ніж в минулому. Для Ющенка це означатиме закінчення непродуманих та поверхових компромісів.
Таких компромісів, як підписання Ющенком меморандуму про співпрацю з Януковичем у вересні минулого року та неспроможність провести розслідування зловживань владою та порушень виборчого законодавста як з боку прокучмівсього табору, так і з боку союзників Ющенка.
Ющенко ніколи не чинив відповідно до гасла помаранчевої революції "Бандити сидітимуть у тюрмах". Цей провал став однією з головних причин низької підтримки його партії на останніх виборах.
Ющенку також доведеться докласти зусиль для того, щоб стати сильним лідером. Він втратив рік, коли, маючи авторитет та сильну підтримку, не зміг використати це для втілення вкрай необхідних реформ. Натомість, він багато часу витратив на подорожі за кордон, а в цей час його міністри розпочали безрезультатні та виснажливі війни.
Якщо виникне нова помаранчева коаліція, цього року Україну запросять долучитись до Світової організації торгівлі та Плану дій щодо членства в НАТО на саміті у Ризі. ЄС необхідно розробити більш далекоглядну стратегію щодо демократичної України.
Стефен Лерабі, співголова Європейської безпеки в корпорації RAND, неприбутковій дослідницькій організації, Тарас Кузьо, професор Університету Джорджа Вашингтона, для УП
