Мовний референдум в АРК: до історії питання
22 лютого 2006 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила постанову "Про призначення республіканського (місцевого) консультаційного референдуму з ініціативи громадян України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим". Пункт другий постанови говорить, що на референдум буде винесено таке питання: "Ви за надання російській мові статусу другої державної?"
Повноваження зі створення комісії з проведення референдуму покладаються на виборчу комісію Криму. Парламент АРК також рекомендував органам місцевого самоврядування утворити референдумні комісії на основі наявних виборчих, а також зобов'язав Раду міністрів Криму профінансувати проведення референдуму.
Отже, такий референдум має відбутися 26 березня 2006 року. За ухвалення цієї постанови проголосувало 53 з 62 присутніх у залі депутатів Верховної Ради Криму.
Обговорення мовно-референдумного питання відбувалося у ВР АРК доволі бурхливо, причому депутати відмовилися надати слово представнику президента в Криму Володимирові Кулішу.
Натомість глава кримського уряду Анатолій Бурдюгов наголосив, що нині в Криму ніхто не звужує прав російськомовних жителів півострова. Він закликав депутатів не голосувати за постанову, оскільки не існує конституційних можливостей для її реалізації.
"В ім'я добробуту кримчан... не треба цього робити", – сказав він. А після того, як рішення було ухвалено, прем'єр автономії заявив, що насправді ніхто з тих, хто сьогодні виступає за референдум, не має наміру повертатися до цього питання після 26 березня: "Лжеполітики в черговий раз хочуть ввести народ в оману, сьогодні мета у них одна, це - політична реклама".
Попри все, доленосне рішення було ухвалено. На засіданні головував лідер місцевих регіоналів Кисельов, який прокоментував ситуацію таким чином: "Бодяга навколо статусу російської мови тягнеться з 1992 року. Анотації до ліків, судочинство, депутатські бюлетені – все перекладено на українську мову, зібрані підписи виражають волю народу!"
Глава Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров висловив переконання, що проведення такого референдуму є не що інше як "маніпуляція думкою виборців", та також закликав не вводити кримчан в оману.
Натомість,за його словами, треба "чесно визнати, що російська мова в Україні ніколи не отримає статусу державної" і що саме "українська та кримськотатарська мови потребують захисту", тож у результаті маніпуляцій навколо "захисту" російської мови може вибухнути навіть "громадянська війна".
Нагадаємо, що під час обговорення мовного питання в залі ВР АРК прокурор Криму Віктор Шемчук компетентно заявив, що рішення про винесення його на референдум суперечить вимогам українського законодавства і що будь-які нормативно-правові акти кримського парламенту, які суперечать Конституції Криму, не можуть мати юридичної сили.
Зокрема, за його твердженням, винесення на місцевий референдум питання про державний статус мов не відноситься до відання законодавчого органу АРК. Згодом він звернувся з листом до постійного представника президента в республіці Володимира Куліша з приводу незаконності постанови Верховної Ради АРК.
24 лютого президент України висловив переконання, що в Україні не існує проблеми російської мови, проте "цим спекулюють окремі політики перед виборами", використовуючи мовну проблему "як один із аргументів" виборчих технологій.
Ця проблема має "виключно політичний, виборчий характер". На думку Ющенка, можливо, варто говорити про розвиток у Криму української мови або мов інших національностей.
23 лютого президенти України і Росії обговорили це рішення Верховної Ради Криму. Під час розмови Віктор Ющенко запевнив Володимира Путіна в тому, що в Україні є всі належні умови для задоволення гуманітарних потреб усіх національних спільнот і з розвитком мов жодних проблем немає.
У секретаріаті президента наголосили на незаконності призначення Верховною Радою АРК референдуму про статус російської мови. Так, заступник глави секретаріату Анатолій Матвієнко зауважив, що ідея проведення референдуму є передвиборчою технологією і що таке рішення ніяк не пов'язане з піклуванням про розвиток російської мови в Криму.
Передмова
Зазвичай питання про порушення права національних меншин України на використання рідної мови в різних сферах суспільного життя, а надто мови російської, набуває особливої гостроти саме під час проведення в Україні виборчих кампанії.
Можна згадати, що в 1994 році здобував президентство під слоганами щодо надання російській мові статусу державної Кучма, а в ході виборів 1998 року цю тезу потужно експлуатували деякі партійні проекти (ліберальне об'єднання СЛОН), які, проте, електоральної підтримки не отримали.
Під час виборчої кампанії 2004 року гасло щодо надання російській мові статусу державної взяв на озброєння тодішній прем'єр-міністр України та кандидат у президенти України Віктор Янукович.
27 вересня 2004 року він висловився на користь надання російській мові статусу другої державної, паралельно експлуатуючи й ідею подвійного громадянства. Тоді ж у парламенті суттєво побільшало законопроектів про мови. У нинішній виборчій програмі блоку Віктора Януковича знову бачимо знайоме гасло за надання російській мові статусу другої державної в Україні. "Наш лозунг: "Дві мови – один народ!"
Сьогодні, як і в періоди чи не всіх попередніх виборчих кампаній в Україні, політичні сили знову використовують гасло про надання російській мові статусу другої державної як нищівну зброю проти своїх опонентів. Традиційно до цієї риторики вдаються блок Наталії Вітренко, Комуністична партія України, Партія регіонів і новостворений блок "Не так!"
Чіткої і зрозумілої аргументації щодо необхідності впровадження в Україні другої державної мови вони фактично не наводять. Ідеться хіба що про необхідність полегшення діалогу між Україною і Росією, про потребу в поліпшенні стосунків з РФ, про необхідність консолідації держави.
За цього воднораз замовчуються прогнози як щодо реальної користі від запровадження другої державної мови, так і щодо ступеня небезпечності для держави можливих негативних наслідків такої політики.
За словами Януковича, сказаними в Сімферополі, після парламентських виборів його партія ініціюватиме питання про надання російській мові статусу другої державної: "...це питання для нас є принциповим", оскільки "саме надання російській мові статусу другої державної зніме масу протиріч, які є в нашому суспільстві".
В іншому інтерв'ю він заявляв про можливість проведення референдуму з приводу статусу російської мови як державної та внесення змін до Конституції: "...якщо потрібно провести референдум, ми його проведемо, якщо потрібно міняти конституцію – змінимо її.
Парламент прийме відповідне рішення. Нам вистачить голосів, я в цьому переконаний. Референдум з цього питання ми теж виграємо".
Ідею проведення подібного референдуму намагаються вже сьогодні втілити в життя в АРК. У жовтні 2005 року кримський блок "За Януковича", до складу якого входять Партія регіонів України, Руський блок і Російська громада Криму, ініціював проведення загальнокримського консультативного референдуму про статус російської мови в Криму.
Наприкінці грудня минулого року кримська республіканська організація Партії регіонів прийняла рішення провести Всекримський консультативний референдум про надання російській мові статусу другої державної.
Центральна влада на ці події відреагувала мляво. Проте голова КРО Партії регіонів Василь Кисельов зазначав, що всеукраїнський референдум організація проводити не буде, оскільки кримські регіонали не сумніваються в протидії влади. "Але на регіональному рівні ми цю процедуру розпочнемо", - наголосив він.
Тоді ж було заявлено, що на проведення референдуму потрібні значні кошти, тому кримські регіонали наполягатимуть, аби референдум було проведено в день парламентських виборів.
Отож 5 січня блок "За Януковича" розпочав збір підписів кримчан за проведення кримського консультативного референдуму про статус російської мови. 5 лютого кампанію було завершено. Загалом було зібрано 300 тисяч підписів.
За словами керівника оргкомітету з проведення референдуму, депутата Верховної Ради АРК Євгена Бубнова, оргкомітет направив підписні листи до секретаріату кримського парламенту для перевірки точності внесених до них даних.
Пан Бубнов повідомив, що за проведення Всекримського референдуму виступили не лише етнічні росіяни. Близько 30% кримчан, що поставили свої підписи за надання російській мові статусу другої державної, є представниками інших національностей, котрі мешкають на півострові.
Він також наголосив, що як депутат парламенту АРК обстоюватиме проведення референдуму в день парламентських виборів – 26 березня. "Я хочу деяким політикам сказати, що не треба мільйони на проведення Всекримського референдуму, а в 100 разів менше.
Нам потрібні кошти лише на виготовлення бюлетенів. Оскільки ми усвідомлюємо все фінансове навантаження, яке може лягти на республіканський бюджет у зв'язку з організацією проведення референдуму не 26 березня, а іншого дня".
Проте наразі складно сказати наскільки економічно реалістичною є ідея щодо проведення такого референдуму. А відповідь на це запитання про те, наскільки ця ініціатива відповідає Конституції України, може надати Конституційний суд, склад якого, однак, і досі не сформовано.
Референдуми та сфера компетенції
Згідно закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень із важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
А предметом усеукраїнського референдуму може бути: затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення змін і доповнень; прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів та інших правових актів.
Предметом республіканського і місцевих референдумів в автономії може бути прийняття, зміна або скасування рішень із питань, віднесених законодавством України до відання Автономної Республіки Крим. На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, віднесені Конституцією України до відання України.
Наразі в АРК йдеться про консультативний референдум, які згідно із законом про референдуми проводяться з метою з'ясування волі громадян при прийнятті рішень із важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.
Водночас слід зауважити, що стаття 10 Конституції стверджує, що "державною мовою в Україні є українська мова" і що "держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".
Окрім того, частина третя зазначеної статті стверджує: "гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України".
За усталеною традицією, державною (офіційною) мовою прийнято називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, що задовольняє потреби суспільства в офіційному спілкуванні і виступає одним із символів державного та національно-культурного суверенітету.
Ця мова є мовою актів органів державної влади й управління, мовою діловодства й документації, мовою судочинства, адміністративного провадження, нотаріального діловодства, прокурорського нагляду, мовою міжнародних договорів та угод, мовою освіти, мовою засобів масової інформації, зв'язку, мовою офіційних назв державних та громадських органів, господарських товариств тощо.
Відтак вимога про надання російській мові статусу державної відноситься до таких ініціатив, упровадження яких потребує внесення змін до Конституції. А це вочевидь не входить до сфери повноважень АРК.
Єдиним регіоном України, де більшість населення становлять представники російської національності, є Автономна Республіка Крим, де, за законом, застосування російської мови можливе в усіх сферах суспільного життя, в тому числі в роботі державних органів.
В Конституції АРК питання функціонування російської мови в Криму викладено доволі розлого. Наприклад, стаття 10 проголошує, що АРК поряд із державною забезпечує на своїй території функціонування, розвиток, використання і захист російської та кримськотатарської мов, а також мов інших національностей.
В Конституції АРК, крім того, йдеться про те, що "російська мова як мова більшості населення і сприятлива для міжнаціонального спілкування використовується у всіх сферах суспільного життя". Там також зазначено, що згідно з українським законодавством в АРК "офіційні документи, які затверджують статус громадянина", "виконуються українською, російською і за клопотанням – кримськотатарською мовою".
За великим рахунком, за нинішньої ситуації важко стверджувати, ніби російська мова в Криму є враженою в своїх правах, адже це підтверджується й Конституцією АРК, і реальним станом справ у кримському інформаційному просторі, в державній та освітній сферах.
З історії кримських референдумів
В той же час ідея проведення референдуму з приводу мовного питання в АРК має виразний політично-виборчий підтекст. Ідеться про спробу актуалізації болючих мовних питань, завдяки чому деякі політичні сили можуть отримати додаткові очки під час виборів до ВР АРК.
Зокрема це стосується ПРУ та "Союзу", які можуть вибудовувати свою подальшу кампанію на слоганах захисту інтересів російськомовних громадян, як це дуже часто робили кримські політики.
Референдуми для АРК не є новинкою ні в теоретичній, на в практичній площині. Зокрема можна пригадати, що ще 20 січня 1991 року в Криму було проведено перший у Радянському Союзі регіональний референдум, участь у якому взяли 81% населення півострова, яке мало право голосу (тобто з-поміж 1777841 кримчанина-виборця використали своє право голосу на референдумі 1441019 осіб).
93,26% учасників референдуму підтримали ідею відновлення Кримської АРСР як суб'єкта СРСР та як складової союзного договору, тобто, за формулюванням тодішнього заступника голови Кримської облради народних депутатів Капшука, висловилися за державність.
Відтворення кримської автономії відбулось у складі Української РСР, оскільки питання про вихід Криму зі складу України референдумом не було передбачено. Слід зазначити, що проведення цього референдуму було пробойкотовано кримськими татарами, які на той момент уже мешкали в Криму.
24 січня 1991 року сесія Кримської облради затвердила результати референдуму і прийняла звернення до Верховної Ради УРСР з пропозицією внести відповідні зміни до Конституції УРСР, які б підтверджували результати референдуму.
Йшлося і про звернення до з'їзду народних депутатів СРСР із пропозицією щодо внесення відповідних змін і доповнень до Конституції СРСР та визначення порядку формування владних органів Кримської АРСР до прийняття її Конституції.
12 лютого 1991 року Верховна Рада України визнала кримський референдум чинним, прийнявши закон, за яким було відновлено Кримську АРСР у складі України. За це рішення проголосували 253 народних депутати з тих 355, які взяли участь у поіменному голосуванні.
Потім ідея референдуму неодноразово експлуатувалася під час виникнення чергових криз у взаєминах АРК і центральної влади. Наприклад, у 1992 році планувалося провести референдум, на якому кримчанам пропонувалися запитання сепаратистського характеру: "Ви за незалежний Криму в союзі з іншими державами?" та "Ви підтримуєте акт про державну самостійність Республіки Крим?"
Верховна Рада Криму звернулася до президента та Верховної Ради України з пропозицією укласти двосторонню угоду між Кримом і Україною. Ці ідеї провалилися. Пізніше на референдумних слоганах вибудовував свою президентську кампанію 1994 року Мєшков, який висував тези про необхідність надання цілковитої державної незалежності АРК та проведення референдуму з цього питання.
У 1995 році на референдум запропонували винести питання про Конституцію АРК. Те ж саме повторилось у 1996 році. А в 1998 році до порядку денного сесії Верховної Ради Криму було внесено питання про проведення всекримського референдуму з приводу підтримки Конституції від 6 травня 1992 року і надання російській мові статусу державної.
A також зняття мораторію на референдуми про статус Криму, про законопроект щодо "конституційного повернення Криму Росії", про опитування щодо створення в Криму російської національної автономії.
Отже, знову було піднято на щит мєшковські ідеї і гасла. Проте ці ідеї не було реалізовано, а Конституцію АРК урешті-решт було ухвалено й без референдуму. Однак наведені приклади наочно демонструють доволі часте звертання окремих кримських політиків до ідеї проведення референдуму.
Сьогодні проведення референдуму з приводу мовних питань, які не входять до сфери компетенції АРК, можуть створити небезпечний прецедент ухвалення заздалегідь спірних рішень та й узагалі спричинити різку мовну поляризацію суспільства, причому не тільки в АРК, але й в усій Україні.
Це також може стати черговим каменем спотикання для загострення відносин Криму та офіційного Києва, яке після парламентських виборів може перерости в стале напруження.
Проте сьогодні основним питанням є можливість проведення кримського консультативного референдуму й те, чи зможе центральна влада коректно відреагувати на цей виклик і чи здатна вона скласти бодай належно черговий кримський іспит.
Юлія Тищенко, Український незалежний центр політичних досліджень, для УП
